Перегляд за Автор "Markina, T."

Зараз показано 1 - 17 з 17
  • Зображення мініатюри
    Документ
    EARLY EFFECTS OF A FOREST FIRE ON THE DIVERSITY OF FUNGAL COMMUNITIES IN PINE FORESTS IN LEFT-BANK UKRAINE WITH SPECIAL EMPHASIS ON MYCORRHIZAL FUNGI
    (Український ордена "Знак Пошани" науково-дослідний інститут лісового господарства та агроміліорації імені Г. М. Висоцького, 2020) Davydenko, K.; Vysotska, N.; Yushchyk, V.; Markina, T.
    Forest fires constitute widespread and potentially destructive disturbances in forest ecosystems, particularly negative impact on soil mycorrhizal fungi which are major players of the belowground plant. This study investigated the short-term effects of wildfire on fungal communities in Left-Bank Ukraine with special emphasis on mycorrhizal fungi. During the fourteen months after autumn wildfire, fruiting bodies found in the plots were identified, and their mycological richness, diversity and production in both burned and unburnt areas were measured. Total fungal diversity decreased in burned plots, where fungal richness and diversity of mycorrhizal species were significantly lower. Our results also confirmed the data on a rather destructive influence of post-fire forest management on fungal diversity. Only three mycorrhizal fungi associated with Pinus sylvestris L. were common to both sites while pyrophilic species were in close association with burned sites. Лісові пожежі мають значний руйнівний вплив на лісові екосистеми, особливо на ґрунтові мікоризні гриби, які утворюють симбіотичні асоціації з багатьма хвойними деревами. У цьому дослідженні ми вивчали ранні наслідки впливу верхової пожежі на угрупування грибів соснових лісів. Протягом чотирнадцяти місяців після осінньої пожежі збирали плодові тіла грибів на згарищах і на ділянках соснового лісу, не пошкоджених пожежею. Визначали видове різноманіття та частоту поширення грибів на всіх ділянках. Загальне різноманіття грибів на згарищах було значно меншим, ніж у не пошкоджених пожежею ділянках, особливо для мікоризних видів. Наші результати також підтвердили дані про сильний руйнівний вплив проведення суцільних санітарних рубок відразу після пожежі, що значно знижує різноманітність грибних угруповань. Так, лише три види мікоризних грибів знайдено на ділянках після проведення суцільних санітарних рубок, а пірофільні види були тісно пов’язані зі згарищами. Лесные пожары оказывают значительное разрушительное влияние на лесные экосистемы, особенно на почвенные микоризные грибы, которые образуют симбиотические ассоциации со многими хвойными деревьями. В этом исследовании мы изучали ранние последствия влияния верхового пожара на группировку грибов сосновых лесов. В течение четырнадцати месяцев после осеннего пожара собирали плодовые тела грибов на пепелищах и на участках соснового леса, не поврежденных пожаром. Определяли видовое разнообразие и частоту распространения грибов на всех участках. Общее разнообразие грибов на пепелищах было значительно меньше, чем в не поврежденных пожаром участках, особенно для микоризных видов. Наши результаты также подтвердили данные о сильном разрушительном влиянии сплошных санитарных рубок сразу после пожара, что значительно снижает разнообразие грибных группировок. Только три вида микоризных грибов найдены на участках после проведения сплошных санитарных рубок, а пирофильные виды были тесно связаны с пожарищами.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Ecological assemblages of corticulous myxomycetes in forest communities of the North-East Ukraine
    (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Kochergina, A.; Markina, T.
    Corticulous myxomycetes remain one of the least surveyed ecological groups of terrestrial protists. These organisms develop on the bark of trees, mostly feeding on bacteria and microalgae. Their microscopic size and fast developmental cycle (3–5 days) complicate the study of these organisms, and therefore data their on ecological relationships and patterns of biodiversity corticulous myxomycetes remain controversial. On the territory of the southwest spurs of the Central Russian Upland (Northeast Ukraine), no special studies on these or-ganisms have been conducted. During 2017–2020, in nine forest sites located in this territory, we collected samples of bark of 16 species of tree plants, on which sporulating myxomycetes were then identified using the moist chamber technique in laboratory conditions. A total of 434 moist chambers was prepared, and 267 (61.5%) of which were found to contain myxomycete fruiting bodies. In total, we made 535 observations, finding 20,211 sporocarps. As a result, in the surveyed territory, we found 38 species of corticulous myxomy-cetes, belonging to 18 genera, 10 families, 7 orders, and 2 subclasses of Myxomycetes. Among the species of corticulous myxomycetes, the most abundant were Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea, and L. operculata. The greatest species richness in the examined biota was observed for genera Comatricha, Licea, Paradiacheopsis and Perichaena, families Amaurochaetaceae and Trichiaceae, orders Stemonitidales, Trichiales and Physarales. By species diversity, dark-spored myxomycetes (Collumellomycetidae) somewhat exceeded bright-spored myxomycetes (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata, and Perichaena luteola are new species for the surveyed area. Four species of myxomycetes were collected in Ukraine for the first time: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea, and Macbrideola argentea. Quantitative and qualitative structure of myxomycete consortia developing on different species of substrate-forming plants demonstrated significant differences. The highest level of similarity was demonstrated by Fraxinus excelsior and Acer platanoides, and a relatively strong relationship was seen between Pinus sylvestris and Tilia cordata. The central cluster comprised F. excelsior, A. platanoides and P. sylvestris. By the sum of values of Bray-Curtis coefficient, Quercus robur appeared to be most distinctive plant species by quantitative composition of myxomycete consortia. F. excelsior and T. cordata are the most favourable for the development of corticulous myxomycetes. In all the analyzed consortia, the do-minant species belonged to the Stemonitidales and Trichiales orders, while the remaining orders were represented by notably fewer spe-cies. Relative species richness of Stemonitidales was the highest in consortia of P. sylvestris, the contribution of Liceales was the greatest in A. platanoides and P. sylvestris, the percentage of Echinosteliales and Physarales was the highest on F. excelsior, the share of Cribra-riales was especially large on A. platanoides. Trichiales were represented on all the analyzed substrates to almost the same extent. Repre-sentatives of Cribrariales and Physarales were completely absent on P. sylvestris, the species of Clastodermatales – on all species of plants, except Q. robur. Prevalence of bright-spored myxomycetes was determined for consortia of Acer platanoides, the dominance of dark-spored myxomycetes – for F. excelsior, P. sylvestris and Q. robur. The obtained data indicate the presence of stable complexes of corti-culous myxomycetes, associated with different species of trees in the forest ecosystems of Northeast Ukraine. This encourages further study of the structure of myxomycete consortia with tree species that were not included in this study and determining the influence of physical-chemical properties of the bark of different plant species on the discovered peculiarities of myxomycete communities. Кортикальні міксоміцети залишаються однією з найменш вивчених екологічних груп наземних протистів. Ці організми розвиваються на корі дерев, харчуючись переважно бактеріями та мікроводорстями. Їх мікроскопічні розміри