Реакційна здатність 3-оксамоїл- та 3-сукценоїл-заміщених N-фенілантранілових кислот

Abstract

Ці експериментальні дані показують, що 3-оксаміл- і 3-сукціноілзаміщені N-фенілантранілова кислоти є досить слабкими кислотами, сила яких залежить від природи і положення заступників в неантранільному фрагменті молекули. Введення електронноакцепторних заступників (2'-SI, 4'-SI) кілька збільшує дисоціацію сполук через велику стабілізацію аніона. Електрон-заступники мають протилежний ефект. Введення в молекулу N-фенілантранілові кислоти в положенні 3 оксамоіламідного або сукціноіламідного фрагмента призводить до регулярного зниження сили кислот на ~ 0,6 од. Для 3-оксамоіл- і 3-сукціноілзаміщенних N-фенілантранілова кислот вплив заступників на амідний фрагмент молекули не перебуває у межах експериментальних кордонів. Вважається, що це пов'язано з віддаленістю цих заступників від реакційного центру, з невеликою відмінністю в електроннодонорних властивостей заступників, які є частиною амідного фрагмента молекули (CH3, CH2CH2OH, C3H7-i, C4H9 -n). Цікаво відзначити, що pKa відповідних похідних 3-оксамоіл- і 3-сукціноілзаміщенних N-фенілантранілова кислот збігаються в межах помилки експерименту. Эти экспериментальные данные показывают, что 3-оксамил- и 3-сукциноилзамещенные N-фенилантраниловые кислоты являются довольно слабыми кислотами, сила которых зависит от природы и положения заместителей в неантранильном фрагменте молекулы. Введение электроноакцепторных заместителей (2'-SI, 4'-SI) несколько увеличивает диссоциацию соединений из-за большой стабилизации аниона. Электрон-заместители имеют противоположный эффект. Введение в молекулу N-фенилантрановой кислоты в положении 3 оксамоиламидного или сукциноиламидного фрагмента приводит к регулярному снижению силы кислот на ~ 0,6 ед. Для 3-оксамоил- и 3-сукциноилзамещенных N-фенилантраниловых кислот влияние заместителей на амидный фрагмент молекулы не находится в пределах экспериментальных границ. Считается, что это связано с удаленностью этих заместителей от реакционного центра, с небольшим отличием в электроннодонорных свойствах заместителей, которые являются частью амидного фрагмента молекулы (CH3, CH2CH2OH, C3H7-i, C4H9 -n). Интересно отметить, что pKa соответствующих производных 3-оксамоил- и 3-сукциноилзамещенных N-фенилантраниловых кислот совпадают в пределах ошибки эксперимента. These experimental data show that 3-oxamyl- and 3-succinoyl-substituted N-phenylanthranilic acids are fairly weak acids, the strength of which depends on the nature and position of the substituents in the non-anthranilic fragment of the molecule. The introduction of electron-acceptor substituents (2'-SI, 4'-SI) somewhat increases the dissociation of compounds due to the large stabilization of the anion. Electron-substituents have the opposite effect. Introduction to the molecule of N-phenylanthranic acid in the 3 position of the oxamoylamide or succinoylamide fragment leads to a regular decrease in the strength of acids by ~ 0.6 units. For 3-oxamoyl- and 3-succinoyl-substituted N-phenylanthranilic acids, the effect of substituents on the amide fragment of a molecule is not within the experimental margin. This is believed to be due to the remoteness of these substituents from the reaction center, with a slight difference in the electron-donor properties of the substituents that are part of the amide fragment of the molecule (CH3, CH2CH2OH, C3H7-i, C4H9-n). It is interesting to note that pKa of the corresponding derivatives of 3-oxamoyl- and 3-succinoyl-substituted N-phenylanthranilic acids coincide within the experimental error.