Перегляд за Автор "Fedyay, I."
Зараз показано 1 - 2 з 2
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументEcological and Faunistic Review of the True Bugs of Infraorder Cimicomorpha (Heteroptera) of Urban Cenoses of Kharkiv City (Ukraine)(I. I. Schmalhausen Institute of Zoology, 2020) Fedyay, I.; Markina, T,A total 69 species from 44 genera and 6 families of the infraorder Cimicomorpha was recorded in urban cenoses of Kharkiv. For the fi rst time Xylocoris galactinus is recorded from Mainland Ukraine; Catoplatus nigriceps and Stenodema holsata – from forest-steppe zone; Trigonotylus rufi cornis – from Left -Bank Ukraine. Five species are new to Kharkiv Region. Th e families Miridae were the richest in species (46) and individual numbers, Nabidae (9) and Tingidae (8 species) were less represented. Th e species composition and individual abundance were the highest in the city parks and green areas of the suburbs, where 38 and 46 species were registered. Within the Forest Park, 29 species were recorded, in fl oodplain meadows – 19, and in the center of Kharkiv – only 6 species, the number of which was an order of magnitude less than in parks and green areas of the suburbs of the city. In terms of habitat preferences, about 40 species are represented by meadow individuals (almost 60 % of the total number). 10 species are classifi ed as polytopes (more than 8 %). Th e forest group is represented by 15 species (about 12 % out of total collected bugs). Among the trophic groups, herbivorous (most of Miridae, Tingidae) and zoophagous of diff erent specializations (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, some Miridae) were dominant. Broad mesophilous (48 species) predominated in the hygropreference. 12 species are assigned as mesoxerophilous, and 9 – mesohygrophilous. Th e main group is represented by hortobionts in habitat layer (49 species). Dendroand tamnobionts are represented by 11 species, and stratobionts are noted singly. Th e level of faunal similarity of heteropterofauna of diff erent areas (Jaccard index) was 0.10 to 0.65. Th e smallest similarity was noted between green areas of the city center and other urban cenoses (0.10–0.12). Th e maximum indices were observed for parks and forest areas (0.65), and the average for meadows (0.35–0.44). У міських ценозах Харкова зафіксовано 69 видів із 44 родів та 6 родин інфраряду Cimicomorpha. Вперше Xylocoris galactinus реєструється з материкової України; Catoplatus nigriceps та Stenodema holsata – із зони лісостепу; Trigonotylus rufi cornis – з Лівобережної України. П’ять видів є новими для Харківщини. Родина Miridae були найбагатшими за видами (46) та окремими видами, Nabidae (9) та Tingidae (8 видів) були представлені менше. Видовий склад та індивідуальна чисельність були найвищими у міських парках та зелених зонах передмістя, де було зареєстровано 38 та 46 видів. У межах лісопарку було зафіксовано 29 видів, на заплавних луках –19, а в центрі Харкова – лише 6 видів, кількість яких була на порядок менше, ніж у парках та зелених зонах передмістя міста . Що стосується переваг середовища існування, близько 40 видів представлені лучними особинами (майже 60% від загальної кількості). 10 видів класифікуються як багатогранники (понад 8%). Лісова група представлена 15 видами (близько 12% від загальної кількості зібраних клопів). Серед трофічних груп домінували рослиноїдні (більша частина Miridae, Tingidae) та зоофаги різної спеціалізації (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, деякі Miridae).У гігропреференції переважали широкі мезофіли (48 видів). 12 видів відносять до мезоксерофільних, а 9 – до мезогігрофільних. Основна група представлена гортобіонтами в шарі середовища існування (49 видів). Дендро- і тамнобіонти представлені 11 видами, а стратобіонти відзначаються поодиноко. Рівень фауністичної подібності гетероптерофауни різних територій (індекс Жакарда) становив від 0,10 до 0,65. Найменша подібність була відзначена між зеленими зонами центру міста та іншими міськими ценозами (0,10–0,12). Максимальні показники спостерігались для парків та лісових ділянок (0,65), а середні для луків (0,35–0,44). Всего в городских ценозах Харькова зарегистрировано 69 видов из 44 родов и 6 семейств инфраотряда Cimicomorpha. Впервые Xylocoris galactinus зарегистрирован с материковой части Украины; Catoplatus