Поєднання мелодії та символу у вірші "Забуття" Стюарта Мерріля

Abstract

У статті порушено тему поєднання мелодії та символу у вірші «Забуття» Стюарта Мерріля. У творчості всіх символістів (С. Мерріля, Р. Ґіля, Г. Кана, П. Кийяра, А. де Реньє, А. Жіда, П. Клоделя та інших), які «пройшли» через Маллармевський літературний салон, відчуваються «уроки», які їм давав метр французького символізму. Всі вони дотримувалися найважливіших ціннісних орієнтирів напряму (світ пізнається через природу, музику; символ – це «місточок» між двома світами), ніхто з них не зрадив основним традиціям символізму, але в той самий час відчувається авторська індивідуальність. В статье затронута тема сочетания мелодии и символа в стихотворении «Забвение» Стюарта Меррилла. В творчестве всех символистов (С. Меррил, Р. Ґиля, Г. Кана, П. Кийяра, А. де Ренье, А. Жида, П. Клоделя и других), которые «прошли» через Маллармевський литературный салон, ощущаются «уроки», которые им давал метр французского символизма. все они придерживались важнейших ценностных ориентиров направления (мир познается через природу, музыку; символ – это «мостик» между двумя мирами), никто из них не изменил основным традициям символизма, но в то же время чувствуется авторская индивидуальность. This article deals with the combination of melody and symbol in the poem Oblivion by Stuart Merrill. In the works of all symbolists (S. Merrill, R. Ґ., H. Kahn, P. Kiyar, A. de Rainier, A. Gide, P. Claudel and others) who "passed through" the Mallarmé literary salon, one can feel the "lessons" that the French symbolist metre gave them. all of them adhered to the major value orientations of the movement (the world is known through nature, music; a symbol is a "bridge" between two worlds), None of them betrayed the basic traditions of Symbolism, but at the same time one can feel the author's individuality.