Теорія і практика розвитку педагогічної освіти у системі навчальних закладів Православної Церкви в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.)
Завантаження...
Дата
2020-11-26
Автори
Назва журналу
ISSN журналу
Назва тому
Видавець
Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Анотація
Дисертація є історико-педагогічним дослідженням розвитку педагогічної освіти у системі навчальних закладів Православної Церкви в Україні ХІХ – початку ХХ століття. Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що вперше із сучасних методологічних позицій, з урахуванням суспільно-політичних, соціально-економічних та педагогічних детермінант ХІХ – початку ХХ ст. цілісно в широких хронологічних межах досліджено питання розвитку педагогічної освіти в системі навчальних закладів Православної Церкви (ПЦ) українських губерній Російської імперії: схарактеризовано історіографію досліджуваної проблеми та методологічні підходи до її вивчення (системний, синергетичний, культурологічний, аксіологічний, деонтологічний, гендерний, історико-педагогічний, історіографічний, герменевтичний); розкрито і систематизовано ідеї (змістово-цільові, дидактико-інструментальні, організаційно-педагогічні) та визначено й схарактеризовано внесок педагогів, богословів досліджуваного періоду в розвиток теорії педагогічної освіти; обґрунтовано етапи розвитку педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ в українських губерніях Російської імперії: I етап (1808 р. – перша пол. 60-х рр. ХІХ ст.) – започаткування цілеспрямованого процесу організації педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ, орієнтованої на підготовку студентів і семінаристів до релігійно-морального виховання пастви; II етап (др. пол. 60-х рр. ХІХ ст. – перша пол. 80-х рр. ХІХ ст.) – доповнення змісту педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ підготовкою вихованців до викладацької діяльності в духовних та початкових школах, започаткування вивчення педагогіки як обов’язкового предмету, збагачення форм і методів педагогічної підготовки; III етап (др. пол. 80-х рр. ХІХ ст. – перша пол. 90-х рр. ХІХ ст.) суперечливих нововведень у змісті й організації педагогічної освіти та її спрямування на розширення практико орієнтованої підготовки вчителів початкових шкіл; IV етап (др. пол. 90-х рр. ХІХ ст. – 1918 р.) – поглиблення теоретичного і практичного складників педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ; виявлено провідні тенденції розвитку педагогічної освіти в системі навчальних закладів ПЦ в Україні ХІХ – початку ХХ ст., до прогресивних серед них віднесено: забезпечення єдності теоретичної і практичної підготовки; поступове розширення мережі навчальних закладів, що надавали педагогічну освіту, уведення нових типів таких освітніх установ; розширення і кількісне зростання представників суспільних прошарків населення, залучених у якості здобувачів педагогічної освіти; поступове розширення мети педагогічної освіти, ускладнення і трансформація її змісту; удосконалення форм та методів навчання, що забезпечували педагогічну освіту у різних типах навчальних закладів ПЦ; активізація навчально-дослідницької роботи вихованців навчальних закладів ПЦ з педагогіки, педагогічних та педагогічно орієнтованих предметів; узагальнено досвід організації педагогічної освіти в системі навчальних закладів ПЦ: розкрито основні принципи навчання педагогіки, педагогічних та педагогічно орієнтованих дисциплін (свідомості, активності й самостійності; систематичності й системності; міцності засвоєння знань, умінь, навичок; зв’язку навчання з практикою, урахування вікових особливостей вихованців), зміст (знання з педагогіки, педагогічних та педагогічно орієнтованих дисциплін; педагогічні і проповідницькі вміння та навички; творча діяльність з підготовки проповідей, творів, випускних робіт), методи (усний виклад, бесіди, вправи, написання проповідей, творів тощо), форми організації (уроки, пробні уроки, спеціально-практичні заняття, лекції, підготовка кандидатських і магістерських дисертацій, самостійна, домашня та гурткова робота, педагогічна практика, відвідування позакласних заходів тощо) навчання та контролю знань вихованців (репетиції, колоквіуми, іспити) із дисциплін, що забезпечували педагогічну підготовку; кадрове (вимоги до освіти і професійного рівня педагогів, обсяг і специфіка навчального навантаження, оплата праці) та навчально-методичне (укомплектування підручниками, посібниками, хрестоматіями, застосування літографованих конспектів викладачів) забезпечення викладання означених предметів; окреслено перспективи творчого використання цінних ідей і досвіду педагогічної освіти в системі навчальних закладів ПЦ досліджуваного періоду в сучасних умовах (розробка і впровадження в освітню практику духовної школи курсу пастирської педагогіки, що ґрунтується на положеннях сучасної андрагогіки; залучення здобувачів вищої освіти ПЦ до науково-дослідницької роботи педагогічного спрямування; оновлення навчально-методичного забезпечення навчання гомілетики і пастирського богослов’я; організація при закладах передвищої та вищої педагогічної освіти спеціальних навчальних установ, де студенти мали б можливість проходити педагогічну практику в умовах дуальної освіти тощо).