nigriceps и Stenodema holsata – из лесостепной зоны; Trigonotylus rufi cornis – с Левобережной Украины. Пять видов новы для Харьковской области. Семейства Miridae были наиболее богаты видами (46) и индивидуальной численностью, реже были представлены Nabidae (9) и Tingidae (8 видов). Наиболее высокий видовой состав и индивидуальная численность отмечена в городских парках и зеленых насаждениях окраин, где зарегистрировано 38 и 46 видов. В пределах Лесопарка зарегистрировано 29 видов, на пойменных лугах – 19, а в центре Харькова – всего 6 видов, численность которых была на порядок меньше, чем в парках и зеленых насаждениях окраин города. По предпочтениям среды около 40 видов представлены луговыми особями (почти 60% от общего числа). К многогранникам отнесены 10 видов (более 8%). Лесная группа представлена 15 видами (около 12% от общего количества собранных клопов). Среди трофических групп доминировали травоядные (большинство Miridae, Tingidae) и зоофаги разных специализаций (Nabidae, Anthocoridae, Reduviidae, некоторые Miridae).В гигроскопичности преобладали широкие мезофильные (48 видов). 12 видов отнесены к мезоксерофильным и 9 – мезогигрофильным. Основная группа представлена хортобионтами в слое местообитаний (49 видов). Дендро- и тамнобионты представлены 11 видами, стратобионты отмечены единично. Уровень фаунистического сходства гетероптерофауны разных территорий (индекс Жаккара) составил от 0,10 до 0,65. Наименьшее сходство отмечено между зелеными насаждениями центра города и других городских ценозов (0,10–0,12). Максимальные показатели наблюдались для парков и лесных массивов (0,65), а в среднем – для лугов (0,35–0,44).
- ДокументLocal taxonomic spectra in plants, animals, fungi and terrestrial protists show common mathematical patterns(Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара, 2021) Leontyev, D.; Yatsiuk, I.; Markina, T.; Kharchenko, L.; Tverdokhleb, E.; Fedyay, I.; Yatsiuk, Y.Taxonomic spectra, i.e. relations between supraspecific taxa by the number of included species, remain poorly understood in aspect of the mathematical properties. We studied taxonomic spectra of plants (Magnoliophyta, Bryophyta), animals (Coleoptera, Aves), fungi (Agaricomycetes) and terrestrial protists (Myxomycetes), found in the Homilsha Forests National Nature Park (North- East of Ukraine), and concluded that they correspond to the hollow-curve distribution at the level of genera, families and orders. The spectra of most taxa, as shown by the Akaike information criterion, are closely approximated by the log-series distribution model at all taxonomic levels. This type of distribution is typical for the species abundance curves, based on collections made from small areas. At the same time, in the genera–families–orders row the similarity to the lognormal distribution increases. The central values and variability vary considerably between different taxonomic groups and ranks, however, without affecting the type of distribution. The number of orders in all taxa except Bryophyta has reached the saturation and coincides with the curve of the estimated number of orders according to the Chao1 coefficient. For families and especially genera the correspondence with estimated number of species is much lower. Our results do not confirm the assumption that hollow-curve distributions of taxonomic spectra result from the artificial fragmentation of taxa. These distributions neither depend on the insufficient knowledge about the species composition at the locality, nor reflect the size of the studied area. The presence of such distributions in both local and global biota of different groups may be explained by the common features of their evolution, especially by the existence of relict orphan groups. The fact that in Homilsha Forests the kurtosis and skewness of distributions decreases in the genera–families–orders row can therefore be explained by the relatively low percentage of the high-rank orphan taxa in the local biota. This may be a common feature of communities studied at small geographical scale, since orphan taxa often demonstrate a high level of endemism. Comparative studies of local communities from different climate zones may help to understand how universal are the patterns, described herein. Таксономічні діапазони, тобто відносини між надвидовими таксонами за кількістю