та швидкий цикл розвитку (3-5 днів) ускладнюють вивчення цих організмів, тому дані про їх екологічні взаємини та закономірності біорізноманіття кіркових міксоміцетів залишаються суперечливими. На території південно-західних відрогів Середньоруської височини (Північний Схід України) спеціальні дослідження цих організмів не проводилися. Протягом 2017-2020 років на дев'яти лісових ділянках, розташованих на цій території, ми зібрали зразки кори 16 видів деревних рослин, на яких потім міксоміцети, що спорулюють, були ідентифіковані за допомогою методу вологих камер в лабораторних умовах. Всього було підготовлено 434 вологі камери, у 267 (61,5%) з яких були виявлені плодові тіла міксоміцетів. Загалом ми провели 535 спостережень, виявивши 20 211 спорокарпів. В результаті на обстеженій території виявлено 38 видів кортицієвих міксоміцетів, що належать до 18 родів, 10 сімейств, 7 порядків та 2 підкласів міксоміцетів. Серед видів кіркових міксоміцетів найбільш численними були Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea і L. Найбільше видове багатство у дослідженій біоті відзначено для пологів Comatricha, Licea, Paradiacheopsis та Perichaena, сімейств Amaurochaetaceae та Trichiaceae, порядків Stemonitidales, Trichiales та Physarales. За видовим розмаїттям темноспорові міксоміцети (Collumellomycetidae) дещо перевершують світлоспорові міксоміцети (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata та Perichaena luteola є новими видами для дослідженої території. Чотири види міксоміцетів були зібрані в Україні вперше: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea та Macbrideola argentea. Кількісна та якісна структура консорцій міксоміцетів, що розвиваються на різних видах субстратоутворюючих рослин, продемонструвала значні відмінності. Найбільший рівень подібності продемонстрували Fraxinus excelsior та Acer platanoides, а відносно сильний зв'язок спостерігався між Pinus sylvestris та Tilia cordata. Центральний кластер складався з F. excelsior, A. platanoides та P. sylvestris. За сумою значень коефіцієнта Брея-Кертіса, Quercus robur виявився найбільш характерним видом рослин за кількісним складом консорцій міксоміцетів. F. excelsior та T. cordata є найбільш сприятливими для розвитку кіркових міксоміцетів. У всіх проаналізованих консорціях домінуючі види належали до порядків Stemonitidales і Trichiales, тоді як інші порядки були представлені значно меншою кількістю видів. Відносне видове багатство Stemonitidales було найбільшим у консорціях P. sylvestris, внесок Liceales був найбільшим у A. platanoides та P. sylvestris, частка Echinosteliales та Physarales була найбільшою на F. excelsior, частка Cribra-riales була особливо великою на A. platanoides. Trichiales були представлені на всіх проаналізованих субстратах майже однаково. Представники Cribrariales та Physarales повністю були відсутні на P. sylvestris, види Clastodermatales - на всіх видах рослин, крім Q. robur. Переважання світлопористих міксоміцетів встановлено для консорцій Acer platanoides, домінування темнопористих міксоміцетів - для F. excelsior, P. sylvestris та Q. robur. Отримані дані свідчать про наявність стійких комплексів кортиційних міксоміцетів, які асоціюються з різними видами дерев у лісових екосистемах Північного Сходу України. Це спонукає до подальшого вивчення структури міксоміцетних консорцій з видами дерев, що не увійшли в дане дослідження, та визначення впливу фізико-хімічних властивостей кори різних видів рослин на виявлені особливості міксоміцетних угруповань. Кортикальные миксомицеты остаются одной из наименее изученных экологических групп наземных протистов. Эти организмы развиваются на коре деревьев, питаясь в основном бактериями и микроводорослями. Их микроскопические размеры и быстрый цикл развития (3-5 дней) затрудняют изучение этих организмов, поэтому данные об их экологических взаимоотношениях и закономерностях биоразнообразия корковых миксомицетов остаются противоречивыми. На территории юго-западных отрогов Среднерусской возвышенности (Северо-Восток Украины) специальные исследования этих организмов не проводились. В течение 2017-2020 гг. на девяти лесных участках, расположенных на этой территории, мы собрали образцы коры 16 видов древесных растений, на которых затем спорулирующие миксомицеты были идентифицированы с помощью метода влажных камер в лабораторных условиях. Всего было подготовлено 434 влажных камеры, в 267 (61,5%) из которых были обнаружены плодовые тела миксомицетов. В общей сложности мы провели 535 наблюдений, обнаружив 20 211 спорокарпов. В результате на обследованной территории обнаружено 38 видов кортициевых миксомицетов, относящихся к 18 родам, 10 семействам, 7 порядкам и 2 подклассам миксомицетов. Среди видов корковых миксомицетов наиболее многочисленными были Echinostelium minutum, Arcyria pomiformis, Macbrideola cornea, Perichaena chrysosperma, Licea kleistobo-lus, Paradiacheopsis fimbriata, Cribraria violacea, Enerthenema papillatum, A. cinerea и L. operculata. Наибольшее видовое богатство в исследованной биоте отмечено для родов Comatricha, Licea, Paradiacheopsis и Perichaena, семейств Amaurochaetaceae и Trichiaceae, порядков Stemonitidales, Trichiales и Physarales. По видовому разнообразию темноспоровые миксомицеты (Collumellomycetidae) несколько превосходят светлоспоровые миксомицеты (Lucisporomycetidae). Badhamia versicolor, Didymium dubium, D. sturgisii, Macbri-deola decapillata и Perichaena luteola являются новыми видами для исследованной территории. Четыре вида миксомицетов были собраны в Украине впервые: Hemitrichia pardina, Licea floriformis, L. pygmea и Macbrideola argentea. Количественная и качественная структура консорций миксомицетов, развивающихся на разных видах субстратообразующих растений, продемонстрировала значительные различия. Наибольший уровень сходства продемонстрировали Fraxinus excelsior и Acer platanoides, а относительно сильная связь наблюдалась между Pinus sylvestris и Tilia cordata. Центральный кластер состоял из F. excelsior, A. platanoides и P. sylvestris. По сумме значений коэффициента Брея-Кертиса, Quercus robur оказался наиболее отличительным видом растений по количественному составу консорций миксомицетов. F. excelsior и T. cordata являются наиболее благоприятными для развития корковых миксомицетов. Во всех проанализированных консорциях до-минирующие виды принадлежали к порядкам Stemonitidales и Trichiales, в то время как остальные порядки были представлены значительно меньшим количеством видов. Относительное видовое богатство Stemonitidales было наибольшим в консорциях P. sylvestris, вклад Liceales был наибольшим в A. platanoides и P. sylvestris, доля Echinosteliales и Physarales была наибольшей на F. excelsior, доля Cribra-riales была особенно велика на A. platanoides. Trichiales были представлены на всех проанализированных субстратах почти в одинаковой степени. Представители Cribrariales и Physarales полностью отсутствовали на P. sylvestris, виды Clastodermatales - на всех видах растений, кроме Q. robur. Преобладание светлопористых миксомицетов установлено для консорций Acer platanoides, доминирование темнопористых миксомицетов - для F. excelsior, P. sylvestris и Q. robur. Полученные данные свидетельствуют о наличии устойчивых комплексов кортициозных миксомицетов, ассоциированных с различными видами деревьев в лесных экосистемах Северо-Востока Украины. Это побуждает к дальнейшему изучению структуры миксомицетных консорций с видами деревьев, не вошедших в данное исследование, и определению влияния физико-химических свойств коры различных видов растений на выявленные особенности миксомицетных сообществ.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Ground Beetles of the Tribe Carabini (Coleoptera, Carabidae) in the Main Megapolises of Ukraine
    (The Schmalhausen Institute of Zoology, Kyiv, 2019) Putchkov, A.; Brygadyrenko, V.; Markina, T.
