Функціонально-семантичні особливості втілення природного часу в мові прози М. Вінграновського

Abstract

Лінгвістичний час, який пронизує майже всі рівні мовної системи, у лінгвістиці позначають загальним терміном «темпоральність». Темпоральність — це об’єктивно-суб’єктивна категорія, яка, з одного боку, співвідноситься з об’єктивним (реальним) часом, з другого, — з відображенням часових характеристик і відношень дійсності у свідомості людей, тобто концептуальним і перцептивним часом. Лингвистическое время, которое пронизывает почти все уровни языковой системы, в лингвистике обозначают общим термином «темпоральность». Темпоральность — это объективно субъективная категория, которая, с одной стороны, соотносится с объективным (реальным) временем, с другой, — с отображением временных характеристик и отношений действительности в сознании людей, то есть концептуальным и перцептивным временем. Linguistic time, which permeates almost all levels of the language system, in linguistics is denoted by the general term "temporality". Temporality is objective-subjective category, which, on the one hand, is correlated with objective (real) time, on the other — with the reflection of temporal characteristics and relations of reality in the minds of people, ie conceptual and perceptual time.