Кафедра освітології та інноваційної педагогіки

Постійний URI для цієї колекції

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/71

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 1166

Academic council activity as the basis for university autonomy: historical aspect
(Revista Amazonia Investiga, 2021-03) Zelenska, L.; Holubnycha, L; Lutaieva, T.; Matsapura, L.; Popova, N.
The article describes functions and authorities of academic councils of Ukrainian universities as the basis of their autonomy in historical aspect. The purpose of the paper is to study academic council activity evolution in Ukrainian Universities of the XIX-th century through singling out and characterization its stages from the modern standpoint to strengthen university autonomy, develop the quality of university management and prevent mistakes and shortcomings of the previous period. The applied methods were: general scientific methods (analysis, synthesis, comparison, systematization, and generalization) and methods of historical research (chronological, logical-historical, historical-typological, and retrospective). The most important findings have become distinguishing and characterizing four stages of activity of academic councils in Ukrainian universities within the studied period: I stage (1804–1835), II stage (1835–1863), III stage (1863–1884), IV stage (1884–1906). Characterization of the stages of academic council functions and authority development from the modern position has demonstrated that in order to develop the quality of university management as well as educational service quality universities need real university autonomy, which should be strong enough to prevent mistakes and shortcomings of the previous periods. У статті описано функції та повноваження вчених рад українських університетів як основу їх автономії в історичному аспекті. Метою статті є вивчення еволюції діяльності вченої ради в українських університетах XIX століття шляхом виділення та характеристики її етапів з сучасних позицій для посилення автономії університетів, розвитку якості управління університетами та запобігання помилкам та недолікам попереднього періоду. Застосованими методами були: загальнонаукові методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення) та методи історичних досліджень (хронологічні, логіко-історичні, історико-типологічні та ретроспективні). Найважливішими висновками стали виділення та характеристика чотирьох етапів діяльності вчених рад в українських університетах протягом досліджуваного періоду: І етап (1804–1835), II етап (1835–1863), III етап (1863–1884), IV етап (1884–1906). Характеристика етапів розвитку функцій та повноважень вченої ради з сучасних позицій продемонструвала, що для розвитку якості управління університетом, а також якості освітніх послуг, університетам потрібна справжня університетська автономія, яка повинна бути настільки сильною, щоб запобігати помилкам та недолікам попередніх періодів. Автор статьиописывает функции и полномочия ученых советов украинских университетов как основу их автономии в историческом аспекте. Целью статьи является изучение эволюции деятельности ученого совета в украинских университетах XIX века путем выделения и характеристики ее этапов с современных позиций для усиления автономии университетов, развития качества управления университетами и предотвращения ошибок и недостатков предыдущего периода. Примененными методами были: общенаучные методы (анализ, синтез, сравнение, систематизация, обобщение) и методы исторических исследований (хронологические, логико-исторические, историко-типологические и ретроспективные). Важнейшими выводами стали выделение и характеристика четырех этапов деятельности ученых советов в украинских университетах в течение исследуемого периода: I этап (1804–1835), II этап (1835–1863), III этап (1863–1884), IV этап (1884–1906). Характеристика этапов развития функций и полномочий ученого совета с современных позиций продемонстрировала, что для развития качества управления университетом, а также качества образовательных услуг, университетам нужна настоящая университетская автономия, которая должна быть настолько сильной, чтобы предотвращать ошибки и недостаткам предыдущих периодов.
ACADEMIC INTEGRITY IN THE CONTEXT OF EUROPEAN EXPERIENCE AND UKRAINIAN PRACTICE
(H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2022) Dorozhko, A.
The article analyses the experience of European countries in counteraction to academic dishonesty and plagiarism, as well as the attitude of Ukrainian students to the problem. The specific examples of the counteraction against academic fraud in universities abroad have been studied, in particular, in the United Kingdom at the University College London, in Sweden at the Karolinska Medical University, and in higher education institutions in Poland. The article examines the attitude of Ukrainian students to various issues of academic integrity by questionnaires for its development in higher education institutions to prevent plagiarism in Master's theses. The purpose of the research is to study the European experience in counteraction to the manifestations of academic dishonesty and plagiarism among students to apply the experience in Ukrainian higher education institutions. Methodology. A survey among Master students in H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University was conducted, which revealed the level of students’ knowledge about such concepts as academic integrity, plagiarism, as well as its types and reasons that motivate students to academic dishonesty and plagiarism. Results. The results of the survey show that, unfortunately, most students do not consider plagiarism a fraud. According to them, posting a text on the Internet makes it common and accessible to all, “nobody's”, and academic dishonesty and plagiarism in the student environment by majority of students is still perceived as the norm. Conclusions. To develop the academic integrity for Ukrainian students, it is necessary to implement a set of various measures. Promoting academic integrity and counteraction to plagiarism should take place at the level of the national ministry, higher education institutions, University faculties, departments, teaching staff, and the students themselves. Such work must be systematic, have a strategy, technology, ways of implementation at all levels of the scientific and educational process. It is expedient to conduct mass, explanatory, preventive work in each university, instill in Ukrainian students the principles of academic integrity, conduct special lessons to prevent plagiarism, work with common electronic programs of text self-checking, and teach training modules. Стаття присвячена аналізу досвіду європейських країн у протидії академічної недоброчесності і плагіату, а також ставлення українських студентів до цієї проблеми. Досліджено конкретні приклади боротьби з академічним шахрайством в університетах за кордоном, зокрема, у Великобританії у Лондонському університетському коледжі, у Швеції у Каролінському медичному університеті та у закладах вищої освіти Польщі. Стаття досліджує відношення українських студентів до різних питань академічної доброчесності шляхом анкетування для її формування у закладах вищої освіти щодо запобігання плагіату у магістерських дипломних роботах. Мета дослідження полягає у вивченні європейського досвіду боротьби з проявами академічної не доброчесності і плагіатом серед студентської молоді з метою застосування даного досвіду в українських закладах вищої освіти. Методологія. Було проведено анкетування магістрантів Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди, яке дозволило виявити рівень знань студентів про такі поняття, як академічна доброчесність, плагіат, а також його види та причини, що спонукають студентів до академічної недоброчесності, плагіату. Результати. Результати анкетування свідчать про те, що, на жаль, більшість студентів не вважають плагіат шахрайством. На їхню думку, розміщення тексту в Інтернеті робить його загальним і доступним для всіх, тобто «нічиїм», і академічна недоброчесність і плагіат у студентському середовищі більшістю студентів, на жаль, поки що і до сьогодні сприймається як норма. Висновки. Задля формування академічної доброчесності українських студентів необхідно впроваджувати комплекс різноманітних заходів. Сприяння академічній доброчесності й боротьба з плагіатом мають відбуватися на рівні міністерства, закладу вищої освіти, факультетів, кафедр, викладачів, самих студентів. Така робота повинна бути системною, мати стратегію, технологію, шляхи реалізації на всіх рівнях науково-освітнього процесу. Доцільним є ведення масової, роз’яснювальної, профілактичної роботи в кожному закладі вищої освіти, прищеплення українським студентам принципів академічної доброчесності, проведення спеціальних занять щодо запобігання плагіату, робота з поширеними електронними програмами самоперевірки текстів, організація навчальних модулів.
ADULT EDUCATIONAL IN EUROPE AND UKRAINE
(Publishing s.r.o., 2017-12) Boiarska-Khomenko, A. V.
