Please use this identifier to cite or link to this item: https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4026
Title: Напрями діяльності центральної комісії допомоги дітям в Україні (1922–1932 рр.)
Other Titles: Направления деятельности центральной комиссии помощи детям в Украине (1922-1932 гг.)
The Directions of Activities of the Central Commission for Assistance to Children in Ukraine (1922-1932)
Authors: Іонова, О. М.
Лупаренко, С. Є.
Keywords: Центральна комісія допомоги дітям
напрями
діти
діяльність
дитячі установи
оздоровлення
дитяча безпритульність
Центральная комиссия помощи детям
направления
дети
деятельность
детские учреждения
оздоровление
детская беспризорность
Central Commission for Assistance to Children
directions
children
activities
children‟s institutions
health maintenance
child homelessness
Issue Date: 27-Oct-2020
Publisher: Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди
Citation: Іонова О. М. Напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям в Україні (1922–1932 рр.) / О. М. Іонова, С. Є. Лупаренко // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. / Харків. нац. пед. ун-т ім. Г. С. Сковороди ; [редкол.: О. М. Іонова (голов. ред.) та ін.]. – Харків : ХНПУ, 2020. – № 49. – С. 43–55.
Abstract: Державно-громадський характер розвитку сучасної системи освіти передбачає поєднання діяльності держави та громадськості (комісій, комітетів, рад, громадських товариств) у соціокультурному забезпеченні дітей. З огляду на це доцільним є вивчення досвіду діяльності організацій, що вдало розв‟язували освітні, соціальні і культурні проблеми дитинства, зокрема Центральної комісії допомоги дітям, яка діяла в Україні протягом 1922-1932 рр. з метою об‟єднання зусиль соціуму в боротьбі з дитячою безпритульністю, покращенні побуту дитячих закладів, громадського харчування тощо. Метою дослідження є висвітлення напрямів діяльності Центральної комісії допомоги дітям. Використано загальнонаукові (історико-педагогічний аналіз, узагальнення, ретроспективний, хронологічний), історико-структурний, порівняльно-зіставний, ретро-праксиметричний, проблемно-цільовий і прогностичний методи наукового пізнання. З‟ясовано групи дітей, з якими працювала Центральна комісія допомоги дітям (діти з губерній, охоплених голодом; безпритульні діти; діти безробітних батьків; діти – повні сироти; діти з руху юних ленінців; діти членів комітетів незаможних селян; діти, які залишили дитячі будинки за віком; хворі діти). Узагальнено основні напрями діяльності Центральної комісії допомоги дітям, а саме: утримання дитячих установ; надання дотацій та підтримка відділів народної освіти, охорони здоров‟я, округів, юних ленінців; реевакуація дітей; надання індивідуальної допомоги; індивідуальне патронування дітей; боротьба з дитячою безпритульністю; охорона материнства і дитинства. Визначено джерела надходжень коштів до Центральної комісії допомоги дітям, зокрема: податки та інші місцеві збори; добровільні збори і відрахування; продаж марок, значків, прапорів, газет і брошур; прибутки від підсобних підприємств; внески і відрахування осередків товариства «Друзі дітей»; лотереї і казино; кошторисні асигнування відділу охорони здоров‟я і відділу народної освіти; кошти робочих та різних організацій; збір із нетрудового населення. Виокремлено перспективи впровадження педагогічно цінного досвіду діяльності Центральної комісії допомоги дітям в сучасну освітню практику, а саме: забезпечення комплексного підходу до розв‟язання соціальних й освітньо- культурних проблем дітей з боку закладів освіти, педагогів, батьків, громадських організацій; посилення співпраці держави і громадських організацій у справі соціокультурного забезпечення дітей; усвідомлення дорослими цінності дитинства і дитини; підвищення вимог до педагогів; налагодження взаємодії закладів освіти з батьками. Государственно-общественный характер развития современной системы образования предполагает сочетание деятельности государства и общественности (комиссий, комитетов, советов, общественных объединений) в социокультурном обеспечении детей. Учитывая это целесообразным является изучение опыта деятельности организаций, которые удачно решали образовательные, социальные и культурные проблемы детства, в частности Центральной комиссии помощи детям, которая действовала в Украине на протяжении 1922-1932 гг. С целью объединения усилий социума в борьбе с детской беспризорностью, улучшения быта детских учреждений, общественного питания и тому подобное. Целью исследования является освещение направлений деятельности Центральной комиссии помощи детям. Использованы общенаучные (историко-педагогический анализ, обобщение, ретроспективный, хронологический), историко-структурный, сравнительно-сопоставительный, ретро-праксиметрический, проблемно-целевой и прогностический методы научного познания. Выяснено группы детей, с которыми работала Центральная комиссия помощи детям (дети из губерний, охваченных голодом; беспризорные дети, дети безработных родителей, дети - полные