УЧАСТЬ ПРИВАТНИХ ТА ОРЕНДНИХ ПІДПРИЄМСТВ У ПЕРЕРОБЦІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ В РОКИ НЕПУ В УКРАЇНІ
Завантаження...
Дата
2023-12-29
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Український селянин
Анотація
Мета роботи показати еволюцію розвитку приватної та орендної підприємницької діяльності в галузі переробної сільськогосподарської продукції в роки непу. Наукова новизна статті полягає у висвітленні реалій приватного виробництва в сільськогосподарських галузях та стратегії радянської влади на її поступове витіснення та знищення. Розглянута орендна плата та інші економічні чинники в шкірохутровій та у харчовій галузях, які більшою мірою носили сільськогосподарський характер. Щоб гарантувати високий рівень орендної платні і зацікавити підприємця в збільшенні виробництва продукції, модернізації устаткування губраднаргоспи встановлювали обов’язковий його мінімум, порівняно з довоєнним періодом. За своїми розмірами та технічною оснащеністю приватновласницькі та орендні підприємства поступалися державним, на них дуже часто не було ніяких механічних двигунів. Водночас продуктивність праці на них була в 1,7 – 2 рази вищою. Додатковий прибуток на приватних і орендованих підприємствах отримувався шляхом збільшення робочого дня до 10, 12, а іноді і до 16 годин, скорочення обідньої перерви, використання дитячої та жіночої праці за зменшену платню, економії коштів за рахунок не дотримання санітарно-гігієнічних умов праці. Як правило, використовувалася відрядна форма оплати праці. Розмір заробітної платні встановлювався залежно від індивідуального виробітку. Приватники більш ретельно підбирали кадровий склад робітників. Заробітна платня була на 15 – 60% вищою ніж на державних підприємствах, водночас підприємці організовували виробничий цикл таким чином, що робітники працювали із більшою інтенсивністю, іноді понаднормово без додаткової оплати. Висновки. Не зумівши отримати перемогу в конкурентному змаганні, радянська держава відмовилася від економічних методів боротьби з приватним підприємництвом в цих галузях і застосувала суто адміністративні, вольові методи. Так, на початку 1926 р. тарифи на залізничні перевезення для приватних підприємств названих виробництв були збільшені в три рази. Наркомату шляхів сполучення СРСР було рекомендовано не тільки обмежити їх обслуговування, а навіть відмовляти приватникам в цьому. Державним і кооперативним організаціям заборонялося продавати приватникам зерно, шкіри та іншу сировину, вони взагалі позбавлялися можливостей отримати кредити. Місцевим органам влади ставилося завдання: шукати шляхи розриву угод на оренду млинів, круподерок та олійниць. У результаті такої політики відбулося різке скорочення приватного виробництва в названих галузях і зниження його відносної й абсолютної питомої ваги в народному господарстві.
The aim of the paper is to show the evolution of the development of private and rented entrepreneurship in the field of agricultural processing during the NEP years. The scientific novelty of the article consists in highlighting the realities of private production in agricultural sectors and the strategy of the Soviet power of the Bolsheviks to gradually displace and destroy it. Rent and other economic factors in the leather and food industries, which were mostly agricultural in nature, are considered. In order to guarantee a high level of rent and interest the entrepreneur in increasing production, modernization of equipment gubradnarkhoziv established a mandatory minimum of it in comparison with the pre-war period. In terms of their size and technical equipment, private and rental enterprises were inferior to state-owned ones, and very often they did not have any mechanical engines. At the same time, their labor productivity was 1.7 - 2 times higher. Additional profit at private and leased Enterprises was obtained by increasing the working day to 10, 12, and sometimes up to 16 hours, reducing the lunch break, using child and women’s labor for reduced wages, saving money due to non-compliance with sanitary and hygienic working conditions. As a rule, a piecework form of remuneration was used. The amount of wages was set depending on individual output. Private traders more carefully selected the personnel of workers. Wage s were 15-60% higher than in state-owned enterprises, while entrepreneurs organized the production cycle in such a way that workers worked with greater intensity, sometimes overtime at no extra charge. Conclusions. Having failed to win a competitive competition, the Soviet state abandoned economic methods of combating private entrepreneurship in these industries and begins to use purely administrative, strong-willed methods. Thus, at the beginning of 1926, tariffs for railway transportation for private enterprises of these industries were tripled. The people’s Commissariat of Railways of the USSR was recommended not only to limit their maintenance, but even to refuse private owners this. State and cooperative organizations were forbidden to sell grain, leather and other raw materials to private owners, and they were generally deprived of the opportunity to get loans. Local authorities were given the task: to look for ways to break agreements for the lease of Mills, scourers and creameries. As a result of this policy, there is a sharp reduction in private production in these industries and a decrease in its relative and absolute share in the national economy.
Опис
Ключові слова
орендна плата, губраднаргоспи, приватне підприємство, оплата праці, млин, олійниця, круподерка, rent, gubradnarkhozi, private enterprise, labor remuneration, mill, creamery, scourer
Цитування
Олійник О., Солошенко О. Участь приватних та орендних підприємств у переробці сільськогосподарської продукції в роки НЕПу в Україні. Український селянин. 2023. Вип. 30. С. 49–56. doi: 10.31651/2413-8142-2023-30-Oliinyk-Soloshenko