The article presents a comparative analysis of theoretical approaches to the concept of adult education, as well as the experience of implementing the concept of lifelong education in European countries and Ukraine. The prospects and suggestions concerning the development of adult education in Ukraine in the process of the integration into the European educational system are outlined. У статті здійснено порівняльний аналіз теоретичних підходів до поняття освіти дорослих, а також досвіду реалізації концепції безперервної освіти у європейських країнах та в Україні. Окреслено перспективи та пропозиції щодо розвитку освіти дорослих в Україні на шляху інтеграції до європейського освітнього простору. В статье осуществлен сравнительный анализ теоретических подходов к понятию образования взрослых, а также опыта реализации концепции непрерывного образования в европейских странах и в Украине. Определены перспективы и предложения по развитию образования взрослых в Украине на пути интеграции в европейское образовательное пространство.
An examination of the state of development of future teachers' communicative competence as a prerequisite for providing high-quality general secondary education
(Ukrainian Journal of Educational Studies and Information Technology, 2022) Trubavina, I.; Vasylieva, S.; Martyniuk, A.
The article's scientific novelty lies in the authors' disclosure of the third-year students' average degree of communicative competence (CC) development. Of all the CC components, the cognitive and emotional components are the most prevalent (it can be observed among students of the Faculty of Natural Sciences, Faculty of Arts). The students of the Faculty of Foreign Philology and the Faculty of Arts and Graphics are more prepared for the behavioral component of the CC. Both students at the Faculty of Arts and Graphics and the Faculty of Physical Education exhibit a high degree of communicative tolerance. Additionally, the two factors that affect CC were identified: the external factors (organization of students' subjectrelated leisure; professional-oriented educational work with students; content of education at institutions of higher pedagogical education: specialty of the chosen profession; increased cycle of humanities; active pedagogical practice of students; age of students to work with; different categories of children and adults to work with); and the internal factors (students’ attitude towards self-development, self-education, students’ life and social experience, motivation for acquiring a specialty and CC, humanistic orientation of future teacher’s personality, persona's orientation to “person to person” profession). Наукова новизна статті полягає у виявленні середнього рівня сформованості комунікативної компетентності (КК) у студентів третього курсу. Серед усіх компонентів КК, когнітивний та емоційний компоненти є найбільш поширеними (це спостерігається серед студентів факультету природничих наук, факультету мистецтв). Студенти факультету іноземної філології та художньо-графічного факультету більш підготовлені до поведінкового компоненту КК. Як студенти художньо-графічного факультету, так і студенти факультету фізичного виховання демонструють високий рівень комунікативної толерантності. Крім того, було виявлено два фактори, які впливають на КК: зовнішні фактори (організація предметно пов'язаного дозвілля студентів; професійно-орієнтована виховна робота зі студентами; зміст освіти у вищих педагогічних навчальних закладах); внутрішні фактори (організація у закладах вищої педагогічної освіти: спеціальність обраної професії; збільшений цикл гуманітарних дисциплін; активна педагогічна практика студентів; різні категорії дітей та дорослих, з якими доводиться працювати); та внутрішні чинники (ставлення студентів до саморозвитку, самоосвіти, життєвий та соціальний досвід студентів, мотивація до набуття спеціальності та КК, гуманістична спрямованість особистості майбутнього вчителя на професію "людина-людина").
BRINGING THE IDEAS OF STEINER EDUCATION INTO FUTURE TEACHER’S TRAINING FOR WORK IN THE NEW UKRAINIAN SCHOOL
(OKTANT PRINT s.r.o., 2020-02) Zolotukhina, S.; Ionova, O.; Luparenko, S.
The relevance of the study is caused by pedagogical expediency and insufficient development of the problem of attracting the ideas and experience of Steiner education (Waldorf education) for training motivated teacher of the New Ukrainian school. The aim of the article is to clarify the possibilities of implementation of Waldorf ideas and experience in the process of future teacher’s training for work in the New Ukrainian school. The scientific novelty is that the authors’ special courses “The Fundamentals of Waldorf Education” and “Anthroposophical Adult Education” have been first developed and introduced into the process of future teachers’ training. The authors have proved the effectiveness of using Waldorf ideas and experience for development of motivated teacher for work in the New Ukrainian school. A complex of general-scientific methods has been used for the research. These methods are theoretical (study, analysis, systematization, generalization of scientific sources, induction and deduction, interpretation, simulation; comparative analysis) and empirical (pedagogical observation, oral and written survey, analysis of results of students’ activities, expert assessment). In order to bring the ideas of Steiner education into teachers’ training for work in the conditions of implementation of the Concept of the New Ukrainian School, the authors have developed the special courses “The Fundamentals of Waldorf Education” (for bachelor’s degree) and “Anthroposophical Adult Education” (for master’s degree) as elective disciplines. The special courses have been introduced into the educational process of the Department of Primary Education in H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University. The learning process has occurred in seven steps, namely: observation or perception, formation of attitude to the object of observation, processing and mastering, individualization, doing exercises as a process of support, development of new abilities, creativity. The effectiveness of using Waldorf ideas and experience for future teacher’s professional training for work in the New Ukrainian school has been proved. The vast majority of students have shown an awareness of responsibility for their future professional activity, interest and desire for their professional and personal development. The prospects for further research have been outlined. They are the analysis of using the gained anthroposophical Waldorf knowledge and experience by university graduates in their professional-pedagogical activities and taking into account the peculiarities of work with students of different departments. Актуальність дослідження зумовлена педагогічною доцільністю та недостатньою розробкою проблеми залучення ідей та досвіду освіти Штайнера (Вальдорфська освіта) для підготовки мотивованого вчителя Нової української школи. Метою статті є з’ясування можливостей реалізації вальдорфських ідей та досвіду в процесі підготовки майбутнього вчителя до роботи в Новій українській школі. Наукова новизна полягає в тому, що спеціальні курси авторів «Основи вальдорфської освіти» та «Антропософська освіта дорослих» були вперше розроблені та впроваджені в процес підготовки майбутніх учителів. Автори довели ефективність використання вальдорфських ідей та досвіду для розвитку мотивованого вчителя для роботи в Новій українській школі. Для дослідження використано комплекс загальнонаукових методів. Ці методи є теоретичними (вивчення, аналіз, систематизація, узагальнення наукових джерел, індукція та дедукція, інтерпретація, моделювання; порівняльний аналіз) та емпіричними (педагогічне спостереження, усне та письмове опитування, аналіз результатів діяльності студентів, експертна оцінка). З метою впровадження ідей освіти Штайнера в підготовку вчителів для роботи в умовах реалізації Концепції нової української школи автори розробили спеціальні курси «Основи вальдорфської освіти» (для бакалавра) та «Антропософська освіта дорослих» (для магістра) як факультативні дисципліни. Спецкурси впроваджені в навчальний процес факультету початкового навчання Харківського національного педагогічного університету імені Г.С. Сковороди. Процес навчання відбувався у сім етапів, а саме: спостереження чи сприйняття, формування ставлення до об’єкта спостереження, обробка та засвоєння, індивідуалізація, виконання вправ, як процес підтримки, розвиток нових здібностей, креативність. Доведено ефективність використання вальдорфських ідей та досвіду для професійної підготовки майбутнього вчителя для роботи в Новій українській школі. Переважна більшість студентів виявила усвідомлення відповідальності за свою майбутню професійну діяльність, зацікавленість та прагнення до свого професійного та особистісного розвитку. Окреслено перспективи подальших досліджень. Вони являють собою аналіз використання отриманих антропософських вальдорфських знань та досвіду випускниками університетів у їх професійно-педагогічній діяльності та врахування особливостей роботи зі студентами різних факультетів. Актуальность исследования обусловлена педагогической целесообразностью и недостаточной разработкой проблемы привлечения идей и опыта образования Штайнера (Вальдорфское образование) для подготовки мотивированного учителя Новой украинской школы. Целью статьи является выяснение возможностей реализации вальдорфских идей и опыта в процессе подготовки будущего учителя к работе в Новой украинской школе. Научная новизна заключается в том, что специальные курсы авторов «Основы вальдорфского образования» и «Антропософское образование взрослых» были впервые разработаны и внедрены в процесс подготовки будущих учителей. Авторы доказали эффективность использования вальдорфских идей и опыта для развития мотивированного учителя для работы в Новой украинской школе. Для исследования использован комплекс общенаучных методов. Эти методы являются теоретическими (изучение, анализ, систематизация, обобщение научных источников, индукция и дедукция, интерпретация, моделирование; сравнительный анализ) и эмпирическими (педагогическое наблюдение, устный и письменный опрос, анализ результатов деятельности студентов, экспертная оценка). С целью внедрения идей образования Штайнера в подготовку учителей для работы в условиях реализации Концепции новой украинской школы авторы разработали специальные курсы «Основы вальдорфского образования» (для бакалавра) и «Антропософское образование взрослых» (для магистра) как факультативные дисциплины. Спецкурсы внедрены в учебный процесс факультета начального обучения Харьковского национального педагогического университета имени Г.С. Сковороды. Процесс обучения проходил в семь этапов, а именно: наблюдение или восприятие, формирование отношения к объекту наблюдения, обработка и усвоения, индивидуализация, выполнение упражнений, как процесс поддержки, развитие новых способностей, креативность. Доказана эффективность использования вальдорфских идей и опыта для профессиональной подготовки будущего учителя для работы в Новой украинской школе. Подавляющее большинство студентов обнаружила осознание ответственности за свою будущую профессиональную деятельность, заинтересованность и стремление к своему профессиональному и личностному развитию. Определены перспективы дальнейших исследований. Они представляют собой анализ использования полученных антропософских Вальдорфских знаний и опыта выпускниками университетов в их профессионально-педагогической деятельности и учета особенностей работы со студентами разных факультетов.
