Кафедра історії України

Постійний URI для цієї колекції

Перегляд

Останні подання

Зараз показано 1 - 5 з 243
  • Документ
    ЗБЕРЕЖЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ СПАДЩИНИ УКРАЇНИ У ХХІ СТОЛІТТІ
    (Видавнича група «Наукові перспективи», 2024) Чернікова, І. В.; Аксьонова, Н. В.; Тимошик, М. М.
    Цінність культурної спадщини, її різноманіття та збереження й популяризацію в країнах Європи почали усвідомлювати у другій половині ХХ ст., після Другої світової війни. Європейська культурна політика скерована на дотримання принципу «єдність у різноманітті». Важливим етапом у формуванні світового простору збереження культурної спадщини є Конвенція ЮНЕСКО про охорону світової культурної та природної спадщини у 1972 р., яку Україна ратифікувала ще у 1988 р. Євроінтеграційні прагнення України потребують забезпечення збереження культурної спадщини у відповідності до норм міжнародних юридично-правових стандартів та узгодження вітчизняного чинного законодавства з потребами та реаліями часу. Особливим безпрецедентним викликом для України є російсько-українська війна, що посилилися після повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 р. В Україні наявна законодавча база, яка регулює сферу охорони та збереження культурної спадщини. Подальше вдосконалення законодавства у сфері охорони культурної спадщини та дотичних до неї напрямків державної політики є процесом швидше наздоганяючим, аніж превентивним. Дієвим інструментарієм збереження культурної спадщини є превентивна реставрація та оцифровування об’єктів культурної спадщини. В Україні процес опановування та практичного застосування даного інструментарію потребує державної підтримки, уваги з боку місцевих громад та міжнародної співпраці. Вкрай важливо на всіх рівнях провести осмислення та переосмислення наявного культурного спадку, усвідомити його роль та можливості для процесу деколонізації, патріотичного виховання, розвитку туристичної сфери, духовно-світоглядних орієнтирів суспільства та громадян, міжнародної політики та гуманітарного розвитку держави. Російсько-українська війна лише посилює необхідність швидкого та ефективного реагування на наявні та потенційні втрати культурної спадщини. У перспективі маємо складну відновлювальну роботу зі спадщиною на деокупованих територіях та проблеми з пошуком і поверненням в Україну вкрадених російськими окупантами культурних цінностей. The value of cultural heritage, its diversity and preservation and popularization in European countries began to be realized in the second half of the 20th century, after the Second World War. European cultural policy is aimed at observing the principle of «unity in diversity». An important stage in the formation of the world space for the preservation of cultural heritage is the UNESCO Convention on the Protection of World Cultural and Natural Heritage in 1972, which Ukraine ratified in 1988. Ukraine’s European integration aspirations require ensuring the preservation of cultural heritage in accordance with the norms of international legal standards and the harmonization of current domestic legislation with the needs and realities of the time. A particular unprecedented challenge for Ukraine is the Russian-Ukrainian war, which intensified after the full-scale invasion on February 24, 2022. Ukraine has a legislative framework that regulates the protection and preservation of cultural heritage. Further improvement of the legislation in the field of cultural heritage protection and related areas of state policy is a catch-up rather than a preventive process. Preventive restoration and digitization of cultural heritage objects is an effective tool for preserving cultural heritage. In Ukraine, the process of mastering and practical application of this toolkit requires state support, attention from local communities, and international cooperation. It is extremely important at all levels to carry out an understanding and reinterpretation of the existing cultural heritage, to realize its role and opportunities for the process of decolonization, patriotic education, development of the tourism sphere, spiritual and worldview orientations of society and citizens, international politics and humanitarian development of the state. The Russian-Ukrainian war only reinforces the need for a quick and effective response to existing and potential losses of cultural heritage. In the future, we have complex restoration work with heritage in the de-occupied territories and problems with the search and return to Ukraine of cultural values stolen by the Russian occupiers.
  • Документ
    CURRENT ISSUES IN THE CRIMINAL LEGAL PROTECTION OF CULTURAL HERITAGE IN UKRAINE
    (AD ALTA: Journal Of Interdisciplinary Research, 2024) Akimov, M.; Pokhylenko, I.; Chernikova, I.; Buryk, Z.
    Since the preservation of cultural heritage sites is essential, their criminal legal protection remains relevant today. This study aims to provide a comprehensive examination of the norms of Ukraine's Criminal Code that, in one way or another, relate to the protection of Ukrainian cultural heritage. The research employed the methods of analysis, synthesis, scientific generalization, and formal-logical method. The paper explores Articles 178, 193, 201, 298, 307, and 316 of the Criminal Code of Ukraine. In the context of Article 178 of the Criminal Code of Ukraine, it is stated that the subject of this criminal offense - a religious building or place of worship - is much narrower than the concept of "cultural heritage." At the same time, Articles 193 and 201 of the Criminal Code of Ukraine specify that the subject can only be a tangible object associated with intangible cultural heritage objects. Part 2 of Article 298 of the Criminal Code of Ukraine directly relates to the criminal-legal protection of cultural heritage in Ukraine. The article analyzes the sanctions of Part 2 of Article 298 of the Criminal Code of Ukraine and provides recommendations for