Перегляд за Автор "Проскурин, И. А."

Зараз показано 1 - 4 з 4
  • Зображення мініатюри
    Документ
    О ПЕРЕВОДЕ И. А. БУНИНЫМ СТИХОТВОРЕНИЯ А. ТЕННИСОНА "GODIVA" (ПАРАДИГМАТИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ЛЕКСИКИ)
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Проскурин, И. А.
    Цель статьи – оценить степень адекватности перевода И. А. Буниным стихотворения А. Теннисона «Годива», представляющего собой интерпретацию известного нарратива о леди Годиве. В качестве инструмента сопоставления выбран парадигматический анализ лексики, в котором предметом описания являются слова или фрагменты текста, представляющие собой системный ряд как определения одного или подобных понятий или формирующие связанные перцептивные образы в тексте или совокупности текстов. Система текстовых парадигм (гиперпарадигма) – содержание текста. Процесс описания гиперпарадигмы – интерпретация текста. Обращает на себя внимание, что образ Годивы амбивалентен. Эта амбивалентность проявляется в сосуществующих бытийных пластах, в одном из которых Годива – супруга графа Ковентри, а в другом – символ сострадания как аксиологического лингвокультурного концепта. На образном уровне это противоположение Годивы «одетой» и Годивы «обнажённой». М. М. Маковский в исследовании «Феномен ТАБУ в традициях и в языке индоевропейцев: Сущность, формы, развитие» пишет, что «понятие «обнажённый» в древности соотносилось с понятиями «светлый» – «блестящий, огненный» – «солнечный» – «божественный» – «божественно явленный» (соотношение «гореть» – «быть явленным» – «быть, существовать»), а также «обладающий сверхъестественной силой». Характер Годивы в тексте-переводе отличается большей психологической заострённостью. Среди различных возможных вариантов перевода для субстантива “pity” Бунин не случайно выбирает «сострадание» – «сопереживающее отношение к горю ближнего». Выбор «сочувствия» обусловлен стремлением концептуально углубить подпарадигму МОМЕНТ ПРИНЯТИЯ РЕШЕНИЯ, обогатить её аксиологически. В переводе И. А. Бунина сохраняется нарративная стратегия исходного текста. Сущность образов действующих лиц в тексте-переводе несколько отличается от исходного текста. Парадигма СУПРУГ ГОДИВЫ в тексте-переводе способствует конкретности описания основного действующего лица. Супруг Годивы с «волосатым, как длань Исава, сердцем» – воплощение ветхозаветного «закона». Годива – воплощение агапе, христианской любви. Финал стихотворения свидетельствует о победе нового над ветхим, «любви» над «законом». Проведенный анализ позволил прийти к выводу о том, что перевод в целом адекватен оригинальному тексту в сохранении нарративных стратегий. Различие же, главным образом, заключается большей сложности парадигматической организации перевода по сравнению с оригиналом, что свидетельствует о большем богатстве его содержательной стороны. Мета статті – оцінити ступінь адекватності перекладу І. О. Буніним віршу А. Теннісона «Годіва», що є інтерпретацією відомого наративу про леді Годіву. Як інструмент зіставлення обраний парадигматичний аналіз лексики, в якому предмет опису – слова чи фрагменти тексту, які утворюють системний ряд як визначення одного або подібних понять чи формують пов’язані перцептивні образи в тексті чи сукупності текстів. Система текстових парадигм (гіперпарадигма) – зміст тексту. Процес опису гіперпарадигми – інтерпретація тексту. Привертає увагу те, що образ Годіви є амбівалентним. Ця амбівалентність полягає у співіснуючих пластах буття, в одному з яких Годіва – дружина графа Ковентрі, а в іншому – символ співчуття як аксіологічного лінгвокультурного концепту. На образному рівні це протиставлення Годіви «вдягненої» та Годіви «роздягненої». М. М. Маковський в дослідженні «Феномен ТАБУ у традиціях та у мові індоєвропейців: Сутність, форми, розвиток» зазначає, що «поняття «роздягнений» у давнину співвідносилось з поняттями «світлий» – «блискучий, полум’яний» – «сонячний» – «божествений» – «божественно даний» (співвідношення «палати» – «бути даним» – «бути, існувати»), а також «той, що має надприродну силу». Характер Годіви у тексті-перекладі відрізняється більшим психологічним загостренням. Серед різноманітних варіантів перекладу субстантиву “pity” Бунін не випадково обирає співчуття – чуйне ставлення до чийого-небудь горя, до чиїхось переживань. Вибір «співчуття» зумовлюється