Childcare and Educational Activities of Religious and Public Organizations in Western Ukraine in 1900-1930
(Asian Exercise and Sport Science Journal, 2020) Dychkivska, I.; Ionova, O.; Druhanova, O.; Luparenko, S.
The article presents the study of childcare and educational activities of religious and public organizations which existed in Western Ukraine in 1900-1930. These organizations were Maris Squads, Catholic Action, Ukrainian Catholic Union, Prosvita, Shevchenko Literary Society, M. Kachkovskiy Society, Russian Pedagogical Society, P. Mogila Society of scientific presentation, Society of Galician Greek Catholic priests (Russian protection, Ukrainian Regional Society of Children’s Protection and Youth’s Tutelage, Russian Conversation, Citizens’ reading room, Fedkovich Russian National House, Russian School, O. Dukhnovich Society. They were aimed at child's harmonic development and children's protection and social secure. The religious and public organizations established such children's institutions as preschool establishments (children’s ward, nursery schools, Frebel gorodets), tutelary-educational establishments (orphanages, shelters, vacation houses, special establishments for blind, deaf and dumb, mentally disabled and abandoned children, American kitchens for homeless children, consultations for mothers), school establishments (state and private gymnasiums, schools). The directions of childcare and educational activities implemented by religious and public organizations have been characterized. They are organization of preschool education and expansion of a network of preschools and schools; care for sick, poor and destitute children and orphans; financing of primary and secondary schools. These organizations promoted the development of Ukrainian culture and renewal of activity of national schools. У статті представлено дослідження догляду за дітьми та освітньої діяльності релігійних та громадських організацій, що існували в Західній Україні в 1900-1930 рр. Цими організаціями були загони Маріса, Католицька акція, Українська католицька спілка, Просвіта, Літературне товариство Шевченка, Товариство М. Качковського, Російське педагогічне товариство, Товариство наукових презентацій П. Могили, Товариство галицьких греко-католицьких священиків Опіка дітей та молоді, російська бесіда, читальня громадян, Російський національний дім Федьковича, Російська школа, Товариство О. Духновича. Вони були спрямовані на гармонійний розвиток дитини та захист дітей та соціальне забезпечення. Релігійні та громадські організації створили такі дитячі установи як дошкільні заклади (дитячий відділ, ясла-садок, городок Фребеля), виховні заклади (дитячі будинки, притулки, будинки відпочинку, спеціальні заклади для сліпих, глухих і німих, розумових інвалідів та покинутих дітей, американські кухні для бездомних дітей, консультації для матерів), шкільні заклади (державні та приватні гімназії, школи). Охарактеризовано напрямки догляду за дітьми та освітньої діяльності, які здійснюють релігійні та громадські організації. Вони - організація дошкільної освіти та розширення мережі дошкільних закладів та шкіл; догляд за хворими, бідними та знедоленими дітьми та сиротами; фінансування початкових та середніх шкіл. Ці організації сприяли розвитку української культури та поновленню діяльності національних шкіл. В статье представлено исследование ухода за детьми и образовательной деятельности религиозных и общественных организаций, существовавших в Западной Украине в 1900-1930 гг. Этими организациями были отряды Мариса, Католическая акция, Украинский католический союз, Просвита, Литературное общество Шевченко, Общество М. Качковского, российское педагогическое общество, Общество научных презентаций П. Могилы, Общество галицких греко-католических священников Опека детей и молодежи, российская беседа, читальня граждан, Российский национальный дом Юрия, Русская школа, Общество А. Духновича. Они были направлены на гармоничное развитие ребенка и защите детей и социальное обеспечение. Религиозные и общественные организации создали такие детские учреждения как дошкольные учреждения (детский сад, ясли-сад, городок Фребеля), воспитательные учреждения (детские дома, приюты, дома отдыха, специальные заведения для слепых, глухих и немых, умственно инвалидов и брошенных детей, американские кухни для бездомных детей, консультации для матерей), школьные учреждения (государственные и частные гимназии, школы). Охарактеризованы направления ухода за детьми и образовательной деятельности, осуществляющих религиозные и общественные организации. Они - организация дошкольного образования и расширение сети дошкольных учреждений и школ; уход за больными, бедными и обездоленными детьми и сиротами; финансирование начальных и средних школ. Эти организации способствовали развитию украинской культуры и возобновлению деятельности национальных школ.
Children’s Game Library as a Unique Extracurricular Educational Establishment in the USSR (the Middle of the 20th Century)
(SciPress Ltd, 2016) Luparenko, S. Ye.