сироты, дети из движения юных ленинцев, дети членов комитетов бедноты, дети, которые оставили детские дома по возрасту, больные дети). Обобщены основные направления деятельности Центральной комиссии помощи детям, а именно: содержание детских учреждений; предоставления дотаций и поддержка отделов народного образования, здравоохранения "я, округов, юных ленинцев; реэвакуация детей; оказание индивидуальной помощи; индивидуальный патронаж детей; борьба с детской беспризорностью; охрана материнства и детства. Определены источники поступлений средств в Центральной комиссии помощи детям, в том числе: налоги и другие местные сборы; добровольные сборы и отчисления; продажа марок, значков, флагов, газет и брошюр; доходы от подсобных предприятий; взносы и отчисления ячеек общества «Друзья детей»; лотереи и казино, сметные ассигнования отдела охраны здоровья "и отдела народного образования; средства рабочих и различных организаций; сбор с нетрудовой населения. Выделены перспективы внедрения педагогически ценного опыта деятельности Центральной комиссии помощи детям в современную образовательную практику, а именно: обеспечение комплексного подхода к решению "Обязательства социальных и образовательно-культурных проблем детей со стороны учебных заведений, педагогов, родителей, общественных организаций; усиление сотрудничества государства и общественных организаций в деле социокультурного обеспечения детей; осознание взрослыми ценности детства и ребенка; повышение требований к педагогам; налаживание взаимодействия учебных заведений с родителями. The state and public nature of development of the modern education system involves a combination of activities of the state and the public (commissions, committees, councils, public organizations) concerning social-cultural support of children. Taking this into consideration, it seems reasonable to study the experience of organizations that successfully solved children‟s educational, social and cultural problems. The Central Commission for Assistance to Children was one of them. It worked in Ukraine in 1922- 1932 to consolidate the efforts of society in the fight against child homelessness, improve the work of children‟s institutions, catering etc. The aim of the article is to reveal the directions of activities of the Central Commission for Assistance to Children. In order to carry out this study, the authors have used a set of research methods. They are general scientific methods (historicalpedagogical analysis, generalization, retrospective, chronological), historicalstructural, comparative, retro-praximetric, problem-target and prognostic research methods. The groups of children which the Central Commission for Assistance to Children worked with have been identified. They are: children from famine-stricken regions, homeless children, children of unemployed parents, children-orphans, children from the movement of young Leninists, children of the members of committees of poor peasants, children who left orphanages by age and sick children. The main directions of activities of the Central Commission for Assistance to Children have been generalized in the article. They are: maintenance of children's institutions; providing grants and support to the departments of public education, health care, districts and young Leninists; re-evacuation of children; providing individual assistance; children‟s individual patronage; fight against child homelessness; protection of motherhood and childhood. The sources of income of the Central Commission for Assistance to Children have been determined. They are: taxes and other local fees; donations and charges; sale of stamps, badges, flags, newspapers and brochures; profits from subsidiaries; fees and charges of the public organization “The Friends of Children”; lotteries and casinos; budget allocations from the Department of Health Care and the Department of Public Education; funds of workers and other organizations; unearned taxes. The prospects for introduction of positive experience of the Central Commission for Assistance to Children in modern educational practice have been outlined. They 45 are: providing a comprehensive approach to solving children‟s social and educational-cultural problems by educational institutions, teachers, parents and public organizations; strengthening cooperation between the state and public organizations concerning socio-cultural provision of children; awareness of the value of child and childhood by adults; increasing the requirements for teachers; establishing interaction between educational institutions and parents.
URI: http://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/4026
ISSN: 2312-0657 (Print)
2312-8046 (Online)
Appears in Collections:Кафедра освітології та інноваційної педагогіки
Кафедра теорії і методики викладання природничо-математичних дисциплін у дошкільній, початковій і спеціальній освіті



Items in DSpace are protected by copyright, with all rights reserved, unless otherwise indicated.