Перегляд за Автор "Іващенко, Т. В."
Зараз показано 1 - 4 з 4
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументВІЗУАЛІЗАЦІЯ ЯК НЕВЕРБАЛЬНИЙ ЗАСІБ ПЕДАГОГІЧНОГО СЕМІОЗИСУ У СУЧАСНОМУ КОМУНІКАТИВНОМУ ПРОСТОРІ(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2023) Іващенко, Т. В.Актуальність теми дослідження. Зростання обсягу, швидкості, інтенсивності та різноманіття комунікаційних потоків в інформаційному суспільстві зумовлює необхідність пошуку нових способів генерації, впорядкування, зберігання та трансляції знання в освітньому просторі. І візуалізація освіти відіграє все більш вагому роль у цих процесах, адже відповідає запиту нового “цифрового” покоління на динамічність, структурованість, інформативну щільність, доступність навчального контенту. Постановка проблеми. Динамічний розвиток інформаційно-мережевого комунікативного простору вимагає нового формату освітньої діяльності, акцентованого на розвитку візуального мислення, здатного до інтенсивного між семіотичного перекодування інформації. Освітньо-виховна практика поки що слабко і повільно реагує на ці нові виклики, що створює перепони для формування комунікативної особистості, компетенції якої відповідали б вимогам інформаційного суспільства. Створення і запровадження в освітньому просторі принципово нових “візуально-орієнтованих” засобів навчання – об’єктивна потреба часу.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження зумовила вибір для аналізу праць зарубіжних (Ж. Бодріяр, Х. Гумбрехт, Дж. Ділі та І. Семетські, У. Еко, М. Фуко, Р. Штомпка) і українських (Н. Барна, Є. Бистрицький, І. Єрьоменко, Р. Зимовець, Н. Майструк, О. Павлова, С. Пролеєв) дослідників. Постановка завдання. Дослідити евристичний потенціал візуалізації освіти у контексті парадигмально нового осмислення природи візуального зображення в інформаційному суспільстві і активного формування інформаційно-мережевого педагогічного семіозизу; здійснити пошук адекватної освітньо-філософської методології використання візуальних засобів невербальної комунікації як чинника самоідентифікації особистості у сучасному освітньому просторі. Виклад основного матеріалу. В інформаційну епоху, з характерною для неї інтенсифікацією комунікаційних потоків, людина постійно стикається із проблемою збереження і відтворення ідентичності. Оформлення нової інформаційно-мережевої культурної реальності вимагає перегляду цілей освіти, форм, методів їх досягнення, відповідно до тих змін у суспільстві, які на сьогодні мають виражений антропологічний характер. Візуалізація навчального контенту, як один із невербальних засобів освітньої комунікації, відповідає запитам нового “цифрового” покоління. За допомогою візуальної невербаліки створюються сприятливі умови для гармонійного розвитку усіх когнітивних структур особистості. Засоби візуальної невербаліки перебувають у дослідницькому “фарватері” науки семіотики, об’єктом вивчення якої є комунікативні процеси, предметом – знаки й знакові форми реалізації комунікації. У семіотичній традиції “семіозис” – це операція, у ході якої відбувається встановлення взаємної пресупозиції між формою вираження і формою змісту, внаслідок чого продукуються знаки. Педагогічний семіозис – усвідомлений процес означування, декодування інформації, що цілеспрямовано здійснюється суб’єктами освітньої діяльності. Гетерогенність сприйняття візуальних образів та необхідність їх декодування стимулює розвиток рефлексивного мислення, яке нівелює спроби інших маніпулювати свідомістю та поведінкою, допомагає усвідомлювати та відстоювати свої власні інтереси, аналізувати та контролювати свої вчинки, шукати та знаходити нестандартні рішення у складних життєвих ситуаціях. Візуальні образи викликають почуття причетності, співпереживання, активізують прагнення до дієвої співучасті, до самоідентифікації. Розробка й використання методологічного інструментарію семіотики освіти в якості теоретичної основи візуалізації освітнього процесу й використання його сучасному педагогічному семіозисі є дієвим чинником для самовизначення і самоідентифікації нової комунікативної особистості в освітньому просторі цифрової епохи. Висновки. Візуалізація, як один із невербальних засобів організації освітнього процесу, в умовах зростаючого впливу медіареальності на цифрове покоління має значний розвиваючий потенціал і є дієвим чинником самовизначення і самоідентифікації особистості у сучасному просторі освіти. Urgency of the research. The increase in the volume, speed, intensity and diversity of communication flows in the information society necessitates the search for new ways of generating, organizing, storing and transmitting knowledge in the educational space. And the visualization of education plays an increasingly important role in these processes, because it meets the demand of the new “digital” generation for dynamism, structure, informative density, and availability of educational content. Target setting. The dynamic development of the information-network communicative space requires a new format of educational activity, focused on the development of visual thinking, capable of intensive inter-semiotic recoding of information. So far, educational practice responds weakly and slowly to these new challenges, which creates obstacles for the formation of a communicative personality whose competencies would meet the requirements of the information society. The creation and introduction of fundamentally new “visually oriented” learning tools in the educational space is an objective need of the hour. Actual scientific researches and issues analysis. The problems of the research determined the choice for analysis of the works of