The article reveals the history of emergence and work of children’s game libraries in the USSR in the middle of the 20th century. The first children’s game libraries, which were educational establishments where children could come and play different games, using various game and sport equipment free of charge, appeared in the 1930th and became wide spread in the USSR in the 1930th – 1950th. Children’s game libraries had different tasks of their work (organizing children’s cultural leisure time, increasing the educational and political levels of children’s games and entertainments which were conducted in schools, summer camps and extracurricular educational establishments). They also had different directions of their work, namely: organizational, methodic, educational, experimental, instructive and consultative directions. It has been shown in the article that children’s game libraries had great results of their work (they involved a lot of children and adults in their activities; the network of children’s game libraries began to grow; a lot of new toys and games were created and produced by them). However, children’s game libraries faced certain difficulties in their work, namely: absence of own premises of children’s game libraries, lack of enough support for their activities by some educational institutions and teaching staff, lack of the required amount of toys and games, insufficient instructive and publishing activities of children’s game libraries. У статті висвітлюється історія виникнення та роботи дитячих ігрових бібліотек в СРСР в середині 20-го століття. Перші дитячі ігрові бібліотеки, які були навчальними закладами, де діти могли б прийти і грати в різні ігри, використовуючи різноманітні ігри та спортивний інвентар безкоштовно, з'явилися в 1930-х і стали широко розповсюджуватися в СРСР в 1930-х - 1950-х рр. Дитячі ігрові бібліотеки мали різні завдання їх роботи (організація дитячого культурного дозвілля, підвищення освітнього і політичного рівня дитячих ігор і розваг, які були проведені в школах, літніх таборах і позашкільних навчальних закладах). Вони також мали різні напрямки їх роботи, а саме: організаційні, методичні, освітні, експериментальні, повчальні і дорадчі. В статті було доведено, що дитячі ігрові бібліотеки мали відмінні результати своєї роботи (багато дітей і дорослих беруть участь в їх діяльності, мережа дитячих ігрових бібліотек почала рости, багато нових ігор та іграшок були створені і вироблені ними). Проте, дитячі ігрові бібліотеки зіткнулися з певними труднощами в своїй роботі, а саме: відсутність власних приміщень дитячих ігрових бібліотек, відсутність достатньої підтримки їх діяльності деяких навчальних закладів та викладачів, відсутність необхідної кількості іграшок та ігор, недостатня повчально і видавнича діяльність дитячих ігрових бібліотек. В статье освещается история возникновения и работы детских игровых библиотек в СССР в середине 20-го века. Первые детские игровые библиотеки, которые были учебными заведениями, где дети могли бы прийти и играть в различные игры, используя различные игры и спортивный инвентарь бесплатно, появились в 1930-х и стали широко распространяться в СССР в 1930-х - 1950-х гг. Детские игровые библиотеки имели разные задачи их работы (организация детского досуга, повышение образовательного и политического уровня детских игр и развлечений, которые были проведены в школах, летних лагерях и внешкольных учебных заведениях). Они также имели различные направления их работы, а именно: организационные, методические, образовательные, экспериментальные, обучающие и консультационные. В статье было доказано, что детские игровые библиотеки имели отличные результаты работы (много детей и взрослых принимают участие в их деятельности, сеть детских игровых библиотек начала расти, много новых игр и игрушек были созданы и произведены ними). Однако, детские игровые библиотеки столкнулись с определенными трудностями в своей работе, а именно: отсутствие собственных помещений детских игровых библиотек, отсутствие достаточной поддержки их деятельности некоторых учебных заведений и преподавателей, отсутствие необходимого количества игрушек и игр, недостаточная поучительно и издательская деятельность детских игровых библиотек.
Children’s Health Maintenance Activities of the State and the Public Organizations in Ukraine at the Beginning of the 20th Century
(Asian Exercise and Sport Science Journal, 2020) Ionova, O.; Luparenko, S.; Zolotukhina, S.; Zelenska, L.; Sira, I.; Kabanska, O.; Kutsenko, T.
The problem of development of healthy people requires analyzing and taking into consideration the theory and practice of health maintenance activities, implemented in various countries in different historical time. The article reveals children’s health maintenance activities implemented by the Ukrainian state and the public organization during 1900-1917. Based on the archive materials, legislative documents of the studied period, scientific sources of university libraries, information of periodicals and original works of the scientists, memoirs and autobiographical literature, the authors have determined the reasons for children’s poor health, named public organizations which were involved in medical and educational activities and specified the directions of their health maintenance activities. The reasons for children’s poor health were weaknesses in organization of educational process at school, difficult living conditions in families, children’s particular tendency to infectious diseases. The public organizations which provided health maintenance activities were societies of spread of literacy among people, Frebel societies, poor students’ assistance societies, societies of care for homeless young orphans, physical education societies, the Society for the Promotion of Primary Education, the Ukrainian Society of School Education and charitable societies. The directions of health maintenance activities were providing hospital care for children, arrangement of children’s institutions with educational materials and providing them with rationally-constructed furniture, carrying out children’s medical examinations, inspections of classrooms, arrangement of school first-aid kits, conducting talks about health maintenance activities by teachers and doctors, organization of special classes at schools and shelters for shelters for children of refugees during holidays, creation of children’s summer colonies. The results and difficulties which the state and public organizations faced with have been revealed. Проблема розвитку здорових людей вимагає аналізу та врахування теорії та практики діяльності з охорони здоров'я, що впроваджуються в різних країнах у різний історичний час. У статті розкриваються заходи з охорони здоров’я дітей, що проводились Українською державою та громадською організацією протягом 1900-1917 років. На основі архівних матеріалів, законодавчих документів досліджуваного періоду, наукових джерел університетських бібліотек, інформації періодичних видань та оригінальних праць учених, спогадів та автобіографічної літератури автори визначили причини погіршення самопочуття дітей, назвавши громадські організації, які залучалися до медичної та освітньої діяльності та вказували напрямки їх діяльності з охорони здоров'я. Причинами поганого самопочуття дітей були слабкі місця в організації навчального процесу в школі, важкі умови життя в сім'ях, особлива схильність дітей до інфекційних захворювань. Громадськими організаціями, що проводили заходи з охорони здоров’я, були товариства поширення грамотності серед людей, товариства Фребеля, товариства допомоги бідним студентам, товариства піклування про безпритульних молодих сиріт, товариства фізичної культури, Товариство сприяння початковій освіті, Українське товариство шкільної освіти та благодійних товариств. Напрямами діяльності з охорони здоров’я були надання лікарняної допомоги дітям, облаштування дитячих закладів навчальними матеріалами та забезпечення їх раціонально побудованими меблями, проведення медичних оглядів дітей, огляди навчальних кабінетів, облаштування шкільних аптечок, проведення бесід про діяльність з охорони здоров’я вчителями та лікарями, організація спеціальних класів у школах та притулках для дітей біженців під час канікул, створення дитячих літніх колоній. Виявлено результати та труднощі, з якими стикалися держава та громадські організації. Проблема развития здоровых людей требует анализа и учета теории и практики деятельности по охране здоровья, которые внедряются в разных странах в разное историческое время. В статье раскрываются меры по охране здоровья детей, которые проводились Украинским государством и общественной организацией в течение 1900-1917 годов. На основе архивных материалов, законодательных документов исследуемого периода, научных источников университетских библиотек, информации периодических изданий и оригинальных работ ученых, воспоминаний и автобиографической литературы авторы определили причины ухудшения самочувствия детей, назвав общественные организации, которые привлекались к медицинской и образовательной деятельности и указывали направления их деятельности по охране здоровья. Причинами плохого самочувствия детей были слабые места в организации учебного процесса в школе, тяжелые условия жизни в семьях, особая склонность детей к инфекционным заболеваниям. Общественными организациями, проводились мероприятия по охране здоровья, были общества распространения грамотности среди людей, общества Фребеля, общества помощи бедным студентам, общества попечения о беспризорных молодых сиротах, общества физической культуры, Общество содействия начальному образованию, Украинское общество школьного образования и благотворительных обществ. Направлениями деятельности по охране здоровья были предоставления больничной помощи детям, обустройство детских учреждений учебными материалами и обеспечения их рационально построенной мебелью, проведение медицинских осмотров детей, обзоры учебных кабинетов, обустройство школьных аптечек, проведение бесед о деятельности по охране здоровья учителями и врачами, организация специальных классов в школах и приютах для приютов для детей беженцев во время каникул, создания детских летних колоний. Выявлено результаты и трудности, с которыми сталкивались государство и общественные организации.
CHILDREN’S SOCIALIZATION IN MODERN SOCIETY: THE EROSION OF EMOTIONAL BONDING BETWEEN PARENTS AND CHILDREN AND THE EROSION OF CHILDREN COMMUNITY
(Universitatea de Stat „Bogdan Petriceicu Hasdeu” din Cahul, 2014) Luparenko, S. Ye.