прагненням концептуально поглибити підпарадигму МОМЕНТ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕННЯ, збагатити її аксіологічно. У перекладі І. О. Буніна зберігається наративна стратегія вихідного тексту. Сутність образів дійових осіб у тексті-перекладі дещо відрізняється від вихідного тексту. Парадигма ЧОЛОВІК ГОДІВИ у тексті-перекладі сприяє конкретності опису основної дійової особи. Чоловік Годіви з «волохатим, немов рука Ісава, серцем» – утілення старозаповітнього «закону». Годіва – утілення аґапе, християнської любові. Проведений аналіз дозволив прийти до висновку про те, що переклад в цілому адекватний оригінальному тексту в збереженні наративних стратегій. Різниця ж, головним чином, полягає в більшій складності парадигматичної організації перекладу в порівнянні з оригіналом, що свідчить про більше багатство його змістовної сторони. Translated texts make a part of Bunin`s idiolect. An evidence of this is Bunin`s translation of Tennyson`s “Godiva”. It is an interpretation of the well-known narration about Godiva. Research`s aim is to estimate of approximate level for translated text with paradigmatic sifting of text. Paradigmatic sifting of text is definition for one or more concepts which forms perception image in text or text`s content. The hyperparadigm`s description is interpretation of text. “Godiva” in text has duality. This duality is two existential stratas. For the 1st of the text`s existential strata we can see Godiva like a wife of Coventry`s earl. For the 2 nd of the text`s existential strata we can see Godiva like a symbol for Mercy like an axiological linguistic concept. It is an contraposition between “vestured” and “naked” Godiva. M. M. Makovsky wrote that “for the ancient time concept “naked” correspondence with concept “light” –”brilliant, flamy” –”sunny” –”divine” –”divinely revealed” (correspondence of “to burn, to be revealed” –”to be, to exist”) and “which has uncanny Power”. Godiva`s character for translated text is more psychological than original text. Amongst different possible options for translation of noun “pity” Bunin change word with meaning of mercy. And it is not by chance. That change due to tendency for axiologize DECISION`S MOMENT underparadigm. Bunin should of narrative strategy of the original text. The actor`s nature of translated text has differences with the original text. GODIVA`S HUSBAND paradigm due to specifity of description for main actor. Godiva`s husband with “heart as rough as Esau`s hand” is a personification for Old testament`s “law”. Godiva is a personification for agape. The poem`s end is an evidence that love is a winner. T. M. Dvinyatina wrote that «art is a safekeeping for human`s chuckles and crucifixions”. This is, from Dvinyatina`s opinion, “is existentional arm of Bunin`s legacy”. Word “text” has semantic of order. But concept “hypertext” has many connotations which due to question about possibility for understanding of translated texts like a exegetics.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ФУНКЦИИ ОРИЕНТАЛИЗМОВ В "ВОСТОЧНЫХ" СТИХОТВОРЕНИЯХ И. А. БУНИНА
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2020) Проскурин, И. А.
    В статье рассматриваются функции ориентальной лексики, формирующей черты проективности и концептуальности текстов в цикле «восточных» стихотворений И. А. Бунина. Тема Востока в творческом сознании И. А. Бунина занимала существенное место. Исследователи отмечают, что внимание Бунина к восточным (в частности, исламским) темам и соответствующей аксиологии одновременно объясняется и их экзотичностью, и стремлением поэта объединить восточное мироустройство в универсальное целое, соотнести с экзистенциальным опытом человечества и интегрировать в единую общую для всех культурных и социальных формаций модель взаимоотношений между человеком и Космосом. Содержание текста в процессе его восприятия формируется как на ступени чувственного познания, так и на ступени абстрактного мышления. На этом основании можно выделить два тесно связанных принципа отражения реальности в тексте и соответственно два аспекта его содержания, которые можно условно обозначить как «проективный» и «концептуальный» и положить в основу выделения функций парадигм. Парадигма ориентализмов является межтекстовой по отношению ко всей совокупности «восточных» стихотворений. В значительной части стихотворений компоненты межтекстовой парадигмы ориентализмов входят в состав природной парадигмы, которая способствует актуализации концептуальной оппозиции (например, «НОМАДНЫЙ»/«АВТОХТОННЫЙ» в стихотворении «Храм Солнца»). Ориентализмы могут входить в концептуальную составляющую произведения эксплицитно в качестве части доминантной (гиперактуальной) парадигмы («Иерусалим», «Александр в Египте», «Мекам» и др.). В других стихотворениях элементы ориентальной парадигмы представляют собой интертекстуальную отсылку к Корану. В стихотворении «Магомет в изгнании» компоненты межтекстовой парадигмы ориентализмов имеют эксплицитное выражение в качестве интертекста к рассказу об изгнании Пророка. У статті запропоновано аналіз функцій орієнтальної лексики для циклу «східних» віршів І. О. Буніна. Тема Сходу у творчій свідомості І. О. Буніна посідала істотне місце. На сучасному етапі вивчення впливу культур Сходу на світогляд письменника, дослідники дійшли думки, що відповідь на запитання, чи є увага Буніна до східних (зокрема, ісламських) тем та відповідної аксіології поетичною екзотикою може бути позитивною та негативною водночас, адже світ Сходу є незвичним до світосприйняття Буніна. Поет прагне поєднати східний світоустрій до універсального цілого, співвіднести з екзистенцій ним досвідом людства та інтегрувати до єдиної, загальної щодо всіх культурних та соціальних формацій модель взаємовідносин між людиною та Космосом. Зміст тексту у процесі сприйняття формується як на рівні чуттєвого пізнання, так і на рівні абстрактного мислення. Тому можна виявити два взаємопов’язані принципи відображення дійсності у тексті та два аспекти змісту, що можна умовно позначити як «проєктивний» та «концептуальний». Парадигма орієнталізмів є міжтекстовою щодо всієї сукупності «східних» віршів. У вірші «Храм Сонця» компоненти міжтекстової парадигми орієнталізмів входять до складу природної парадигми, що спричиняє актуалізацію концептуальної опозиції «НОМАДНИЙ»/«ТУБІЛЬНИЙ». Орієнталізми можуть бути частиною концептуальної складової твору експліцитно (як компонент домінантної (гіперактуальної) парадигми («Ієрусалим»; «Олександр в Єгипті»; «Мекам» та ін.). Щодо інших віршів, елементи орієнтальної парадигми є інтертекстами до Корану. У вірші «Магомет у вигнанні» компоненти міжтекстової парадигми орієнталізмів мають експліцитне вираження у якості інтертексту до оповіді про вигнання Пророка. The article gives analysis for functions of oriental lexicon for Bunin`s “eastern” poems. Particularly projective set and conceptual set represented by oriental paradigm. Eastern subject-matter has mattery place in the Bunin`s affectation to “eastern” cultures, researchers says that answer for question “Bunin`s affectation to “eastern” (particularly Islamic) cultures” is an ambivalent: it is exotic, because it is unusual. But Bunin`s affect to unite “eastern world order” in general-purpose be-all correlated with human`s existential experience and integrated to one pattern of footing between men and Cosmos. Perception of text is formed on the sensuous level, but it formed on the abstract level too. We may distinguish two fundamentals of mapping for reality in the text. Resp. we may distinguish two aspects of text`s content. There are projective set and conceptual set. An oriental paradigm is an intertextual for all “eastern” poems. For “Temple of the Sun” components of intertextual paradigm integrate to projective paradigm and lead to actualization for a conceptual opposition “NOMADIC”/”INDEGENOUS”. Researchers says that “nomadic” from Bunin`s point of view is not only “oriental”. “Nomad” is a primogenitor of the humanity. Components of an intertextual paradigm may integrate to poem`s explicite conceptual set like a part of dominant (hyperactual) paradigm(“Jerusalem”; “Alexander in Egypt”; “Mekam” et cetera). For other poems elements of an oriental paradigm are intertextual to Koran. For “Mohammed in Exile” components of an intertextual paradigm of orientalisms has explicite expression like an intertextual narrative about Prophet`s exile.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЦИКЛОООБРАЗУЮЩИЕ ФУНКЦИИ ЛЕКСИЧЕСКИХ ПАРАДИГМ ЛИРИЧЕСКОГО ЦИКЛА И. А. БУНИНА «ПЕСНИ О ВЕСНЕ»
    (ХНПУ имени Г. С. Cковороды, 2019) Проскурин, И. А.
