Українська «сентиментальна» любов як естетичний концепт і лінгвоментальний досвід (за повістю «Маруся» Григорія Квітки-Основ’яненка)

Abstract

У статті прокоментовано естетичні ознаки сентименталізму як провідного художнього напряму в європейській літературі кінця ХVІІІ — перших десятиліть ХІХ ст. Становлення жанру сентиментальної прози в українському культурному просторі пов’язане з творчістю Григорія Квітки-Основ’яненка, зокрема з виходом у світ його повісті «Маруся», де письменник талановито й переконливо відтворив психологізм української «сентиментальної» любові, використавши українську мову як лінгвоментальний досвід народу втілювати в слові найтонші порухи людської душі. The article is devoted to the aesthetic features of sentimentalism as the leading mode in the European literature of the late XVIII — first decades of the XIX century. The genesis of the sentimental prose in the Ukrainian cultural space is connected with the creative work by Hryhorii Kvitka-Osnovyanenko, in particular with publishing his novella «Marusia», in which the writer skillfully and earnestly shows the psychologism of Ukrainian «sentimental» love, using the Ukrainian language as the linguomental experience of the nation to embody finest movements of the human soul in the word.