This scientific paper has revealed the problems with institutions of children’s socialization (family and children’s community) in modern society. These problems are the erosion of emotional bonding between parents and children and the erosion of children community. The reasons for the erosion of emotional bonding between parents and children are determined. They are change of the system of social relations which caused the significant shifts in the system of adults’ values, change of quality of communication in families. The difficulties of modern family education have been determined. They are “distant” or “phone” education; great informational influence on children; lack of parents’ emotional contact with their children; formation of social infantilism; “social orphanage”. The paper uses data gathered from theoretic search and empirical investigation (data gathered from 31 families, from children and their parents). The results have shown that there are difficulties in communication and interaction between parents and children. These difficulties are caused by social-economical, moral-judicial, cultural-educational conditions (when parents have to spend much time at work and have no time to communicate with their children), parents’ inattentiveness, absence of their willingness and possibilities to communicate with their children, a low level of parents’ pedagogical culture, children’s overreliance on computer games and virtual world. Цей науковий документ виявив проблеми з установами дитячої соціалізації (сімейної та дитячої громадськості) в сучасному суспільстві. Ці проблеми - ерозія емоційного зв'язку між батьками та дітьми та ерозія дитячої спільноти. Визначено причини ерозії емоційного зв'язку між батьками та дітьми. Це зміна системи соціальних відносин, яка спричинила значні зрушення у системі цінностей дорослих, зміну якості спілкування у сім'ях. Визначено труднощі сучасного сімейного виховання. Вони є "віддаленою" або "телефонною" освітою; великий інформаційний вплив на дітей; відсутність емоційного зв'язку батьків з дітьми; формування соціального інфантилізму; "соціальний дитячий будинок". У роботі використовуються дані, отримані з теоретичного пошуку та емпіричного дослідження (дані зібрано з 31 сім'ї, від дітей та їхніх батьків). Результати показали, що існують труднощі у спілкуванні та взаємодії між батьками та дітьми. Ці труднощі обумовлені соціально-економічними, морально-правовими, культурно-освітніми умовами (коли батькам доводиться витрачати багато часу на роботі і вони не мають часу спілкуватися з дітьми), неуважність батьків, відсутність їх бажання та можливості спілкування з їхніми дітьми, низький рівень педагогічної культури батьків,надмірна залежність дітей від комп'ютерних ігор та віртуального світу. Этот научный документ выявил проблемы с детской социализацией (семейного и детского сообщества) в современном обществе. Эти проблемы - эрозия эмоциональной связи между родителями и детьми и эрозия детской сообщества. Определены причины эрозии эмоциональной связи между родителями и детьми. Это изменение системы социальных отношений, которая вызвала значительные сдвиги в системе ценностей взрослых, изменение качества общения в семьях. Определены трудности современного семейного воспитания. Они являются "отдаленным" или "телефонным" образованием; большое информационное воздействие на детей; отсутствие эмоциональной связи родителей с детьми; формирование социального инфантилизма; "социальный детский дом". В работе используются данные, полученные из теоретического поиска и эмпирического исследования (данные собраны с 31 семьи, от детей и их родителей). Результаты показали, что существуют трудности в общении и взаимодействии между родителями и детьми. Эти трудности обусловлены социально-экономическими, морально-правовыми, культурно-образовательными условиями (когда родителям приходится тратить много времени на работе и у них нет времени общаться с детьми), невнимательность родителей, отсутствие их желание и возможности общения с их детьми, низкий уровень педагогической культуры родителей, чрезмерная зависимость детей от компьютерных игр и виртуального мира.
Comparative analysis of clubs of international friendship and school euroclubs
(Premier Publishing s.r.o., Vienna-Prague, 2018) Podcherniaieva, N.
The article highlights the activity of the Euroclub of a comprehensive educational institution as one of the forms of children’s public association. There is not only the promotion of pan-European democratic values through the Euroclubs, but also there is the positioning of traditional and modern ethnic culture of high school students. A comparative analysis of the activities of school Euroclubs and clubs of international friendship is conducted in the article. The features of school Euroclubs are revealed, which consists in teaching high school students the tolerant attitude to other behavior, to other thinking, to other points of viewand other elections of one`s way of life; acquiring practical experience communicating with peers from European countries; using predominantly interactive forms of work. Among the specifi c features of the clubs of international friendship, ideological, politicization, regulation and limitation of the independence of senior pupils are distinguished. It is revealed that the clubs’ common work was to cultivate a sense of friendship, mutual understanding, mutual assistance, cooperation, creativity, respectful attitude towards people of different nationalities.It is concluded that the participation of high school students in the activities of the Euroclub of a comprehensive educational institution helps them to participate actively in the world`s information and education space. У статті висвітлено діяльність Євроклубу загальноосвітнього навчального закладу як однієї з форм громадського об’єднання дітей. Існує не лише пропагування загальноєвропейських демократичних цінностей через євроклуби, але й позиціонування традиційної та сучасної етнічної культури учнів старших класів. У статті проведено порівняльний аналіз діяльності шкільних євроклубів та клубів міжнародної дружби. Розкрито особливості шкільних євроклубів, що полягає у навчанні старшокласників толерантного ставлення до іншої поведінки, до іншого мислення, до інших точок зору та інших виборів свого життєвого шляху ; набуття практичного досвіду спілкування з однолітками з європейських країн; використовуючи переважно інтерактивні форми роботи. Серед специфічних особливостей клубів міжнародної дружби, ідеологічної, політизованості, регулювання та обмеження незалежності старшокласників. Виявлено, що спільна робота клубів полягала у вихованні почуття дружби, взаєморозуміння, взаємодопомоги, співпраці, творчості, шанобливого ставлення до людей різних національностей. Зроблено висновок, що участь старшокласників у діяльності Євроклуб загальноосвітнього навчального закладу допомагає їм брати активну участь у світовому інформаційно-освітньому просторі. В статье отражена деятельность Евроклуба общеобразовательного учебного заведения как одной из форм общественного объединения детей. Существует не только пропаганда общеевропейских демократических ценностей через евроклубы, но и позиционирования традиционной и современной этнической культуры учащихся старших классов. В статье проведен сравнительный анализ деятельности школьных евроклубов и клубов международной дружбы. Раскрыты особенности школьных евроклубов, которая заключается в обучении старшеклассников толерантного отношения к другой поведения, к другому мышления, к другим точкам зрения и других выборов своего жизненного пути; приобретения практического опыта общения со сверстниками из европейских стран; используя преимущественно интерактивные формы работы. Среди специфических особенностей клубов международной дружбы, идеологической, политизированности, регулирования и ограничения независимости старшеклассников. Выявлено, что совместная работа клубов заключалась в воспитании чувства дружбы, взаимопонимания, взаимопомощи, сотрудничества, творчества, уважительного отношения к людям разных национальностей. Сделан вывод, что участие старшеклассников в деятельности Евроклуб общеобразовательного учебного заведения помогает им принимать активное участие в мировом информационно-образовательном пространстве.
Comparative Analysis of Higher Education Systems of the Ukrainian Lands of Dnieper Ukraine in the First Third of the XXth Century.
(Atlantis Press, 2021-03) Zelenska, L.; Kalinichenko, Т.
