Кафедра зарубіжної лiтератури та слов’янських мов імені професора Михаїла Гетманця
Постійний URI для цієї колекції
Перегляд
Перегляд Кафедра зарубіжної лiтератури та слов’янських мов імені професора Михаїла Гетманця за Назва
Зараз показано 1 - 20 з 274
Результатів на сторінку
Параметри сортування
- ДокументBaroque: myth, mythopoeia, and mythopoetic paradigm (Zuenko M. Myth in the English Baroque Literature)(Sumy State University ; V. N. Karazin Kharkiv National University, 2020) Kryvoruchko, S.Marina Zuienko’s monograph “Myth in the English Baroque Literature” deals with the history of the 17th century English literature from the viewpoint of the mythopoeia which rises considerable interest. This period of the English literature is determined by the peak of Baroque style which, according to P. Davidson, can manifest itself in any literary epoch through non-classic combinations of classical forms to create magnificent images and represent deep emotions. The author is right to assert that the metaphysical style became one of the Baroque style variations being characteristic of the 17th century English literature and possessing numerous narrative means. A multidimensional mythopoetic paradigm can be found in the works of outstanding representatives of that time: John Donne, George Herbert, Andrew Marvell, Henry Vaughan, Richard Crashaw, John Milton, Thomas Stanley, John Hall, William Shakespeare, Francis Beaumont, John Fletcher, John Ford, Robert Boyle, etc. The author proves it in her study. Монографія Марини Зуєнко "Міф в літературі англійського бароко" розглядає історію англійської літератури 17 століття з точки зору міфопеї, яка викликає значний інтерес. Цей період англійської літератури визначається піком стилю бароко, який, на думку П. Девідсона, може проявлятися в будь-яку літературну епоху через некласичні поєднання класичних форм для створення пишних образів і представлення глибоких емоцій. Автор має рацію стверджувати, що метафізичний стиль став однією з різновидів стилю бароко, характерних для англійської літератури 17 століття і володіючи численними переказами. Багатовимірну міфопоетичну парадигму можна знайти в роботах видатних представників того часу: Джона Донна, Джорджа Герберта, Ендрю Марвелла, Генрі Вона, Річарда Крешо, Джона Мілтона, Томаса Стенлі, Джона Холла, Вільяма Шекспіра, Френсіса Бомонта, Джона Флетчера, Джон Форд, Роберт Бойл та ін. Автор доводить це у своєму дослідженні. Монография Марины Зуенко "Миф в литературе английского барокко" рассматривает историю английской литературы 17 века с точки зрения мифопеи, которая вызывает большой интерес. Этот период английской литературы определяется пиком стиля барокко, который, по мнению П. Дэвидсона, может проявляться в любую литературную эпоху через неклассические сочетание классических форм для создания пышных образов и представления глубоких эмоций. Автор прав, утверждая, что метафизический стиль стал одной из разновидностей стиля барокко, характерных для английской литературы 17 века и обладая многочисленными переводами. Многомерную мифопоетичную парадигму можно найти в работах выдающихся представителей того времени: Джона Донна, Джорджа Герберта, Эндрю Марвелла, Генри Она, Ричарда Крэшо, Джона Милтона, Томаса Стэнли, Джона Холла, Уильяма Шекспира, Фрэнсиса Бомонта, Джона Флетчера, Джон Форд, Роберт Бойл и др. Автор доказывает это в своем исследовании.
- ДокументCognitive narratology: methods and prospects of research(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди ; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2019) Kuznetsova, O. S.The article is devoted to modern cognitive research in the fi eld of narratology. The key aspects that determine the specifi cs of literary studies of the cognitive areas were considered in the article. The purpose of the article is to identify and characterize leading trends in cognitive research. Current narratological studies of the post-structuralism period have been characterized. Close links of cogni-tive narratology with other branches of science, which can be traced at the level of methods, object and purpose of research, have been identifi ed. It is concluded that this kind of links will be further strengthened through methodological ex-change and cooperation. The arguments of opponents of the cognitive approach were analyzed, and the shortcomings of the cognitive science methodology were identifi ed. The scientifi c works of literary predecessors, which formed the ba-sis for the further emergence and development of cognitive narratology, were considered. Views on cognitive research in the fi eld of literary criticism of such scientists as A. Palmer, D. Herman, W. Schmid, M.