Перегляд за Автор "Катюха, І. В."

Зараз показано 1 - 1 з 1
  • Зображення мініатюри
    Документ
    ФОРМУВАННЯ БАЗОВИХ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНИХ ПРИЙОМІВ ГРИ У ЮНИХ ВОЛЕЙБОЛІСТІВ 9-10 РОКІВ ЗА ДОПОМОГОЮ РУХЛИВИХ ІГОР, ЕСТАФЕТ ТА ІГРОВИХ ВПРАВ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024) Катюха, І. В.
    Актуальність. Актуальність тематики дослідження обумовлена специфікою змагальної діяльності волейболістів, яка базується на виконанні різних видів рухових дій, таких як біг, стрибки, елементи акробатики, приймання та передачі, удари. Це вимагає від спортсменів комплексного розвитку рухових якостей: швидкісних, швидкісно-силових, координаційних тощо. Особливо важливим є розвиток координаційних навичок, оскільки вони забезпечують ефективність виконання технічних і тактичних дій у волейболі. Початковий етап підготовки у волейболі характеризується значною тривалістю опанування техніко-тактичного арсеналу гри, що зумовлено складністю технічних елементів. Крім того, діти, які лише починають займатися волейболом, зазвичай ще не володіють достатнім рівнем фізичної підготовки, щоб виконувати складні координаційні вправи цього виду спорту. У зв’язку з цим постає необхідність формування специфічних (провідних) здібностей не лише шляхом виконання традиційних волейбольних вправ, а й через використання рухливих ігор, естафет та ігрових завдань. Їх застосування цілеспрямовано розвиває спеціальні рухові якості, зокрема координаційні здібності, серед яких основне значення мають орієнтація у просторі, швидкість та точність реакції, а також здатність швидко перебудовувати рухові дії в мінливих умовах гри. Використання рухливих ігор у процесі підготовки юних волейболістів стає дедалі популярнішим. Ці ігри не лише формують спеціальні здібності, але й сприяють підвищенню загальної функціональної підготовленості юних спортсменів. Виконання різноманітних рухливих ігор активізує роботу великих груп м'язів, збільшує рухливість суглобів і залучає до динамічної роботи м’язи всього тіла. Численні дослідження (Гакман А., Осадець, М., Лимаренко Н., 2021; Дуброва О. В., Гринченко І. Б. 2018, Гринченко І. Б. та інші 2019) підтверджують, що рухливі ігри, естафети та ігрові вправи позитивно впливають не лише на фізичні показники вихованців, але й на їхній психофізіологічний стан та допомагають їм опановувати техніку і тактику волейболу. Однак, важливо зауважити, що ефективність використання рухливих ігор залежить від правильного підбору їх відповідно до конкретних завдань навчально-тренувального процесу. Тренеру необхідно чітко розуміти, які саме рухливі ігри спрямовані на розвиток і закріплення того чи іншого технічного елемента гри. Це підкреслює зростання ролі дитячого тренера у формуванні рухових здібностей юних спортсменів, оскільки саме він виступає головним координатором та відповідальним за навчально-тренувальний процес. Варто зазначити, що ідея «забезпечення злагодженості комплексних проявів усіх сторін підготовленості в змагальній діяльності», запропонована В. М. Платоновим, ефективно використовується сучасними тренерами, які працюють з дитячими спортивними командами у ДЮСШ. Ця концепція дозволяє організувати навчально-тренувальний процес у такий спосіб, щоб забезпечити гармонійний розвиток як фізичних, так і техніко-тактичних навичок юних спортсменів, сприяючи їх успішному виступу на змаганнях різного рівня. Мета: розробити та експериментально перевірити методику формування базових техніко-тактичних прийомів гри у юних волейболістів 9-10 років за допомогою рухливих ігор, естафет та ігрових вправ. Матеріали і методи. Дослідження проводилося на базі КЗ «САХНОВЩИНСЬКИЙ ДЮКФП ОЛІМП» Сахновщинської селищної ради. У дослідженні взяли участь 15 вихованців групи початкової підготовки 9-10 років. Навчально-тренувальні заняття проводилися як у спортивному залі, так і на свіжому повітрі 3 рази на тиждень. Результати. Результати констатувального експерименту засвідчили відсутність суттєвих, вірогідно значущих розбіжностей (р>0,05) у показниках розвитку рухових здібностей та технічної підготовленості юних волейболістів, які входили до складу контрольної та експериментальної груп на початку проведення формувального педагогічного експерименту. Після п'яти місяців тренувань як у контрольній, так і в експериментальній групах було зафіксовано незначне покращення всіх десяти показників розвитку рухових здібностей. Порівняння цих змін між двома групами виявило, що відмінності між ними не досягли рівня статистично значущих (р>0,05). Цей факт вказує на те, що впроваджений комплекс рухливих ігор, естафет та ігрових вправ, який складав перший блок авторської методики, не продемонстрував суттєвого впливу на розвиток рухових здібностей учасників експериментальної групи. Аналіз техніко-тактичної підготовленості учасників експерименту після п'ятимісячного циклу тренувань між контрольною та експериментальною групами демонструє, що в чотирьох із шести проведених тестів спостерігаються суттєві зрушення, які мають статистично вірогідний характер (р<0,05) на користь експериментальної групи. За двома тестами статистично вірогідних відмінностей (р>0,05) між експериментальною та контрольною групами не було виявлено. Порівнюючи