Перегляд за Автор "Григорова, Н."
Зараз показано 1 - 4 з 4
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументЛінгвістичний аспект сучасних епістемних культур у німецькомовному дискурсі(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-18) Григорова, Н.В статті розглянуто лінгвістичний аспект сучасних епістемних культур у німецькомовному дискурсі. Зазначено, що навіть стислий огляд окресленої проблематики дозволяє зробити висновок, що уніфікація епістемних культур на соціолінгвістичному рівні має амбівалентний характер. Адже, з одного боку, це дозволяє інтенсифікувати комунікацію наукових спільнот у просторі світового суспільства, водночас з іншого спостерігається тенденція маргіналізації держаних мов так званих «малих країн», від чого потерпають передусім гуманітарні науки. The article deals with the linguistic aspect of contemporary epistemic cultures in German-language discourse. It is noted that even a brief overview of the indicated problems allows us to conclude that the unification of epistemic cultures at the sociolinguistic level is ambivalent. On the one hand, it allows intensifying the communication of scientific communities in the world society, while on the other hand there is a tendency to marginalize the languages of the so-called "small countries", from which the humanities suffer first and foremost.
- ДокументПедагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв(Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 2021) Култаєва, М.; Панченко, Л.; Радiонова, Н.; Григорова, Н.У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Сумiснiсть i комплементарнiсть антропологiчного та функцiоналiстського пiдходiв розглядаються на матерiалi теорiї самореферентних соцiальних систем Н. Лумана, уточнюються основнi поняття цiєї теорiї, необхiднi для опису педагогiчних комунiкацiй як мiнiмальних системних одиниць, якi пiдтримують функцiонування систем освiти i виховання на межi усiх iнших соцiальних систем (як полiтика, економiка, етика, культура та iн.) Узагальнюються теоретичнi напрацювання А. Тремля, якi торкаються функцiонування педагогiчної любовi як медiума у педагогiчних комунiкацiях з високим рiвнем комплексностi, який потребує редукцiї для подальшого ефективного функцiонування систем освiти, виховання, а також у системi педагогiчного знання. Розширюється поняття педагогiчної любовi як любовi до знання, як медiуму у визначеннi дослiдницьких прiоритетiв педагогiв та складової педагогiчної творчостi у мiнливих контекстах постiндустрiальної культури. This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it’s functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value’s orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations “teacher–pupil” and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenon in new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, as an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field. The potential of the functionalistic approach is analyzed using the methodology of N. Luhmann theory of the self-referential social system which operates in the form of communication. The function of the pedagogical love as the medium in this communications is defined narrowly as the selection of values for the stabilization of the educational system and preservation of its invariant elements. The theoretical explorations on pedagogical love, which were made by A. Treml, are verified in the realities of the postindustrial society.
- ДокументПедагогiчна любов у мiнливих соцiокультурних контекстах: комплементарнiсть антропологiчного i функцiоналiстського пiдходiв(2022) Култаєва, М.; Панченко, Л.; Радiонова, Н.; Григорова, Н.У статтi розглядаються можливостi i перспективи функцiонування педагогiчної любовi у сучасних мiнливих соцiокультурних контекстах, аналiзується пов’язана з нею метафорика та її семантики. Розкриваються вiдмiнностi мiж її антропологiчною та функцiоналiстською iнтерпретацiєю. Абсолютизацiя однiєї з них криє у собi загрозу формалiзацiї педагогiчної любовi, втрати нею її гуманiстичних цiннiсних орiєнтацiй. Обґрунтовується, що надмiрне акцентування антропологiчного вимiру педагогiчної любовi, її декларативний характер свiдчать про iдеологiчне манiпулювання нею як на рiвнi педагогiчних вiдносин мiж учнем та вчителем, так i на загальносуспiльному рiвнi. Педагогiчна любов розглядається на матерiалi педагогiчної теорiї та практики В. Сухомлинського i А. Макаренка, де розкривається потенцiал сковородинiвської кордоцентричної традицiї, а також виявляються iдеологiчно обумовленi деформацiї. Розкривається спiвзвучнiсть цих iдей сучасному нiмецькомовному фiлософсько-освiтньому дискурсу, широко представленому у статтi, а також ризики використання педагогiчної любовi як начебто невитратного ресурсу для подолання матерiальних, духовних та технологiчних дефiцитiв у постiндустрiальному суспiльствi з його мiнливими соцiокультурними контекстами, тим самим легiтимiзуючи ототожнення полiтичних рiшень з педагогiчними. Ця стаття є продовження статтi, опублiкованої в журналi «Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем» № 19. This article offers considering functional possibilities of the pedagogical live and it’s functioning in the changeable social and cultural