Перегляд за Автор "Melnyk, S."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Nonverbal Means of Communication in Modern Literature: J. M. Coetzee’s Novel "The Master of Petersburg"
    (Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Razumenko, I.; Tyshchenko, T.
    The article is devoted to the study of gestures as semiotic units of communication that perform certain functions, obeying certain laws. The task was to determine the main ways of encoding and decoding nonverbal behavior in a literary text. The study was conducted on the material of the prose of J. M. Coetzee, the famous writer and Nobel Laureate. The subject of the study is the verbal representation of the characters’ nonverbal behavior in his novel “The Master of Petersburg”. The aim of our study is to identify and analyze gestures in J. M. Coetzee’s work that act as markers of the characters’ emotional state, correlate with their psychological portraits, convey their feelings, experiences, and reveal their personal qualities. Статья посвящена изучению жестов как семиотических единиц общения, выполняющих определенные функции и подчиняющиеся определенным закономерностям. Задача состояла в том, чтобы определить основные способы кодирования и расшифровки невербального поведения в художественном тексте. Исследование проводилось на материале прозы Дж. М. Кутзее, известного писателя и нобелевского лауреата. Предметом исследования стала корелляция между вербальным и невербальным поведением персонажей в романе писателя «Осень в Петербурге». Цель исследования - выявление и анализ жестов в произведении Дж. М. Кутзее. Стаття присвячена вивченню жестів як семіотичних одиниць спілкування, що виконують певні функції і підкоряються певним закономірностям. Завдання полягало в тому. Щоб визначити основні способи кодування і розшифровки невербальної поведінки в художньому тексті. Дослідження проводилося на матеріалі прози Дж.М. Кутзеє, відомого письменника і нобелівського лауреата. Предметом дослідження стала кореляція між вербальною і невербальною поведінкою персонажів в романі письменника «Осінь в Петербурзі». Ціль дослідження – виявлення та аналіз жестів у творі Дж.М. Кутзеє, які є маркерами емоційного стану персонажів, співвідносяться з їх психологічними портретами, передають їх почуття, хвилювання та розкривають їх власні якості.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Semantic and Pragmatic Presuppositions in Postmodern Text
    (Karabuk University, 2020) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Nevelska-Hordieieva, O.; Razumenko, I.
    The article suggests the analysis of literary texts based on the linguistic theory of presuppositions, which is considered to be one of the possible promising approaches to interpreting implicit levels of the literary text. The use of this approach is expected to be effective at various communication levels: character-character, narrator-reader, author-reader. The authors use the method of discourse analysis to study the different types of presuppositions and their functioning not only within isolated abstract expressions, but as a part of a broad cultural context. Linguistic methods are combined with a philological method of text interpretation and an intertextual approach, of being subject to consider a random expression in the context of the literary work as a whole. The analysis of presuppositions specificity in the text and the ways of its explication are based on the theory of presuppositions. The methodology of the analysis focuses on identifying presuppositions to establish dominant semantic categories and systemic interaction between them, constituting the artistic picture of the world in Pelevin’s story as a postmodern writing code. The study of the text at the presuppositions level helps to clarify the architectonics of the postmodern literary text and to define the ideological constants forming the semantic field of comprehension. The main positions in Pelevin's work are occupied by such semantic categories as ‘cosmology’, ‘religion’, ‘society’, ‘science’, ‘art’, etc. Their analysis allowed to formulate a meta-subject of postmodern text, which can be defined as ‘rite de passage’. Pelevin's story is viewed in the context of the dialogue between modernism realized the exhaustion of modern culture, and postmodernism accepted this situation as a given and played the fate tragedy as satyr drama in the best traditions of the ancient theatre: where the modernist hero dies, the postmodernist marginal is able to overcome an irresistible edge. У статті пропонується аналіз художніх текстів на основі лінгвістичної теорії пресупозицій, яка розглядається як один з можливих перспективних підходів до інтерпретації імпліцитних рівнів художнього тексту. Очікується, що використання цього підходу буде ефективним на різних рівнях спілкування: персонаж-персонаж, оповідач-читач, автор-читач. Автори використовують метод дискурсивного аналізу для вивчення різних типів пресупозицій і їх функціонування не тільки в рамках окремих абстрактних виразів, але і як частина широкого культурного контексту. Лінгвістичні методи поєднуються з філологічним методом інтерпретації тексту і інтертекстуальним підходом, коли необхідно розглядати випадковий вираз в контексті літературного твору в цілому. Аналіз специфіки пресуппозиций в тексті і способів їх експлікації заснований на теорії пресуппозиций. Методологія аналізу фокусується на виявленні передумов для встановлення домінуючих семантичних категорій і системної взаємодії між ними, що становлять художню картину світу в оповіданні Пелевіна як постмодерністський письмовий код. Вивчення тексту на рівні передумов допомагає прояснити архітектоніку постмодерністського художнього тексту і визначити ідеологічні константи, що формують семантичне поле розуміння. Основні позиції в творчості Пелевіна займають такі смислові категорії, як «космологія», «релігія», «суспільство», «наука», «мистецтво» та ін. Їх аналіз дозволив сформулювати метапредмета постмодерністського тексту, який може можна визначити як «rite de passage ». Історія Пелевіна розглядається в контексті діалогу модернізму, що усвідомив вичерпаність сучасної культури, і постмодернізму, який прийняв цю ситуацію як даність і розіграв трагедію долі як драму cатіров в кращих традиціях античного театру: де вмирає модерністський герой, постмодерністський маргінал здатний подолати непереборну грань. В статье предлагается анализ художественных текстов на основе лингвистической теории пресуппозиций, которая рассматривается как один из возможных перспективных подходов к интерпретации имплицитных уровней художественного текста. Ожидается, что использование этого подхода будет эффективным на различных уровнях общения: персонаж-персонаж, рассказчик-читатель, автор-читатель. Авторы используют метод дискурсивного анализа для изучения различных типов пресуппозиций и их функционирования не только в рамках отдельных абстрактных выражений, но и как часть широкого культурного контекста. Лингвистические методы сочетаются с филологическим методом интерпретации текста и интертекстуальным подходом, когда необходимо рассматривать случайное выражение в контексте литературного произведения в целом. Анализ специфики пресуппозиций в тексте и способов их экспликации основан на теории пресуппозиций. Методология анализа фокусируется на выявлении предпосылок для установления доминирующих семантических категорий и системного взаимодействия между ними, составляющих художественную картину мира в рассказе Пелевина как постмодернистский письменный код. Изучение текста на уровне предпосылок помогает прояснить архитектонику постмодернистского художественного текста и определить идеологические константы, формирующие семантическое поле понимания. Основные позиции в творчестве Пелевина занимают такие смысловые категории, как «космология», «религия», «общество», «наука», «искусство» и др. Их анализ позволил сформулировать метапредмет постмодернистского текста, который может можно определить как «rite de passage». История Пелевина рассматривается в контексте диалога модернизма, осознавшего исчерпанность современной культуры, и постмодернизма, который принял эту ситуацию как данность и разыграл трагедию судьбы как драму cатиров в лучших традициях античного театра: где умирает модернистский герой, постмодернистский маргинал способен преодолеть непреодолимую грань.