Перегляд за Автор "Ведерникова, Т. В."
Зараз показано 1 - 3 з 3
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- Документ«История села Горюхина» в анализе Н. Н. Страхова(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009) Ведерникова, Т. В.Предметом исследования данной статьи является пародии А. С. Пушкин, в частности повесть «История села Горюхина». Н.Н.Страхов был первым среди своих современников, кто поднял вопрос о Пушкине – пародисте. В «Заметках о Пушкине и других поетах» критик соотнес «Историю села Горюхина» с «Историей Государства Российского» Карамзина. У статті розглядається своєрідність творчості О.С.Пушкіна у пародійному жанрі на прикладі оповідання «Історія села Горюхіно». М.М. Страхов у своїй роботі «Замітки про Пушкіна та інших поетів» вперше підняв питання про Пушкіна–пародиста серед своїх сучасників, розширюючи контекст існуючих уявлень про багатогранний талант пушкінського генія. Досліджуючи пародійно–полемічну спрямованість «Історії села Горюхіна», Страхов співвідносить «Історію села Горюхіна» з «Історією Государства Російського» Карамзіна, приводячи ряд паралелей з текстів обох авторів. This article is devoted to one of the most specific feature of Pushkin’s prose – writing parodies. All the material of our search is based on the Pushkin’s story ”History of the Goryuhin’s village”. Strahov was the first who talked about Pushkin as a parodist among his contemporaries, developing knowledge about great poet. In his work Strahov tried to compare Pushkin’s work with ”History of the State of Russia”, proving parodical tendences in these two works.
- ДокументН. Н. Страхов и Л. Н. Толстой : литературный диалог(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014) Ведерникова, Т. В.В статье представлен анализ многолетней переписки между известным критиком и философом Н.Н. Страховым и Л.Н. Толстым, свидетельствующей о неизменном и глубоком интересе критика ко всему созданному писателем, о ясном осознании гениальности и поэтического дарования великого художника. Проблема «Н.Н. Страхов и Л.Н. Толстой» относится к числу очень важных не только в толстоведении, но и в истории русской литературы XIX века. Творческое содружество великого писателя и выдающегося критика является важным фактом истории русской литературы. В течение четверти века Н. Страхов был преданным другом, верным литературным помощником и советником Л.Н. Толстого. Исследователи творчества Л.Н. Толстого признают, что именно Н.Н. Страхов оказал определенное влияние на эстетический кодекс писателя, а из писем известно о том, как Л.Н. Толстой действительно прислушивался к суждениям своего частого собеседника и многолетнего корреспондента. Сложно и противоречиво решалась проблема осмысления творчества писателя в дореволюционной критике, когда в русской критике наметилась противоречивая тенденция к отрицанию творческого наследия Л.Н. Толстого вместо объективного анализа. В этот период выходили в свет новые романы Л.Н. Толстого, которые были восприняты критиками того времени весьма спорно и неоднозначно. Н.Н. Страхов, который держал корректуры данных произведений, наиболее глубоко среди современников раскрыл эстетическое своеобразие и новаторство новых творений Л.Н. Толстого. У статті запропоновано аналіз багатолітнього листування між відомим критиком і філософом М.М. Страховим та Л.М. Толстим, що свідчить про незмінний і глибокий інтерес критика до всього створеного Л.М. Толстим, про ясне усвідомлення геніальності і поетичного дарування великого митця. Проблема «М.М. Страхов і Л.М. Толстой» належить до ряду важливих не лише у вивченні творчості Л.М. Толстого, але і в історії російської літератури XIX століття. Творча співдружність великого письменника і видатного критика є важливим фактом історії російської літератури. Протягом чверті століття М.М. Страхов був відданим другом, вірним літературним помічником і радником Л.М. Толстого. Дослідники творчості Л.М. Толстого визнають, що саме М.М. Страхов вплинув на естетичний кодекс письменника, а сам Л.М. Толстой дійсно прислухався до думок свого співрозмовника і багатолітнього кореспондента. Складно і суперечливо вирішувалася проблема осмислення творчості письменника в дореволюційній критиці, коли в російській полеміці з’явилася суперечлива тенденція до заперечення творчої спадщини Л.М. Толстого замість її об’єктивного аналізу. У цей період виходили в світ нові романи Л.М. Толстого, які були сприйняті критиками того часу вельми спірно і неодностайно. Саме М.М. Страхов, що займався коректурами цих творів, найглибше серед сучасників розкрив естетичну своєрідність і новаторство нових творінь Л.