Національна традиція у духовно-моральному вихованні дітей

Abstract

Початком духовно-морального виховання дитини є знання традиції. Вони здобуваються двома основними шляхами. Перший це безпосередній контакт дитини з умовами існування за допомогою органів чуття. Другий – засвоєння досвіду людства, закріпленого в мові. Особливістю знань традиції є те, що в них не просто фіксується результат взаємодії людини із зовнішнім світом, але здійснюється також чуттєво-емоційна оцінка, визначається значення результатів взаємодії. Началом духовно-нравственного воспитания ребенка является знание традиции. Они приобретаются двумя основными путями. Первый это непосредственный контакт ребенка с условиями существования с помощью органов чувств. Второй - усвоение опыта человечества, закрепленного в языке. Особенностью знаний традиции является то, что в них не просто фиксируется результат взаимодействия человека с внешним миром, но осуществляется также чувственно-эмоциональная оценка, определяется значение результатов взаимодействия. The beginning of spiritual and moral upbringing of the child is the knowledge of tradition. They are acquired in two main ways. The first is the direct contact of the child with the conditions of existence with the help of sensory organs. The second is the learning of the experience of mankind, which is embodied in the language. The peculiarity of the knowledge of tradition is that they not only fix the result of human interaction with the outside world, but also carry out a sensual and emotional evaluation, the significance of the results of interaction is determined.