Перегляд за Автор "Култаєва, М."

Зараз показано 1 - 5 з 5
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ГЕҐЕЛЬ, ГЬОЛЬДЕРЛІН І МИ, УКРАЇНЦІ, АБО ЧИ ВАРТО ПРИСЛУХОВУВАТИСЬ ДО ПОРАД НІМЕЦЬКОГО ІДЕАЛІЗМУ?
    (Національна академія наук України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди, 2021) Култаєва, М.
    У статті здійснюється експлікація низки ідей Геґеля, а також співзвучних їм філософських розвідок Гельдерліна, які торкаються посилення суспільної значущості філософії у добу національного самоствердження та соціокультурних зрушень у Німеччині на зламі ХVIII та XIХ століть, розглядаються можливості адаптації цього теоретичного і практичного дoсвіду до українських соціокультурних контекстів. Розкривається геґелівська інтерпретація діалектичного зв'язку між філософською творчістю і філософською освітою у формуванні культури філософії, яка передбачає засвоєння і розбудову її категоріального апарату і розширення відповідних семантик, що фіксують різні аспекти процесу розвитку філософського мислення, тим самим здійснюючи селекцію оновлених смислів за критерієм рівня теоретичних узагальнень. Обґрунтовується доцільність переосмислення геґелівських інтуїцій щодо «хитрощів поняття» і «хитрощів розуму» у стратегіях і практиках духовного оновлення українського суспільства. В статье осуществляется экспликация ряда идей Гегеля, а также созвучных им философских изысканий Гельдерлина, которые затрагивают усиление общественной значимости философии во время национального самоутверждения и социокультурных сдвигов в Германии на рубеже ХVIII и XIХ веков, рассматриваются возможности адаптации этого теоретического и практического контекста. Раскрывается гегелевская интерпретация диалектической связи между философским творчеством и философским образованием в формировании культуры философии, которая предполагает усвоение и развитие ее категориального аппарата и расширение соответствующих семантик, фиксирующих разные аспекты процесса развития философского мышления, тем самым осуществляя селекцию обновленных смыслов по критерию уровня обобщений. Обосновывается целесообразность переосмысления гегелевских интуиций по «уловкам понятия» и «уловкам разума» в стратегиях и практиках духовного обновления украинского общества. The article represents the explication of some Hegel’s ideas with coherence to Hölderlin’s philo sophical reflections, all of which are dealing with the problem of making more significant the philosophy for the social life especially in the period of the national self-statement and radical cultural transformations on the crossing of the XVIII-th and XIX-th centuries. The communication between Hegel and Hölderlin shows the different ways of making philosophy more available for lower classes of population. Hölderlin’s considering on this problem was to make philosophical thinking more sensuous through its transforming into a new rational religion. Hegel perceived solving of this problem in education and teaching without reducing standards of philosophy as a science. The university philosophy with its abstract concepts and systems was criticized by Hölderlin and accepted by Hegel, because his aim was to activate the social and orientation functions of philosophical ideas. The popular philosophy with its metaphorical language was regarded by him as preparing for fundamental philosophical studies. The role of the philosophical lyric in the evolution of German Idealism is analyzed with its impulses for the renewal of philosophical thinking. Hegel shows some risks of symbiosis of the lyric and philosophy such as losing its freedom and turning into a new mythology with eclipse of reason. Hegel em phasizes the role of the grammar of philosophical thinking: its concepts and categories. The dialectical potential of concepts is illustrated on their cunning possibility what might be regarded as opening of closed systems. The adaptation possibilities of this theoretical and practical expe rien ce to the Ukrainian social and cultural contexts are regarded. Hegel’s interpretation of the dialectical interconnection existing between the philosophical creativity and the philosophical education for the foundation of the philosophical inquiring culture are actual today as well his demand to search for the truth. The causes for explaining Hegel’s intuitions about the concept’s and reason’s cunning are stating in their validity for developing strategies and practices of the spi ritual renewal of the Ukrainian society
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Нормативність філософського дискурсу: Pro et contra
    (Національна академія наук України, Інститут філософії ім. Г. С. Сковороди НАН України, 2019) Баумейстер, А.; Білий, O.; Бойченко, М.; Васильченко, А.; Дахній, А.; Йосипенко, С.; Кобець, Р.; Навроцький, В.; Панич, О.; Сепетий, Д.; Синиця, A.; Шрамко, Я.; Култаєва, М.