foreign (J. Baudrillard, H. Humbrecht, J. Dily and I. Semetsky, U. Eco, M. Foucault, Р. Sztompka) and Ukrainian (N. Barna, E. Bystrytskyi, I. Yeryomenko, R. Zymovets, N. Maistruk, O. Pavlova, S. Proleev) researchers. The research objective. To investigate the heuristic potential of educational visualization in the context of a paradigmatic new understanding of the nature of the visual image in the information society and the active formation of information-network pedagogical semiosis; to search for an adequate educational and philosophical methodology of using visual means of nonverbal communication as a factor of self-identification of the individual in the modern educational space. The statement of basic materials. In the information age, with its characteristic intensification of communication flows, a person is constantly faced with the problem of preserving and reproducing identity. Designing a new informational and network cultural reality requires a revision of the goals of education, forms, methods of their achievement, in accordance with those changes in society, which today have a pronounced anthropological character. Visualization of educational content, as one of the non-verbal means of educational communication, meets the demands of the new “digital” generation. With the help of visual non-verbals, favorable conditions are created for the harmonious development of all cognitive structures of the personality. The tools of visual nonverbal are in the research “fairway” of the science of semiotics, the object of study of which is communicative processes, the subject - signs and symbolic forms of communication implementation. In the semiotic tradition, “semiosis” is an operation during which a mutual presupposition is established between the form of expression and the form of content, as a result of which signs are produced. Pedagogical semiosis is a conscious process of labeling and decoding information, purposefully carried out by subjects of educational activity. The heterogeneity of the perception of visual images and the need to decode them stimulates the development of reflexive thinking, which neutralizes the attempts of others to manipulate consciousness and behavior, helps to realize and defend one's own interests, analyze and control one's actions, search for and find non-standard solutions in difficult life situations. Visual images evoke a sense of involvement, empathy, activate the desire for effective participation, for self-identification. The development and use of the methodological toolkit of educational semiotics as a theoretical basis for visualizing the educational process and its use in modern pedagogical semiosis is an effective factor for self-determination and self-identification of a new communicative personality in the educational space of the digital era. Conclusions. Visualization, as one of the non-verbal means of organizing the educational process, in the conditions of the growing influence of media reality on the digital generation, has a significant developing potential and is an effective factor of self-determination and self-identification of the individual in the modern space of education.
- ДокументДОСВІД ТІЛЕСНОСТІ У НЕВЕРБАЛЬНИХ ОСВІТНІХ ПРАКТИКАХ: КОГНІТИВНО-ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ РАКУРС(Український державний університет імені Михайла Драгоманова, 2024) Іващенко, Т. В.Актуальність теми дослідження. Провідним принципом сучасної гуманітарної парадигми у педагогіці визнається особистісно-смислова спрямованість освіти. Відповідно, дослідження фундаментальної ролі тіла та його рухових установок в організації та забезпеченні пізнавальних процесів людини є актуальним напрямом розвитку філософії освіти. Постановка проблеми. Свідомість і мова, в якості головних джерел людської смислотворчості, традиційно перебувають у центрі уваги філософів освіти, тоді як проблематика трансляції смислів невербальними засобами все ще недостатньо досліджена. Притаманні традиційній репрезентатистській епістемологічній парадигмі уявлення про пізнання як процес продукування мисленнєвих репрезентацій, про дихотомію ментального та тілесного й про ціннісний пріоритет першого над другим, у контексті вищеозначеної гуманітарної парадигми, підлягають спростуванню. Це дозволить відкрити нові – когнітивно-феноменологічні – стратегії використання в освітньому процесі таких компонентів емоційно-чуттєвого буття людини, як музика, драматургія, танець, фізична культура тощо. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика дослідження зумовила вибір для аналізу праць таких дослідників, як М. Мерло-Понті, А. Кларк, М. Фуко, К. Шюес, М. Кімбалл, С. МакВільямс, Т. Рохолт, Р. Шустерман та ін. Постановка завдання. Спираючись на феноменологію М. МерлоПонті, а також на сучасні дослідження когнітивної сфери, з’ясувати роль і довести важливе значення “мови тіла” для теорії та практики освіти. Виклад основного матеріалу. У статі акцентовано увагу на розробленій Мерло-Понті своєрідній онтології, що може узагальнено у тезі: сприйняття укорінюється через тіло, тому а тому тілесність – найбільш важлива складова життєвого світу. Саме тіло надає смисл не лише природному об'єкту, але й таким культурним об'єктам, як слова. Тобто первинне сприйняття, дане через тіло, є основою всіх смислів та значень. Доведено, що першочергове значення феноменологічної концепції тіла для освітньої галузі полягає в її виховному потенціалі. Людина переважно оцінює свою ідентичність, своє тіло як “природне” та “нормальне”, а “протиприродне” та “ненормальне” закріплює за ідентичністю Іншого. Проте за оцінкою чогось як