Н. Н. Страхов и Л. Н. Толстой : литературный диалог

Abstract

В статье представлен анализ многолетней переписки между известным критиком и философом Н.Н. Страховым и Л.Н. Толстым, свидетельствующей о неизменном и глубоком интересе критика ко всему созданному писателем, о ясном осознании гениальности и поэтического дарования великого художника. Проблема «Н.Н. Страхов и Л.Н. Толстой» относится к числу очень важных не только в толстоведении, но и в истории русской литературы XIX века. Творческое содружество великого писателя и выдающегося критика является важным фактом истории русской литературы. В течение четверти века Н. Страхов был преданным другом, верным литературным помощником и советником Л.Н. Толстого. Исследователи творчества Л.Н. Толстого признают, что именно Н.Н. Страхов оказал определенное влияние на эстетический кодекс писателя, а из писем известно о том, как Л.Н. Толстой действительно прислушивался к суждениям своего частого собеседника и многолетнего корреспондента. Сложно и противоречиво решалась проблема осмысления творчества писателя в дореволюционной критике, когда в русской критике наметилась противоречивая тенденция к отрицанию творческого наследия Л.Н. Толстого вместо объективного анализа. В этот период выходили в свет новые романы Л.Н. Толстого, которые были восприняты критиками того времени весьма спорно и неоднозначно. Н.Н. Страхов, который держал корректуры данных произведений, наиболее глубоко среди современников раскрыл эстетическое своеобразие и новаторство новых творений Л.Н. Толстого. У статті запропоновано аналіз багатолітнього листування між відомим критиком і філософом М.М. Страховим та Л.М. Толстим, що свідчить про незмінний і глибокий інтерес критика до всього створеного Л.М. Толстим, про ясне усвідомлення геніальності і поетичного дарування великого митця. Проблема «М.М. Страхов і Л.М. Толстой» належить до ряду важливих не лише у вивченні творчості Л.М. Толстого, але і в історії російської літератури XIX століття. Творча співдружність великого письменника і видатного критика є важливим фактом історії російської літератури. Протягом чверті століття М.М. Страхов був відданим другом, вірним літературним помічником і радником Л.М. Толстого. Дослідники творчості Л.М. Толстого визнають, що саме М.М. Страхов вплинув на естетичний кодекс письменника, а сам Л.М. Толстой дійсно прислухався до думок свого співрозмовника і багатолітнього кореспондента. Складно і суперечливо вирішувалася проблема осмислення творчості письменника в дореволюційній критиці, коли в російській полеміці з’явилася суперечлива тенденція до заперечення творчої спадщини Л.М. Толстого замість її об’єктивного аналізу. У цей період виходили в світ нові романи Л.М. Толстого, які були сприйняті критиками того часу вельми спірно і неодностайно. Саме М.М. Страхов, що займався коректурами цих творів, найглибше серед сучасників розкрив естетичну своєрідність і новаторство нових творінь Л.М. Толстого. The article represents profound analysis of long-lasting and active correspondence between a well-known critic N. Strahov and a famous writer L. Tolstoy, testifying to the constant critic’s interest to all Tolstoy’s creations, proving his realization of Tolstoy’s genius and poetic talent of the great artist. The question «N. Strahov and L. Tolstoy» is one of the most essential not only in the study of Tolstoy’s creative heritage but also in the history of Russian literature of XIX century. A creative concord of a great writer and a prominent critic is an important fact in the history of Russian literature. During a quarter of the century N. Strahov was a devoted friend, faithful helper and adviser of L. Tolstoy. The researchers of L. Tolstoy’s creative heritage admit that N. Strahov influenced the writer’s aesthetic code greatly and L. Tolstoy took into account all the critical judgments of his long-term correspondent. The comprehension and critical estimation of L. Tolstoy’s works in the pre-revolution period was rather contradictory because of the tendency to the denial of writer’s creative legacy instead of its object ive analysis. New L . Tolstoy’s novels were published and treated ambiguously by his contemporaries. It was N. Strahov, who proofread these works, pointed out aesthetic originality and showed innovation of Tolstoy’s creative works.