Особливості власних назв у романі Л. Костенко «Записки українського самашедшого»

Abstract

Автор доходить висновку, що використання власних назв в романі спрямовано на урізнобарвлення твору: усі оніми є доречними в тексті та сприяють глибокому розкриттю художнього цілого. Л. Костенко добирає такі власні назви, що відповідають реаліям ХХІ століття, і дуже влучно впорядковує їх у хаосі поданої інформації. Різноманітні власні назви відтворюють реальні події, що і привело до неймовірного успіху книжки та відчуття «перебування в історії» упродовж її прочитання. Автор приходит к выводу, что использование имен собственных в романе направлено на приукрашивание произведения: все ономы уместны в тексте и способствуют глубокому раскрытию художественного целого. Л. Костенко выбирает такие имена, соответствующие реалиям XXI века, и очень метко упорядочивает их в хаосе представленной информации. Различные имена воспроизводят реальные события, что и привело к невероятному успеху книги и ощущение «пребывание в истории» на протяжении ее прочтения. The author comes to the conclusion that the use of names in the novel is aimed at embellishing the work: all onomas are appropriate in the text and contribute to a deep disclosure of the artistic whole. L. Kostenko chooses such names that correspond to the realities of the XXI century, and very neatly arranges them in the chaos of the information presented. Various names reproduce real events, which led to the incredible success of the book and the feeling of "being in history" throughout its reading.