    В статье предлагается парадигматический анализ лексики лирического цикла И.А. Бунина «Песни о весне», преследующий цель определить циклообразующие функции лексических парадигм. Все произведения цикла объединяют черты проективности и концептуальности. Концептуальность и проективность репрезентированы двумя доминантными парадигмами, повторяющимися во всех стихотворениях цикла «Песни о весне», – парадигмы ПРИРОДА (проективный аспект) и ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ – концептуальный аспект. ЭТИ ПАРАДИГМЫ взаимосвязаны. Изменения состава парадигмы ПРИРОДА приводят к изменению состава парадигмы ЛИРИЧЕСКИЙ ГЕРОЙ. В первом стихотворении цикла «Песни о весне» природа находится в состоянии ожидания весны как поры обновления. Эти ощущения объединены с ощущениями лирического героя. Весеннее тепло, распространяющееся в природе, в следующем стихотворении цикла «Песни о весне» отражено в ощущениях лирического героя как состояние, родственное опьянению. ПОКОЙ и ДВИЖЕНИЕ ПРИРОДЫ в третьем стихотворении цикла «Песни о весне» лирический герой ощущает через синестетические зрительные и слуховые образы. «Напевы ранних соловьёв» в стихотворении «То разрастаясь, то невнятно…» – голос Весны, ощущаемый лирическим героем как невидимая гармония. В заключительном стихотворении цикла «Песни о весне» парадигма ПРИРОДА объединяется с парадигмой РОДИНА, придавая ощущениям лирического героя конкретность. Это связано с тем, что концепт РОДИНА является смыслообразующим для всего творчества И.А. Бунина. Родина в понимании поэта – не только родной край и его конкретная область, в которой родился человек, где произошло его становление как личности, а органически присущая человеку черта, определяющая его мировоззрение. У статті запропоновано парадигматичний аналіз лексики ліричного циклу І. А. Буніна «Пісні про весну», що має на меті дослідження – визначити циклотворчі функції лексичних парадигм. Усі твори циклу поєднують у своєму складі риси проєктивності та концептуальності. Концептуальність та проєктивність репрезентовані двома домінантними парадигмами, що повторюються в усіх віршах циклу «Пісні про весну» – парадигмами ПРИРОДА (проективний аспект) та ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ (концептуальний аспект). Парадигма ПРИРОДА та парадигма ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ взаємопов’язані. Зміни складу парадигми ПРИРОДА призводять до змін складу парадигми ЛІРИЧНИЙ ГЕРОЙ. У першому вірші циклу «Пісні про весну» природа знаходиться у стані очікування весни як пори оновлення. Ці відчуття поєднано з відчуттями ліричного героя. Весняне тепло, що огортає природу у наступному вірші циклу «Пісні про весну», віддзеркалено у відчуттях ліричного героя як стан, споріднений до сп’яніння. СПОКІЙ та РУХ ПРИРОДИ у третьому вірші циклу «Пісні про весну» ліричний герой відчуває крізь сінестетичні зорові та звукові образи. «Вранішні співи солов’їні» у вірші «То розростаючись, то невиразно…» – голос Весни, який ліричний герой відчуває як невидиму гармонію. У заключному вірші циклу «Пісні про весну» парадигма ПРИРОДА поєднується з парадигмою БАТЬКІВЩИНА, надаючи відчуттям ліричного героя конкретні риси. Це є пов’язаним з тим, що концепт БАТЬКІВЩИНА – сенсотвірний для всієї творчості І.О. Буніна. Батьківщина у розумінні поета – не тільки рідний край та його конкретна частина, в якій народилася людина, де відбулося її становлення як особистості, а органічно належна людині риса, що детермінує її світогляд. The article gives paradigmatic analysis of lexicon for Bunin’s lyric cycle «Songs about spring». The article’s aim is determination of cyclic-former functions for lexical paradigms in Bunin’s lyric cycle «Songs about spring». All poems of cycle tied in its content features of projectivity and features of the conceptuality. Conceptuality and projectivity represented by dominant paradigms repeated in all cycle’s poems. There are paradigms NATURE (projective aspect) and LYRIC HERO – conceptual aspect. Both paradigms are tied. Changes for paradigm’s NATURE content cause changes for paradigm’s LYRIC HERO content. In the first poem of the cycle nature wait spring as period of renovation. In the next poem of the cycle nature covered by the spring’s heat. This phenomenon represented in lyric hero’s perception as inebriation condition. PEACE and MOVEMENT OF THE NATURE in third poem of the cycle felt by lyric hero with synesthetic visual and auditory images. «Melodies of early nightingales» in poem «Nightingales» is a voice of Spring felt by lyric hero as unseen harmony. In final poem of the cycle paradigm NATURE tied with paradigm MOTHERLAND. This phenomenon cause concrete lyric hero’s perception. Concept of Motherland is semantic for Bunin’s legacy. It is determine worldview’s feature. Motherland in Bunin’s meaning is a concrete region for identity creation.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ЭКСПЛИЦИТНАЯ ПАРАДИГМА «ОТСУТСТВУЮЩЕЕ» И ИМПЛИЦИТНАЯ ПАРАДИГМА «ЖЕЛАЕМОЕ» В СТИХОТВОРЕНИИ М. Ю. ЛЕРМОНТОВА «НЕТ, НЕ ТЕБЯ ТАК ПЫЛКО Я ЛЮБЛЮ…»
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021-04-02) Проскурин, И. А.
