О РАЗНЫХ ИНТЕРПРЕТАЦИОННЫХ ПОДХОДАХ К ХУДОЖЕСТВЕННОМУ ТЕКСТУ

Завантаження...
Зображення мініатюри
Дата
2019
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
В статье рассматриваются различные литературоведческие интерпретационные подходы к художественному тексту – историко-литературный и литературно-критический; устанавливается специфика и эффективность каждого из них. Историко-литературный подход ориентирован на представление произведения как замкнутого и одноразового мира смысла и в то же время как своего рода «фрагмента» литературно-исторического процесса. Целью этого подхода является, прежде всего, познание интеллектуальное. Но и экспрессивно-эмоциональному содержанию стиля художественного произведения также отводится очень важное место. При литературно-критическом подходе исследователь не столько реконструирует художественный смысл рассматриваемого произведения, сколько формирует его заново, как бы «внушает» его произведению. Литературно-художественное произведение, по сути, вырывается из диахронического процесса и рассматривается исключительно в синхроническом аспекте. Принципиальная разница между двумя названными подходами заключается в различии целей, которых хотят достичь через интерпретацию произведения. Именно цели, которые ставят перед собой исследователи, и определяют выбор той или иной интерпретационной стратегии. В последние десятилетия литературно-критический подход осложнился – и этот процесс отмечен многими современными деятелями культуры – за счет так называемой эссеистичности в построении критического текста, меняющей, по сути, всю привычную структуру литературно-критического выступления. На первый план выдвигается самопрезентация критика, его стремление «навязать» читателю собственную шкалу ценностей. Усиливается субъективная основа изложения. Заметно смягчается жесткое требование научной доказательности, аргументированности, повышается степень эмоциональности / экспрессивности. У статті розглядаються різні літературознавчі інтерпретаційні підходи до художнього тексту – історико-літературний і літературно-критичний; встановлюється специфіка і ефективність кожного з них. Історико-літературний підхід орієнтований на представлення твору як замкнутого і одноразового світу смисла і в той же час як своєрідного «фрагмента» літературно-історичного процесу. Метою цього підходу є передусім пізнання інтелектуальне. Але й експресивно-емоційному змістові стилю художнього твору також відводиться дуже важливе місце. При літературно-критичному підході дослідник не стільки реконструює художній зміст твору, скільки формує його заново, нібито «прищеплює» його творові. Літературно-художній твір, по суті, виривається з діахронічного процесу і розглядається виключно в синхронічному аспекті. Принципова різниця між двома названими підходами полягає у відмінності цілей, яких хочуть досягти через інтерпретацію твору. Саме цілі, які ставлять перед собою дослідники, і визначають вибір тієї чи тієї інтерпретаційної стратегії. В останні десятиліття літературно-критичний підхід ускладнився – і цей процес відзначений багатьма сучасними діячами культури – за рахунок так званої есеістичності в побудові критичного тексту, що змінює майже всю звичну структуру літературно-критичного виступу. На перший план висувається самопрезентація критика, його прагнення «нав’язати» читачеві власну шкалу цінностей. Посилюється суб’єктивна основа викладу. Помітно пом’якшується жорстка вимога наукової доказовості, аргументованості, підвищується міра емоційності / експресивності. The article deals with different interpretation approaches to the literary text – historical and literary, and critical and literary; the specificity and effectiveness of each of them is defined. The historical and literary approach is focused on representing the work as a closed and one-time world of meaning and at the same time as a kind of a “fragment” of the literary and historical process. The purpose of this approach is primarily intellectual knowledge. However, the expressive and emotional content of the style of the work of art is also very important. With the literary-critical approach, the researcher not only reconstructs the artistic meaning of the work under consideration, but rather forms it anew, as if “inspires” his work. Literary and artistic work, in fact, breaks out of the diachronic process and is considered exclusively in a synchronous aspect. The principal difference between the two approaches lies in the difference in the goals to be achieved through the interpretation of the work. It is the goals that the researchers set themselves that determine the choice of one or another interpretive strategy. In recent decades, the literary critical approach has become more complicated – and this process has been noted by many contemporary frtists – due to the socalled essayism in constructing a critical text, which essentially changes the entire familiar structure of literary criticism. The self-presentation of the critic, his desire to “impose” his own scale of values on the reader, comes to the foreground. The subjective basis of the narration is being strengthened. The strict requirement of scientific evidence, argumentation is noticeably softened, the degree of emotionality / expressiveness is increased.
Опис
Ключові слова
интерпретация, историко-литературный подход, литературно-критический подход, экспрессивно-эмоциональное содержание, эссеистичность, інтерпретація, історико-літературний підхід, літературно-критичний підхід, експресивно-емоційний зміст, есеістичність, interpretation, historical-literary approach, literary-critical approach, expressiveemotional content, essayism
Цитування
Гулак А. Т. О разных интерпретационных подходах к художественному тексту / А. Т. Гулак // Русская филология. Вестник Харьковского национального педагогического университета имени Г. С. Сковороды. – Харьков, 2019. – № 4 (70). – С. 64–69.