динаміку і приріст результатів в опануванні базовими техніко-тактичними прийомами гри після п’яти місяців тренувань, найбільш значущі відмінності на користь експериментальної групи відбулися в п’яти тестах з шести. В цілому, аналіз результатів педагогічного експерименту доводить, що експериментальна методика забезпечує більш швидке та ефективне опанування техніко-тактичними навичками, що вказує на її переваги над загальноприйнятим підходом у спортивній підготовці юних волейболістів. Висновки. Аналіз спеціальної науково-методичної літератури дозволив вивчити різні питання, що стосуються початкового навчання техніко-тактичних дій юних волейболістів, а саме зробити висновок, що рухливі ігри, естафети та ігрові вправи можуть бути ефективно використані в навчально-тренувальному процесі юних волейболістів, оскільки вони сприяють удосконаленню пересувань, подач, приймання м’яча у захисті, передач для подальшої атаки, а також розвитку тактичних взаємодій. Підбір рухливих ігор та естафет має бути ретельно обґрунтований, відповідно до завдань певного виду підготовки. Це особливо важливо у роботі з юними спортсменами, коли формування провідних фізичних якостей є фундаментальним для їхнього подальшого спортивного зростання в певному виді спорту. Запроваджений комплекс рухливих ігор, естафет та ігрових вправ, який складав перший блок авторської методики, не продемонстрував суттєвого впливу на розвиток рухових здібностей учасників експериментальної групи. Результати виконання тестів у цій групі виявилися майже ідентичними результатам учасників контрольної групи, що тренувалася за загальноприйнятою програмою. Отже, можна зробити висновок, що за розвитком рухових здібностей впроваджена методика не забезпечила статистично вірогідну перевагу над традиційною методикою навчання. Аналіз результатів опанування технічними прийомами волейболу показав, що застосування рухливих ігор, естафет та ігрових вправ, включених до другого та третього блоків авторської методики, виявилося ефективним. Вони сприяли покращенню не лише кількісних, але і якісних показників у виконанні техніко-тактичних дій у юних волейболістів експериментальної групи. Педагогічні спостереження, проведені під час експерименту, засвідчили суттєве підвищення точності та ефективності виконання технічних прийомів, таких як передача, подача та приймання м’яча, що є визначальною умовою успішної гри. Relevance. The relevance of the research topic is conditioned by the specificity of the competitive activity of volleyball players. This is based on the performance of different types of motor actions, such as running, jumping, elements of acrobatics, receiving and passing, and hitting. The relevance of the research topic is conditioned by the specificity of This requires athletes to develop a wide range of motor skills: speed, strength, coordination, etc. The development of coordination skills is particularly important, as it ensures the effectiveness of technical and tactical actions in volleyball. The initial stage of training in volleyball is characterised by a considerable time needed to master the technical and tactical arsenal of the game, due to the complexity of the technical elements. In addition, children who are just starting to play volleyball usually do not have a sufficient level of physical fitness to perform the complex coordination exercises of this sport. In this respect, it is necessary to develop specific (leading) skills not only through the performance of traditional volleyball exercises, but also through the use of outdoor games, relays and game tasks. The use of these exercises develops specific motor skills, in particular coordination skills. Among these, spatial orientation, speed, and accuracy of reaction, as well as the ability to quickly reconstruct motor actions in changing game conditions, are of the utmost importance. He uses of these exercises. The use of outdoor games in the training of young volleyball players is becoming increasingly popular. These games not only develop specific skills, but also contribute to the overall functional fitness of young athletes. The performance of various outdoor games activates large muscle groups, increases joint mobility, and involves the muscles of the entire body in dynamic work. Numerous studies (Gakman A., Osadets M., Limarenko N., 2021; Dubrova O. V., Hrynchenko I. B. 2018, Hrynchenko I. B. and others 2019) confirm that outdoor games, relays, and game exercises have a positive effect not only on the physical performance of students, but also on their psychophysiological state and help them master the technique and tactics of volleyball. However, it is important to note that the effectiveness of the use of outdoor games depends on their correct selection in accordance with the specific tasks of the educational and training process. The coach must clearly understand which outdoor games are aimed at developing and consolidating a particular technical element of the game. This emphasises the growth of the children's coach in the role of forming the motor skills of young athletes, as he is the main coordinator and responsible forthe educational and training process. It is worth noting that the idea