Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4946
Title: Ідея Кохання крізь призму естетики природи в вірші «Пісня» Стюарта Мерріля
Other Titles: Идея Любви через призму эстетики природы в стихотворении «Песня» Стюарта Мерриля
Idea of Love through the prism of the esthetics of nature in the poem "Song" by Stuart Merrill
Authors: Паульс, В. О.
Паульс, В. А.
Pauls, V.
Keywords: французький символізм
Мерріль С.
символ
ідея
метод психосистематики
природа
стилістичні фігури
тропи
французский символизм
Мерриль С.
символ
идея
стилистические фигуры
тропы
French symbolism
Merrill Stuart
symbol
idea
method of psychosystematic
nature
stylistic devices
tropes
Issue Date: 2019
Publisher: Видавничий дім Дмитра Бураго
Citation: Паульс В. О. Ідея Кохання крізь призму естетики природи в вірші "Пісня" Стюарта Мерріля / В. О. Паульс // Наукові записки Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди. Літературознавство / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди ; [редкол.: Л. В. Гармаш та ін.]. – Київ : Видавничий дім Д. Бураго, 2019.– Вип. 4 (94). – С.133–140.
Abstract: Франкофонний поет Стюарт Мерріль (1863-1915) є представником «молодого покоління» символістів. На ряду з Р. Ґілєм, А. де Реньє, П. Кіяром і іншими він продовжив розвиток літературного напряму, підхопивши його на вершині популярності, й значуще збагатив його. Вірш «Пісня» (1887) було написано в період пошуку поетом свого стилю, тому відмічаємо, що в творі авторська індивідуальність ще не домінує над основними символістськими канонами. Весна, пробудження природи після зими і її поденне відновлення – основна тема вірша. Робимо припущення, що автор бачив схожість природних змін із хвилюючими моментами у житті людини, коли легка симпатія перероджується в палке кохання. Проте, він не говорить про це відкрито, напряму, а «ховає» головну ідею під чисельними символами. Дешифрування «зриває» символістську оболонку та «оголює» ідею кожного символу окремо та ідею твору загалом. Свого часу зв’язок між знаком і наміром вивчав французький лінгвіст і філолог Гюстав Гійом. Він запровадив метод психосистематики, згідно якому науковець подумки проходить шлях назад від видимого фізичного до невидимого абстрактного. Щодо музичності та звучанню, саме метафори створюють мелодійність тексту: на початку вірша темп нежвавий, але поступово він робиться більш ритмічним і динамічним. Франкоязычный поэт Стюарт Мерриль (1863–1915) является представителем «молодого поколения» символистов. К ряду с Р. Гилем, А. де Ренье, П. Кьяром и другими, подхватив литературное направление на вершине его популярности, он продлил его существование и значительно обогатил его своими работами. Стихотворение «Песня» (1887) было написано в период поиска поэтом своего стиля, поэтому следует отметить, что в произведении авторская индивидуальность еще не доминирует над основными символистскими канонами. Весна, пробуждение природы после зими и ее восстановление день за днем – вот основная тема стихотворения. Предполагаем, что автор заметил сходство природных изменений и волнительных моментов в жизни человека, когда легкая симпатия перерождается в страстную любовь. Свою догадку он не высказывает в открытую, а скрывает главную идею под многочисленными символами. Дешифровка «срывает» символистскую оболочку и «оголяет» идею каждого символа по отдельности, так же как и общую идею произведения. В свое время связь между знаком и намерением изучал французский лингвист и филолог Гюстав Гийом. Он ввел метод психосистематики, согласно которому исследователь мысленно проходит путь назад от видимого физического до невидимого абстрактного. Что касается музыкальности и звучанию, именно метафоры создают мелодичность текста: сначала, темп неторопливый, но постепенно он становится ритмичнее и динамичнее. Francophone poet Stuart Merrill (1863–1915) is a representative of the “young generation” of symbolists. Alongside R. Ghil, H. de Regnier, P. Quillard and others the poet continued developing the poetic movement having picked it up on the top of its fame and therefore signifi cantly enriched it. The poem “Song” (1887) was written at the period of seeking the personal style and poet’s self-identifi cation, so it is noticed that in the poem the author’s identity still does not dominate basic symbolistic canons. Spring, awakening of the nature after winter and its daily restoration form the main theme of the poem. Although, it is supposed that the author saw the resemblance between natural changes and thrilling moments in somebody’s life when light sympathy develops into passionate love. However, S. Merrill did not express it directly, but he “hid” the point behind numerous symbols. Deciphering “tears off ” the symbolistic cover and “bares” the idea of each separate symbol as well as the main idea of the work. Those days the link between a sign and an intention was studied by French linguist and philologist Gustave Guillaume. He introduced the method of psychosystematic according to which a scientist mentally tracks back the way from visible and physical to invisible and abstract. As for musicality and sounding, namely metaphors make the melody of the text, at the beginning of the poem the tempo is unhurried, but it is gradually becoming more rhythmic and dynamic.
URI: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4946
ISSN: 2312-1068
Appears in Collections:Кафедра зарубіжної лiтератури та слов’янських мов

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
Паульс В. О. Ідея Кохання.pdf322.81 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.