Функція і роль шекспірівського претекста в драматургії Тома Стоппарда («Розенкранц і Гільденстерн мертві»)

Abstract

Розглянуто п'єсу «Розенкранц і Гільденстерн мертві», що являє собою діалогічну взаємодію трьох художніх мов, а саме: класичної (шекспірівської), абсурдистської і постмодерністської (власне стоппардовської). Аналіз інтертексту даної п'єси демонструє, що, вводячи абсурдистську модель світу в контекст шекспірівського «Гамлета», Том Стоппард створює власну варіацію людської буттєвості. Рассмотено пьесу «Розенкранц и Гильденстерн мертвы», что представляет собой диалогическое взаимодействие трех художественных языков, а именно: классический (шекспировский), абсурдистский и постмодернистский (собственно стоппардовский). Анализ интертекста данной пьесы показывает, что, вводя абсурдистскую модель мира в контекст шекспировского «Гамлета», Том Стоппард создает собственную вариацию человеческого бытия. The play Rosencrantz and Guildenstern are Dead is examined, which represents the dialogic interaction of three artistic languages, namely: classical (Shakespearean), absurdist and postmodernist (Stoppard's own). The analysis of the intertext of this play shows that by introducing the absurdist model of the world into the context of Shakespeare's Hamlet, Tom Stoppard creates his own variation of human existence.