Карнавальність як літературне явище

Abstract

У статті розглянуто карнавальність як явище, що було введено в літературознавство М. М. Бахтіним і позначає результат впливу традицій середньовічного карнавалу на культуру мислення. Карнавальність як явище літератури відноситься до епохи постмодернізму та вбачає в собі відображення повсякденного, реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу. Традиція карнавального сприйняття простежується в літературі ХХ століття найчастіше в тих творах, для яких характерна тенденція моделювання історичних процесів в їх діалогічному звернені до минулого і майбутнього. В статье рассмотрена карнавальность как явление, которое было введено в литературоведение М. М.Бахтиным и обозначает результат влияния традиций средневекового карнавала на культуру мышления. Карнавальность как явление литературы относится к эпохе постмодернизма и видит в себе отражение повседневной, реальной жизни как театра абсурда, апокалипсического карнавала. Традиция карнавального восприятия прослеживается в литературе ХХ века чаще всего в тех произведениях, для которых характерна тенденция моделирования исторических процессов в их диалогическом обращении к прошлому и будущему. The article considers carnivality as a phenomenon, which was introduced into literary studies by M. M. Bakhtin and denotes the result of the influence of medieval carnival traditions on the culture of thought. Carnivality as a phenomenon of literature belongs to the era of postmodernism and sees itself as a reflection of everyday, real life as a theater of the absurd, apocalyptic carnival. The tradition of carnival perception can be traced in the literature of the twentieth century most often in those works, which are characterized by a tendency to model historical processes in their dialogic reference to the past and the future.