Біблійні антропоніми й топоніми в українській мові: основні вектори розвитку досліджень

Abstract

This article considers the main features of the functioning and development of biblical anthroponyms in the modern Ukrainian language. On the one hand, proper names associated with religion serve to reflect the religious map of the world; on the other – they undergo desacralization and resacralization. This means that their pragmatic potential can expand and they can acquire non-religious semantics. As precedent names, biblical anthroponyms and toponyms reveal their pragmatic potential, first of all, in the belles-lettres style. Despite the conservatism of academic style, biblical anthroponyms function there as well, enriching scientific terminology. In the publicist style, biblical proper names are often used in strong text positions of headings. Most of the analysed units are used as symbols. Semantic and connotative amplitudes of biblical onyms are so wide that they have become the object of word game resulting in polysemy of some units and even their enantiosemy. У цій статті розглянуто основні особливості функціонування та розвитку біблійних антропонімів у сучасній українській мові. З одного боку, власні назви, пов'язані з релігією, служать для відображення релігійної карти світу; з іншого – вони зазнають десакралізації та ресакралізації. Це означає, що їх прагматичний потенціал може розширюватися, і вони можуть набувати нерелігійної семантики. Як прецедентні назви, біблійні антропоніми та топоніми розкривають свій прагматичний потенціал, насамперед, у художньому стилі. Незважаючи на консерватизм академічного стилю, там функціонують і біблійні антропоніми, збагачуючи наукову термінологію. У публіцистичному стилі біблійні власні імена часто вживаються в сильних текстових позиціях заголовків. Більшість проаналізованих одиниць використовуються як символи. Семантичні та конотативні амплітуди біблійних онімів є настільки широкими, стали об’єктом гри слів, що призвело до полісемії окремих одиниць і навіть їх енантіосемії. В статье рассматриваются основные особенности функционирования и развития библейских антропонимов в современном украинском языке. С одной стороны, имена собственные, связанные с религией, служат отражением религиозной карты мира; с другой - они подвергаются десакрализации и ресакрализации. Это означает, что их прагматический потенциал может расширяться, и они могут приобретать нерелигиозную семантику. Как прецедентные имена, библейские антропонимы и топонимы раскрывают свой прагматический потенциал, прежде всего, в стиле художественной литературы. Несмотря на консерватизм академического стиля, здесь также действуют библейские антропонимы, обогащающие научную терминологию. В публицистическом стиле библейские имена собственные часто используются в сильных текстовых позициях заголовков. Большинство анализируемых единиц используются как символы. Семантические и коннотативные амплитуды библейских онимов настолько широки, что стали предметом словесной игры, приводящей к многозначности некоторых единиц и даже их энантиосемии.