М. Толстого. The article represents profound analysis of long-lasting and active correspondence between a well-known critic N. Strahov and a famous writer L. Tolstoy, testifying to the constant critic’s interest to all Tolstoy’s creations, proving his realization of Tolstoy’s genius and poetic talent of the great artist. The question «N. Strahov and L. Tolstoy» is one of the most essential not only in the study of Tolstoy’s creative heritage but also in the history of Russian literature of XIX century. A creative concord of a great writer and a prominent critic is an important fact in the history of Russian literature. During a quarter of the century N. Strahov was a devoted friend, faithful helper and adviser of L. Tolstoy. The researchers of L. Tolstoy’s creative heritage admit that N. Strahov influenced the writer’s aesthetic code greatly and L. Tolstoy took into account all the critical judgments of his long-term correspondent. The comprehension and critical estimation of L. Tolstoy’s works in the pre-revolution period was rather contradictory because of the tendency to the denial of writer’s creative legacy instead of its object ive analysis. New L . Tolstoy’s novels were published and treated ambiguously by his contemporaries. It was N. Strahov, who proofread these works, pointed out aesthetic originality and showed innovation of Tolstoy’s creative works.
- ДокументРоман И. С. Тургенева "Отцы и дети" в оценке Н. Н. Страхова(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009) Ведерникова, Т. В.Литературно-критические работы Н. Н. Страхова представляют интерес и как составная часть его творческого наследия, и как отдельная страница в истории русской литературной критики. Сам И. С. Тургенев считал страховский анализ романа одним из самых глибоких, содержательных критических отзывов об «Отцахи детях» и наиболее адекватной работой, соответствующей авторскому замыслу. Концепция критической оценки Н. Н. Страхова анализируется в историческом контексте полемики его современников и известных критиков того времени, которая возникла в связи с выходом романа в свет. В статье показана оригинальность подхода Н. Н. Страхова к творчеству И. С. Тургенева, глубина его анализа, точная трактовка образа Базарова, раскрытие сущности нигилизма, верные суждения относительно тенденциозности романа, его истинного смысла, общественных и эстетических позиций автора, а также масштабность сделанных выводов, приблизившие страховский разбор романа «Отцы и дети» к его современному прочтению и пониманию. Літературно-критичні праці М. М. Страхова є цікавими і як складова частина його творчої спадщини, і як окрема сторінка російської літературної критики. Сам I. С. Тургенев вважав аналіз Страхова одним з найбільш вагомих, адекватних та обгрунтованих критичних відгуків та оцінок роману «Батьки та діти», відповідно до авторського задуму. Концепція нарису Страхова аналізується в історичному контексті полеміки його сучасників та відомих критиків того часу, що виникла разом із появою роману. В статті висвітлюється оригінальність підходу критика до творчості І. С. Тургенєва, глибина його критичного аналізу, точність трактовки образу Базарова, розуміння сутності нігілізму, вірність висловлювань щодо тенденційної спрямованості твору, його істинного сенсу, суспільних та естетичних позицій письменника та масштабність зроблених висновків, що суттєво наближують страховську оцінку роману «Батьки та діти» до його сучасного розуміння та сприйняття. The critical and literary works by N. N. Strakhov are interesting as a composite part of his creative heritage, and as a separate page of the history of Russian literary critique. Moreover, I. S.Turgenev considered Strakhov's analysis of novel «Fathers and Children» to be one of the most complex, fundamental, substantial and adequate critical work which corresponds to the main author's idea. The conception of the critical essay is analysed on the basis of polemical context of his contemporaries and other famous critics of that time, evolving from the publication of the novel. The article reflects Strakhov's eccentric manner to Turgenev's creative activity, the depths of his analysis, the exactness of Bazarov's character interpretation and the essence of nigilism, the correctness of statements about the novel directivity, it's true sense, social and aesthetic author's principles, the scale of the drawn conclusions and other distinctive features which made Strakhov's critical assessment of the novel closely related to the contemporary comprehension of this creative work.