contexts. The metaphoric and semantics of the pedagogical life are analyzed which unveil its social origin, value’s orientations and the role reality in the recursive closed system of education and in educational realities. The distinctions between anthropological and functionalistic interpretation are explicated. Taking one of them absolutely can provoke the formalization of the pedagogical love and its instrumentality application with the consequence to lose the value orientation. It is proving that excessive emphasizing of the pedagogical live in the form of declaration might be regarded as giving evidence of the ideological manipulation both on the level of pedagogical relations “teacher–pupil” and on the level of society. The empirical foundation for the analyze of the appearance forms of the pedagogical love is based on works of W. Suchomlinski and A. Makarenko as the representatives of the heart-central tradition of the Ukrainian philosophical tradition which was founded by H. Skoworoda. The deformations of pedagogical love in the theory and practice of the communist education are regarded in the optic of the tragic anthropology because the pedagogical live in totalitarian societies proposes the struggle with the class enemies. The German discourse upon the problems connected with the pedagogical live gives also very impulses for rethinking this phenomenon in new social and cultural contexts. The pedagogical love in its alien form is often misused in political ideology, especially in educational policy as an available resource needed for completing both the creature of defect and society of defect. This resource is considered as a renewal one, because it must be generated by human being in difficult economic situations. The pedagogical love is often used for replacing political decisions into pedagogical field. This article is a continuation of the article published in the journal «Interdisciplinary studies of complex systems» № 19.
- ДокументФеномен зображення у фiлософських експлорацiях Григорiя Сковороди i Йоганна Вольфганта Гете(Interdisciplinary Studies of Complex Systems, 2023) Григорова, Н.; Iващенко, О.На матерiалi iнтерпретацiй феномену видимого i невидимого у працях Сковороди i Гете аналiзуються витоки сучасної культури зображення, яка попри не порiвняльнi технiчнi i технологiчнi можливостi зберiгає деякi суперечливi моменти процесу секуляризацiї. Це знаходить прояв у постсекулярних тенденцiях сьогодення, якi несуть на собi вiдбиток ризикiв i досягнень доби Просвiтництва. Розглядаються трансформацiї платонiзму i неоплатонiзму у дiалогах Сковороди, де зображення має амбiвалентний функцiональний потенцiал: надає iмпульсiв для проникнення у царину невидимого i разом з цим приховує невидиме, створюючи iлюзiї, вказуючи людинi хибнi шляхи i перспективи. Зосереджується увага на тому, як Сковорода обґрунтовує можливостi подолати цi загрози i ризики через трансформацiї тiлесного на духовне. Сократiвський iмператив «Пiзнай себе!» Сковорода перетворює на практичну вимогу подвiйної герменевтики зображення, що здiйснюється через вiру, яка вiдкриває шлях свiтла i змiнює iнтенцiональнiсть споглядання. Вiд зваблення барвами людина у своєму духовному розвитковi просувається справжньої гармонiї кольорiв, заданої творцем. Гете, на вiдмiну вiд Сковороди, здебiльшого зосереджується на реабiлiтацiї видимого як джерела пiзнання i розвитку людської чуттєвостi. Гете пропонує мiждисциплiнарний аналiз фарб i кольорiв, акцентуючи взаємозв’язок їх фiзичного, хiмiчного, психологiчного i морально-етичного аспектiв Обидва пiдходи мiстять у собi зародки сучасної культури зображення. The origin of the contemporary image culture are analysing on the materials of the interpretations which are made by Skovoroda and Goethe of the visible and invisible phenomena. This comparison if founded on assumption that the contemporary image culture despite of new technically and technological possibilities retains some contradictory moments of the secular process taking place in the post-secular contexts bearing some imprints of risks of the Enlightenment age. Some transformations of Platonism and Neo-Platonism are considering on Skovoroda’s dialogues in which the image has an ambivalent functional potential with giving impulses for penetrating in the field of the invisible and at the time making it hidden by producing illusions, opening false ways and perspectives for people. The attention is concentrated on Skovoroda’s arguments of the possibilities to remove these contradictions through transforming the physical into spiritual. The imperative of Socrates “Know thyself” contains by Skovoroda practical demands for the duple hermeneutics of image what could be realized by faith which opens the way of the light and change the intentionality of contemplation. Goethe unlike Skovoroda is more concentrated on rehabilitation of the visible as a source of immediate cognition and development of human sensory abilities. Goethe proposes in his doctrine interdisciplinary analysing of colours also paints and shadows in their interdependently in physics, chemistry, psychology and ethics fields. These both approaches contain some elements of the contemporary image culture.