    We analysed the structure of the communities of the ground beetles of the tribe Carabini (Coleoptera, Carabidae) in urban environments on the examples of Kyiv, Kharkiv, Dnipro, Donetsk and Lviv. Th e ground beetles of this tribe in the fi ve researched megapolises are represented by 24 species of the Calosoma and Carabus genera. Th e cities each have from 9 (Kharkiv, Donetsk) — 11 (Kyiv) to 14–15 (Dnipro, Lviv) registered species. Only three species (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convexus) turned out to be present in all the studied cities, where they were relatively abundant, and six (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis, C. scabriusculus) were recorded reasonably frequently in most of the cities. In the parks of Kyiv and Lviv (south forest zone), forest (Carabus coriaceus, C. convexus, C. nemoralis) and polytopic species (C. сancellatus) were dominant, while the inhabitants of open biotopes (С. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) were uncommon. In Kharkiv (forest-steppe zone), the common species were both polytopic (Сarabus granulatus, C. cancellatus) and forest (C. marginalis). In Donetsk and Dnipro (steppe zone), some steppe elements (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus) occurred, but the dominant species were habitat generalist (С. granulatus) and certain forest species (C. convexus). At the same time, almost half the recorded species of the tribe were registered as rare or accidental elements in the cities studied, though typical for the natural biocenoses of the geographic region surrounding those cities. A short ecological characteristic of all species of tribe in urbocenoses is given. Ми проаналізували структуру спільнот турунів сімейства Carabini (Coleoptera, Carabidae) в міських умовах на прикладі Києва, Харкова, Дніпра, Донецька і Львова. Жужелиці цього племені в п'яти мегаполісах представлені 24 видами Calosoma і Carabus. У кожному місті зареєстровано від 9 (Харків, Донецьк) - 11 (Київ) до 14-15 (Дніпро, Львів) видів. Тільки три вида (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convxus) виявилися присутніми у всіх досліджених містах, де їх було відносно багато, а шість (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis, C. scabriusculus) досить часто траплялися в більшості міст. В парках Києва і Львова (південна лісова зона), лісові (Carabus coriaceus, C. convxus, C. nemoralis) і політопні види (C. сancellatus) переважали, а мешканці відкритих біотопів (C. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) були рідкістю. У Харкові (лісостепова зона) були як політопны (Сarabus granulatus, C. cancellatus), так і лісові (C. marginalis) види. У Донецьку і Дніпрі (степова зона), зустрічаються елементи степу (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus), але переважаючими видами були універсальні по місцепроживання (С. granulatus) і деякі лісові види (C. Convexus). В в той же час майже половина зареєстрованих видів сімейства були зареєстровані як рідкісні або випадкові елементи в вивчених містах, хоча і типові для природних біоценозів навколишнього їх географічного регіону. міста. Дана коротка екологічна характеристика всіх видів семейста в урбоценозах. Мы проанализировали структуру сообществ жужелиц семейства Carabini (Coleoptera, Carabidae) в городских условиях на примере Киева, Харькова, Днепра, Донецка и Львова. Жужелицы этого племени в пяти исследованные мегаполисах представлены 24 видами родов Calosoma и Carabus. В каждом городе зарегистрировано от 9 (Харьков, Донецк) - 11 (Киев) до 14–15 (Днепр, Львов) видов. Только три вида (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convxus) оказались присутствующими во всех исследованных городах, где их было относительно много, а шесть (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis, C. scabriusculus) достаточно часто попадались в большинстве городов. В парках Киева и Львова (южная лесная зона), лесной (Carabus coriaceus, C. convxus, C. nemoralis) и политопные виды (C. сancellatus) преобладали, а обитатели открытых биотопов (C. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) были редкостью. В Харькове (лесостепная зона) были как политопные (Сarabus granulatus, C. cancellatus), так и лесные (C. marginalis) виды. В Донецке и Днепре (степная зона), встречаются элементы степи (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus), но преобладающими видами были универсальные по местообитаниям (С. granulatus) и некоторые лесные виды (C. Convexus). В в то же время почти половина зарегистрированных видов семейства были зарегистрированы как редкие или случайные элементы в изученных городах, хотя и типичные для природных биоценозов окружающего их географического региона. города. Дана краткая экологическая характеристика всех видов семейста в урбоценозах.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Ground Beetles of the Tribe Carabini (Coleoptera, Carabidae) in the Main Megapolises of Ukraine
    (I. I. Schmalhausen Institute of Zoology, 2019) Putchkov, A.; Brygadyrenko, V.; Markina, T.
    We analysed the structure of the communities of the ground beetles of the tribe Carabini (Coleoptera, Carabidae) in urban environments on the examples of Kyiv, Kharkiv, Dnipro, Donetsk and Lviv. Th e ground beetles of this tribe in the fi ve researched megapolises are represented by 24 species of the Calosoma and Carabus genera. Th e cities each have from 9 (Kharkiv, Donetsk) – 11 (Kyiv) to 14–15 (Dnipro, Lviv) registered species. Only three species (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convexus) turned out to be present in all the studied cities, where they were relatively abundant, and six (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis, C. scabriusculus) were recorded reasonably frequently in most of the cities. In the parks of Kyiv and Lviv (south forest zone), forest (Carabus coriaceus, C. convexus, C. nemoralis) and polytopic species (C. сancellatus) were dominant, while the inhabitants of open biotopes (С. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) were uncommon. In Kharkiv (forest-steppe zone), the common species were both polytopic (Сarabus granulatus, C. cancellatus) and forest (C. marginalis). In Donetsk and Dnipro (steppe zone), some steppe elements (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus) occurred, but the dominant species were habitat generalist (С. granulatus) and certain forest species (C. convexus). At the same time, almost half the recorded species of the tribe were registered as rare or accidental elements in the cities studied, though typical for the natural biocenoses of the geographic region surrounding those cities. A short ecological characteristic of all species of tribe in urbocenoses is given. Ми проаналізували структуру спільнот грунту жуків триби Carabini (Coleoptera, Carabidae) в міських умовах на прикладах Києва, Харкова, Дніпра, Донецька і Львова. Жужелиці цієї триби в п'яти досліджених мегаполісах представлені 24 видами пологів Calosoma і Carabus. У кожному місті зареєстровано від 9 (Харків, Донецьк) – 11 (Київ) до 14–15 (Дніпро, Львів) видів. Виявилося, що тільки три види (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convxus) присутні у всіх досліджених містах, де вони були відносно численні, і шість (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis , C. scabriusculus) досить часто реєструвалися в більшості міст. У парках Києва і Львова (південна лісова зона) домінували лісові (Carabus coriaceus, C. convxus, C. nemoralis) і політопние види (C. сancellatus), а жителі відкритих біотопів (С. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) були рідкістю. У Харкові (лісостепова зона) звичайними видами були як політопние (Сarabus granulatus, C. cancellatus), так і лісові (C. marginalis). У Донецьку і Дніпрі (степова зона) зустрічалися деякі степові елементи (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus), але переважаючими видами були універсальні середовища проживання (С. granulatus) і деякий лісовий вид (C. Convexus). У той же час майже половина зареєстрованих видів спільноти була зареєстрована як рідкісний або випадковий елемент в вивчених містах, хоча і є типовою для природних біоценозів географічного регіону, що оточує ці {1} міста. Дана коротка екологічна характеристика всіх видів триби в урбоценозах. Мы проанализировали структуру сообществ почвы жуков трибы Carabini (Coleoptera, Carabidae) в городских условиях на примерах Киева, Харькова, Днепра, Донецка и Львова. Жужелицы этой трибы в пяти исследованных мегаполисах представлены 24 видами родов Calosoma и Carabus. В каждом городе зарегистрировано от 9 (Харьков, Донецк) – 11 (Киев) до 14–15 (Днепр, Львов) видов. Оказалось, что только три вида (Carabus granulatus, C. cancellatus, C. convxus) присутствуют во всех исследованных городах, где они были относительно многочисленны, и шесть (Calosoma auropunctatum, C. inquisitor, Carabus coriaceus, C. marginalis, С. nemoralis, C. scabriusculus) довольно часто регистрировались в большинстве городов. В парках Киева и Львова (южная лесная зона) доминировали лесные (Carabus coriaceus, C. convxus, C. nemoralis) и политопные виды (C. сancellatus), а жители открытых биотопов (С. granulatus, C. excellens, C. scabriusculus) были редкостью. В Харькове (лесостепная зона) обычными видами были как политопные (Сarabus granulatus, C. cancellatus), так и лесные (C. marginalis). В Донецке и Днепре (степная зона) встречались некоторые степные элементы (Carabus estreicheri, C. perrini, C. sibiricus), но преобладающими видами были универсальные среды обитания (С. granulatus) и некоторый лесной вид (C. Convexus). В то же время почти половина зарегистрированных видов сообщества была зарегистрирована как редкий или случайный элемент в изученных городах, хотя и типична для природных биоценозов географического региона, окружающего эти {1} города. Дана краткая экологическая характеристика всех видов трибы в урбоценозах.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Larvae of Cylindera (Eugrapha) contorta (Fleutiaux) (Coleoptera: Cicindelidae) and general review of larval features in the subgenus Eugrapha
    (Published by Magnolia Press, Auckland, New Zealand, 2019) Putchkov, A.; Markina, T.; Nitochko, M.