determining punishment under this part of the article. The paper also describes violations of legislative technique in constructing the composition of the criminal offense stipulated in Part 2 of Article 298 of the Criminal Code of Ukraine and offers recommendations for their elimination. Оскільки збереження об'єктів культурної спадщини має важливе значення, їх кримінально-правова охорона залишається актуальною і сьогодні. Метою цього дослідження є комплексний аналіз норм Кримінального кодексу України, які так чи інакше стосуються охорони культурної спадщини України. У дослідженні використано методи аналізу, синтезу, наукового узагальнення та формально-логічний метод. Предметом дослідження є статті 178, 193, 201, 298, 307 та 316 Кримінального кодексу України. У контексті ст. 178 КК України констатується, що предмет цього кримінального правопорушення - релігійна споруда або культове приміщення - є значно вужчим, ніж поняття "культурна спадщина". Водночас у статтях 193 та 201 Кримінального кодексу України зазначено, що предметом може бути лише матеріальний об'єкт, пов'язаний з об'єктами нематеріальної культурної спадщини. Частина 2 статті 298 Кримінального кодексу України безпосередньо стосується кримінально-правової охорони культурної спадщини в Україні. У статті проаналізовано санкції ч. 2 ст. 298 Кримінального кодексу України та надано рекомендації щодо призначення покарання за цією частиною статті. Також описано порушення законодавчої техніки при конструюванні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 298 КК України, та надано рекомендації щодо їх усунення.
  • Документ
    Джерелознавство історії України: питання теорії, методики, історії
    (Видавництво Сага, 2010) Богдашина, О. М.
    Навчально-методичний посібник присвячено важливим проблемам теорії та методики джерелознавства історії України. Подано також огляд розвитку наукових знань про історичні джерела. Приділено увагу питанням методології та методики українського джерелознавства, які забезпечують теоретичну базу та надають методично-практичну допомогу студентам з метою більш грунтовного опрацювання ними історичних джерел. Посібник розраховано на викладачів та студентів з спеціальності "Історія" та всіх, хто цікавиться джерелами з історії України. The textbook is devoted to the important problems of the theory and methodology of source studies of the history of Ukraine. It also provides an overview of the development of scientific knowledge about historical sources. Attention is paid to the issues of methodology and techniques of Ukrainian source studies, which provide a theoretical basis and provide methodological and practical assistance to students for a more thorough study of historical sources. The textbook is intended for teachers and students of the speciality "History" and anyone interested in sources on the history of Ukraine.
  • Документ
    «БУДИНКИ СМЕРТІ». БІЛОМОРСЬКО-БАЛТІЙСЬКИЙ КАНАЛ
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Явтушенко, А. С.
    У публікації проаналізовано будування Біломорсько-Балтійського каналу, на якому працювали в’язні з спеціальних примусових таборів для військовополонених і цивільних, в яких людей карали не через те, що зробили, а ким вони були. Будівництво тривало впродовж 1931-1933 років. Згідно з наказом Й. Сталіна, канал мав бути побудований протягом короткого терміну і коштувати дешево. Зазначено, що насправді концтабори не можна було назвати будинками і це не через погану атмосферу. Люди масово вмирали, а їх тіла кидали в бетон при заливці шлюзів та причальних стінок. Проте загальна кількість в’язнів не зменшувалася, оскільки постійно привозили поповнення. Ті, кому вдавалося зберегти життя, отримували травму на все життя. The publication analyzes the construction of the White Sea-Baltic Canal, on which prisoners from special forced camps for prisoners of war and civilians worked, in which people were punished not for what they did, but for who they were. Construction continued during 1931-1933. According to the order of J. Stalin, the canal had to be built within a short period of time and cost cheap. It is noted that in fact, concentration camps could not be called houses and this is not because of a bad atmosphere. People died en masse, and their bodies were thrown into concrete during the filling of locks and quay walls. However, the total number of prisoners did not decrease, as reinforcements were constantly brought in. Those who managed to survive were traumatized for life.
  • Документ
    ФОРМУВАННЯ ІДЕЇ УКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛІЗМУ НА ПОЧАТКУ ХХ СТ. ТА СТВОРЕННЯ ОУН
    (Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2021) Цицхвая, В. М.
    У публікації розглянуто формування ідеї українського націоналізму на початку ХХ ст. та створення ОУН. Аналіз походження та еволюції українського націоналізму обумовлює необхідність звернення до його витоків, що лежать в українофільстві ХІХ ст., яке з’явилось із прагнення до збереження української мови, літератури, самобутності та культури. Зазначено, що український націоналізм у своїй основі представляв суспільно-політичний рух, спрямований на вираження, захист та реалізацію інтересів українського народу. Головним засобом вирішення зазначених завдань було створення української національної держави. The publication examines the formation of the idea of Ukrainian nationalism at the beginning of the 20th century. and creation of the OUN. The analysis of the origin and evolution of Ukrainian nationalism determines the need to turn to its origins, which lie in the Ukrainophilism of the 19th century, which arose from the desire to preserve the Ukrainian language, literature, identity and culture. It was noted that Ukrainian nationalism was basically a socio-political movement aimed at expressing, protecting and realizing the interests of the Ukrainian people. The main means of solving the mentioned tasks was the creation of the Ukrainian national state.