Ідея марності дочасного людського життя в повісті Г. Квітки-Основ’яненка «Маруся» (до питання про тяглість національної літературної традиції)

Abstract

У статті розглянуто проблему зв’язку творчості Григорія Квітки-Основ’яненка з традиціями української літератури XVII – XVIII ст. На матеріалі повісті «Маруся» автор дослідження аналізує деякі особливості потрактування письменником ідеї марності дочасного життя, що складає одну з основних рис барокового світобачення. В статье рассматривается проблема связи творчества Григория Квитки-Основьяненко с традициями украинской литературы XVII – XVIII вв. На материале повести «Маруся» автор исследования анализирует некоторые особенности интерпретации писателем идеи суетности земной жизни, являющейся одной из характерных черт барочного мировоззрения. The article deals with the problem of the connection of Hryhorii Kvitka-Osnovianenko’s works with the traditions of 17th- and 18th-century Ukrainian literature. On the material of the novella «Marusia» the author of the research analyzes the writer’s interpretation of the idea of vanity of one’s earthly life that is one of the characteristic features of the Baroque world view.