Філософське поняття диспозиційності в лінгвістичному вимірі

Abstract

В статті розглянуто філософське поняття диспозиційності в лінгвістичному вимірі, лінгвістичну референцію як відношення імені до об’єкта, який називають, як процедуру співвідношення знака з цим об’єктом і як інструмент актуалізації світу, у процесі якого досягається мета референції – відбиття об’єкта в мові, тобто номінація. В обраному визначенні окремої уваги заслуговує розуміння референції як інструмента актуалізації світу, тобто як засобу створення його онтології, для дослідження чого в сучасній філософії, а потім і мовознавстві, активно розробляється теорія вигаданих світів. В статье рассмотрено философское понятие диспозицийности в лингвистическом измерении, лингвистическую референцию как отношение имени к объекту, который называют, как процедуру соотношение знака с этим объектом и как инструмент актуализации мира, в процессе которого достигается цель референции – отражение объекта в языке, то есть номинация. В выбранном определении отдельного внимания заслуживает понимания референции как инструмента актуализации мира, то есть как средства создания его онтологии, для исследования чего в современной философии, а затем и языкознании, активно разрабатывается теория вымышленных миров. The article considers the philosophical notion of disposition in the linguistic dimension, linguistic reference as the relation of a name to the object that is named, as a procedure of relation of a sign with this object and as a tool of actualization of the world, in the process of which the purpose of reference - reflection of object in language, that is nomination - is achieved. In the chosen definition, the understanding of reference as an instrument of actualization of the world, i.e. as a means of creating its ontology, deserves separate attention, for the study of which the theory of fictional worlds is actively developed in modern philosophy, and then in linguistics as well.