    All larval instars of the tiger beetle species Cylindera (Eugrapha) contorta (Fleutiaux) are described for the first time based on material from Southern Ukraine (Kherson Region). New data on habitat preferences, ecology and bionomy for adults and larvae of C. contorta are listed. Larval characters are differentiated for all instars of species in the subgenus Eugrapha and some other Palearctic genera of the subtribe Cicindelina. The key for second and third instar of all known larvae of Eugrapha is given. Вперше описані всі личинкові стадії тигрового жука виду Cylindera (Eugrapha) contorta (Fleutiaux). за матеріалами Півдня України (Херсонська область). Надані нові дані про переваги середовища проживання, екологію та біономію для дорослих особин та личинок C. contorta. Личинкові ознаки диференційовані для всіх стадій видів підроду Eugrapha та деяких іншіх палеарктичних родів підтриби Cicindelina. Визначник на другий і третій рівень з усіх відомих личинок Eugrapha наведено. Впервые описаны все личиночные возрасты тигрового жука вида Cylindera (Eugrapha) contorta (Fleutiaux) по материалам Юга Украины (Херсонская область). Представлены новые данные о предпочтениях среды обитания, экологии и биономии для перечислены взрослых особей и личинок C. contorta. Личиночные признаки дифференцированы для всех возрастов видов подрода. Eugrapha и некоторых других палеарктических родов подтрибы Cicindelina. Определитель для второй и третьей стадии возраста всех известных личинок Eugrapha прилагается.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Larval descriptions of three Dromica species with some bionomical remarks (Coleoptera, Cicindelidae)
    (Sofia, Bulgaria, 2021-06-16) Schüle, P.; Putchkov, A.; Markina, T.
    Larvae of all instars of Dromica (s. str.) kolbei (W. Horn, 1897), D. (s. str.) alboclavata Dokhtouroff, 1883 and instar I of D. (s. str.) helleri (W. Horn, 1897) are described and figured in detail. The larvae of these species have several unique morphological characters. The shape of the pronotum, appendages of abdominal segment V and the peculiarities of chaetotaxy are of taxonomic importance. The main diagnostic characters to separate these species from each other and from other known Dromica larvae are given and discussed. Some bionomical peculiarities of D. (s. str.) kolbei are presented. Личинки всіх стадій Dromica (s. str.) kolbei (W. Horn, 1897), D. (s. str.) alboclavata Dokhtouroff, 1883 і стадії I та D. (s. str.) helleri (W. Horn).,1897) детально описані та розписані. Личинки цих видів мають кілька унікальних морфологічних ознак. Форма переднеспинки, придатків V сегмента черевної порожнини та особливості хетотаксії мають таксономічне значення. Наведено та обговорено основні діагностичні ознаки відокремлення цих видів один від одного та від інших відомих личинок Dromica. Наведено деякі біономічні особливості D. (s. str.) kolbei. Личинки всех возрастов Dromica (s. Str.) Kolbei (W. Horn, 1897), D. (s. Str.) Alboclavata Dokhtouroff, 1883 и возраст I D. (s. Str.) Helleri (W. Horn) , 1897) подробно описаны и прорисованы. Личинки этих видов обладают несколькими уникальными морфологическими признаками. Таксономическое значение имеют форма переднеспинки, придатков V сегмента брюшка и особенности хетотаксии. Приводятся и обсуждаются основные диагностические признаки, позволяющие отделить эти виды друг от друга и от других известных личинок Dromica. Представлены некоторые биономические особенности D. (s. Str.) Kolbei.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Leistus rufomarginatus (Duftschmid, 1812) (Coleoptera, Carabidae, Nebriini) – ground beetle new to Norway
    (Norwegian Etymological Society, 2018-12-14) Putchkov, A.; Markina, T.
    Leistus rufomarginatus (Duftschmid, 1812) (Coleoptera, Carabidae) is recorded in Southern (Sandnes, Rogaland) and South-western Norway (northern part of Bergen env., Hordaland) for the first time. Thus, the known area of the species is expanded up to 60 degrees north latitude. Appearance of L. rufomarginatus in Norway can be associated with both the importation of plants with substrate to the country or the quite natural migration. This expansion is most probably caused by the climate warming, accompanied with mild winters in recent decades. The locality and ecology of the species are briefly discussed. Leistus rufomarginatus (Duftschmid, 1812) (Coleoptera, Carabidae) зафіксований у південній частині (Sandnes, Рогаланд) та Південно-Західній Норвегії (північна частина Бергенської околиці, Гордаланд) вперше. Таким чином, відома площа виду розширена до 60 градусів північної широти. Зовнішній вигляд Л. rufomarginatus в Норвегії може бути пов'язано як із ввезенням рослин із субстратом до країні або цілком природна міграція. Це розширення, швидше за все, спричинене кліматом потепління, що супроводжується м’якою зимою в останні десятиліття. Місцевість та екологія виду коротко обговорюються. Leistus rufomarginatus (Duftschmid, 1812) (Coleoptera, Carabidae) отмечен на юге (Sandnes, Рогаланд) и юго-западная Норвегия (северная часть окр. Бергена, Хордаланн). Таким образом, известный ареал вида расширен до 60 градусов северной широты. Внешний вид Л. rufomarginatus в Норвегии может быть связано как с завозом растений с субстратом в страна или вполне естественная миграция. Это расширение, скорее всего, вызвано климатом. Потепление, сопровождавшееся в последние десятилетия мягкой зимой. Местонахождение и экология вида кратко обсуждаются.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Local taxonomic spectra in plants, animals, fungi and terrestrial protists show common mathematical patterns
    (Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Leontyev, D.; Yatsiuk, I.; Markina, T.; Kharchenko, L.; Tverdokhleb, E.; Fedyay, I.; Yatsiuk, Y.
