Please use this identifier to cite or link to this item: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/3258
Title: ЕТАПИ СТАНОВЛЕННЯ СПІВУ ЯК НАВЧАЛЬНОГО ПРЕДМЕТА У ПОЧАТКОВИХ ШКОЛАХ СЛОБОЖАНЩИНИ (ДРУГА ПОЛОВИНА ХІХ – ПОЧАТОК ХХ СТ.)
Other Titles: ЭТАПЫ СТАНОВЛЕНИЯ ПЕНИЯ КАК УЧЕБНОГО ПРЕДМЕТА В НАЧАЛЬНЫХ ШКОЛАХ СЛОБОЖАНЩИНЫ (ВТОРАЯ ПОЛОВИНА XIX - НАЧАЛО ХХ В.)
STAGES OF FORMATION OF THE SINGING AS A DISCIPLINE IN PRIMARY SCHOOLS OF SLOBOZHANSHCHYNA (SECOND HALF OF THE XIX - EARLY XX CENTURY)
Authors: Рудічєва, Н. К.
Рудичева, Н. К.
Rudichieva, N.
Keywords: спів як навчальна дисципліна
учні
початкова школа
вчитель співу
Слобожанщина
пение как учебная дисциплина
ученики
начальная школа
учитель пения
singing as an educational discipline
pupils
primary school
singing teacher
regent
Slobozhanshchyna
Issue Date: 2019
Publisher: "Научен хронограф" ЕООД
Citation: Рудічєва Н. К. Етапи становлення співу як навчального предмета у початкових школах Слобожанщини (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.) / Н. К. Рудічєва // Хуманитарни Балкански изследвания. – 2019. – Т. 3. № 2(4). – С. 35–39.
Abstract: У статті розкрито особистості становлення співу як навчальної дисципліни у другій половині ХІХ – початку ХХ ст. У ході історико-педагогічного аналізу в межах досліджуваного періоду виділено чотири етапи становлення співу як навчальної дисципліни в початкових школах Слобожанщини. В основу визначення етапів покладено статус співу як навчального предмета на законодавчому рівні та організаційно-методичне забезпечення вчителів співу. Доведено, що на першому етапі – (1864 – 1883 рр.) – спів мав статус необов’язкового, додаткового навчального предмета, був церковним за змістом. Навчання співу відбувалося за умови наявності вчителів співу, до складу яких належали регенти, дячки, священики. Мета навчання співу на цьому етапі полягала у формуванні в учнів елементарних співацьких умінь та навичок. Характер і спосіб викладання навчального матеріалу повністю залежали від майстерності вчителя та рівня його підготовки. Встановлено, що другий етап (1884 – 1888 рр.) – етап становлення співу як навчального предмета. Цей етап характеризується затвердженням “Правил для церковнопарафіяльних шкіл” (1884) та “Програм навчальних предметів для церковнопарафіяльних шкіл” (1886), до яких було включено “Церковний спів” як обов’язковий навчальний предмет. На цьому етапі організовано курси церковного співу, що привело до значного поліпшення освітнього рівня вчителів співів. Визначено, що на третьому етапі (1889 – 1907 рр.) спів ще залишався необов’язковим навчальним предметом у початкових школах, підпорядкованих Міністерству народної освіти. На зазначеному етапі згідно з наказом уряду про підвищення естетичного та художнього виховання учнівської молоді масово організовано церковні хори з учнів навчальних закладів. У ході аналізу встановлено, що педагогами-методистами ґрунтовно розроблено теоретико-методологічні питання викладання співу в початкових школах, програми навчання співу доповнено народними та світськими піснями, започатковано загальноприйнята нотолінійна система нотного запису, що значно полегшує практичну роботу вчителів співів. Пильна увага педагогами-методистами та вчителями-практиками спрямована на розширення співацького репертуару, залучення учнів до музично-літературних свят. Для четвертого етапу (1908-1917 рр.) характерним є розробка та впровадження в діяльність початкових шкіл офіційних програм зі співу для світських навчальних закладів, у яких суттєво розширено співацький репертуар учнівських хорів народними, світськими творами, піснями патріотичного змісту і творами, поширеними у певній місцевості. Підвищенню викладацького рівня вчителів початкових шкіл Слобожанщини на зазначеному етапі сприяли організація з’їздів хорових діячів, введення співу як обов’язкового навчального предмета у вищі початкові училища. В статье раскрыты особенности становления пения как учебной дисциплины во второй половине XIX - начала ХХ в. В ходе историко-педагогического анализа в пределах исследуемого периода выделено четыре этапа становления пения как учебной дисциплины в начальных школах Слобожанщины. В основу определения этапов положено статус пения как учебного предмета на законодательном уровне и организационно-методическое обеспечение учителей пения. Доказано, что на первом этапе - (1864 - 1883 гг.) - пение имело статус необязательного, дополнительного учебного предмета, было церковным по содержанию. Обучение пению происходило при условии наличия учителей пения, в состав которых входили регенты, дьячки, священники. Цель обучения пению на этом этапе состояла в формировании у учащихся элементарных певческих умений и навыков. Характер и способ преподавания учебного материала полностью зависели от мастерства учителя и уровня его подготовки. Установлено, что второй этап (1884 - 1888 гг.) - этап становления пения как учебного предмета. Этот этап характеризуется утверждением "Правил для церковноприходских школ" (1884) и "Программ учебных предметов для церковноприходских школ" (1886), в которые были включены "Церковное пение" как обязательный учебный предмет. На этом этапе организованы курсы церковного пения, что привело к значительному улучшению образовательного уровня учителей пения. Определено, что на третьем этапе (1889 - 1907 гг.) пение еще оставалось необязательным учебным предметом в начальных школах, подчиненных Министерству народного образования. На указанном этапе согласно приказу правительства о повышении эстетического и художественного воспитания учащейся молодежи массово организовано церковные хоры из учеников учебных заведений. В ходе анализа установлено, что педагогами-методистами основательно разработаны теоретико-методологические вопросы преподавания пения в начальных школах, программы обучения пению дополнены народными и светскими песнями, стала применяться общепринятая нотолинейная система нотной записи, что значительно облегчило практическую работу учителей пения. Пристальное внимание педагогами-методистами и учителями-практиками направлено ​​на расширение певческого репертуара, привлечение учащихся к музыкально-литературных праздников. Для четвертого этапа (1908-1917 гг.) характерна разработка и внедрение в деятельность начальных школ официальных программ по пению для светских учебных заведений, в которых существенно расширен певческий репертуар ученических хоров народными, светскими произведениями, песнями патриотического содержания и произведениями, распространенными в определенной местности. Повышению преподавательского уровня учителей начальных школ Слобожанщины на указанном этапе способствовали организация съездов хоровых деятелей, введение пения как обязательного учебного предмета в высшие начальные училища. The article describes peculiarities of singing formation as a discipline in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. During the historical and pedagogical analysis within the studied period, four stages of the formation of singing as a discipline in primary schools of Slobozhanshchyna were identified. The basis of the definition of stages is the status of singing as a subject on the legislative level and the organizational and methodological provision of singing teachers. It is proved that in the first stage - (1864-1883) - the singing had the status of an optional, additional educational subject and was church in content. The training of singing took place under the condition of the presence of teachers of singing, which included regents, deacons, priests. The purpose of singing at this stage was formation of elementary singing skills and abilities in pupils. The nature and method of teaching the material depended entirely on the teacher’s skill and level of preparation. Established that the second stage (1884-1888) is the stage of the formation of singing as a subject of study. This stage is characterized by the approval of «Rules for Church Parish Schools» (1884) and «Programs for Educational Items for Church Parish Schools» (1886) which included «Church singing» as a compulsory subject. At this stage, courses of church singing were organized, which led to a significant improvement in the educational level of singing teachers. It was determined that during the third stage (1889-1907), singing remained an optional subject in primary schools subordinated to the Ministry of Public Education. At the specified stage, in accordance with the order of the government on increasing the aesthetic and artistic education of pupils, church choirs from the students of educational institutions were organized massively. In the course of the analysis it was established that Methodists thoroughly developed theoretical and methodological questions of teaching singing in elementary schools; the program of studying singing was supplemented with folk and secular songs; the commonly adopted musical notation system was created, which greatly facilitated the practical work of singing teachers. The attention of Methodists and practicing teachers was to expand the singing repertoire, to attract students to musical and literary holidays. For the fourth stage (1908-1917), it is typical to develop and introduce official programs for singing for elementary schools in secular educational institutions, in which the singer’s repertoire of student choirs was substantially expanded by folk, secular works, songs of patriotic content common in a particular area. The improvement of the teaching staff of the primary schools of Slobozhanschyna at this stage was facilitated by the organization of congresses of choral doers, the introduction of singing as a compulsory subject in higher elementary schools.
URI: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/3258
ISSN: 2603-4859
Appears in Collections:Кафедра початкової і професійної освіти

Files in This Item:
File Description SizeFormat 
рудічєва хуманітарні.pdf298.01 kBAdobe PDFView/Open


Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.