    Розглядається питання про нормативність філософського дискурсу. Спрямоване до широкого кола відомих представників філософської спільноти, воно стало своєрідним теоретичним експериментом. З огляду на високий ступінь загальності питання про нормативність філософського дискурсу, теоретичні засади, на яких побудовано відповіді, мають чи не більше значення, ніж конкретний зміст самих відповідей. Між отриманими відповідями утворюються цікаві резонанси та дисонанси, ефекти взаємного доповнення та концептуальної контрадиктивності. Рассматривается вопрос о нормативности философского дискурса. Направленное к широкому кругу известных представителей философского сообщества, оно стало своеобразным теоретическим экспериментом. Учитывая высокую степень всеобщности вопрос о нормативности философского дискурса, теоретические основы, на которых построены ответы, имеют едва ли не большее значение, чем конкретное содержание самих ответов. Между полученными ответами образуются интересные резонансы и диссонансы, эффекты взаимного дополнения и концептуальной контрадиктивности. The question of the normativity of philosophical discourse is examined. Aimed at a wide range of prominent members of the philosophical community, it has become a kind of theoretical experiment. Given the high degree of generality of the question of the normativity of philosophical discourse, the theoretical foundations on which the answers are built are almost more important than the concrete content of the answers themselves. Interesting resonances and dissonances form between the answers, effects of mutual complementarity and conceptual contradictoriness.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Педагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв
    (Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 2021) Култаєва, М.; Панченко, Л.; Радiонова, Н.; Григорова, Н.
    У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Сумiснiсть i комплементарнiсть антропологiчного та функцiоналiстського пiдходiв розглядаються на матерiалi теорiї самореферентних соцiальних систем Н. Лумана, уточнюються основнi поняття цiєї теорiї, необхiднi для опису педагогiчних комунiкацiй як мiнiмальних системних одиниць, якi пiдтримують функцiонування систем освiти i виховання на межi усiх iнших соцiальних систем (як полiтика, економiка, етика, культура та iн.) Узагальнюються теоретичнi напрацювання А. Тремля, якi торкаються функцiонування педагогiчної любовi як медiума у педагогiчних комунiкацiях з високим рiвнем комплексностi, який потребує редукцiї для подальшого ефективного функцiонування систем освiти, виховання, а також у системi педагогiчного знання. Розширюється поняття педагогiчної любовi як любовi до знання, як медiуму у визначеннi дослiдницьких прiоритетiв педагогiв та складової педагогiчної творчостi у мiнливих контекстах постiндустрiальної культури. This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it’s functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value’s orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations “teacher–pupil” and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenon in new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, as an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field. The potential of the functionalistic approach is analyzed using the methodology of N. Luhmann theory of the self-referential social system which operates in the form of communication. The function of the pedagogical love as the medium in this communications is defined narrowly as the selection of values for the stabilization of the educational system and preservation of its invariant elements. The theoretical explorations on pedagogical love, which were made by A. Treml, are verified in the realities of the postindustrial society.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Педагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв
    (2022) Култаєва, М.; Панченко, Л.; Радiонова, Н.; Григорова, Н.
    У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Ця стаття є продовження статтi, опублiкованої в журналi «Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем» № 19. This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it’s functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value’s orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations “teacher–pupil” and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenon in new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, especially in educational policy as an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field. This article is a continuation of the article published in the journal «Interdisciplinary studies of complex systems» № 19.
  • Зображення мініатюри
    Документ
    Просвітницька мобільність і романтичне прискорення: Г. Сковорода та М. Гоголь (філософсько-освітні та культурно-антропологічні розвідки)
    (Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Култаєва, М.; Радіонова, Н.
    Ця монографія присвячена 300-річчю з дня народження Григорія Сковороди. Разом з посвятою, автори бажають висловити своє, глибоко особистісне ставлення до великого філософа, твори якого були і залишаються живильним ґрунтом для їхнього духовного зростання. Микола Гоголь в своїй мистецькій і публіцистичній спадщині яскраво відтворив комплекс ідей, який характеризує виразні особливості розвитку української філософської думки, репрезентованої Г. С. Сковородою. Для науковців, викладачів, аспірантів і студентів, а також усім тим, хто цікавиться проблемами філософії української культури, освіти та історії. This monograph is dedicated to the 300th anniversary of the birth of Hryhorii Skovoroda. Along with the dedication, the authors wish to express their deeply personal attitude to the great philosopher, whose works were and remain a fertile ground for their spiritual growth. In his artistic and journalistic heritage, Mykola Gogol vividly reproduced a set of ideas that characterises the distinctive features of the development of Ukrainian philosophical thought represented by H. S. Skovoroda. For scholars, teachers, postgraduate students, and all those interested in the problems of philosophy of Ukrainian culture, education, and history.