https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/30 2022-03-20T04:53:08Z https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/6887 Title: ГЕҐЕЛЬ, ГЬОЛЬДЕРЛІН І МИ, УКРАЇНЦІ, АБО ЧИ ВАРТО ПРИСЛУХОВУВАТИСЬ ДО ПОРАД НІМЕЦЬКОГО ІДЕАЛІЗМУ? Authors: Култаєва, М. Abstract: У статті здійснюється експлікація низки ідей Геґеля, а також співзвучних їм філософських розвідок Гельдерліна, які торкаються посилення суспільної значущості філософії у добу національного самоствердження та соціокультурних зрушень у Німеччині на зламі ХVIII та XIХ століть, розглядаються можливості адаптації цього теоретичного і практичного дoсвіду до українських соціокультурних контекстів. Розкривається геґелівська інтерпретація діалектичного зв'язку між філософською творчістю і філософською освітою у формуванні культури філософії, яка передбачає засвоєння і розбудову її категоріального апарату і розширення відповідних семантик, що фіксують різні аспекти процесу розвитку філософського мислення, тим самим здійснюючи селекцію оновлених смислів за критерієм рівня теоретичних узагальнень. Обґрунтовується доцільність переосмислення геґелівських інтуїцій щодо «хитрощів поняття» і «хитрощів розуму» у стратегіях і практиках духовного оновлення українського суспільства. В статье осуществляется экспликация ряда идей Гегеля, а также созвучных им философских изысканий Гельдерлина, которые затрагивают усиление общественной значимости философии во время национального самоутверждения и социокультурных сдвигов в Германии на рубеже ХVIII и XIХ веков, рассматриваются возможности адаптации этого теоретического и практического контекста. Раскрывается гегелевская интерпретация диалектической связи между философским творчеством и философским образованием в формировании культуры философии, которая предполагает усвоение и развитие ее категориального аппарата и расширение соответствующих семантик, фиксирующих разные аспекты процесса развития философского мышления, тем самым осуществляя селекцию обновленных смыслов по критерию уровня обобщений. Обосновывается целесообразность переосмысления гегелевских интуиций по «уловкам понятия» и «уловкам разума» в стратегиях и практиках духовного обновления украинского общества. The article represents the explication of some Hegel’s ideas with coherence to Hölderlin’s philo sophical reflections, all of which are dealing with the problem of making more significant the philosophy for the social life especially in the period of the national self-statement and radical cultural transformations on the crossing of the XVIII-th and XIX-th centuries. The communication between Hegel and Hölderlin shows the different ways of making philosophy more available for lower classes of population. Hölderlin’s considering on this problem was to make philosophical thinking more sensuous through its transforming into a new rational religion. Hegel perceived solving of this problem in education and teaching without reducing standards of philosophy as a science. The university philosophy with its abstract concepts and systems was criticized by Hölderlin and accepted by Hegel, because his aim was to activate the social and orientation functions of philosophical ideas. The popular philosophy with its metaphorical language was regarded by him as preparing for fundamental philosophical studies. The role of the philosophical lyric in the evolution of German Idealism is analyzed with its impulses for the renewal of philosophical thinking. Hegel shows some risks of symbiosis of the lyric and philosophy such as losing its freedom and turning into a new mythology with eclipse of reason. Hegel em phasizes the role of the grammar of philosophical thinking: its concepts and categories. The dialectical potential of concepts is illustrated on their cunning possibility what might be regarded as opening of closed systems. The adaptation possibilities of this theoretical and practical expe rien ce to the Ukrainian social and cultural contexts are regarded. Hegel’s interpretation of the dialectical interconnection existing between the philosophical creativity and the philosophical education for the foundation of the philosophical inquiring culture are actual today as well his demand to search for the truth. The causes for explaining Hegel’s intuitions about the concept’s and reason’s cunning are stating in their validity for developing strategies and practices of the spi ritual renewal of the Ukrainian society 2021-01-01T00:00:00Z https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/6878 Title: Post- digital practice and spatial specificity of music Authors: Ryabinina, О.; Trynyak, М.; Kovalenko, І.; Kalnytsyi, E. Abstract: The specificity of space aesthetics in virtual music is analyzed in the article, we consider the basic features of Homo Virtualis as a unity formed by effect of accessible Infinite and apperception of mostlyaffective-bodily experience. Hermeneutic potential of Homo Virtualis is provided by uniformed coding of sound qualities inside the digital continuum, transformed shapes of conceptual art. Sound performance of the open is embodied not only through the allusions of Ambient but refined post-digitalaesthetics, aesthetics of ‘failure’, methods of ‘glitch’. Implementing philosophical and aesthetical tools we investigate ideology and practice of virtual music-making. Digital artists experience is considered via microsound technology, tele-immersion, as a version of post-digital with orientation on a myth of nature. It is shown that evocation of music and sound unity of Homo Virtualis reveal/bring to life ancient views about magic of the soundscape. Simultaneously, through ontological self-ufficiency ofτέχνη in online music the fact that post-digital aesthetics belongs to the digital appears in hypostasis from aesthetical music being into impersonal media-message. Mutual representation of the truth and mystification which