Уточнено зміст базових понять досліджуваної проблеми: «система навчальних закладів ПЦ», «педагогічна освіта в системі навчальних закладів ПЦ», «зміст педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ», «духовні навчальні заклади», «пастирське богослов’я», «гомілетика».
Подальшого розвитку набули уявлення про витоки становлення і розвитку педагогічної освіти у вітчизняних навчальних закладах ПЦ.
До наукового обігу вперше введено нові історичні факти й положення, невідомі архівні документи (загальною кількістю 43 одиниці) щодо реалізації педагогічної освіти в системі навчальних закладів ПЦ, а також окремі відомості біографічного характеру викладачів педагогіки Київської духовної академії (М. Зайцева, М. Олесницького, В. Чекана та ін.).
Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що сформульовані в дисертації положення та висновки забезпечують нову науково-об’єктивну інтерпретацію теорії і практики розвитку педагогічної освіти у системі навчальних закладів ПЦ в Україні впродовж ХІХ – початку ХХ ст. і дають нові підстави для усвідомлення й аналізу перебігу складних процесів, що відбуваються в сучасному освітньому просторі. Одержані в процесі дослідження дані та висновки реалізовані автором під час викладання студентам історичного факультету та українського мовно-літературного факультету імені Г. Ф. Квітки-Основ’яненка Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди навчальних дисциплін «Педагогіка», «Історія педагогіки», у процесі організації педагогічної практики.
Матеріали дисертації впроваджено в освітній процес Черкаського національного університету імені Богдана Хмельницького (довідка № 70/04 від 02.04.2020 р.), Комунального закладу «Харківська гуманітарно-педагогічна академія» Харківської обласної ради (довідка № 264/1 01-13 від 21.04.2020 р.), Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди (довідка № 01/10-314 від 23.04.2020 р.), Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії (довідка № 175 від 05.05.2020 р.), Луганського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 1/394 від 05.05.2020 р.), Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка (довідка № 1313 від 07.05.2020 р.).
Отримані в ході наукового пошуку концептуальні положення, висновки та рекомендації, фактичний історико-педагогічний матеріал можуть бути підґрунтям для подальших історико-педагогічних досліджень. Матеріали дисертації також можуть використовуватись при розробці та викладанні навчальних предметів «Історія педагогіки», «Педагогіка», «Педагогіка вищої школи», «Основи педагогічної майстерності», «Православна педагогіка», «Християнська педагогіка», дисциплін за вибором для здобувачів вищої освіти.
У процесі наукового пошуку було визначено «педагогічну освіту в системі навчальних закладів ПЦ» як систему підготовки у навчальних закладах ПЦ педагогічних кадрів (учителів та викладачів) для початкової школи «нижчого та вищого (професійного) типів», середніх жіночих навчальних закладів, духовних навчальних закладів, а також підготовки майбутніх пастирів до релігійно-морального виховання парафіян.