The article presents the comparative analysis of higher education systems of the Ukrainian lands of Dnieper Ukraine in the first third of the XXth century: the period of 1901 – February 1917 (the stage of formation of higher education in Ukraine taking into account educational, economic, social and political factors), the period of March 1917 – 1920 (restructuring of higher education in Ukraine during the national liberating struggle), the period of 1921 – 1933 (stage of modernization of higher education in Ukraine in order to implement important principles of korenization). The main trends in the development of higher education were revealed in Ukraine during three studied stages within determined chronological boundaries. У статті представлений порівняльний аналіз систем вищої освіти українських земель Наддніпрянської України у першій третині ХХ століття: період 1901 - лютий 1917 рр. (етап становлення вищої освіти в Україні з урахуванням освітніх, економічних, соціально-політичних факторів), період березня 1917 - 1920 рр. (перебудова вищої освіти в Україні під час національно-визвольної боротьби), період 1921 - 1933 рр. (етап модернізації вищої освіти в Україні з метою реалізації важливих принципів коренізації ). Були виявлені основні тенденції розвитку вищої освіти в Україні протягом трьох досліджуваних етапів у визначених хронологічних межах. В статье представлен сравнительный анализ систем высшего образования украинских земель Приднепровской Украины в первой трети ХХ века: период 1901 - февраль 1917 (этап становления высшего образования в Украине с учетом образовательных, экономических, социально-политических факторов), период март 1917 - 1920 гг . (перестройка высшего образования в Украине во время национально-освободительной борьбы), период 1921 - 1933 гг. (этап модернизации высшего образования в Украине с целью реализации важных принципов коренизации). Были выявлены основные тенденции развития высшего образования в Украине в течение трех исследуемых этапов в определенных хронологических рамках.
CONCEPT CONTENT AND STRUCTURE OF SELFEDUCATIONAL COMPETENCE OF SCHOOL STUDENTS IN THE MODERN EDUCATIONAL SPACE
(H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2022) Maistriuk, I.; Ponomarova, N.
The purpose of the article is to characterize the self-educational competence as a key one in the modern educational space and reveal the essence and distinguish the structural components of the self-educational competence of school students. Methodology. The study used the terminological analysis, it provided the development of the competence approach concepts, the competence, the self-educational competence; the general scientific method facilitated the analysis and systematization of scientific and methodological literature (regarding the study of the competence approach concept and approaches to determining the self-educational individual competence); the comparative method was the basis for comparing the interpretation of the essence of students’ self-education. Results. In the course of the study, such concepts as "competence approach", "competence", and "self-educational competence" were analyzed as key ones. Approaches to the self-educational competence interpretation for schoolchildren (activity, personal and integrative ones) are highlighted and summarized. The views on understanding the structure of the self-educational competence for schoolchildren are systematized and compared. The refined definition of the self-educational competence for schoolchildren based on the integrative approach is proposed. The conducted analysis of psychological and pedagogical research provides the grounds for delineating the components of self-educational school students’ competence. Conclusions. The self-educational competence of a school student is understood as a personality’s integrated quality, which is determined in a certain way by systematized knowledge, self-educational abilities, and skills, by a focus on life-long learning, motives, and aspiration for self-educational activities, self-control skills and reflection, self-evaluation of educational activities. The structural components of school students' self-educational competence are motivational-value, substantive-procedural, and control-reflective. Мета статті – схарактеризувати самоосвітню компетентність особистості як ключову в сучасному освітньому просторі та розкрити сутність і виділити структурні компоненти самоосвітньої компетентності школярів. Методологія. У дослідженні використано термінологічний аналіз для розвитку понять «компетентнісний підхід», «компетентність», самоосвітня компетентність»; загальнонаукові методи аналізу та систематизації науково-методичної літератури (щодо вивчення поняття компетентнісного підходу та підходів до визначення самоосвітньої компетентності особистості), порівняння (дослідження складових самоосвітньої компетентності); порівняльний метод був покладений в основу порівняльного тлумачення сутності самоосвітньої компетентності школярів. Результати. У ході дослідження проаналізовано такі ключові поняття, як компетентнісний підхід», «компетентність», «самоосвітня компетентність». Висвітлено та узагальнено підходи до трактування самоосвітньої компетентності школярів (діяльнісний, особистісний та інтегративний). Систематизовано та порівняно погляди на розуміння структури самоосвітньої компетентності школярів. Запропоновано уточнене визначення самоосвітньої компетентності школярів на основі інтегративного підходу. Проведений аналіз психолого-педагогічних досліджень дає підстави для виділення компонентів самоосвітньої компетентності школярів. Висновки. Під самоосвітньою компетентністю учня закладу загальної середньої освіти розуміємо інтегровану якість особистості, яка певним чином визначається систематизованими знаннями, самоосвітніми вміннями та навичками,це спрямованість на навчання впродовж життя, на мотиви та прагнення до самоосвітньої діяльності, сформовані навички самоконтролю та рефлексії, самооцінювання навчальної діяльності. Компонентами структури самоосвітньої компетентності є мотиваційно-ціннісний, змістовно-процесуальний та контрольно-рефлексивний.
Creative self-realization of teachers and students of the schools in the conditions of educational reformation in Ukraine
(Premier Publishing s.r.o., Vienna-Prague, 2018) Rybalko, L.; Jose da Costa, G.
The article is devoted to the results of a survey of the teachers of sec-ondary schools on the formation of the readiness of students and teachers for creative self-realization in the educational process. The article focuses on the need to form cre-ative self-realization in adolescence. It is noted that the totality of pedagogical conditions for the organization of educational work positively aff ects both the teenager and the teacher regarding the formation of readiness for creative self-realization. It is proved that the organization of the educational interaction between the teacher and the students requires the formation of a new pedagogical thinking, the essence of which is the creation of an educational space based on the interaction of partici-pants in the educational process, where the teacher and students act as subjects of education. Стаття присвячена результатам опитування вчителів другорядних шкіл про формування готовності учнів та вчителів до творчої самореалізації у навчальному процесі. У статті акцентовано увагу на необхідності формування творчої самореалізації у підлітковому віці. Зазначається, що сукупність педагогічних умов організації виховної роботи позитивно впливає як на підлітка, так і на вчителя щодо формування готовності до творчої самореалізації. Доведено, що організація навчальної взаємодії викладача та учнів вимагає формування нового педагогічного мислення, суть якого полягає у створенні освітнього простору на основі взаємодії учасників у навчальному процесі, де вчитель та студенти виступають суб’єктами навчання. Статья посвящена результатам опроса учителей второстепенных школ о формировании готовности учащихся и учителей к творческой самореализации в учебном процессе. В статье акцентировано внимание на необходимости формирования творческой самореализации в подростковом возрасте. Отмечается, что совокупность педагогических условий организации воспитательной работы положительно влияет как на подростка, так и на учителя по формированию готовности к творческой самореализации. Доказано, что организация учебного взаимодействия преподавателя и учащихся требует формирования нового педагогического мышления, суть которого заключается в создании образовательного пространства на основе взаимодействия участников в учебном процессе, где учитель и студенты выступают субъектами обучения.
Cultivating Intellectual Property Rights Competence in Teachers in Ukraine: Attitude, Challenges, Solutions
(Revista Românească pentru Educaţie Multidimensională, 2021-12) Luniachek, V.; Ruban, N.; Zelenska, L.; Varenko, T.
The research aims to substantiate the need to cultivate the IPR competence in secondary education teachers. Its relevance lies in the fact that the relevant knowledge and skills help promote respect for others’ intellectual works and prevent IPR infringements. The findings reveal, inter alia, lack of understanding of the need to observe the IPR-related legal framework; teachers’ insufficient IPR competence and understanding; the need to review the state policy on education regarding IPR protection; teachers’ willingness to protect their copyright; the need for a relevant IPR competence cultivation within teachers’ training and qualification enhancement, etc. Метою дослідження є обґрунтування необхідності формування компетентності у сфері прав інтелектуальної власності в Україні у вчителів загальноосвітніх навчальних закладів. Його актуальність полягає в тому, що відповідні знання та навички сприяють розвитку поваги до інтелектуальних праць інших і запобігають порушенням прав інтелектуальної власності. Висновки свідчать, зокрема, про відсутність розуміння необхідності дотримання законодавчої бази щодо прав інтелектуальної власності; недостатня компетентність і розуміння ПІВ викладачів; необхідність перегляду державної політики в галузі освіти щодо захисту прав інтелектуальної власності; готовність викладачів захищати свої авторські права; необхідність культивування відповідної компетентності у рамках підготовки та підвищення кваліфікації вчителів тощо.