    Taxonomic spectra, i.e. relations between supraspecific taxa by the number of included species, remain poorly understood in aspect of the mathematical properties. We studied taxonomic spectra of plants (Magnoliophyta, Bryophyta), animals (Coleoptera, Aves), fungi (Agaricomycetes) and terrestrial protists (Myxomycetes), found in the Homilsha Forests National Nature Park (North- East of Ukraine), and concluded that they correspond to the hollow-curve distribution at the level of genera, families and orders. The spectra of most taxa, as shown by the Akaike information criterion, are closely approximated by the log-series distribution model at all taxonomic levels. This type of distribution is typical for the species abundance curves, based on collections made from small areas. At the same time, in the genera–families–orders row the similarity to the lognormal distribution increases. The central values and variability vary considerably between different taxonomic groups and ranks, however, without affecting the type of distribution. The number of orders in all taxa except Bryophyta has reached the saturation and coincides with the curve of the estimated number of orders according to the Chao1 coefficient. For families and especially genera the correspondence with estimated number of species is much lower. Our results do not confirm the assumption that hollow-curve distributions of taxonomic spectra result from the artificial fragmentation of taxa. These distributions neither depend on the insufficient knowledge about the species composition at the locality, nor reflect the size of the studied area. The presence of such distributions in both local and global biota of different groups may be explained by the common features of their evolution, especially by the existence of relict orphan groups. The fact that in Homilsha Forests the kurtosis and skewness of distributions decreases in the genera–families–orders row can therefore be explained by the relatively low percentage of the high-rank orphan taxa in the local biota. This may be a common feature of communities studied at small geographical scale, since orphan taxa often demonstrate a high level of endemism. Comparative studies of local communities from different climate zones may help to understand how universal are the patterns, described herein. Таксономічні діапазони, тобто відносини між надвидовими таксонами за кількістю видів, що входять до них, залишаються маловивченими в аспекті математичних властивостей. Ми вивчили таксономічні спектри рослин (Magnoliophyta, Bryophyta), тварин (Coleoptera, Aves), грибів (Agaricomycetes) та наземних протистів (Myxomycetes), виявлених у Національному природному парку "Гомільшинські ліси" (північний схід України), і дійшли висновку що вони відповідають розподілу пологої кривої лише на рівні пологів, сімейств і порядків. Спектри більшості таксонів, як показав інформаційний критерій Акакаї, близько апроксимуються моделлю розподілу лог-серії на всіх таксономічних рівнях. Такий тип розподілу уражає кривих різноманіття видів, заснованих на зборах, зроблених з невеликих територій. У той же час, у ряді род-родина схожість з логнормальним розподілом збільшується. Центральні значення та мінливість значно варіюють між різними таксономічними групами та порядками, не впливаючи, однак, на тип розподілу. Число порядків у всіх таксонах, крім Bryophyta, досягло насичення та збігається з кривою оцінки числа порядків за коефіцієнтом Chao1. Для сімейств і особливо пологів відповідність з оціненою кількістю видів значно нижча. Наші результати не підтверджують припущення про те, що порожнисті розподіли таксономічних спектрів є результатом штучного дроблення таксонів. Ці розподіли не залежать ні від недостатніх знань про видовий склад у даній місцевості, ні від розміру території, що вивчається. Наявність таких розподілів як у локальній, так і в глобальній біоті різних груп може пояснюватись загальними рисами їх еволюції, особливо існуванням реліктових безгоспних груп. Те, що в Гомільшинських лісах ексцес і асиметрія розподілів зменшуються у ряді род-родина-порядок, можна пояснити щодо низькою часткою високорангових сирітських таксонів у місцевій біоті. Це може бути загальною рисою угруповань, що вивчаються в невеликих географічних масштабах, оскільки сирітські таксони часто демонструють високий рівень ендемізму. Порівняльні дослідження місцевих спільнот із різних кліматичних зон можуть допомогти зрозуміти, наскільки універсальні описані тут закономірності. Таксономические спектры, т. е. отношения между надвидовыми таксонами по числу входящих в них видов, остаются малоизученными в аспекте математических свойств. Мы изучили таксономические спектры растений (Magnoliophyta, Bryophyta), животных (Coleoptera, Aves), грибов (Agaricomycetes) и наземных протистов (Myxomycetes), обнаруженных в Национальном природном парке "Гомольшанские леса" (северо-восток Украины), и пришли к выводу, что они соответствуют распределению пологой кривой на уровне родов, семейств и порядков. Спектры большинства таксонов, как показал информационный критерий Акаике, близко аппроксимируются моделью распределения лог-серии на всех таксономических уровнях. Такой тип распределения характерен для кривых обилия видов, основанных на сборах, сделанных с небольших территорий. В то же время, в ряду род-семейство-порядок сходство с логнормальным распределением увеличивается. Центральные значения и изменчивость значительно варьируют между различными таксономическими группами и порядками, не влияя, однако, на тип распределения. Число порядков во всех таксонах, кроме Bryophyta, достигло насыщения и совпадает с кривой оценки числа порядков по коэффициенту Chao1. Для семейств и особенно родов соответствие с оцененным числом видов значительно ниже. Наши результаты не подтверждают предположение о том, что полого-кривые распределения таксономических спектров являются результатом искусственного дробления таксонов. Эти распределения не зависят ни от недостаточных знаний о видовом составе в данной местности, ни от размера изучаемой территории. Наличие таких распределений как в локальной, так и в глобальной биоте разных групп может объясняться общими чертами их эволюции, особенно существованием реликтовых бесхозных групп. То, что в Гомольшанских лесах эксцесс и асимметрия распределений уменьшаются в ряду род-семейство-порядок, можно объяснить относительно низкой долей высокоранговых сиротских таксонов в местной биоте. Это может быть общей чертой сообществ, изучаемых в небольших географических масштабах, поскольку сиротские таксоны часто демонстрируют высокий уровень эндемизма. Сравнительные исследования местных сообществ из разных климатических зон могут помочь понять, насколько универсальны описанные здесь закономерности.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Magnetic Modification of Insect Chitin Material for Various Applications
    (Silesian University of Technology, IEEE Nanotechnology Council, Sumy State University, 2022-09-11) Kalinkevich, O.; Kalinkevich, A.; Sklyar, A.; Kochenko, O.; Chivanov, V.; Kulyk, O.; Gudakov, A.; Markina, T.
    Magnetic modification of natural objects, particularly polymers, is of particular interest. Chitin is a natural biopolymer that is widely distributed on Earth after cellulose. Biotransforming insects such as Hermetia illucens are suitable candidates because chitin is a by-product of insect farming for use in feed. In our work, various samples of chitosan/sorbents (Lithuania) were obtained from Hermetia illucens shells and characterized by SEM, XRD and TPDMS. Магнітне модифікування природних об'єктів, зокрема полімерів, представляє особливий інтерес. Хітин - це природний біополімер, який широко поширений на Землі після целюлоза. Комахи-біоперетворювачі, такі як Hermetia illucens, є відповідними кандидатами, оскільки хітин є побічним продуктом ферми комах для використання в кормах. У нашій роботі були отримані різні зразки хітозану/сорбентів (Литва) з черепашок Hermetia illucens і охарактеризовані за допомогою SEM, XRD і TPDMS.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Methods for determining migratory activity and finding ability of Perillus bioculatus
    (Moldova state university, 2024-10-07) Holub, Y.; Markina, T.; Barkar, V.
    The analysis of the regularities of larval migration activity of different age groups and the finding ability of Perillus bioculatus imago using specially constructed devices. It was found that with age and size, the speed of insect movement increases. The general seeking ability and its level by chemotaxis were determined. It is shown that the specific seeking ability proved to be more effective; its level, compared to the general value of this indicator, was 10 % higher and accounted for 26 % per day. Аналіз закономірностей міграційної діяльності личинок різного віку угруповання та здатність знаходити Perillus bioculatus imago за допомогою спеціально сконструйованих пристроїв. Це було виявлено, що з віком і розміром швидкість пересування комах зростає. Загальний пошук визначали здатність та її рівень за хемотаксисом. Показано, що специфічна пошукова здатність виявився більш ефективним; його рівень порівняно із загальним значенням цього показника становив 10 % вищий і становив 26 % на добу.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Rare and protected species of Caraboidea (Coleoptera) of the Steppe zone of Ukraine
    (Center for Biodiversity of Montenegro, 2021) Putchkov, A.; Martynov, A.; Shyshkina, M.; Markina, T.