Обґрунтовано етапи розвитку педагогічної освіти у системі навчальних закладів ПЦ в Україні ХІХ – початку ХХ ст. та узагальнено досвід розв’язання цієї проблеми на кожному з визначених етапів. I етап (1808 р. – перша пол. 60-х рр. ХІХ ст.) – започаткування цілеспрямованого процесу організації педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ, орієнтованої на підготовку студентів і семінаристів до релігійно-морального виховання пастви. На цьому етапі реформа системи духовної освіти (1808 р.), прийняття статутів православних духовних академій і семінарій (1814 р.) забезпечили підґрунтя для організації в Київській духовній академії (КДА) і семінаріях підготовки майбутніх пресвітерів до релігійно-морального виховання парафіян. У змісті педагогічної освіти домінували знання про методи виховання прихожан, значення особистого прикладу священника, виховний потенціал проповіді тощо; уміння аналізувати проповіді, виступати з ними; творча діяльність із написання проповідей. Основними формами і методами, що забезпечували засвоєння студентами і семінаристами означених знань, визначено усний виклад, бесіди, вправи, проведення лекцій, уроків, гомілетичних практикумів тощо. Навчальна література з пастирського богослов’я і гомілетики застосовувалася в КДА у якості підручників, а в духовних семінаріях – посібників. Викладацький склад був представлений духовенством з вищою богословською освітою.
II етап (др. пол. 60-х рр. ХІХ ст. – перша пол. 80-х рр. ХІХ ст.) – доповнення змісту педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ підготовкою вихованців до викладацької діяльності в духовних та початкових школах, започаткування вивчення педагогіки як обов’язкового предмету, збагачення форм і методів педагогічної підготовки. На означеному етапі зміни в розвитку досліджуваної проблеми переважно спричинені прагненням Священного Синоду (Св. Синоду) усунути в діяльності навчальних закладів ПЦ недоліки, які зумовили втрату позицій духовенства в розвитку початкової школи. Встановлено, що на цьому етапі було започатковано надання педагогічної освіти вихованкам жіночих училищ ПЦ; підготовка вихованців духовних навчальних закладів до релігійно-морального виховання парафіян доповнилася підготовкою до викладання. Уведення вивчення педагогіки як обов’язкового предмету в КДА, середніх навчальних закладах ПЦ, відкриття початкових шкіл при останніх спричинили превалювання в змісті педагогічної освіти знань з теорії виховання, дидактики, методики, історії педагогіки, організацію педагогічної практики. Доведено значне розширення спектру форм та методів навчання, який забезпечував педагогічну підготовку. Дефіцит якісної навчальної літератури зумовив літографування конспектів викладачів. Якість кадрового забезпечення педагогічної освіти зросла в зв’язку з організацією підготовки студентів академій до викладацької діяльності.
III етап (др. пол. 80-х рр. ХІХ ст. – перша пол. 90-х рр. ХІХ ст.) суперечливих нововведень у змісті й організації педагогічної освіти та її спрямування на розширення практико орієнтованої підготовки вчителів початкових шкіл. Неоднозначність розвитку педагогічної освіти на цьому етапі в навчальних закладах ПЦ зумовлювалась тим, що Св. Синод намагався вдосконалити підготовку педагогів для церковно-приходських шкіл, оскільки з 1884 р. духовенство знову долучалося до справи початкової освіти, та водночас ставив за мету обмеження світського компоненту духовної освіти і поглиблення її богословського складника. Регресивні зміни переважно відбулися в діяльності КДА. Негативною новацією в більшості жіночих навчальних закладів ПЦ та в усіх семінаріях стала заміна педагогіки дидактикою. Прогресивні нововведення були пов’язані з активним розвитком педагогічної практики в середніх навчальних закладах ПЦ, уведенням нових форм організації навчання та контролю знань вихованців, із виходом у світ підручників з дидактики та пастирського богослов’я для учнів середніх шкіл ПЦ.
