Слов’янський історичний роман у другій половині ХХ століття

Abstract

Автор статті стверджує, що однією із загальносвітових тенденцій розвитку літератури в другій половині ХХ століття був відхід історичної романістики від реального, історіографічного представлення дійсності до узагальнено-умовного, філософського, міфологічного. Творчість слов’янських белетристів стала одним із найяскравіших зразків відходу від принципу фактографії минулого до філософського його осмислення крізь призму сьогодення й особистісної свідомості. Автор статьи утверждает, что одной из общемировых тенденций развития литературы во второй половине ХХ века был уход исторической романистики от реального, историографического представления действительности к обобщенно-условному, философскому, мифологическому. Творчество славянских беллетристов стало одним из ярких образцов отхода от принципа фактографии прошлого к философскому его осмыслению сквозь призму настоящего и личностного осознания. The author of the article claims that one of the global trends in the development of literature in the second half of the twentieth century was the departure of historical novels, from the real, historiographical representation of reality to the generalized-conditional, philosophical, mythological. The work of Slavic fiction writers became one of them the brightest examples of departure from the principle of factography of the past to its philosophical comprehension through the prism of the present and personal consciousness.