Торуючи шлях українській лінгвістиці емоцій

Abstract

Рецензована синкретична праця, що поєднує історико-теоретичний опис матеріалу з бібліографічним покажчиком, має на меті репрезентувати появу в українському мовознавстві нового напряму – лінгвоемоціології (лінгвістики емоцій), що, окреслившись у лоні психолінгвістики й поступово виокремившись з неї, попри те, що на сьогодні має значний теоретичний доробок, досі не була визнана як самостійна мовознавча дисципліна. Цель рецензируемого синкретического труда, сочетающего историко-теоретическое описание материала с библиографическим указателем – представить появление в украинском языкознании нового направления – лингвоэмоциологии (лингвистики эмоций), что, зародившись в лоне психолингвистики и постепенно выделившись из нее, несмотря на то, что на сегодняшний день имеет значительное теоретическое наследие, до сих пор не была признана как самостоятельная языковедческая дисциплина. The syncretic work under review combines a historical and theoretical description of the material with a bibliographic index. Its purpose is to imagine the emergence of a new direction in Ukrainian linguistics - linguoemociology (linguistics of emotions). Lingvoemociology, originated in the bosom of psycholinguistics and gradually emerging from it, despite the fact that which today has a significant theoretical legacy, has not yet been recognized as an independent linguistic discipline.