IV етап (др. пол. 90-х рр. ХІХ ст. – 1918 р.) – поглиблення теоретичного і практичного складників педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ. Позитивні нововведення в розвитку досліджуваної проблеми в цей час переважно зумовлені намаганням Св. Синоду посилити свій вплив на населення, яке потерпало від соціально-економічних проблем і суспільно-політичних потрясінь початку ХХ ст. У жіночих училищах ПЦ було запроваджено вивчення широкого переліку педагогічних дисциплін; в церковно-учительських школах – загальної дидактики, основ педагогіки з психологією і методик навчання окремих предметів, у другокласних – дидактики. Удосконаленню практичного складника сприяли залучення учнів другокласних учительських шкіл до педагогічної практики, уведення нових форм її проведення тощо. Недоліки етапу пов’язані із відсутністю навчальної літератури для учнів другокласних шкіл, плинністю педагогічних кадрів в єпархіальних жіночих училищах та початкових школах вищого типу.
У ході дослідження науково обґрунтовано перспективи творчої реалізації цінних теоретичних і практичних здобутків організації педагогічної освіти в навчальних закладах ПЦ досліджуваного періоду в сучасних вищих духовних закладах, а також у світських закладах педагогічної освіти.
The dissertation is a historical and pedagogical research of the development of pedagogical education in the system of educational institutions of the Orthodox Church in Ukraine in the 19th – early 20th centuries. The scientific novelty and theoretical significance of the obtained results of the research is that the issue of the development of pedagogical education in the system of educational institutions of the Orthodox Church (the OC) of the Ukrainian provinces of the Russian Empire has been studied from modern methodological positions, taking into account the socio-political, socio-economic and pedagogical determinants of the 19th – early 20th centuries in a comprehensive chronological framework for the first time: the historiography of the problem under research and methodological approaches to its study (systemic, synergetic, culturological, axiological, deontological, gender, historical-pedagogical, historiographical, hermeneutic) are characterized; the ideas (content-target, didactic-instrumental, organizational-pedagogical) are revealed and systematized and the contribution of teachers, theologians of the researched period to the development of the theory of pedagogical education is determined and characterized; the stages of development of pedagogical education in the OC educational institutions in the Ukrainian provinces of the Russian Empire are substantiated: Stage I (1808 – the first half of 1860s) – initiating a purposeful process of organizing pedagogical education in the OC educational institutions, focused on preparing students and seminarians for religious and moral education of the flock; Stage II (the second half of 1860s – the first half of 1880s) –supplementing the content of pedagogical education in the OC educational institutions with preparing students for teaching in theological and primary schools, initiating study of Pedagogy as a compulsory subject, enrichment of forms and methods of pedagogical training; Stage III (the second half of 1880s – the first half of 1890s) – the stage of contradictory innovations in the content and organization of pedagogical education and its direction to expand the practice-oriented training of primary school teachers; Stage IV (the second half of 1890s – 1918) – deepening of theoretical and practical components of pedagogical education in the OC educational institutions; the leading tendencies of development of pedagogical education in the system of the OC educational institutions in Ukraine of the 19th – early 20th centuries are revealed, the progressive ones include: ensuring the unity of theoretical and practical training; gradual expansion of the network of educational institutions providing pedagogical education, introduction of new types of such educational institutions; expansion and quantitative growth of representatives of the social strata of the population involved as applicants for pedagogical education; gradual widening of the purpose of pedagogical education, complication and transformation of its content; improvement of forms and methods of teaching that provided pedagogical education in different types of the OC educational institutions; intensification of educational and research work of students of the OC educational institutions on Pedagogy, pedagogical and pedagogically oriented subjects; the experience of organizing pedagogical education in the system of the OC educational institutions is generalized: the basic principles of teaching Pedagogy, pedagogical and pedagogically oriented disciplines (consciousness, activity and independence; regularity and systemicity; strength of knowledge, skills, abilities; connection of learning with practice, taking into account age characteristics of students), content (knowledge of Pedagogy, pedagogical and pedagogically oriented disciplines; pedagogical and preaching skills; creative activity in preparation of sermons, compositions, final works), methods (oral presentation, conversations, exercises, writing sermons, compositions, etc.) , forms of organization (lessons, trial lessons, special practical classes, lectures, preparation of candidate and master's dissertations, independent, homework and group work, pedagogical practice, attending extracurricular activities, etc.) training and control of students' knowledge (rehearsals, colloquia, exams) on disciplines that provided pedagogical training; personnel (requirements to education and professional level of teachers, volume and specifics of educational load, payment) and educational-methodical (providing with textbooks, manuals, readers, application of lithographed lecture notes of teachers) provision of teaching of the subjects mentioned are revealed; the prospects of creative use of valuable ideas and experience of pedagogical education in the system of the OC educational institutions of the studied period in modern conditions (development and introduction of Pastoral Pedagogy based on modern andragogy in the educational practice of religious school; involvement of the OC higher education students in research work of pedagogical direction; updating the teaching and methodological support of teaching Homiletics and Pastoral Theology, the organization of special educational institutions at institutions of higher and higher pedagogical education, where students could have pedagogical practice in dual education, etc.) are outlined.
