ПРИНЦИП ВЕРХОВЕНСТВА ПРАВА: ІСТОРІЯ СТАНОВЛЕННЯ

Abstract

У статті аналізується історичний розвиток принципу верховенства права як сполучення справедливості, свободи, рівності, гуманності. Аналіз процесу становлення принципу на різних етапах суспільного розвитку демонструє, що визначені ще в епоху Античності основоположні ідеї панування права є актуальними і нині, а єдність вияву норм права та моралі є визначальною у визначенні змісту принципу. В статье рассмотрено историческое развитие принципа верховенства права как проявление справедливости, свободы, равенства, гуманности. Анализ процесса становления принципа на различных этапах общественного развития показал, что определенные еще в эпоху Античности основополагающие идеи господства права актуальны и сегодня, а единство проявления норм права и морали является определяющим в раскрытии сущности принципа. Thoughts on the supremacy of law are found in the writings of famous ancient philosophers and concern attempts to regulate the lives of citizens in policies. The idea of justice in the conclusion of laws was restored in the late Middle Ages in the form of thoughts about the impartiality of the law and the possibility of a person defending his rights with the help of natural law. The views of scientists of the XVI–XVII centuries on the definition of law in general and laws in particular can be presented as the subordination of the law established by the state to the law established by Godand later – the law established by the people. A. Dicey views the supremacy of law as: protection of a person from the arbitrariness of the state; equality of all before the law, regardless of social status and whether a person is related to public service; a really functioning judicial mechanism for the realization and protection of a person's rights.