Концептуалізація Землі у сучасному філософсько-антропологічному дискурсі
Завантаження...
Дата
2023
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
Комплексно й системно розглянуто феномен Землі в контексті сучасних трансформацій як сенсоутворюючий концепт стратегії розвитку планети людей, як актуальний складник подальшого існування людства. Для досягнення цієї мети насамперед важливо окреслити конфігурацію тих змін, які породжують кардинальні трансформації в бутті людства. Зазначено, що наявні теоретичні та методологічні концептуалізації Землі дозволяють інтерпретувати Землю як координати життєдіяльності та життєтворчості людства, де відбувається розгортання множинності соціокультурних дій у їхньому сенсоутворюючому й практичному вимірах. Обґрунтовано залучення міфологічних та релігійних наративів, які, поширюючись, структурують наявні механізми взаємодії, вибудовують нові моделі. У цьому вбачається взаємозв’язок з парадигмою археології знання (М. Фуко), де кожний пласт корелює з певним типом думки, що є відповідною історичній епосі / історичному періоду. З позицій сучасного філософського погляду, інтерпретація співвідношення Землі та людини постає як соціально-культурний досвід і в такому сенсі стає полем досліджень. Висвітлено основні наробки науково-академічного дискурсу, що дозволяє зробити висновки, що визначення Землі виключно як платформи для людської діяльності, лише як зовнішнього об’єкта є наслідком проголошення науковою спільнотою ідеї відсутності обмежень щодо людської діяльності. Зазначено, що розвиток науки й техніки надав людству можливості та ризики, водночас зумовивши нові проблеми, що потребують переосмислення в контексті нових маркерів сучасності, яка втілює собою множинність парадигм. Підкреслено, що Земля у філософсько-антропологічних розвідках постає як платформа кореляції між буттям і мисленням, тобто як становлення епохи людства. Остання є тимчасовим явищем, підтверджуючи онтичний та онтологічний сенс Землі, яка є незалежною до людського розуму. Доводиться, що планета Земля, як передумова появи людства, відсилає науковців до гіпотези Геї, відкриває нові горизонти дослідження не лише процесів коеволюції, але й нових можливостей філософської рефлексії щодо становлення цивілізації людства. Теоретично-філософські розвідки стосовно стратегії майбутнього розвитку людства обумовлюють потребу у відповідному філософсько-антропологічному вимірі Землі. Зазначено, що поліваріантність сучасного філософського дискурсу дозволяє розглядати концептуалізацію Землі як інваріантність класичним доктринам. Ситуація полі- (поліпарадигмальність, поліконцептуальність, полісутність, полілог тощо) як упровадження нових концептів до аналізу Землі дозволяє використовувати дослідницькі конструкти аналітичних засобів міждисциплінарного дискурсу, аналітичних засобів, що свідчать про розробку інноваційного теоретичного лексикону, аналітики, адекватної життєдіяльності та життєтворчості людства в постіндустріальному світі. Отже, концептуалізація Землі у сучасному філософськоантропологічному дискурсі долає абсолютизацію єдиного методологічного підходу та дозволяє підкреслити посилення поліпарадигмальності сучасного філософського дискурсу. Наявні стратегії аналізу Землі демонструють множинність сенсів Землі, сприяють її багатовимірності, що розширює проблемне поле останньої, імплікацію її сенсів у життєві / буттєві практики сучасного світу. The Earth’s phenomenon is considered in a comprehensive and systemically way in the context of modern transformations as a sensation-forming concept of the planet of people development strategy, as an actual component of the mankind further existence. To achieve this goal, it is first of all important to determine the configuration of those changes that give rise to cardinal transformations in the existence of mankind. It is noted that the theoretical and methodological conceptualizations of the Earth make it possible to interpret the Earth as the coordinates of the life activity and life-creation of mankind, where the deployment of a plurality of socio-cultural actions take place in their sense-forming and practical dimensions. It is justified to use mythological and religious narratives, which, spreading, structure the existing mechanisms of interaction and build new models. This is seen as a relationship with the paradigm of the archeology of knowledge (M. Foucault), where each layer correlates with a certain type of thought corresponding to a historical epoch / historical period. From the standpoint of a modern philosophical point of view, the interpretation of the relationship between the Earth and man acts as a socio-cultural experience and, in this sense, becomes a field of research. The main developments of the scientific and academic discourse are highlighted, which allow us to conclude that the definition of the Earth solely as a platform for human activity, only as an external object is a consequence of the scientific community proclaiming the idea of the absence of restrictions on human activity. It is noted that the development of science and technology has provided mankind with opportunities and risks, at the same time causing new problems that require rethinking in the context of new markers of modernity, embodying the plurality of paradigms. It is emphasized that the Earth in philosophical and anthropological studies appears as a platform for the correlation between being and thinking, that is, as the formation of the era of mankind. The latter is a temporary phenomenon, confirming the ontic and ontological meaning of the Earth, which does not depend on the human mind. It is proved that the planet Earth, as a prerequisite for the emergence of mankind, refers scientists to the Gaia hypothesis, opens up new horizons for studying not only the processes of co-evolution, but also the possibility of philosophical reflection on the formation of human civilization. Theoretical and philosophical research on the strategy of the mankind future development conditions the need for an appropriate philosophical and anthropological measurement of the Earth. It is noted that the polyvariance of modern philosophical discourse allows us to consider the conceptualization of the Earth as invariance to classical doctrines. The situation of poly- (polyparadigmality, polyconceptuality, polyessence, polylogue, etc.) as the introduction of new concepts to the analysis of the Earth allows the use of research constructs of analytical tools of interdisciplinary discourse, analytical tools that testify to the development of an innovative theoretical vocabulary, analytics, adequate to the life activity and life-creativity of mankind in the post-industrial world. Thus, the conceptualization of the Earth in modern philosophical and anthropological discourse overcomes the absolutization of a single methodological approach and makes it possible to emphasize the strengthening of the polyparadigmatic nature of modern philosophical discourse. The available strategies for analyzing the Earth demonstrate the multiplicity of meanings of the Earth, contribute to its multidimensionality, expanding the problematic field of the latter, the implication of its meanings in the life / being practices of the modern world.
Опис
Ключові слова
Земля, людина, поліпарадигма, антропоцен, міфологічні та релігійні наративи, турбота про Землю, екзистенціальні виміри Землі, тіло Землі, Етика Землі, Earth, human, polyparadigm, anthropocene, mythological and religious narratives, concern for the Earth, existential dimensions of the Earth, the Earth’s body, Ethics of the Earth
Цитування
Пилипенко С. Г. Концептуалізація Землі у сучасному філософсько-антропологічному дискурсі : дис. ... д-ра філософ. наук : 09.00.04 – філософ. антропологія, філософія культури / С. Г. Пилипенко ; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди, Укр. держ. ун-т ім. М. Драгоманова. – Киів, 2023. – 449 с.