До питання про визначення прийменника в українській та польській науковій літературі

Abstract

У даній статті було досліджено узагальнення поглядів українських і польських мовознавців на визначення лінгвістичного статусу прийменників. Аналіз мовознавчих праць дає підстави стверджувати, що немає єдиного погляду на роль і місце прийменника в системі частин мови. Застосування морфологічного, семантичного, синтаксичного й логічного критеріїв допомагають окреслити статус прийменника та його функції. Відмінності теоретичного обґрунтування визначення прийменника в українському та польському мовознавствах розкривають широкі можливості для проведення подальших мовознавчих студій. В данной статье было исследовано обобщение взглядов украинских и польских языковедов на определение лингвистического статуса предлогов. Анализ языковедческих трудов позволяет утверждать, что нет единого взгляда на роль и место предлога в системе частей речи. Применение морфологического, семантического, синтаксического и логического критериев помогают определить статус предлога и его функции. Различия теоретического обоснования определения предлога в украинском и польском языкознаниях раскрывают широкие возможности проведения дальнейших языковедческих студий. In this paper a generalization of Ukrainian and Polish linguists' views on determining the linguistic status of prepositions was investigated. The analysis of linguistic works allows us to state that there is no unified view on the role and place of prepositions in the system of parts of speech. Application of morphological, semantic, syntactic and logical criteria help us define the status of prepositions and their functions. The differences in the theoretical grounding of the definition of the preposition in Ukrainian and Polish linguistics reveal ample opportunities for further linguistic studios.