of “ensuring the coherence of complex manifestations of all aspects of preparation in competitive activity”, proposed by V. M. Platonov, is effectively used by modern coaches working with children's sports teams in the CYSS. This concept allows organizing the training process in such a way as to ensure the harmonious development of both physical and technical and tactical skills of young athletes, contributing to their successful performance at competitions of various levels. Aim: To develop and experimentally test the methodology for forming the basic technical and tactical techniques of the game in young volleyball players aged 9-10 years, using outdoor games, relays and game exercises. Materials and methods. The study was conducted on behalf of the Sakhnovshchyna Children and Youth Sports Complex “OLYMPUS” of the Sakhnovshchyna Village Council. The research involved 15 pupils of the initial training group of 9–10 years old. The training sessions were held 3 times a week both in the gym and outdoors. The results of the experimental investigation demonstrated the absence of statistically significant differences (p>0.05) in the indicators of motor skill development and technical fitness among young volleyball players. The participants were initially assigned to either the control or experimental groups at the outset of the formative pedagogical experiment. Following a period of five months, both the control and experimental groups demonstrated a modest enhancement in all ten indicators of motor skill development. A comparison of these changes between the two groups revealed that the differences between them did not reach the level of statistical significance (p>0,05). This finding suggests that the initial training programme, comprising mobile games, relay races and game exercises, had a positive impact on the participants. The intervention did not exert a notable influence on the development of motor abilities among the experimental group. A comparative analysis of the technical and tactical preparedness of the participants in the experiment, conducted after a five-month training cycle, between the control and experimental groups. Significant changes were observed in four out of the six tests, with a p-value of less than (р<0,05), indicating a statistically significant difference. This is to the advantage of the experimental group. In two cases, no statistically significant differences were identified between the experimental and control groups (p> 0,05). A comparison of the dynamics and increase in results in the mastery of the basic technical and tactical techniques of the game after five months of training revealed that the experimental group exhibited significant differences. The analysis of the results of the pedagogical experiment demonstrates that the experimental methodology facilitates the more expeditious and efficacious acquisition of technical and tactical competencies. This suggests that it offers advantages over the generally accepted approach to training young volleyball players. Conclusions. A review of the scientific and methodological literature permitted an investigation into the initial training of technical and tactical actions for young volleyball players. It was determined that mobile games, relays, and game exercises can be effectively employed in the educational and training process for young volleyball players. They facilitate improvements in movements, serves, receiving the ball in defence, passes for further attack, and the development of tactical interactions. The selection of outdoor games and relay races must be carefully justified in accordance with the specific objectives of the training programme in question. This is particularly crucial when working with young athletes, as the development of fundamental physical abilities is essential for their continued athletic development and success in their chosen sport. The initial phase of the methodology, comprising a series of mobile games, relay races and training exercises, did not yield discernible outcomes regarding the development of motor abilities among the experimental group. The results of the tests conducted on this group were found to be almost identical to those of the control group, who underwent training in accordance with the established programme. It can thus be concluded that the implemented methodology did not provide a statistically significant advantage over the traditional method of training in terms of the development of motor abilities. The analysis of the results of mastering volleyball techniques demonstrated the efficacy of the outdoor games, relay races, and game exercises included in the second and third blocks of the author's methodology. These contributed to the enhancement of not only quantitative but also qualitative indicators in the performance of technical and tactical actions by young volleyball players in the experimental group. The pedagogical observations conducted during the experiment demonstrated a notable enhancement in the precision and efficacy of technical techniques, including passing, serving, and receiving the ball. These abilities are fundamental for achieving success in the game.