Трансісторичні смисли української традиції в орієнтирах сучасного національно-патріотичного виховання

Завантаження...
Зображення мініатюри
Дата
2024
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Дніпровська академія неперервної освіти
Анотація
Статтю присвячено аналізу історичних підвалин та теоретичних основ формування дієвих засад сучасного національно-патріотичного виховання в опціях війни і миру. Особливу увагу приділено виявленню внутрішньої діалектики та трагізму самоствердження української ідеї в часи поневолення та колонізації. У статті доведено, що навіть коли українська інтелігенція, намагаючись балансувати між Сходом та Заходом, не могла визначитись із національними пріоритетами, розділяючи Україну між московитами та польською шляхтою, провідна роль збереження й передачі національних смислів покладалася на народну творчість, яка навіть крізь віки зберегла свої творчі потенції й силу ініціативи. Доведено, що героїчні епоси містять переживання культурних і соціальних травм, а також глибоко філософські розмірковування про силу національного характеру, здатність до самопожертви заради Батьківщини. Автор виказує сподівання, що це дозволить не тільки з’ясувати фактичне значення історико-культурної складової в стратегіях національно-патріотичного виховання, але й здійснити методологічну процедуру розрізнення дієвого та апелятивного патріотизму у практичній площині, що дозволить розробити комплексну програму актуалізації трансісторичних смислів національно-патріотичного та військово-патріотичного виховання у сучасних освітніх практиках. Безперечно, використання евристичного потенціалу національної традиції у якості орієнтирів для розробки теоретико-методологічних засад патріотичного виховання потребує критичної рефлексії досвіду їх теоретичного осмислення у проблемному полі філософії освіти та філософської антропології. Це дозволить виявити патології та мінімізувати ризики реанімації практик тоталітаризму у вихованні патріотів. Виявлені особливості та специфіка здійснення національно-патріотичного виховання у воєнний час, дозволять здійснити перехід від політики обов’язку до політики відповідальності. Зазначено, що не останню роль відіграє актуалізація семантик героїзації, мілітаризації та формування позитивного топосу військовослужбовця. The article is devoted to the analysis of the historical foundations and theoretical foundations of the formation of effective foundations of modern national-patriotic education in the contexts of war and peace. Particular attention is paid to revealing the internal dialectic and tragedy of the self-assertion of the Ukrainian idea during the times of enslavement and colonization. The article proves that even when the Ukrainian intelligentsia, trying to balance between East and West, could not decide on national priorities, dividing Ukraine between Muscovites and the Polish nobility, the leading role of preserving and transmitting national meanings was assigned to folk art, which even through the ages has preserved its creative potential and the power of initiative. It has been proven that heroic epics contain experiences of cultural and social traumas, as well as deep philosophical reflections on the strength of the national character, the ability to sacrifice for the sake of the Motherland. The author hopes that this will allow not only to find out the actual significance of the historical-cultural component in the strategies of national-patriotic education, but also to carry out a methodological procedure for distinguishing effective and appellate patriotism on a practical level, which will allow developing a comprehensive program of actualizing the transhistorical meanings of national-patriotic education and military-patriotic education in modern educational practices. Undoubtedly, the use of the heuristic potential of the national tradition as a guide for the development of the theoretical and methodological foundations of patriotic education requires a critical reflection of the experience of their theoretical understanding in the problematic field of the philosophy of education and philosophical anthropology. This will make it possible to identify pathologies and minimize the risks of resuscitation of totalitarian practices in the education of patriots. The identified features and specifics of the implementation of national-patriotic education in wartime will allow the transition from the policy of duty to the policy of responsibility. It is noted that an important role is played by the actualization of the semantics of heroization, militarization and the formation of a positive topos of a serviceman.
Опис
Ключові слова
теорія, смисли, національно-патріотичне виховання, нація, ментальність, війна, національна ідея, theory, meanings, national-patriotic upbringing, nation, mentality, war, national idea
Цитування
Бережний Л. Трансісторичні смисли української традиції в орієнтирах сучасного національно-патріотичного виховання. Вісник Дніпровської академії неперервної освіти. Сер. Філософія. Педагогіка. 2024. № 1 (6). С. 47–54.