Post- digital practice and spatial specificity of music

Abstract

The specificity of space aesthetics in virtual music is analyzed in the article, we consider the basic features of Homo Virtualis as a unity formed by effect of accessible Infinite and apperception of mostlyaffective-bodily experience. Hermeneutic potential of Homo Virtualis is provided by uniformed coding of sound qualities inside the digital continuum, transformed shapes of conceptual art. Sound performance of the open is embodied not only through the allusions of Ambient but refined post-digitalaesthetics, aesthetics of ‘failure’, methods of ‘glitch’. Implementing philosophical and aesthetical tools we investigate ideology and practice of virtual music-making. Digital artists experience is considered via microsound technology, tele-immersion, as a version of post-digital with orientation on a myth of nature. It is shown that evocation of music and sound unity of Homo Virtualis reveal/bring to life ancient views about magic of the soundscape. Simultaneously, through ontological self-ufficiency ofτέχνη in online music the fact that post-digital aesthetics belongs to the digital appears in hypostasis from aesthetical music being into impersonal media-message. Mutual representation of the truth and mystification which is specific to art is transforming into performed myth of involvement. Virtual music causes speculations on essence and limits of music. У статті аналізується специфіка естетики простору у віртуальній музиці, розглядаються основні риси Homo Virtualis як єдності, утвореної ефектом доступного Безкінечності та сприйняттям переважно афективно-тілесного досвіду. Герменевтичний потенціал Homo Virtualis забезпечується уніфікованим кодуванням звукових якостей всередині цифрового континууму, трансформованими формами концептуального мистецтва. Звукове виконання open втілено не лише через алюзії Ambient, але й витончену постдігіталестетику, естетику «провалу», методи «глюку». Впроваджуючи філософсько-естетичний інструментарій, ми досліджуємо ідеологію та практику віртуального музикування. Досвід цифрових художників розглядається за допомогою мікрозвукової технології, теле-занурення, як версія пост-цифрового з орієнтацією на міф про природу. Показано, що викликання музичної та звукової єдності Homo Virtualis відкриває/оживає стародавні уявлення про магію звукового ландшафту. Водночас, через онтологічну самодостатність τέχνη в онлайн-музиці факт приналежності постцифрової естетики до цифрової постає в іпостасі з естетичної музики в безособове медіа-повідомлення. Взаємне уявлення про істину та містифікацію, характерне для мистецтва, перетворюється на виконаний міф про причетність. Віртуальна музика викликає спекуляції щодо сутності та меж музики. В статье анализируется специфика космической эстетики в виртуальной музыке, рассматриваются основные черты Homo Virtualis как единства, образованного воздействием доступного Бесконечного и апперцепцией преимущественно аффективно-телесного опыта. Герменевтический потенциал Homo Virtualis обеспечивается унифицированным кодированием звуковых качеств внутри цифрового континуума, преобразованными формами концептуального искусства. Звуковое перформанс открытого воплощается не только через аллюзии Ambient, но и через утонченную постцифровую эстетику, эстетику «провала», приемы «глюка». Применяя философско-эстетические инструменты, мы исследуем идеологию и практику виртуального музицирования. Опыт цифровых художников рассматривается через технологии микрозвука, телеиммерсии, как вариант постцифрового с ориентацией на миф о природе. Показано, что эвокация музыки и звуковое единство Homo Virtualis раскрывают/оживляют древние представления о магии звукового ландшафта. Одновременно через онтологическую самодостаточность τέχνη в онлайн-музыке тот факт, что постцифровая эстетика принадлежит цифровой, выступает в ипостаси из эстетической музыки как бытия в безличное медиа-сообщение. Взаимная репрезентация правды и мистификации, свойственная искусству, трансформируется в разыгранный миф сопричастности. Виртуальная музыка вызывает размышления о сущности и пределах музыки.