    Р. Д. Колингвуд говорит, что "язык прорастает воображением, как и опыт сознания". Мы можем трансформировать бинарную оппозицию ОТСУТСТВИЕ/ЖЕЛАНИЕ в тернарную модель ОТСУТСТВИЕ - СУЩЕСТВОВАНИЕ - ЖЕЛАНИЕ. Это возможное описание для работы с желаемым. Возможность оперирования со стоп-аутом явлениями (возможность поведения, которая определяется отношением окружающих явлений к явлениям стоп-аута) является одним из фундаментальных видов психической деятельности человека. Благодаря этой специфической функции мы имеем свободу от Da-sein. На этой основе мы можем видеть внутренние закономерности и функции явлений. И мы можем видеть суть и назначение явлений. "Интеллект" ("мой интеллект", "твой интеллект", "его/ее интеллект") является репрезентацией "коллективного интеллекта". Дискурс - это одна из возможностей начать желаемую работу. Значение дискурса связано с контекстом, который является смыслом. Желаемое - это цель. Дискурс - это действие, которое реализует психическую детерминацию реальности. Дискурс - это перекресток встречи внешней манипулятивной активности и внутренней психической активности. "Желаемое" - это синтез тезиса ("прекратить") и антитезиса ("существовало"). Текст является пусковым механизмом для работы над желаемым. Функции языка для текста - создание эмоциональной интенции. Р. Д. Колінгвуд каже, що "мова проростає уявою, як і досвід свідомості". Ми можемо трансформувати бінарну опозицію ВІДСУТНІСТЬ/БАЖАННЯ в тернарну модель ВІДСУТНІСТЬ - ІСНУВАННЯ - БАЖАННЯ. Це можливий опис для роботи з бажаним. Можливість оперування зі стоп-аутом явищами (можливість поведінки, яка визначається відношенням навколишніх явищ до явищ стоп-ауту) є одним з фундаментальних видів психічної діяльності людини. Завдяки цій специфічній функції ми маємо свободу від Da-sein. На цій основі ми можемо бачити внутрішні закономірності та функції явищ. І ми можемо бачити суть і призначення явищ. "Інтелект" ("мій інтелект", "твій інтелект", "його/її інтелект") є репрезентацією "колективного інтелекту". Дискурс - це одна з можливостей розпочати бажану роботу. Значення дискурсу пов'язане з контекстом, який є смислом. Бажане - це мета. Дискурс - це дія, яка реалізує психічну детермінацію реальності. Дискурс - це перехрестя зустрічі зовнішньої маніпулятивної активності та внутрішньої психічної активності. "Бажане" - це синтез тези ("припинити") та антитези ("існувало"). Текст є пусковим механізмом для роботи над бажаним. Функції мови для тексту - створення емоційної інтенції. R. D. Collingwood says, that “language germinate with imagination like the consciousness experience”. We can transform binary opposition STOP OUT/DESIRED to ternary pattern STOP OUT – EXISTED – DESIRED. It is a possible description for work of desired. Possibility of operation with stop out phenomena (possibility of behavior which determined relations of surround phenomena to stop out phenomena) is one of the fundamental species of human`s psychic activity. Resp. that specific function we have freedom from Da-sein. On that basis we can see inner patterns and functions of phenomena. And we can see marrowbone and designation of phenomena. An “intelligence” (“my intelligence”; “your intelligence”; “his/her intelligence”) is a representation of “collective intelligence”. A discourse is one of the possibilities to start work of desired. Meaning of discourse tied with context which is a meaning. Desired is an aim. A discourse is an action which realize of psychic determination of the reality. A discourse is a crossroad for meeting of external manipulative activity and inner psychic activity. “Desired” is a synthesis of thesis (“stop out”) and antithesis (“existed”). Text is a trigger for work of desired. Functions of language for text are creations of emotional intention.