Основні стратегії ресоціалізації неповнолітніх у вітчизняній психолого-педагогічній практиці

Abstract

Автор статті на прикладі вітчизняних педагогів зазначає, що в усіх випадках, коли дитина виявляє відхилення в поведінці, необхідно зрозуміти сутність цих відхилень, виявити їхні причини і створити умови для подолання недоліків. Проблема важковиховуваних дітей та підлітків гостро постала в перші роки радянської влади, особливо після громадянської війни, коли значно збільшилась кількість безпритульних та бездомних дітей. Дитяча безпритульність становилась народною бідою. У витоків рішення цієї проблеми стояли П. П. Блонський, Л. С. Виготський, А. С. Макаренко, С. Т. Шацький та інші. Автор статьи на примере отечественных педагогов отмечает, что во всех случаях, когда ребенок выявляет отклонения в поведении, необходимо понять сущность этих отклонений, выявить их причины и создать условия для преодоления недостатков. Проблема трудновоспитуемых детей и подростков остро встала в первые годы советской власти, особенно после гражданской войны, когда значительно увеличилось количество беспризорных и бездомных детей. Детская беспризорность становилась народной бедой. У истоков решения этой проблемы стояли П. П. Блонский, Л. С. Выготский, А. С. Макаренко, С. Т. Шацкий и другие. The author of the article uses the example of domestic educators to point out that in all cases where a child reveals deviations in behaviour, it is necessary to understand the essence of these deviations, to identify their causes and to create conditions for overcoming shortcomings. The problem of hard-to-educate children and adolescents became acute in the early years of Soviet power, especially after the Civil War, when the number of homeless and neglected children increased significantly. Child neglect was becoming a national disaster. P. P. Blonsky, L. S. Vygotsky, A. S. Makarenko, S. T. Shatsky and others were at the root of the problem.