Trophic Links of the Spotted Flycatcher, MUscicapa sfriafa, in Transformed Forest Ecosystems of North-Eastern Ukraine

Abstract

The diet of the spotted flycatcher, Muscicapa striata Pallas, 1764, was studied to reveal its trophic links and subsistence of bird populations in transformed ecosystems of North-Eastern Ukraine. A total of 75 invertebrate taxa were found in the diet. Insects made up 94.8%: imagoes of Diptera (39.8%), Hymenoptera (24.2%), Lepidoptera (17.2%), Odonata (7.9%), Coleoptera (5.1%), etc. Large-sized insects dominated. Qualitative composition of the nestling diet of spotted flycathers was composed of zoophages (31.7%), phytophages (29.4%), saprophages (20.1%), polyphages (12.0%), and necrophages (6.7%). Invertebrate trophic groups were almost equally distributed in the nestling diet according to the number of taken insects as follows: zoophages (22.0%), polyphages (21.0%), phytophages (21.0%), necrophages (20.0%), and saprophages (16.0%). Environmental conditions play an important role affecting the diet structure. The most favourable feeding conditions for the species were found in protected natural areas. The analysis showed that the forage intake of flycatchers was equal in all the sites. The highest invertebrate diversity was found in model site 2 (National Nature Park “Homilshanski Lisy”) with its 62 taxa and in model site 4 (National Nature Park “Hetmanskyi”) with its 33 taxa. Similarity indices were higher in model site 3 (30) compared to model site 1 (26) showing that birds could switch between different invertebrate species, thus causing the formation of ecological pre-adaptations and further synanthropisation of the species. The highest values of Jaccard and Sørensen indices, 57.5% and 73.0%, respectively, for 23 taxa of invertebrates were revealed in model sites 3 and 4. Вивчено раціон плямистої мухоловки (Muscicapa striata Pallas, 1764) з метою виявлення його трофічних зв'язків і існування популяцій птахів в трансформованих екосистемах Північно-Східної України. Всього в раціоні було виявлено 75 таксонів безхребетних. Комахи склали 94,8%: імаго двокрилих (39,8%), перетинчастокрилих (24,2%), лускокрилих (17,2%), Odonata (7,9%), жуків (5,1%) та ін. переважали комахи великих розмірів. Якісний склад раціону пташенят плямистих нахлистовиків складався з зоофагів (31,7%), фітофагів (29,4%), сапрофагів (20,1%), полифагів (12,0%) і некрофагія (6,7%). За кількістю взятих об'єктів трофічні групи безхребетних були практично рівномірно розподілені в раціоні пташенят: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фітофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) і сапрофаги (16 , 0%). Умови навколишнього середовища грають важливу роль, впливаючи на структуру раціону. Найбільш сприятливі умови харчування для виду були виявлені на охоронюваних природних територіях. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Найбільш сприятливі умови харчування для виду були виявлені на охоронюваних природних територіях. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Найбільш сприятливі умови харчування для виду були виявлені на охоронюваних природних територіях. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Аналіз показав, що кормове споживання мухоловками було однаковим на всіх ділянках. Найбільша різноманітність безхребетних виявлено на модельному ділянці 2 (природний парк «Гомільшанські ліси») - 62 таксона, а на модельному ділянці 4 (національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізацію видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. а в модельному ділянці 4 (Національний природний парк «Гетьманський») - 33 таксона. Індекси подібності були вище в модельному ділянці 3 (30) в порівнянні з ділянкою 1 (26), що свідчить про те, що птахи можуть перемикатися між різними видами безхребетних, що викликає формування екологічних преадаптацій і подальшу синантропізації видів. Найвищі показники Жаккар (57,5%) і Соренсена (73,0%) для 23 таксонів безхребетних виявлені на модельних ділянках 3 та 4. Изучен рацион пятнистой мухоловки (Muscicapa striata Pallas, 1764) с целью выявления его трофических связей и существования популяций птиц в трансформированных экосистемах Северо-Восточной Украины. Всего в рационе было обнаружено 75 таксонов беспозвоночных. Насекомые составили 94,8%: имаго двукрылых (39,8%), перепончатокрылых (24,2%), чешуекрылых (17,2%), Odonata (7,9%), жесткокрылых (5,1%) и др. Преобладали насекомые крупных размеров. Качественный состав рациона птенцов пятнистых нахлыстовиков состоял из зоофагов (31,7%), фитофагов (29,4%), сапрофагов (20,1%), полифагов (12,0%) и некрофагов (6,7%). По количеству взятых объектов трофические группы беспозвоночных были практически равномерно распределены в рационе птенцов: зоофаги (22,0%), полифаги (21,0%), фитофаги (21,0%), некрофаги (20,0%) и сапрофаги (16,0%). Условия окружающей среды играют важную роль, влияя на структуру рациона. Наиболее благоприятные условия питания для вида были обнаружены на охраняемых природных территориях. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. Наиболее благоприятные условия питания для вида были обнаружены на охраняемых природных территориях. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. Наиболее благоприятные условия питания для вида были обнаружены на охраняемых природных территориях. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. Анализ показал, что кормовое потребление мухоловками было одинаковым на всех участках. Наибольшее разнообразие беспозвоночных обнаружено на модельном участке 2 (природный парк «Гомильшанские леса») - 62 таксона, а на модельном участке 4 (национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. а в модельном участке 4 (Национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4. а в модельном участке 4 (Национальный природный парк «Гетманский») - 33 таксона. Индексы сходства были выше в модельном участке 3 (30) по сравнению с участком 1 (26), что свидетельствует о том, что птицы могут переключаться между разными видами беспозвоночных, что вызывает формирование экологических преадаптаций и дальнейшую синантропизацию видов. Наивысшие показатели Жаккара (57,5%) и Соренсена (73,0%) для 23 таксонов беспозвоночных выявлены на модельных участках 3 и 4.