Перегляд за Автор "Kalashnik, M."

Зараз показано 1 - 2 з 2
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Piano school of Odessa to Ukrainian XX century culture
    (Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2019) Kalashnik, M.; Shevchenko, L.
    The purpose of this study is the elaboration of materials on stylistic designation of Odessa in the art of Ukraine, taking into account the multinational specifi city and place of the Ukrainian component in urban Russian-language, with the selection of names of those musicians in which the unique artistic Odessa’s character is captured. The stylistic comparative analysis is the basic method of research in connection with the goal, there is also a considerable the interdisciplinary approach at fundamental signifi cance of historical and stylistic comprehension of the conditions of piano art amenit. Summarizing the review of the Odessa piano contribution to the artistic horizons of the past and the current centuries, we note the regional and cultural certainty of Odessa. Stands out the historically determined signifi cance for Odessa of veristical stylistic and methodological foundations in the musical and, increasingly, artistic and as center of a new innovative proavant-garde search at dawn XX century and the keeper of those intellectual and artistic-practical accumulations in the functioning of the corresponding festivals and competitions. Piano creativity of Odessa initiated of the majestic creative achievements realized by V. Sapelnikov, S. Richter, E. Gilels. . Метою даного дослідження є опрацювання матеріалів зі стильової виокремленості Одеси в мистецтві України з урахуванням багатонаціональної специфіки й місця українського компонента в міській російськомовності, з виділенням імен тих музикантів, у яких втілився неповторний артистичний обрис Одеси. Стильовий компаративний аналіз є базовим методом дослідження у зв’язку з поставленою метою, суттєвий також міждисциплінарний підхід при основному значенні історико-стилістичного усвідомлення умов буття фортепіанного мистецтва. Зауважено регіонально-культурну визначеність Одеси у спадкуванні художньо-культурної динаміки європейського рівня як Третьої столиці. Виділяється історично зумовлена значимість для Одеси як центра ново- го новаційного проавангардного пошуку на зорі ХХ ст. і зберігача тих розумових і художньо-практичних нагромаджень у функціонуванні відповідних фестивалів і конкурсів. Фортепіанна творчість успадкувала величні творчі досягнення, здійснені В. Сапельніковим, С. Ріхтером, Е. Гілельсом.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Piano-сlaviуr symbology to the concepts to second piano trio of D. Shostakovich and “quartette on end of the time” of O. Messiaen
    (Харківська державна академія дизайну і мистецтв, 2019) Kalashnik, M.; Shevchenko, L.
    Rationale. The stated research topic is justifi ed by the exceptional demand for ensemble music today, and especially the baroque ensembles, among which trio sonatas take a worthy place. The signifi cance of the mentioned baroque ensemble variation was determined from the 20th century as a whole, when instrumental trios found a memorial sense in the traditions of Russian music (Piano Trio in Memory of a Great Artist (dedicated to Nikolai Rubinstein) by Pyotr Tchaikovsky, Trio in Memory of a Great Artist Pyotr Tchaikovsky by Sergei Rachmaninoff), and other compositions, perceived as neo-baroque (see Quartet for the End of Time by Olivier Messiaen), by their expressive essence, turned to the church trio sonata (which was, as is known, a quartet, or even a quintet by the composition of the participants [3]). The named modifi cations of ensemble compositions are directly related to the role of clavier-piano in them, which determines the content of genre designations from the Baroque era to the present. The objective of this study is to highlight the signifi cant fi lling of the clavier-piano participation in the baroque ensemble of trio sonata and other variations in the perspective of inheritance of this ensemble art for the musicians of early before the 20th century and throughout it, with support by the material of such signifi cant works as Piano Trio No. 2 by Dmitri Shostakovich and Quartet for the End of Time by Olivier Messiaen. Метою даної статті є виділення значеннєвого наповнення клавірно-фортепіанної участі в барочному ансамблі тріо-сонати й інших різновидів у ракурсі спадкоємності цього ансамблевого мистецтва для музикантів передодня й саме ХХ століття — з опорою на матеріал таких епохально значущих творів, як Друге фортепіанне тріо Д. Шостаковича й «Квартет на кінець часу» О. Мессіана. Вибрані твори об’єднані хронологічно й психологічно: вони створені в період Другої світової війни, в умовах невизначеності ходу політичних репресій і долі Батьківщини як для Д. Шостаковича, так і для О. Мессіана. Методологічна основа роботи — культурологічні проєкції інтонаційного бачення музики в Б. Асафьєва як лінгвізованого музикознавства й розуміння музики в контексті уявлень про мовно-мовленнєву систему вербальної комунікації, як це сприйнято в Україні в спадщині вихованців шкіл І. Ляшенка, І. Котляревського — у роботах О. Козаренка, О. Маркової, ін. Методи історико-аналітичний, стильово-компаративний культурологічної спрямованості на традицію та звичай у мистецтві становлять базу дослідницького підходу. Наукова новизна статті — теоретична самостійність парадигматичного трактування значеннєвої символіки барочної церковної тріосонати в семантичній сукупності ансамблевого інструменталізму Нового часу й Новітньої історії на рівні ХХ століття. Жанр тріо-сонати визначився в значимості «тріо-принципу» (за О. Єпішиним), породженого християнською символікою трьохголосся — троєстрочія старовинної церковної поліфонії, що визначив сакральну значимість ансамблів. Тріо-сонатою залишалися ансамблі з чотирьох, а то й п’яти музикантів — «Квартет на кінець часу» О. Мессіана вписується в необарочну тенденцію ХХ століття у вигляді «тріо-сонати для чотирьох виконавців». Клавірне (чембально-клавесинне, органне, згодом фортепіанне) виконання баса відповідало церковній традиції трактовки його як опори звучання. Сакральний зміст фортепіанної партії в тріо-складі ХІХ–ХХ століть відповідав звичаю староцерковної музики, що на хвилі Православного відродження ХІХ сторіччя знайшов символіку музичного меморіалу-поминальності видатних представників мистецтва, як це мало місце в Другому фортепіанному тріо Д. Шостаковича. А поминальний зміст «Квартету на кінець часу» О. Мессіана відзначений у завершення класичної традиції музики й буття, що відбулося в роки Другої світової війни.