is specific to art is transforming into performed myth of involvement. Virtual music causes speculations on essence and limits of music. У статті аналізується специфіка естетики простору у віртуальній музиці, розглядаються основні риси Homo Virtualis як єдності, утвореної ефектом доступного Безкінечності та сприйняттям переважно афективно-тілесного досвіду. Герменевтичний потенціал Homo Virtualis забезпечується уніфікованим кодуванням звукових якостей всередині цифрового континууму, трансформованими формами концептуального мистецтва. Звукове виконання open втілено не лише через алюзії Ambient, але й витончену постдігіталестетику, естетику «провалу», методи «глюку». Впроваджуючи філософсько-естетичний інструментарій, ми досліджуємо ідеологію та практику віртуального музикування. Досвід цифрових художників розглядається за допомогою мікрозвукової технології, теле-занурення, як версія пост-цифрового з орієнтацією на міф про природу. Показано, що викликання музичної та звукової єдності Homo Virtualis відкриває/оживає стародавні уявлення про магію звукового ландшафту. Водночас, через онтологічну самодостатність τέχνη в онлайн-музиці факт приналежності постцифрової естетики до цифрової постає в іпостасі з естетичної музики в безособове медіа-повідомлення. Взаємне уявлення про істину та містифікацію, характерне для мистецтва, перетворюється на виконаний міф про причетність. Віртуальна музика викликає спекуляції щодо сутності та меж музики. В статье анализируется специфика космической эстетики в виртуальной музыке, рассматриваются основные черты Homo Virtualis как единства, образованного воздействием доступного Бесконечного и апперцепцией преимущественно аффективно-телесного опыта. Герменевтический потенциал Homo Virtualis обеспечивается унифицированным кодированием звуковых качеств внутри цифрового континуума, преобразованными формами концептуального искусства. Звуковое перформанс открытого воплощается не только через аллюзии Ambient, но и через утонченную постцифровую эстетику, эстетику «провала», приемы «глюка». Применяя философско-эстетические инструменты, мы исследуем идеологию и практику виртуального музицирования. Опыт цифровых художников рассматривается через технологии микрозвука, телеиммерсии, как вариант постцифрового с ориентацией на миф о природе. Показано, что эвокация музыки и звуковое единство Homo Virtualis раскрывают/оживляют древние представления о магии звукового ландшафта. Одновременно через онтологическую самодостаточность τέχνη в онлайн-музыке тот факт, что постцифровая эстетика принадлежит цифровой, выступает в ипостаси из эстетической музыки как бытия в безличное медиа-сообщение. Взаимная репрезентация правды и мистификации, свойственная искусству, трансформируется в разыгранный миф сопричастности. Виртуальная музыка вызывает размышления о сущности и пределах музыки. 2021-01-01T00:00:00Z https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/6844 Title: До питання про рівні інтеркультурної комунікації в освіті Authors: Триняк, М. В. Abstract: Автором у статті було розглянуто питання про рівні інтеркультурної комунікації в освіті. Інтеркультурна комунікація є структурованим процесом, має свої рівні і формоутворення, які дозволяють розширювати тематичні горизонти і здійснювати селекцію емпіричного матеріалу. Для дослідження потенціалу інтеркультурної комунікації на мікрорівні евристичного значення набуває модель лакуни, тобто розриву, білої плями у тексті. Ця модель запозичена з етнолінгвістики. Автором в статье были рассмотрены вопросы уровня интеркультурной коммуникации в образовании. Интеркультурная коммуникация является структурированным процессом, имеет свои уровни и формообразование, позволяющие расширять тематические горизонты и осуществлять селекцию эмпирического материала. Для исследования потенциала интеркультурной коммуникации на микроуровне эвристического значения приобретает модель лакуны, то есть разрыва, белого пятна в тексте. Эта модель заимствована из этнолингвистики. The author in the article considered the level of intercultural communication in education. Intercultural communication is a structured process, with its own levels and formations which allow us to expand our thematic horizons and to select the empirical material. To investigate the potential of intercultural communication at the micro level, the model of a lacuna, i.e. a gap, a white spot in a text, acquires heuristic value. This model is borrowed from ethnolinguistics. 2021-06-08T00:00:00Z https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/6843 Title: Освіта і глобалізіція: детектування і локації Authors: Cадоха, О. В. Abstract: В статті розглянуто взаємозв'язок глобалізації та освіти. Міжкультурна освіта, пропонуючи плюральність навчально-виховних практик, орієнтується на парадигму "моделі океану цивілізацій", де захищена національна ідентичність і культурна спадщина, глобально примножена, спрямована також на глобальне знання й визнання культур, глобальні цінності, транспарентність, плюральність, взаємообмін і взаємозбагачення. В статье рассмотрена взаимосвязь глобализации и образования. Межкультурное образование, предлагая плюральность учебно-воспитательных практик, ориентируется на парадигму "модели океана цивилизаций", где защищена национальная идентичность и культурное наследие, глобально приумноженное, направлено также на глобальное знание и признание культур, глобальные ценности, транспарентность, плюральность, взаимообмен и взаимообогащение. The article examines the relationship between globalisation and education. Intercultural education, offering plurality of educational practices, is oriented to the paradigm of "ocean of civilizations model", where national identity and cultural heritage, globally augmented, are protected, aims also at global knowledge and recognition of cultures, global values, transparency, plurality, interchange and mutual enrichment. 2021-06-08T00:00:00Z