    New data on the distribution, occurrence and ecology of 19 rare and little-known species of Caraboidea from 12 genera were obtained in the result of research at Steppe zone of Ukraine. Herein, Parophonus hirsutulus is given for the fauna of Ukraine for the first time, while Cicindela sylvatica and Carabus coriaceus are recorded for the first time in the Steppe zone. The species Poecilus nitens, Carterus angustipennis lutschniki and Eucarterus sparsutus are registered for the first time in mainland Ukraine, and Acinopus ammophilus is newly found at the steppe of Left-bank Ukraine. The distribution of six rare species in the Steppe zone of Ukraine is specified, namely Calathus mollis, Ophonus minimus, Parophonus planicollis, Ditomus calidonius oriens, Masoreus wetterhallii, and Mastax thermarum. The seasonal occurrence of subspecies Cephalota deserticola sivashensis and Carabus sibiricus errans in biotopes is analyzed. New data on four species of ground beetles protected by the Red Data Book of Ukraine (Cephalota besseri, Carabus hungaricus, Parazuphium chevrolatii, Carterus dama) is provided. У результаті досліджень Степової зони України отримано нові дані щодо поширення, зустрічальності та екології 19 рідкісних і маловідомих видів Caraboidea з 12 родів. Тут уперше для фауни України наведено Parophonus hirsutulus, а в степовій зоні вперше зареєстровано цицинделу лісову та карабус корієвий. Види Poecilus nitens, Carterus angustipennis lutschniki та Eucarterus sparsutus зареєстровані вперше на території материкової України, а Acinopus ammophilus – нещодавно знайдений у степу Лівобережної України. Уточнено поширення шести рідкісних видів у Степовій зоні України, а саме Calathus mollis, Ophonus minimus, Parophonus planicollis, Ditomus calidonius oriens, Masoreus wetterhallii та Mastax thermarum. Проаналізовано сезонну зустрічальність підвидів Cephalota deserticola sivashensis та Carabus sibiricus errans у біотопах. Наведено нові дані про чотири види жужелиць, що охороняються Червоною книгою України (Cephalota besseri, Carabus hungaricus, Parazuphium chevrolatii, Carterus dama).
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Study of the efficiency and comparative analysis of the application of techniques for evaluating the quality of phytophages and entomophages at different stages of ontogenesis
    (Інститут тваринництва Національної академії аграрних наук України, 2024) Markina, T.; Golub, E.; Panchenko, O.
    The concept of quality control of insect crops is proposed, which is based on a targeted approach based on the goal and objectives of the implementation of a certain breeding program and is divided into two main directions: control of phytophage production, control of entomophage production. Quality control methods are based on the general biological rule of dependence between the intensity of insect taxis and the overall viability of biomaterial. The effectiveness of methods for assessing the quality of phytophages (on the example of the mother cultures of the grain moth Sitotroga cerealella, the wax moth Galleria mellonella) and entomophages (laboratory and natural populations of P. bioculatus.) of the Center for Mother Cultures of Insects Engineering and Technological Institute "Biotekhnica" of the National Academy of Sciences (ETI "Biotekhnica") at different stages of ontogenesis was investigated using the indicator the intensity of taxis. As a result of research conducted on the culture of phytophagous, grain moth, a significant difference with the control was established in the indicators of viability of eggs, larvae, pupae and adults: 25; 6; 33 and 11%, respectively. Studies conducted with another phytophagous representative - the wax firefly - also showed positive results (16; 17; 16; 11%, respectively). The obtained (as a result of preliminary quality control) and selection culture had significantly higher viability indicators at all stages of ontogenesis. It was established that the intensity of chemotaxis of larvae of the 1st age of entomophages directly correlates with the indicator of viability of the insect culture. When selecting the starting material for successful culture, it is possible to select by chemotaxis of the larvae after rebirth from the egg. Thus, viability when selecting for Colorado beetle eggs significantly (p<0.01) exceeds this indicator in other selection options - Colorado beetle larvae and wax firefly larvae: 82; 59; 73% respectively. When working with an artificial population of P. bioculatus, on wax moth larvae, the highest intensity of taxis was noted in the variant with wax moth larvae compared to Colorado beetle eggs and Colorado beetle larvae - 37; 34; 29% respectively. This indicates a shift in the number of the population in the direction of individuals that successfully feed on unnatural food. Their viability was significantly higher than the viability in other variants of the study with an artificial population - 78; 71; 68% respectively. The proposed method of selection of starting material for cultivation of P. bioculatus allows differentiation of individuals for further effective reproduction, and the use of such biomaterial in programs of biological protection of plants from pests. A comparative analysis of methods for assessing the quality of phytophagous and entomophagous cultures at different stages of ontogenesis was carried out using the indicator of the overall viability of insect populations. It is an integrated indicator that takes into account the viability of the population at all stages of its development. All tested objects of the study showed that control and improvement of culture quality by the proposed method lead to an increase in the viability of biomaterial by 18.71; 18.56 and 8.86%, respectively (egg, larva, pupa). Запропоновано концепцію контролю якості культур комах в основі якої лежить цільовий підхід, що базується на меті та завданнях реалізації певної програми розведення і поділяється на два основні напрямки: контроль виробництва фітофагів, контроль виробництва ентомофагів. Методи контролю якості базуються на загальнобіологічному правилі залежності між інтенсивністю таксисів комах та загальною життєздатністю біоматеріалу. Досліджено ефективність застосування прийомів оцінки якості фітофагів (на прикладі маточних культур зернової молі Sitotroga cerealella, воскової вогнівки Galleria mellonella) та ентомофагів (лабораторною та природньою популяціями P. bioculatus.) центру маточних культур комах ІТІ «Біотехніка» НААН на різних стадіях онтогенезу із застосуванням показника інтенсивності таксисів. В результаті проведених досліджень на культурі фітофагів, зернової молі, встановлена значима різниця з контролем у показниках життєздатності яєць, личинок, лялечок та імаго: 25; 6; 33 та 11 % відповідно. Дослідження, проведені з іншим представником фітофагів - восковою вогнівкою - також продемонстрували позитивні результати (16; 17; 16; 11% відповідно). Отримана (в результаті попереднього контролю якості) та добору культура мала значимо вищі показники життєздатності на всіх стадіях онтогенезу. Встановлено, що інтенсивність хемотаксису личинок 1-го віку ентомофагів напряму корелює з показником життєздатності культури комах. При доборі вихідного матеріалу для успішного ведення культури можливо проводити добір за хемотаксисом личинок після відродження з яйця. Так життєздатність при доборі на яйця колорадського жука значимо (р<0,01) перевищує цей показник в інших варіантах добору - личинки колорадського жука та личинки воскової вогнівки: 82; 59; 73% відповідно. При роботі зі штучною популяцією P. bioculatus, на личинках воскової вогнівки, найбільша інтенсивність таксису відмічена у варіанті з личинками воскової вогнівки в порівнянні з яйцями колорадського жука та личинками колорадського жука – 37; 34; 29% відповідно. Це свідчить про зсув чисельності популяції в бік особин, що успішно живляться на неприродньому кормі. Їх життєздатність була значимо вищою за життєздатність в інших варіантах дослідження зі штучною популяцією – 78; 71; 68 % відповідно. Запропонований спосіб добору вихідного матеріалу для культивування P. bioculatus дозволяє диференціювати особин для подальшого ефективного розмноження, і використовувати такий біоматеріал у програмах біологічного захисту рослин від шкідників. Проведено порівняльний аналіз прийомів оцінки якості культур фітофагів та ентомофагів на різних стадіях онтогенезу з використанням показника загальної життєздатності популяцій комах. Він є інтегрованим показником, що враховує життєздатність популяції на всіх стадіях її розвитку. Всі випробувані об’єкти дослідження показали, що контроль та покращення якості культури запропанованим способом приводять до підвищення життєздатності біоматеріалу на 18,71; 18,56 та 8,86%відповідно (яйце, личинка, лялечка).
  • Зображення мініатюри
    Документ
    The description of the tiger beetle larvae of Cosmodela aurulenta (Fabricius, 1801) (Coleoptera, Cicindelidae)
    (Magnolia Press, 2020) Putchkov, A.; Markina, T.
