ІНТЕРМЕДІАЛЬНІСТЬ ЯК ЗАСІБ ВІДОБРАЖЕННЯ ДІЙСНОСТІ В РОМАНІ СЕРГІЯ ЖАДАНА «ІНТЕРНАТ»

Завантаження...
Зображення мініатюри
Дата
2020
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського ; видавничий дім «Гельветика»
Анотація
У статті досліджено вплив кінематографу на розвиток постмодерного роману. Зазначено, що кіно отримало доступ до глибинних структур літератури не лише на рівні сюжету чи фабули, а й авторського бачення, що потягло за собою трансформацію режисера, який на витоках кіно-мистецтва лише візуалізував текст у повноцінного автора художнього кінотексту. Монтаж став важливим засобом екранної драматургії. Він якісно оновив принципи побудови сюжету, композиції, підніс значення окремої деталі, давши їй можливість передавати найсуттєвіші сюжетні колізії, найвищі точки конфлікту, найглибші порухи почуттів і переживань, а також вибудовувати дію за принципом контрасту, асоціативного зіставлення, одночасності чи паралельності. Необмежені можливості монтажу в питанні естетичних ефектів зробили його «альфою і омегою» кінообразності. Однак згодом, з огляду на острах утратити значимість таланту актора й майстерності режисера в кіно, кінематограф припинив імітувати характерну для традиційних видовищ демонстрацію виняткового шляхом монтажу, завдяки чому кіно ввійшло в період свого бурхливого розвитку та як система візуального відображення дійсності в об’ємному просторі й рухливому часі почало відповідати тенденціям нової культури. Кіно на тривалий час перетворилося на провідний засіб візуалізації культури. Письменники, зокрема постмодерністи, почали виявляти неабиякий інтерес до кіно. Традиційний жанр роману в постмодерній літературі трансформувався на синкретичний текст з використанням системних елементів візуальних мистецтв, серед яких першість залишалася за кіно. Наративну структуру твору, побудовану за кіносценарною моделлю, яка анулювала в тексті авторське мовлення, простежено на прикладі роману С. Жадана «Інтернат». Оповідач-фокалізатор набув форми оператора, який демонструє художній світ тексту через об’єктив камери, яка знімає буквально все, і трансформується на початку роману в образ головного героя Паші, а в кінці роману перетрансформовується в образ його племінника Саші. Читач має можливість спостерігати за розвитком сюжету лише через об’єктив камери, тому всі оціночні судження про події, описані в романі, автору не належать. В статье исследовано влияние кинематографа на развитие постмодерного романа. Отмечено, что кино получило доступ к глубинным структурам литературы не только на уровне сюжета или фабулы, но и авторского видения, что повлекло за собой трансформацию режиссера, который на истоках киноискусства только визуализировал текст в полноценного автора художественного кинотекста. Монтаж стал важнейшим средством экранной драматургии. Он качественно обновил принципы построения сюжета, композиции, преподнес значение отдельной детали, дав ей возможность передавать самые существенные сюжетные коллизии, высокие точки конфликта, глубокие движения чувств и переживаний, а также выстраивать действие по принципу контраста, ассоциативного сопоставления, одновременности или параллельности. Неограниченные возможности монтажа в вопросе эстетических эффектов сделали его альфой и омегой кинообразности. Однако впоследствии, учитывая страх потерять значимость таланта актера и мастерства режиссера в кино, кинематограф прекратил имитировать характерную для традиционных зрелищ демонстрацию исключительного путем монтажа, благодаря чему кино вошло в период своего бурного развития и как система визуального отражения действительности в объемном пространстве и подвижном времени начало соответствовать тенденциям новой культуры. Кино долгое время превратилось в ведущее средство визуализации культуры. Писатели, в том числе постмодернисты, начали проявлять большой интерес к кино. Традиционный жанр романа в постмодерной литературе трансформировался в синкретический текст с использованием системных элементов визуальных искусств, среди которых первенство оставалось за кино. Нарративная структура произведения, построенная по киносценарной модели, которая аннулировала в тексте авторскую речь, прослежена на примере романа С. Жадана «Интернат». Рассказчик-фокализатор принял форму оператора, демонстрирующего художественный мир текста через объектив камеры, которая снимает буквально все, и трансформируется в начале романа в образ главного героя Паши, а в конце романа перетрансформируется в образ его племянника Саши. Читатель имеет возможность наблюдать за развитием сюжета только через объектив камеры, поэтому все оценочные суждения о событиях, описанных в романе, автору не принадлежат. The article examines the influence of cinema on the development of the postmodern novel. It is noted that cinema gained access to the deep structures of literature not only at the level of plot or story line, but also at the layer of the author's vision, which entailed the transformation of the director, who at the origins of cinema only visualized the text, into a full-fledged author of fiction film text. Montage has become an important means of screen drama. It qualitatively updated the principles of plot and composition construction, raised the importance of a particular detail, giving it the opportunity to convey the most significant plot conflicts, the highest points of conflict, the deepest movements of feelings and experiences, and build action on the principle of contrast, associative comparison, simultaneity or parallelism. Unlimited possibilities of Montage on aesthetic effects have made it the “alpha and omega” of cinema. However afterwards, due to the fear of losing the importance of the actor's talent and director's excellence, the cinematography stopped imitating the traditional demonstration of the exceptional by montage, due to which the cinema entered the period of its rapid development and as a system of visual reflection of reality in volumetric space and moving time began to meet the trends of the new culture. Cinema has become a leading means of visualizing culture for a long period of time. Writers, in particular postmodernists, began to take a considerable interest in cinema. The traditional genre of the novel in postmodern literature was transformed into a syncretic text using system elements of the visual arts, among which the primacy remained for cinema. The narrative structure of the work, built on the screenplay model, which has annulled the author's speech in the text, is retraced on the example of the novel “The Orphanage” by S. Zhadan. The narrator-focalizer took the form of a cameraman who demonstrates the artistic world of the text through the lens of a camera that captures literally everything and transforms into the image of the protagonist Pasha at the beginning of the novel, and at the end of the novel transforms into his nephew Sasha. The reader has the opportunity to observe the development of the plot only through the lens of the camera, so all the evaluative judgments about the events described in the novel do not belong to the author
Опис
Ключові слова
інтермедіальність, монтаж, візуальні жанри, постмодерний роман, інтертекстуальний підхід, интермедиальность, монтаж, визуальные жанры, постмодерный роман, интертекстуальный подход, intermediality, montage, visual genres, postmodern novel, intertextual approach
Цитування
Левченко Н. М. Інтермедіальність як засіб відображення дійсності в романі Сергія Жадана «Інтернат» / Н. М. Левченко, Л. О. Печерських // Вчені записки Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського. Сер.: Філологія. Соціальні комунікації. – Київ : Гельветика, 2020. – Т. 31 (70), № 4(4). – С. 42–47.