Релігійний дискурс як різновид інституціонального дискурсу
Завантаження...
Дата
2018-03-15
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди (ПХДПУ)
Анотація
Предмет даного дослідження – релігійний дискурс. Мета – розглянути поняття релігійного дискурсу та його особливості. Актуальність дослідження полягає в тому, що мова й релігія тісно пов’язані між собою. Релігія є одним з доменів спілкування, соціальним інститутом, в межах якого існують певні тексти. Вивчення релігійного дискурсу важливе, адже це допомагає читати й розуміти релігійні тексти, спілкуватись з людьми, які вірять в Бога, дізнаватись і порівнювати різні погляди та бути толерантними. Релігійний дискурс визначено як вид інституціонального дискурсу, який складається з сукупності усних і писемних текстів, мовних актів, що використовуються в релігійній сфері; набору певних дій, спрямованих на заклик до віри та утвердження в вірі, а також набір мовних комплексів, що супроводжують процес взаємодії комунікантів. Метою релігійного дискурсу є заклик до віри та покаяння, повчання та ствердження в вірі та чесноті, роз’яснення віровчення. Учасники релігійного дискурсу поділяються на агентів, клієнтів та суперагента. Хронотоп релігійного дискурсу залежить від типу спілкування, його часто не можна чітко визначити, оскільки кордони релігійного дискурсу виходять далеко за межі церкви. Тексти святого писання мають виключну роль в релігійному дискурсі, оскільки вони є прецедентними текстами. Ключові концепти релігійного дискурсу – «Бог» і «віра». Релігійний дискурс є ритуалізованим. Цінності релігійного дискурсу – цінності віри, які стверджуються відверто. Релігійний дискурс характеризується незвичним використанням особистих займенників, великою кількістю спонукальних речень, особливими кліше і зворотами. Предмет данного исследования - религиозный дискурс. Цель - рассмотреть понятие религиозного дискурса и его особенности. Актуальность исследования заключается в том, что язык и религия тесно связаны между собой. Религия является одним из доменов общения, социальным институтом, в рамках которого существуют определенные тексты. Изучение религиозного дискурса важно, ведь это помогает читать и понимать религиозные тексты, общаться с людьми, которые верят в Бога, узнавать и сравнивать разные точки зрения и быть толерантными. Религиозный дискурс определен как вид институционального дискурса, который состоит из совокупности устных и письменных текстов, речевых актов, используемых в религиозной сфере; набора определенных действий, направленных на призыв к вере и утверждения в вере, а также набор языковых комплексов, сопровождающих процесс взаимодействия коммуникантов. Целью религиозного дискурса является призыв к вере и покаянию, поучения и утверждение в вере и добродетели, разъяснения вероучения. Участники религиозного дискурса делятся на агентов, клиентов и суперагента. Хронотоп религиозного дискурса зависит от типа общения, его часто нельзя четко определить, поскольку границы религиозного дискурса выходят за рамки церкви. Тексты святого писания имеют исключительную роль в религиозном дискурсе, поскольку они являются прецедентными текстами. Ключевые концепты религиозного дискурса - «Бог» и «вера». Религиозный дискурс является ритуализированным. Ценности религиозного дискурса - ценности веры, которые утверждаются откровенно. Религиозный дискурс характеризуется необычным использованием личных местоимений, большим количеством побудительных предложений, особыми клише и оборотами. The subject of this study is religious discourse. The goal is to consider the concept of religious discourse and its features. The relevance of the study lies in the fact that language and religion are closely linked. Religion is one of the communication domains, a social institution within which certain texts exist. The study of religious discourse is important because it helps to read and understand religious texts, to communicate with people who believe in God, to learn and compare different points of view and to be tolerant. Religious discourse is defined as a type of institutional discourse, which consists of a set of oral and written texts, speech acts used in the religious sphere; a set of specific actions aimed at calling for faith and affirmation in the faith, as well as a set of language complexes accompanying the process of interaction between communicants. The purpose of religious discourse is to appeal to faith and repentance, teachings and affirmation in faith and virtue, clarification of dogma. Participants in religious discourse are divided into agents, clients, and the super agent. The chronotope of religious discourse depends on the type of communication, it is often not clearly defined, since the boundaries of religious discourse are beyond the scope of the church. The texts of the Holy Scripture have an exceptional role in religious discourse, since they are precedent texts. The key concepts of religious discourse are “God” and “faith.” Religious discourse is ritualized. Values of religious discourse are values of faith that are established frankly. Religious discourse is characterized by the unusual use of personal pronouns, a large number of motivating sentences, special cliches and turns.
Опис
Ключові слова
англійська мова, релігійний дискурс, інституціональний дискурс, английский язык, религиозный дискурс, институциональный дискурс, еnglish language, religious discourse, institutional discourse
Цитування
Кім О. Релігійний дискурс як різновид інституціонального дискурсу / О. Кім, М. О. Яценко // Міжкультурна комунікація і перекладознавство : точки дотику та перспективи розвитку : тези І Міжнар. наук.-прак. інтернет-конф., Переяслав-Хмельницький, 15 берез. 2018 р. / Держ. вищ. навч. закл. «Переяслав-Хмельницький держ. пед. ун-т імені Г. Сковороди ; [редкол. : К. І. Мізін (гол. ред.) та ін.]. ‒ Переяслав-Хмельницький : ПХДПУ, 2018. – C. 17–19.