ХАРЬКОВСКИЕ ИСТОРИКИ НА ПЕРЕПУТЬЕ: ПРОБЛЕМЫ АДАПТАЦИИ К НОВЫМ СОЦИАЛЬНО-ПОЛИТИЧЕСКИМ УСЛОВИЯМ 1920-х – 1930-х гг.

Abstract

Показаны проблемы адаптации харьковских историков к новым общественно-политическим реалиям 1920-х – 1930-х гг. Рассматривается влияние общественно-политических и социокультурных факторов на формирование и реализацию жизненных планов научной интеллигенции 1920-х – 1930-х гг. Выделено два варианта жизненных стратегий историков Харькова: 1) вынужденная поддержка историками (преимущественно старшего поколения) большевистской власти; 2) активная борьба молодых историков-коммунистов с «буржуазным национализмом» и «оппортунизмом» в советской исторической науке. Ни одна из жизненных стратегий не гарантировала спасение от репрессий. Показані проблеми адаптації харківських істориків до нових суспільно-політичних реалій 1920-х – 1930-х рр. Розглядається вплив успільно-політичних та соціокультурних чинників на формування та реалізацію жизненних планів наукової інтелігенції 1920-х – 1930-х рр. Виділено два варіанти життєвих стратегій істориків Харкова: 1) вимушена підтримка істориками (переважно старшого покоління) більшовицької влади; 2) активна боротьба молодих істориків-комуністів з «буржуазним націоналізмом» і «опортунізмом» в радянській історичній науці. Ні одна з життєвих стратегій не гарантувала порятунок від репресій. In this article are shown the problems of adaptation of Kharkiv historians to the new socio-political realities of the 1920-s – 1930-s. Influence of socio-political and socio-cultural factors on the formation and realization of vital plans of scientist intelligence 1920-s – 1930-s is examined in the article. Рick out two variants of vital strategies of historians of Kharkiv: 1) Support forced historians (mainly the older generation) Bolshevik power; 2) active struggle of young historians Communists with «bourgeois nationalism» and «oppor-tunism» in Soviet historical science. None of the life strategies are not guaranteed salvation from repression.