The content of basic concepts of the researched problem: “the system of the OC educational institutions”, “pedagogical education in the system of the OC educational institutions”, “the content of pedagogical education in the OC educational institutions”, “religious educational institutions”, “Pastoral Theology”, “Homiletics” etc has been specified.
The ideas about the origins of the formation and development of pedagogical education in domestic educational institutions of the OC have got further development.
New historical facts and provisions, unknown and little-known archival documents (43 items in total) on the implementation of pedagogical education in the system of educational institutions of the Orthodox Church, as well as some biographical information of teachers of pedagogy KTA (M. Zaitsev, M. Olesnytskyi, V. Chekan and others) have been introduced into scientific use for the first time.
The practical significance of the obtained results is that the provisions and conclusions formulated in the dissertation provide a new scientific and objective interpretation of the theory and practice of pedagogical education in the system of the OC educational institutions in Ukraine during the 19th – early 20th centuries and provide new grounds for understanding and analyzing the course of complex processes occurring in the modern educational space. The data and conclusions obtained in the course of the research were realized by the author during teaching educational disciplines “Pedagogy”, “History of Pedagogy”to students of the historical faculty and H. F. Kvitka-Osnovianenko Ukrainian language and literature faculty of H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University and in the process of organizing pedagogical practice.
The materials of the dissertation have been introduced into the educational process of Bohdan Khmelnytskyi Cherkasy National University (reference № 70/04 of 02.04.2020), Municipal Establishment “Kharkiv Humanitarian - Pedagogical Academy” of the Kharkiv Regional Council (reference № 264/1 01-13 of 21.04.2020), H. S. Skovoroda Kharkiv National Pedagogical University (reference № 01 / 10-314 of 23.04.2020), Khmelnytskyi Humanitarian - Pedagogical Academy (reference № 175 of 05.05.2020), Taras Shevchenko Luhansk National University (reference № 1/394 of 05.05.2020), A. S. Makarenko Sumy State Pedagogical University (reference № 1313 of 07.05.2020).
The conceptual provisions, conclusions and recommendations obtained during the scientific research, the actual historical and pedagogical material can be the basis for further historical and pedagogical research. The dissertation materials can also be used in the development and teaching of subjects as “History of Pedagogy”, “Pedagogy”, “Higher School Pedagogy”, “Fundamentals of Teaching Skills”, “Orthodox Pedagogy”, “Christian Pedagogy”, optional disciplines for higher education students.
In the process of scientific research, “pedagogical education in the system of the OC educational institutions” was defined as a system of training of pedagogical staff (teachers) for primary schools of “lower and higher (professional) types”, secondary women's educational institutions, religious educational institutions, as well as training future pastors for religious and moral education of parishioners.