    All larval instars of the tiger beetle species Cosmodela aurulenta aurulenta (Fabricius, 1801) which is the type species of the genus Cosmodela Rivalier, 1961 are described and illustrated here for the first time, based on material from Bali Island (Indonesia). A brief review of habitat preferences and ecology for adults and larvae of Cosmodela aurulenta are provided. Differences between C. aurulenta and C. batesi (Fleutiaux, 1893) and allied Palaearctic genera of the subtribe Cicindelina are discussed. The preliminary key of known larvae of relevant genera and subgenera of the Oriental Region is given. Тут вперше описані та проілюстровані всі личинкові віки тигрового жука Cosmodela aurulenta aurulenta (Fabricius, 1801), який є типовим видом роду Cosmodela Rivalier, 1961, на основі матеріалу з острова Балі (Індонезія). Наводиться короткий огляд переваг у середовищі проживання та екології дорослих особин та личинок Cosmodela aurulenta. Обговорюються відмінності між C. aurulenta та C. batesi (Fleutiaux, 1893) та спорідненими палеарктичними пологами підтриби Cicindelina. Наводиться попередній ключ відомих личинок відповідних пологів та підродів Східного регіону. Здесь впервые описаны и проиллюстрированы все личиночные возрасты тигрового жука Cosmodela aurulenta aurulenta (Fabricius, 1801), который является типовым видом рода Cosmodela Rivalier, 1961, на основе материала с острова Бали (Индонезия). Приводится краткий обзор предпочтений в среде обитания и экологии взрослых особей и личинок Cosmodela aurulenta. Обсуждаются различия между C. aurulenta и C. batesi (Fleutiaux, 1893) и родственными палеарктическими родами подтрибы Cicindelina. Приводится предварительный ключ известных личинок соответствующих родов и подродов Восточного региона.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    The Enalapril Use in Arterial Hypertension Stimulates The Reparative Processes in Fractures of The Proximal Femur
    (Prodia Education and Research Institute, 2022-03) Valilshchykov, M.; Babalyan, V.; Markina, T.; Kumetchko, M.; Boiko, L.; Romaev, S.
    ACKGROUND: In patients with a fracture of the proximal femur and concomitant arterial hypertension, there is a disturbance of the reparative processes of bone tissue. This research aimed to study the regulation of the reparative processes of fractures of the proximal femur with intramedullary osteosynthesis during the correction of concomitant hypertension, which was examined based on some markers using the rat model. METHODS: The study involved healthy Wistar rats and spontaneously hypertensive rats (SHR). The subjects were then grouped into healthy rats without exposure (1.1) SHR without exposure (2.1), healthy rats with modeled fractures of the proximal femur (1.2), SHR with modeled fractures of the proximal femur (2.2), SHR underwent hypertension correction with enalapril in subgroups without fracture (2.3) and SHR underwent hypertension correction with enalapril in subgroups with fracture (2.4). The levels of interleukin (IL)-6, tumor necrosis factor alpha (TNF-a), IL-10, amino-terminal propeptide procollagen type III (PIIINP), glucose, uric acid, creatinine, urea, cholesterol, and albumin were determined in the blood serum of the animals. Femur preparations were examined after the removal of intramedullary fixation. RESULTS: Serum IL-6 level of animal in group 2.4 (2.297±0.361 pg/mL) were reduced compared to the corresponding indicators of rats in group 2.3 (4.054±0.491 pg/mL, p<0.05). Serum glucose and urea levels of animal in group 2.4 (3.951±0.156 mmol/L, 6.552±0.426 mmol/L, respectively) were significantly reduced in comparison with the group 2.3 (6.384±0.890 mmol/L, 10.369±0.888 mmol/L, respectively). The histological results indicated a positive effect of the drug enalapril on the healing of fractures of the proximal femur in animals with hypertension. CONCLUSION: Correction of arterial hypertension with enalapril in fractures of the proximal femur improves the reparative processes of bone tissue. ДОВІДКА: У хворих з переломом проксимального відділу стегнової кістки та супутньою артеріальною гіпертензією спостерігається порушення репаративних процесів кісткової тканини. Метою даного дослідження було вивчення регуляції репаративних процесів при переломах проксимального відділу стегнової кістки з інтрамедулярним остеосинтезом під час корекції супутньої артеріальної гіпертензії, яку досліджували за деякими маркерами на моделі щурів. МЕТОДИ. У дослідженні брали участь здорові щури Wistar і щури зі спонтанною гіпертензією (SHR). Потім суб’єктів об’єднали у здорових щурів без впливу (1.1) SHR без впливу (2.1), здорових щурів із змодельованими переломами проксимального відділу стегнової кістки (1.2), SHR із змодельованими переломами проксимального відділу стегнової кістки (2.2), SHR піддали корекції гіпертензії за допомогою еналаприл у підгрупах без переломів (2.3) та SHR корекцію артеріальної гіпертензії проводили еналаприлом у підгрупах з переломами (2.4). Рівні інтерлейкіну (IL)-6, фактора некрозу пухлини альфа (TNF-a), IL-10, амінокінцевого пропептиду проколагену типу III (PIIINP), глюкози, сечової кислоти, креатиніну, сечовини, холестерину та у сироватці крові тварин визначали альбумін. Препарати стегнової кістки досліджували після зняття інтрамедулярної фіксації. РЕЗУЛЬТАТИ. Рівень IL-6 у сироватці крові тварин групи 2.4 (2,297±0,361 пг/мл) був знижений порівняно з відповідними показниками щурів групи 2.3 (4,054±0,491 пг/мл, р<0,05). Рівні глюкози та сечовини в сироватці тварин у групі 2.4 (3,951±0,156 ммоль/л, 6,552±0,426 ммоль/л відповідно) були значно знижені порівняно з групою 2.3 (6,384±0,890 ммоль/л, 10,369±0.888 ммоль/л відповідно). Результати гістологічного дослідження свідчать про позитивний вплив препарату еналаприл на загоєння переломів проксимального відділу стегнової кістки у тварин з гіпертензією. ВИСНОВКИ. Корекція артеріальної гіпертензії еналаприлом при переломах проксимального відділу стегнової кістки покращує репаративні процеси кісткової тканини.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    The teoretical basis of homeostasis maintenance in artificial insect populations and control of their condition
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2017) Markina, T.
    Theoretical basis of homeostasis maintenance in artificial insect populations and control of their condition. T. Yu. Markina – The principle of homeostasis as a general property of biological systems at various levels is fully peculiar for artificial insect populations. Features of technocenosis cause some changes in structural parameters of insect cultures. Viability index is suggested to use as the criterion of population condition. Correlation between viability of artificial insect populations and intensity of vital taxis has been proved. The role of taxis in maintaining of population homeostasis is analyzed. Принцип гомеостазу, як загальна властивість біологічних систем різного рівня, в повній мірі характерний штучним популяціям комах. Особливості техноценозу обумовлюють деякі зміни структурних параметрів культур комах. Як критерій стану популяцій пропонується використовувати показник життєздатності. Показано зв'язок життєздатності штучних популяцій з інтенсивністю прояву життєво важливих для комах таксисів. Проаналізовано роль таксисів в підтриманні популяційного гомеостазу. Принцип гомеостаза, как общее свойство иологических систем различного уровня, в полной мере характерен искусственным популяциям насекомых. Особенности техноценоза обуславливают некоторые изменения структурных параметров культур насекомых. В качестве критерия состояния популяций предлагается использовать показатель жизнеспособности. Показана связь жизнеспособности искусственных популяций с интенсивностью проявления жизненно важных для насекомых таксисов. Проанализирована роль таксисов в поддержании популяционного гомеостаза.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Transient leg deformations during eclosion out of a tight confinement : A comparative study on seven species of flies, moths, ants and bees
    (Copyright © Elsevier Ltd, Netherlands : Amsterdam, 2017-07-03) Frantsevich, L.; Kozeretska, I.; Dubrovsky, Y.; Markina, T.; Shumakova, I.; Stukalyuk, S.
