Зміни парадигми наукової діяльності у контексті мистецької освіти

Abstract

В статті виокремлено напрями можливої трансформації парадигми наукової діяльності і педагогічної науки, виявлено головні аксіологічні дослідницькі орієнтири у мистецькій освіті. Розглядаючи новітню поліцентричну науку (мистецьку педагогіку), якій властиві поширення і поглиблення міждисциплінарних форм пізнання, поліконцептуальність, гіпотетичність, неоднозначність інтерпретацій, зближення наукових і художніх методів пізнання, актуалізація гуманістично-рефлексивних його методів тощо, автор робить висновок, що сьогодні складається новий тип ідеалів і норм наукового пізнання, дослідження, способів пояснення і обґрунтованості знання. В статье выделены направления возможной трансформации парадигмы научной деятельности и педагогической науки, выявлены основные аксиологические исследовательские ориентиры в художественном образовании. Рассматривая новую полицентрическую науку (художественную педагогику), которой свойственны распространение и углубление междисциплинарных форм познания, поликонцептуальность, гипотетичность, неоднозначность интерпретаций, сближение научных и художественных методов познания, актуализация гуманистически-рефлексивных его методов и т.д., автор делает вывод, что сегодня складывается новый тип идеалов и норм научного познания, исследования, способов объяснения и обоснованности знания. The article highlights the directions of possible transformation of the paradigm of scientific activity and pedagogical science, reveals the main axiological research guidelines in art education. The latest polycentric science (art pedagogy) is characterized by the spread and deepening of interdisciplinary forms of cognition, polyconceptuality, hypotheticalness, ambiguity of interpretations, convergence of scientific and artistic methods of cognition, actualization of humanistic-reflexive methods, etc. Тoday there is a new type of ideals and norms of scientific knowledge, research, ways of explaining and validity of knowledge.