The stages of development of pedagogical education in the system of the OC educational institutions in Ukraine of the 19th – early 20th centuries are substantiated and the experience of solving this problem at each of the identified stages is generalized. At Stage I, the reform of the religious education system (1808), the adoption of the statutes of Orthodox theological academies and seminaries (1814) provided the basis for the organization of training of future presbyters for religious and moral education of parishioners in the Kyiv Theological Academy (KTA) and seminaries. Knowledge about the methods of educating parishioners, the importance of the personal example of the priest, the educational potential of the sermon, etc.; ability to analyze sermons, speak with them; creative activity on writing sermons dominated in the content of pedagogical education. The main forms and methods that ensured mastering his knowledge by students and seminarians are determined to be oral presentation, conversations, exercises, lectures, lessons, homiletic workshops and so on. Educational literature on Pastoral Theology and Homiletics was used in the KTA and in theological seminaries as textbooks. The teaching staff was represented by the clergy with higher theological education.
At Stage II, the changes in the development of the problem under research were mainly caused by the desire of the Holy Synod to eliminate the shortcomings in the activities of the OC educational institutions, which led to the loss of the clergy positions in the development of primary school. It is established that at this stage the provision of pedagogical education to the students of women's schools of the Orthodox Church was initiated; the preparation of students of religious educational institutions for the religious and moral education of parishioners was supplemented by training for teaching. The introduction of the study of Pedagogy as a compulsory subject in the KTA, the OC secondary schools, the opening of primary schools there led to the predominance of knowledge of the theory of education, didactics, methodology, history of pedagogy, organization of pedagogical practice in the content of pedagogical education. A significant widening of the range of forms and methods of teaching, which provided pedagogical training, is proved. The shortage of quality educational literature led to the lithography of teachers' lecture notes. The quality of staffing of pedagogical education increased due to the organization of training of academy students for teaching.
The ambiguity of the development of pedagogical education at the Stage III in the OC educational institutions was due to the fact that the Holy Synod tried to improve the training of teachers for parish schools, as from 1884 the clergy rejoined the primary education, and at the same time it aimed to limit the secular component of religious education and deepen its theological component. Regressive changes mainly took place in the activities of the KTA. A negative innovation in most women's educational institutions of the the Orthodox Church and in all seminaries was the replacement of Pedagogy with Didactics. Progressive innovations were associated with the active development of pedagogical practice in the OC secondary schools, the introduction of new forms of learning organisation and control of students' knowledge, the publication of textbooks on Didactics and Pastoral Theology for students of the OC secondary school.
Positive innovations in the development of the studied problem at the Stage IV were mainly due to the efforts of the Holy Synod to strengthen its influence on the population, which suffered from socio-economic problems and socio-political upheavals of the early twentieth century. A wide range of pedagogical disciplines was introduced in women's schools of the Orthodox Church; General Didactics, Basics of Pedagogy with Psychology and methods of teaching individual subjects were introduced in church-teacher schools, Didactics was introduced in two-grade schools. The involvement students of two-grade teacher schools in pedagogical practice, the introduction of its new forms etc contributed to the improvement of the practical component. The disadvantages of this stage are the lack of educational literature for two-grade school students, the turnover of teachers in diocesan schools for women and primary schools.
In the course of the research the prospects of creative realization of valuable theoretical and practical achievements of the organization of pedagogical education in educational institutions of the Orthodox Church of the studied period in modern higher theological institutions, as well as in secular institutions of pedagogical education are scientifically substantiated.
Опис
Ключові слова
педагогічна освіта, Православна Церква, Святійший Синод, духовний навчальний заклад, гомілетика, пастирське богослов’я, педагогічна практика, єпархіальні жіночі училища, жіночі училища духовного відомства, pedagogical education, Orthodox Church, Holy Synod, religious educational institution, homiletics, pastoral theology, pedagogical practice, diocesan school for women, women's schools of the clerical department
Цитування
Твердохліб Т. С. Теорія і практика розвитку педагогічної освіти у системі навчальних закладів Православної Церкви в Україні (ХІХ – початок ХХ ст.). : дис. ... д-ра пед. наук : 13.00.01 (011 – Освітні, педагогічні науки) / Т. С. Твердохліб ; Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди. – Харків, 2020. – 610 с.