видів, що входять до них, залишаються маловивченими в аспекті математичних властивостей. Ми вивчили таксономічні спектри рослин (Magnoliophyta, Bryophyta), тварин (Coleoptera, Aves), грибів (Agaricomycetes) та наземних протистів (Myxomycetes), виявлених у Національному природному парку "Гомільшинські ліси" (північний схід України), і дійшли висновку що вони відповідають розподілу пологої кривої лише на рівні пологів, сімейств і порядків. Спектри більшості таксонів, як показав інформаційний критерій Акакаї, близько апроксимуються моделлю розподілу лог-серії на всіх таксономічних рівнях. Такий тип розподілу уражає кривих різноманіття видів, заснованих на зборах, зроблених з невеликих територій. У той же час, у ряді род-родина схожість з логнормальним розподілом збільшується. Центральні значення та мінливість значно варіюють між різними таксономічними групами та порядками, не впливаючи, однак, на тип розподілу. Число порядків у всіх таксонах, крім Bryophyta, досягло насичення та збігається з кривою оцінки числа порядків за коефіцієнтом Chao1. Для сімейств і особливо пологів відповідність з оціненою кількістю видів значно нижча. Наші результати не підтверджують припущення про те, що порожнисті розподіли таксономічних спектрів є результатом штучного дроблення таксонів. Ці розподіли не залежать ні від недостатніх знань про видовий склад у даній місцевості, ні від розміру території, що вивчається. Наявність таких розподілів як у локальній, так і в глобальній біоті різних груп може пояснюватись загальними рисами їх еволюції, особливо існуванням реліктових безгоспних груп. Те, що в Гомільшинських лісах ексцес і асиметрія розподілів зменшуються у ряді род-родина-порядок, можна пояснити щодо низькою часткою високорангових сирітських таксонів у місцевій біоті. Це може бути загальною рисою угруповань, що вивчаються в невеликих географічних масштабах, оскільки сирітські таксони часто демонструють високий рівень ендемізму. Порівняльні дослідження місцевих спільнот із різних кліматичних зон можуть допомогти зрозуміти, наскільки універсальні описані тут закономірності. Таксономические спектры, т. е. отношения между надвидовыми таксонами по числу входящих в них видов, остаются малоизученными в аспекте математических свойств. Мы изучили таксономические спектры растений (Magnoliophyta, Bryophyta), животных (Coleoptera, Aves), грибов (Agaricomycetes) и наземных протистов (Myxomycetes), обнаруженных в Национальном природном парке "Гомольшанские леса" (северо-восток Украины), и пришли к выводу, что они соответствуют распределению пологой кривой на уровне родов, семейств и порядков. Спектры большинства таксонов, как показал информационный критерий Акаике, близко аппроксимируются моделью распределения лог-серии на всех таксономических уровнях. Такой тип распределения характерен для кривых обилия видов, основанных на сборах, сделанных с небольших территорий. В то же время, в ряду род-семейство-порядок сходство с логнормальным распределением увеличивается. Центральные значения и изменчивость значительно варьируют между различными таксономическими группами и порядками, не влияя, однако, на тип распределения. Число порядков во всех таксонах, кроме Bryophyta, достигло насыщения и совпадает с кривой оценки числа порядков по коэффициенту Chao1. Для семейств и особенно родов соответствие с оцененным числом видов значительно ниже. Наши результаты не подтверждают предположение о том, что полого-кривые распределения таксономических спектров являются результатом искусственного дробления таксонов. Эти распределения не зависят ни от недостаточных знаний о видовом составе в данной местности, ни от размера изучаемой территории. Наличие таких распределений как в локальной, так и в глобальной биоте разных групп может объясняться общими чертами их эволюции, особенно существованием реликтовых бесхозных групп. То, что в Гомольшанских лесах эксцесс и асимметрия распределений уменьшаются в ряду род-семейство-порядок, можно объяснить относительно низкой долей высокоранговых сиротских таксонов в местной биоте. Это может быть общей чертой сообществ, изучаемых в небольших географических масштабах, поскольку сиротские таксоны часто демонстрируют высокий уровень эндемизма. Сравнительные исследования местных сообществ из разных климатических зон могут помочь понять, насколько универсальны описанные здесь закономерности.