ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ ЧИТАННЯ ЛЕКЦІЙ ПРИ ВИКЛАДАННІ МАТЕМАТИЧНИХ ДИСЦИПЛІН У ХАРКІВСЬКОМУ УНІВЕРСИТЕТІ НА ПОЧАТКУ ХІХ СТ.

Abstract

У статті обґрунтовано, що на початку ХІХ ст. у системі вищої математичної освіти лекції практично витісняли інші форми організації навчання. Доведено, що викладачі математичних дисциплін намагались викласти за час лекції досить значний обсяг навчального матеріалу, включаючи до структури лекції не тільки теоретичні відомості, але й приклади практичного застосування математичних знань. Визначено, що найбільш яскравими представниками досконалого володіння лекторської майстерності вважались Т. Ф. Осиповський та його учні Н. М. Архангельський, Е. І. Бейер та А. Ф. Павловський. В статье обосновано, что в начале XIX в. в системе высшего математического образования лекции практически вытесняли другие формы организации обучения. Доказано, что преподаватели математических дисциплин пытались выложить за время лекции довольно значительный объем учебного материала, включая в структуру лекции не только теоретические сведения, но и примеры практического применения математических знаний. Определено, что наиболее яркими представителями совершенного владения лекторского мастерства считались Т. Ф. Осиповский и его ученики Н. М. Архангельский, Е. И. Бейер и А. Ф. Павловский. The paper emphasizes that in the early nineteenth century. in higher mathematics education lectures virtually supplanted other forms of training. It has been proved that teachers of mathematical disciplines tried to pay for the lecture very significant amount of educational material, including the structure of lectures not only theoretical knowledge but also practical examples of mathematical knowledge. A good representative of fluency lecturing skills considered T. F. Osipovskiy and his disciples N. M. Archangel, E. I. Beyer and A. F. Pavlovsky.