Рольова реальність освітніх практик філософії: філософ як ментор

Abstract

Розглядається рольова реальність освітньої репрезентації філософії, аналізується роль філософа як учителя та ментора. Акцентується увага, що через практики наставництва реалізуються настанови щодо соціально конструйованого характеру навчання та значущості навчання з досвіду та через досвід. Звертаючись до практики менторства, описуються дидактичні прийоми здійснення філософського наставництва в освітній площині. У рамках менторства як дидактичної моделі та прийому виникає зустріч філософського мислення та екзистенціальної терапії. Рассматривается ролевая реальность образовательной репрезентации философии, анализируется роль философа как учителя и ментора. Акцентируется внимание, что через практики наставничества реализуются наставления по социально конструированного характера обучения и значимости обучения с опыта и через опыт. Обращаясь к практике менторства, описываются дидактические приемы осуществления философского наставничества в образовательной плоскости. В рамках менторства как дидактической модели и приема возникает встреча философского мышления и экзистенциальной терапии. This article presents the role reality of educational representation of philosophy, it analyses the role of a philosopher as a teacher and mentor. It points that the social–constructive guidelines, as well as the importance of learning from experience and through experience, are realized through mentoring practice. Referring to the mentoring practice, didactic techniques of teaching philosophy in educational mentoring areal are described. As part of mentoring as a didactic model and technique, there is the collision of philosophical thinking and existential therapy.