природного та нормального часто стоїть сформований та підтримуваний соціокультурними відносинами стереотип, адже і саме тіло – не природна даність, а продукт цих відносин. Звідси відкривається можливість усвідомлення відносності своєї ідентичності, стримування егоцентичності. Висновки. До формування життєвого світу людини залучене все тіло як сукупність рухових звичок, що являє собою своєрідну синергетичну систему, в якій когнітивні дані і здібності взаємозумовлені: зрозуміти щось – означає інтегрувати його у свій тілесний простір, зробити частиною свого габітусу. Дієва система “свідомість-тіло”, або досвід втіленої присутності, є тією підставою, що дозволяє забезпечити цілісність людської істоти, закладаючи при цьому фундамент для формування несуперечливого образу світу. Urgency of the research. The leading principle of the modern humanitarian paradigm in pedagogy is the personal and semantic orientation of education. Accordingly, the study of the fundamental role of the body and its motor attitudes in the organisation and provision of human cognitive processes is an important area of development of the philosophy of education. Target setting. Consciousness and language, as the main sources of human meaning-making, are traditionally in the focus of attention of educational philosophers, while the problem of meaning transmission by non-verbal means is still insufficiently studied. In the context of the above-mentioned humanitarian paradigm, the traditional representationalist epistemological paradigm of cognition as a process of producing mental representations, the dichotomy of the mental and the physical, and the value priority of the former over the latter are subject to refutation. This will open up new - cognitive and phenomenological - strategies for using such components of human emotional and sensual being as music, drama, dance, physical education, etc. in the educational process. Actual scientific researches and issues analysis. The research problem has led to the choice of works by such researchers as M. Merleau-Ponty, A. Clark, M. Foucault, К. Shyues, M. Kimball, S. McWilliams, T. Roholt, R. Shusterman and others. The research objective. Based on the phenomenology of M. Merleau-Ponty, as well as on modern research in the cognitive sphere, to clarify the role and prove the importance of “body language” for the theory and practice of education. The statement of basic materials. The article focuses on a kind of ontology developed by Merleau-Ponty, which can be summarised in the following thesis: perception is rooted in the body, and therefore corporeality is the most important component of the life world. It is the body that gives meaning not only to natural objects but also to cultural objects such as words. That is, the primary perception given through the body is the basis of all meanings and values. It is proved that the primary importance of the phenomenological concept of the body for the educational field lies in its educational potential. A person mainly evaluates his or her identity, his or her body as “natural” and “normal”, and assigns “unnatural” and “abnormal” to the identity of the Other. However, the assessment of something as natural and normal is often based on a stereotype formed and maintained by sociocultural relations, because the body itself is not a natural given but a product of these relations. This opens up the possibility of realising the relativity of one's identity and restraining egocentricity. Conclusions. The whole body is involved in the formation of a person's life world as a set of motor habits, which is a kind of synergistic system in which cognitive data and abilities are interdependent: to understand something means to integrate it into one's bodily space, to make it part of one's habitus. An effective mind-body system, or the experience of embodied presence, is the basis for ensuring the integrity of a human being, laying the foundation for the formation of a coherent image of the world.
- ДокументНевербальна комунікація як додатковий інструмент підтримки формату дистанційного та змішаного навчання(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-05-18) Іващенко, Т. В.; Триняк, М. В.Авторами розглянуто засоби невербальної комунікації як допоміжні інструменти в нестандартних та нетрадіційних умовах навчання. The authors considered the means of non-verbal communication as auxiliary tools in non-standard and non-traditional learning conditions.
- ДокументНЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ КОМУНІКАЦІЇ ЯК ДІЄВИЙ ІНСТРУМЕНТ В КОНЦЕПЦІЇ УСПІШНОЇ ОСВІТИ(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2024-05-16) Іващенко, Т. В.У статті досліджено невербальну семіотику. «Семіотика (грец. semeion – знак) – наука, яка досліджує властивості знаків та знакових систем, способи передання інформації. Іконічний аналіз семіотики освіти фокусується на вивченні освітніх іконічних систем, таких як діаграми, графіки, схеми та інші візуальні форми подання інформації. Цей підхід дозволяє аналізувати ефективність іконічних систем у передачі знань та стимулюванні освітнього процесу. The article examines non-verbal semiotics. "Semiotics (Greek: semeion - sign) is a science that investigates the properties of signs and sign systems, ways of transmitting information. Iconic analysis of educational semiotics focuses on the study of educational iconic systems such as charts, graphs, diagrams, and other visual forms of information presentation. This approach makes it possible to analyze the effectiveness of iconic systems in transferring knowledge and stimulating the educational process.