CУТНІСТЬ ФОРМУВАННЯ УНІВЕРСИТЕТСЬКО-ШКІЛЬНИХ КЛАСТЕРІВ
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020-05-14) Собченко, Т. М.
У публікації розглянуто формування університетсько-шкільних кластерів. Освітні кластери формуються шляхом об’єднання різних організацій: шкіл, університетів, державних установ, приватних підприємств, науководослідницьких інститутів тощо. Наведено основні чинники, які важливо врахувати пристворенні університетсько-шкільного кластеру. Зазначено, що формування університетсько-шкільного кластеру – процес довготривалий, складний та багатоаспектний. Саме тому такий кластер має будуватися поступово та поетапно і мати чітку мету та завдання. Також стимулювання процесу його створення має бути необхідним складником регіональної економічної політики. The publication examines the formation of university-school clusters. Educational clusters are formed by uniting various organizations: schools, universities, state institutions, private enterprises, research institutes, etc. The main factors that are important to take into account when creating a university-school cluster are given. It is noted that the formation of a university-school cluster is a long-term, complex and multifaceted process. That is why such a cluster should be built gradually and in stages and have a clear goal and task. Also, stimulating the process of its creation should be a necessary component of regional economic policy.
Developing learner autonomy via choosing a person’s tducational pathway
(Lumen Publishing House, 2020-03) Tuchina, N.; Borysov, V.; Podhurska, I.; Kupina, I.; Borysenko, N.
The article examines the correlation between choosing a personal educational pathway and developing learner autonomy. The authors share the opinion that educational pathways and selfdirected studies have been getting vital in life-long learning. Thus, pedagogical universities should equip their students with skills of autonomous learners who are able to make well-informed choices about their own education and, in future, can facilitate a similar choice for their prospective schoolchildren. The study describes the authors’ positive experience in increasing students’ awareness of responsibility for choosing their personal educational pathways. The survey participants included 421 students who enrolled in the Bachelor’s program and the Master’s program at H.S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Ukraine, in 2018 and in 2019. The obtained data indirectly proved the fact that learner autonomy of the 1st Year students was not sufficiently developed and it impeded designing their personal educational pathways. The students of the master’s program evinced more mature position in making choices and setting goals. The analysis of the students’ motivation demonstrates a certain dynamics towards a more conscious choice of elective components in the academic program and gradual transition from external motivation to instrumental and intrinsic ones. The results of the research show that an appropriate balance between teachers’ guidance and students’ personal responsibility enhances the process of designing a personal educational pathway. У статті розглядається взаємозв'язок між вибором особистого освітнього шляху та розвитком автономії учня. Автори поділяють думку, що освітні шляхи та самостійні дослідження стають життєво важливими у процесі навчання протягом усього життя. Таким чином, педагогічні університети повинні забезпечити своїх студентів навичками самостійного навчання, щоб вони могли робити обґрунтований вибір щодо власної освіти і, в майбутньому, могли полегшити подібний вибір для своїх майбутніх школярів. Дослідження описує позитивний досвід авторів щодо підвищення обізнаності учнів про відповідальність за вибір своїх особистих освітніх шляхів. Учасниками опитування були студенти , що вступили до Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди у 2018 та в 2019 рр.(421 сту дент бакалаврату та магістратури). Отримані дані опосередковано підтверджували той факт, що автономія студентів 1 курсу була недостатньо розвиненою, і це перешкоджало проектуванню їхніх особистих освітніх шляхів. Студенти магістратурии виявили більш зрілі позиції у виборі та постановці цілей. Аналіз мотивації студентів демонструє певну динаміку до більш усвідомленого вибору факультативних компонентів академічної програми та поступового переходу від зовнішньої мотивації до інструментальної та внутрішньої. Результати дослідження показують, що відповідний баланс між керівництвом вчителів та особистою відповідальністю учнів покращує процес розробки особистого освітнього шляху. В статье рассматривается взаимосвязь между выбором личного образовательного пути и развитием автономии ученика. Авторы разделяют мнение, что образовательные пути и самостоятельные исследования становятся жизненно важными в процессе обучения в течение всей жизни. Таким образом, педагогические университеты должны обеспечить своих студентов навыками самостоятельных учеников, которые могут делать обоснованный выбор в собственном образовании и, в будущем, могут облегчить подобный выбор для своих будущих школьников. Исследование описывает положительный опыт авторов по повышению осведомленности учеников об ответственности за выбор своих личных образовательных путей. Участниками опроса были студенты, поступившие в Харьковский национальный педагогический университет имени Г. С. Сковороды в 2018 и в 2019 гг. (421 студент бакалавриата и магистратуры). Полученные данные косвенно подтверждали тот факт, что автономия студентов 1 курса была недостаточно развитой, и это препятствовало проектированию их личных образовательных путей. Студенты магистратуры обнаружили более зрелые позиции в выборе и постановке целей. Анализ мотивации студентов демонстрирует определенную динамику к более осознанному выбору факультативных компонентов академической программы и постепенного перехода от внешней мотивации к инструментальной и внутренней. Результаты исследования показывают, что соответствующий баланс между руководством учителей и личной ответственностью учеников улучшает процесс разработки личного образовательного пути.
Development of education in Singapore
(ГО “Наукова спільнота”, 2022-10-25) Chykharina, K.
The current scientific and education paradigm is on the verge of great changes. That is caused by the transition to the post-non-classical paradigm. It is obvious, that there is a necessity to form and maintain a new reality of education and upbringing. The study and analysis of pedagogical paradigms make it possible to understand the prospects of education development, upbringing tendencies, etc. Singapore is a small country, but the way, it managed to occupy world-leading positions, makes researchers examine its education system quite thoroughly. The education system in Singapore became a basis for the formation of the nation and cultural development of the country in general. The national ideology had to unite people of a small island state, without having natural resources, a common language, etc. The country paid special attention to the education and training of the younger generation. In the article, we examine the historical development of the education system in Singapore, focus on its features, and look at current educational processes. Сучасна науково-освітня парадигма стоїть на порозі великих змін. Це пов'язано з переходом до постнекласичної парадигми. Очевидно, що виникає необхідність формування і підтримки нової реальності освіти і виховання. Вивчення та аналіз педагогічних парадигм дає можливість зрозуміти перспективи розвитку освіти, тенденції виховання тощо. Сінгапур – невелика країна, але те, як їй вдалося посісти провідні світові позиції у світі, змушує дослідників досить ґрунтовно вивчати його систему освіти. Система освіти в Сінгапурі стала основою для формування нації та культурного розвитку країни в цілому. Національна ідеологія повинна була об'єднати людей невеликої острівної держави, яка не має природних ресурсів, спільної мови тощо. Особлива увага в країні приділялася вихованню та навчанню підростаючого покоління. У статті ми розглянемо історичний розвиток системи освіти в Сінгапурі, акцентуємо увагу на її особливостях, а також розглянемо сучасні освітні процеси на сучасному етапі.
Digital services in scientific research
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023) Vlasenko, Ya.; Sobchenko, T.
Методичні рекомендації містять опис вибіркової навчальної дисципліни «Цифрові сервіси в наукових дослідженнях», зміст завдань до самостійної, навчальної і науково-дослідної роботи здобувачів та її критерії оцінювання. У методичних рекомендаціях подано корисні джерела, посилання на інформаційні ресурси, зокрема на бібліотеки та інші наукові ресурси, глосарій. The methodological recommendations contain a description of the selective educational discipline "Digital services in scientific research", the content of tasks for independent, educational and research work of applicants and its evaluation criteria. The methodological recommendations provide useful sources, links to information resources, in particular to libraries and other scientific resources, and a glossary.
