ОСОБИСТІСТЬ МУСТАФИ БАРЗАНІ У ПАРТИКУЛЯРНОМУ ТА ІНТЕГРАЛЬНОМУ ВИМІРІ КУРДСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ

Abstract

Стаття присвячена аналізу діяльності Мустафи Барзані (1903‒1979) – лідера курдського націоналізму, з’ясуванню його ролі у розвитку курдизму на Близькому Сході та процесах державотворення Іракського Курдистану. Зроблені висновки про те, що військово-політична діяльність М. Барзані визначалася симбіозом партикулярного та інтегрального націоналізму. Незважаючи на ідею створення єдиного етнічного Курдистану, задекларовані інтегральні ідеї на практиці зводилися до вузькопартикулярних, зокрема боротьби за автономію курдофонних територій Іраку за відсутності єдності курдизму, наявності різних політичних організацій, кланово-племінної ворожнечі і проявів екстремізму на прикладі діяльності «пешмерга». Статья посвящена анализу деятельности Мустафы Барзани (1903‒1979) ‒ лидера курдского национализма, определению его роли в развитии курдизма на Ближнем Востоке и процессах государственного строительства Иракского Курдистана. Сделаны выводы о том, что военно-политическая деятельность М. Барзани определялась симбиозом партикулярного и интегрального национализма. Несмотря на идею создания единого этнического Курдистана, задекларированные интегральные идеи на практике сводились к узкопартикулярным, в частности к борьбе за автономию курдофонных территорий Ирака при отсутствии единства курдизма, наличию различных политических организаций, кланово-племенной вражде и проявлениям экстремизма на примере деятельности «пешмерга». This research is devoted to the analysis of Mustafa Barzani’s activity as a leader of Kurdish nationalism, to clarification of his role in the development of Kurdism in the Middle East and in the processes of state construction of Iraqi Kurdistan. The conclusions about M. Barzani’s military and political activity was determined by the symbiosis of particularistic and integral nationalism have been made in this article. Despite the idea of creating the united ethnic Kurdistan, the declared integral ideas in practice were reduced to narrow-restricted ideas, in particular to the struggle for the autonomy of Iraqi Kurdophone territories in the absence of Kurdish unity, the presence of different political organizations, clan-tribal hostility and the manifestations of extremism for example the Peshmerga’s activity.