Писемне мовлення і графічна комунікація: прагматичні лінії перетину

Abstract

Проблема вивчення специфіки функціювання одиниць графеміки належить до таких, що потребують міждисциплінарного підходу. Положення про мотивованість мовних знаків системою екстра-та інтралінгвальних чинників, поступ, розвиток та можливість трансформації одиниць мовної системи, взаємозв'язок між усною й писемною формами мовлення, зокрема змістом і формою його вираження, належать до методологічних постулатів мовознавства, що не є новими, однак потребують розвитку з урахуванням нових дослідницьких парадигм. Проблема изучения специфики функционирования единиц графемики относится к требующих междисциплинарного подхода. Положение о мотивированности языковых знаков системой высшего и интралингвальних факторов, продвижение, развитие и возможность трансформации единиц языковой системы, взаимосвязь между устной и письменной формами речи, в частности содержанию и форме его выражения, относящиеся к методологическим постулатов языкознания, не являются новыми, однако нуждаются в развитии с учетом новых исследовательских парадигм. The problem of studying the specifics of the functioning of grapheme units is one that requires an interdisciplinary approach. The position on the motivation of language signs by a system of higher and intralingual factors, the promotion, development and possibility of transformation of units of the language system, the relationship between oral and written forms of speech, in particular the content and form of its expression, are not new, but need development taking into account new research paradigms.