Digitalization of university education: advantages, risks, and prospects
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Plavčan, P.; Tkachova, N. O.; Zeniakin, О. S.
This article highlights the problem of university education digitalization. It is stated that at the present stage of the information society development, digitalization is a megatrend for further development of higher education. The objective of this research is to define the essence of the concept of university education digitalization, to reveal the main advantages, risks, and prospects for implementing this process. It is specified that digitalization of university education consists of updating the material, technical, and technological infrastructure of a university, forming an integral digital space through its saturation with electronic digital devices, means, systems, and ensuring electronic communication exchange between them and participants to the educational process. It has been found out that the complete digital transformation of university education is facilitated by the implementation of such changes in it: the formation of an integral developing digital infrastructure; the development of a digital educational space; providing opportunities for subjects of the educational process to go beyond the physical and institutional boundaries of a university and interact with a wide range of people based on the use of various digital devices and means (B. Bygstad, E. Øvrelid, S. Ludvigsen, M. Dæhlen). Digitalization of university education contributes to ensuring the following changes: personalization, cooperation, coherence of students’ training, ease of their access to digital education, increasing their interest in educational material, high flexibility of the training regime; transformation of students into active subjects of training; facilitating the process of tracking the dynamics of changes in the state of their academic achievements; increasing the competitiveness of future specialists in the labour market; active introduction of new effective digital technologies into the educational process (S. A. Cemazar). The article reveals certain positive and negative aspects of university education digitalization, its main risks (health-saving, social, informational) and further prospects. It is determined that the further development of this education contributes to the formation of digital universities. У статті висвітлено проблему цифровізації університетської освіти. Констатовано, що на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства мегатрендом подальшого розвитку вищої освіти є цифровізація. Мета статті – визначити суть поняття цифровізації університетської освіти, розкрити основні переваги, ризики та перспективи реалізації цього процесу. Уточнено, що цифровізація університетської освіти полягає в оновленні матеріально-технічної й технологічної інфраструктури університету, формуванні цілісного цифрового простору через його насичення електронно-цифровими пристроями, засобами, системами й забезпечення електронно-комунікаційного обміну між ними та учасниками освітнього процесу. З’ясовано, що повній цифровій трансформації університетської освіти сприяє здійснення в ній таких змін, як: формування цілісної розвивальної цифрової інфраструктури; розбудова цифрового освітнього простору; надання можливості суб’єктам освітнього процесу виходити за межі фізичних та інституційних меж університету і вступати у взаємодію із широким загалом людей на основі використання різних цифрових пристроїв і засобів (Б. Бюгстад, Е. Оврелід, С. Людвігсен, М. Дєлен). Цифровізація університетської освіти сприяє забезпеченню: персоналізації, кооперації, зв’язаності навчання студентів, легкості їх доступу до отримання цифрової освіти, зростання їхньої зацікавленості до навчального матеріалу, високої гнучкості режиму навчання; перетворенню студентів в активних суб’єктів навчання; полегшення процесу відстеження динаміки змін в стані їхніх навчальних досягнень; підвищенню конкурентноспроможності майбутніх фахівців на ринку праці; активному запровадженню в освітній процес нових ефективних цифрових технологій (С. А. Цемазар). У статті виявлено певні позитивні й негативні аспекти цифровізації університетської освіти, розкрито її основні ризики (здоров’язбережувальні, соціальні, інформаційні) й подальші перспективи. Визначено, що подальший розвиток цієї освіти сприяє формуванню цифрових університетів.
DISTANCE LEARNING IN HIGHER EDUCATION: THE EXPERIENCE OF THE COVID-19 PANDEMIC AND WAR IN UKRAINE
(H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, 2022) Opanasenko, Ya.; Novikova, V.
Distance learning has become one of the most popular educational trends of the 21st century, and the COVID-19 pandemic and war in Ukraine has only accelerated the process of its integration into the education sector. The purpose of our work is to study the influence of the online learning format on the adaptation and academic success of students, as well as to search for promising analogues. The methodology. In addition to a comprehensive theoretical analysis, which included a comparison of different approaches and research, we used the method of interviewing respondents, which involved 200 first-year students from 6 Ukrainian higher education institutions (H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University, Taras Shevchenko National University of Kyiv, V. N. Karazin Kharkiv National University, National Technical University of Ukraine Kyiv Polytechnic Institute, State Biotechnology University, Kharkiv National University of Radio Electronics). The survey was conducted online using the Google Forms platform in the period from December 19 to 26, 2021, the calculation and visualization of the received data were performed using Microsoft Office tools. Fisher's statistical test (online-tool) was used to establish differences between the indicators of academic success of the respondents of the two groups. Results. We decided to compare the academic success of students who study online with students included in the blended learning system. Thus, only 8% of the respondents who took the course in an online format received a mark of 5 at the end of the academic semester, while almost a quarter (25%) of the students of the second group who took the course in blended learning received the highest score. We also asked respondents to evaluate the process of their own adaptation to new conditions (distance and blended learning). The results of the survey showed that the adaptation process proceeds much easier in the conditions of the blended learning or Flipped Classroom blended learning model, while the adaptation of respondents to the online format had a number of problems. Conclusion. Online learning has a high potential, which is difficult to realize due to the high demands on technical support, communication problems in an unfamiliar space, and the lack of social presence of participants in the educational process. Blended learning, as a combination of full-time and distance learning, can offset the shortcomings of online learning and realize its potential. The next step in our research will be to compare the performance of another learning models. Дистанційне навчання стало одним із найпопулярніших освітніх трендів 21 століття, а пандемія COVID-19 та війна в Україні лише прискорили процес його інтеграції в освітній сектор. Метою нашої роботи є вивчення впливу навчання в форматі онлайн на адаптацію та навчальну успішність студентів, а також пошук перспективних аналогів дистанційному навчанню. Методологія. Крім комплексного теоретичного аналізу, який включав в себе порівняння різних підходів і досліджень, ми використовували метод опитування респондентів, до якого було залучено 200 студентів-першокурсників з 6 українських ЗВО (ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, КНУ ім. Т. Г. Шевченка, Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, Національний технічний університет Харківський політехнічний інститут, Державний біотехнологічний університет, Харківський національний університет радіоелектроніки). Опитування проходило в форматі онлайн за допомогою платформи гугл форм в період з 19 по 26 грудня 2021 року, підрахунок та візуалізація отриманих даних були виконані за допомогою інструментарію Майкрософт. Для встановлення відмінностей між показниками академічної успішності респондентів двох груп був використаний статистичний критерій Фішера. Результати. Ми вирішили порівняти успішність студентів, які навчаються онлайн, зі студентами, залученими до системи змішаного навчання. Так, лише 8% респондентів, які проходили курс в онлайн-форматі, наприкінці навчального року отримали найвищий бал, тоді як майже чверть (25%) студентів другої групи, які проходили курс в форматі змішаного навчання, отримала аналогічний бал. Також ми попросили респондентів оцінити процес власної адаптації до нових умов (дистанційне та змішане навчання). Результати опитування показали, що процес адаптації проходить набагато легше в умовах моделі змішаного навчання, тоді як адаптація респондентів до онлайн-формату мала ряд проблем. Висновок. Онлайн-навчання має високий освітній потенціал, який важко реалізувати через високі вимоги до технічного забезпечення, комунікативні проблеми спілкування в незвичному просторі та недостатній рівень соціальної присутності учасників навчального процесу. Змішане навчання, як поєднання очного та дистанційного навчання, може компенсувати недоліки онлайн-навчання та повністю реалізувати його потенціал. Перспективним напрямком подальших досліджень бачиться порівняння ефективності інших моделей навчання.