    Legs in dipteran pupae are tightly packed in a zigzag configuration. Changes in the shape or configuration of long podomeres during eclosion have been overlooked because they occur rapidly (in a few minutes) and the legs are hidden inside a tight opaque confinement: the puparium in the Cyclorrhapha, the obtect pupa in mosquitoes. We fixed insects at different times during eclosion and obtained a temporal description of changes in leg shape. At the start of eclosion in Calliphora vicina and Drosophila melanogaster, femora are buckled in between the joints. Later, the chain of podomeres straightened, pointing posterad. Initial deformation and further stretching were passive, exerted by forces external to the legs. The prerequisites for this are pliability of the tubular podomeres and anchoring of the tarsi to the confinement. Each femur was strongly crooked instead of buckled in the mosquito Aedes cantans. The site of bending shifted distad in the course of eclosion: a sort of peeling. In contrast, other insects (the moth Bombyx mori, the ants Formica polyctena and Formica rufa, the honey bee Apis mellifera) left their tight confinements without any change in the initial zigzag leg configuration and without transient deformations of initially straight femora and tibiae. Ноги у діптеріанскіх лялечок щільно упаковані в зигзагоподібну конфігурацію. Зміни форми або конфігурації довгих подмомерів під час екклозіі були упущені, тому що вони відбуваються швидко (через кілька хвилин), а ноги приховані всередині непроникного непрозорого приміщення: ляльковий будиночок в Cyclorrhapha, укусу лялечки в комарів. Ми фіксували комах в різний час під час екклозіі і отримували тимчасовий опис змін форми ніг. На початку екклозіі в Calliphora vicina і Drosophila melanogaster, стегнові кістки пристібаються між суглобами. Пізніше ланцюг подомерів випростався, вказуючи на постераду. Початкова деформація і подальше розтягнення були пасивними, створюваними силами, зовнішніми до ніг. Передумовами для цього є гнучкість трубчастих подомерів і закріплення Тарсі до утримання. Кожна стегнова кістка була сильно вигнута, а не пристебнута у комарів Aedes cantans. Місце вигину зміщало distad в процесі еклезіі: свого роду пілінг. Навпаки, інші комахи (метелик Bombyx mori, мурахи Formica polyctena і Formica rufa, медова бджола Apis mellifera) залишили свої щільні обмеження без зміни початкової конфігурації зиґзаґоподібної ноги і без минущих деформацій спочатку прямих стегон і гомілки. Ноги у диптерианских куколок плотно упакованы в зигзагообразную конфигурацию. Изменения формы или конфигурации длинных подмомеров во время экклозии были упущены, потому что они происходят быстро (через несколько минут), а ноги скрыты внутри непроницаемого непрозрачного помещения: кукольный домик в Cyclorrhapha, укуса куколки в комарах. Мы фиксировали насекомых в разное время во время экклозии и получали временное описание изменений формы ног. В начале экклозии в Calliphora vicina и Drosophila melanogaster, бедренные кости пристегиваются между суставами. Позже цепь подомеров выпрямилась, указывая на постераду. Начальная деформация и дальнейшее растяжение были пассивными, создаваемыми силами, внешними к ногам. Предпосылками для этого являются гибкость трубчатых подомеров и закрепление тарси до удержания. Каждая бедренная кость была сильно изогнута, а не пристегнута у комаров Aedes cantans. Место изгиба смещало distad в процессе эклезии: своего рода пилинг. Напротив, другие насекомые (мотылек Bombyx mori, муравьи Formica polyctena и Formica rufa, медовая пчела Apis mellifera) оставили свои плотные ограничения без изменения первоначальной конфигурации зигзагообразной ноги и без преходящих деформаций изначально прямых бедер и голени.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Xylophagous beetles (Coleoptera) in the zones of Gomilshanski lisy National Nature Park with different management regime
    (Polska Akademia Nauk, 2022) Meshkova, V.; Skrylnik, Y.; Bieliavtsev, M.; Zinchenko, O.; Borysenko, O.; Markina, T.
    The purpose of the research was to assess the species composition and biodiversity indices for xylophagous beetles collected by window traps in the parts of Gomilshanski lisy National Nature Park with different management regimes and anthropogenic load. Four window traps were placed in each of the five groups of sample plots: clear felling, selective felling, stationary recreation, regulated recreation and protected zone. The data were analysed using the statistical software package PAST, particularly, the Menhinick index (DMn) and dominance index (D) were evaluated and classical clustering (unweighted pair-group average [UPGMA]) was performed. A total of 42 species of xylophages (9903 individuals) were collected from Curculionidae (Scolytinae and Cossoninae), Cerambycidae, Histeridae, Bostrichidae, Buprestidae and Lymexilidae. The highest species richness was in the plots of clear and selective felling (25 and 22 species, respectively) and the lowest was in the protected zone (16 species), regulated recreation (19 species) and stationary recreation (22 species). The Menhinick index (DMn) was the lowest in the protected zone (0.27), increased in the zone of regulated recreation (0.43) and stationary recreation (0.45) and was maximal in the plots of selective and clear felling (0.69 and 0.77, respectively). The number of individuals was maximal in the protected zone and minimal at the plots of selective and clear felling. All sites were dominated by Xyleborinus saxesenii (Ratzeburg, 1837) (66–85% individuals) and Anisandrus dispar (Fabricius, 1792) (8.5–20.7% individuals). Minimal dominance (0.49) was found in the plot of clear felling. Cluster analysis showed similarity of the xylophage complex in the plots of clear and selective felling, as well as in the zone of stationary and regulated recreation, which differed from the protected zone. Метою досліджень було оцінити видовий склад та показники біорізноманіття жуків-ксилофагів, зібраних віконними пастками на ділянках НПП «Гомільшанські ліси» з різними режимами господарювання та антропогенним навантаженням. На кожній із п’яти груп пробних площ: суцільні рубки, вибіркові рубки, стаціонарна рекреація, регульована рекреація та заповідна зона розмістили по чотири віконні пастки. Дані були проаналізовані за допомогою статистичного пакету програмного забезпечення PAST, зокрема, оцінені індекс Менхініка (DMn) та індекс домінування (D) і виконано класичну кластеризацію (невзважене середнє парно-групове [UPGMA]). Всього було зібрано 42 види ксилофагів (9903 особини) з Curculionidae (Scolytinae і Cossoninae), Cerambycidae, Histeridae, Bostrichidae, Buprestidae і Lymexilidae. Найбільше видове багатство було на ділянках суцільних і вибіркових рубок (відповідно 25 і 22 види), найменше – в заповідній зоні (16 видів), регульованої рекреації (19 видів) і стаціонарної рекреації (22 види). Індекс Менхініка (DMn) був найменшим у заповідній зоні (0,27), підвищувався у зоні регульованої (0,43) та стаціонарної рекреації (0,45) і був максимальним на ділянках вибіркової та суцільної рубок (0,69 та 0,77 відповідно). Чисельність особин була максимальною в заповідній зоні та мінімальною на ділянках вибіркових і суцільних рубок. На всіх ділянках домінували Xyleborinus saxesenii (Ratzeburg, 1837) (66–85% особин) і Anisandrus dispar (Fabricius, 1792) (8,5–20,7% особин). Мінімальне домінування (0,49) виявлено на ділянці суцільної рубки. Кластерний аналіз показав схожість ксилофагового комплексу на ділянках суцільних і вибіркових рубок, а також у зоні стаціонарної та регульованої рекреації, яка відрізнялася від заповідної зони.