-L. Ryan et al. were reviewed. The contribution of modern Ukrainian researchers to cognitive science has been traced. Particular attention is paid to the study of the content of the central con-cept of cognitive science «mind» as well as its meaningful translation into East Slavic languages. The views of cognitive scientists on the problem of the degree of openness of the mind of a fi ctional character for readers and researchers have been examined. Ways of reproducing the mind of the heroes of a work of art have been identifi ed. As a result of the study, the fast pace of development of cogni-tive narratology and the growing attention of researchers to the wide possibilities of its methodology were revealed. The prospects of future research in the areas of cognitive narratology, which consist in studying the ways of expression of children’s and adult mind in the fi ctional narrative of children’s works of East Slavic authors, are noted. Стаття присвячена проблемі сучасних когнітивних досліджень в області наратології. У статті було розглянуто ключові аспекти, які визначають специфіку літературознавчих досліджень когнітивного спрямування. Метою статті є визначення та характеристика провідних тенденцій у когнітивних дослідженнях. Були схарактеризовані актуальні на сьогоднішній день наратологічні дослідження постструктуралістського періоду. Виявлено тісні зв’язки когнітивної наратології з іншими галузями науки, які простежуються на рівні методів, об’єкту і мети досліджень. Зроблено висновок про подальше зміцнення зв’язків такого роду шляхом методологічного взаємообміну та співпраці. Проаналізовано аргументи противників когнітивного підходу, а також визначено недоліки методології когнітивістики. Розглянуто наукові праці літературознавців-попередників, які склали основу для подальшого виникнення і розвитку когнітивної наратології. Розглянуто погляди на когнітивні дослідження в області літературознавства таких вчених, як А. Пальмер, Д. Херман, В. Шмід, М. Л. Райан та ін. Простежено вклад сучасних українських дослідників до когнітивної науки. Окрему увагу приділено дослідженню змісту центрального поняття когнітивістики «mind» та його багатозначному перекладу східнослов’янськими мовами. Проаналізовано погляди когнітивістів на проблему ступеню відкритості свідомості художнього персонажу для читачів та дослідників. Визначено способи відтворення свідомостей героїв художнього твору. У результаті дослідження було виявлено швидкий темп розвитку когнітивної наратології та зростаючу увагу дослідників до широких можливостей її методології. Означено перспективи майбутнього дослідження в галузі когнітивної наратології, яке полягає у вивченні способів прояву дитячої та дорослої свідомості у художньому наративі дитячих творів східнослов’янських авторів. Статья посвящена проблеме современных когнитивных исследований в области нарратологии. В статье были рассмотрены ключевые аспекты, которые определяют специфику литературоведческих исследований когнитивного направления. Целью статьи является определение и характеристика ведущих тенденций в когнитивных исследованиях. Охарактеризованы актуальные на сегодняшний день нарратологические исследования постструктуралистского периода. Выявлены тесные связи когнитивной нарратологии с другими отраслями науки, которые прослеживаются на уровне методов, объекта и цели исследований. Сделан вывод о дальнейшем укреплении связей такого рода путем методологического взаимообмена и сотрудничества. Проанализированы аргументы противников когнитивного подхода, а также определены недостатки методологии когнитивистики. Рассмотрены научные труды литературоведов-предшественников, которые составили основу для дальнейшего возникновения и развития когнитивной нарратологии. Проанализированы взгляды на когнитивные исследования в области литературоведения таких ученых, как А. Пальмер, Д. Херман, В. Шмид, М. Л. Райан и др. Прослежен вклад современных украинских исследователей в когнитивную науку. Особое внимание уделено исследованию содержания центрального понятия когнитивистики «mind» и его многозначному переводу на восточнославянские языки. Рассмотрены взгляды когнитивистов на проблему степени открытости сознания художественного персонажа для читателей и исследователей. Определены способы воспроизведения сознаний героев художественного произведения. В результате исследования был выявлен быстрый темп развития когнитивной нарратологии и растущее внимание исследователей к широким возможностям ее методологии. Отмечены перспективы будущего исследования в области когнитивной нарратологии, которые заключаются в изучении способов проявления детского и взрослого сознания в художественном нарративе детских произведений восточнославянских авторов.
- ДокументFREEDOM AND SAFETY CONCEPTS IN THE CHILD’S INTERPRETATION (A CASE STUDY OF THE CHARACTER OF PIERRE NOZIÉRE)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-06) Radchuk, O. V.The study reveals the process of developing such abstract concepts as FREEDOM and SAFETY in the mentality of a preschool child. For an adult, these concepts are relevant and significant all lifelong. The research is based on an autobiographical work of a well-known French writer Anatole France that is entitled “Pierre Nozière” and is made up of several short stories united by their content. Anatole France managed to create a character of a child by focusing on young children psychological traits. Several times, the writer compares a young child and a nestling. Analogies are observed in two aspects: a free bird vs a captive bird and a chick in a nest vs an abandoned chick. According to these contrasts, corresponding abstract concepts are developed in little Pierre’s consciousness. For the boy the concept of SECURITY is equal to the concept of HAPPINESS. The formation of the concept of FREEDOM is not clear-cut in the mind of the inquisitive child: although he longs for freedom, he understands that if there are no limits, then danger will arise. Such generalizations are made by the results of the analysis of the psychological characteristics of communicative and other activities of Pierre Nozière, those cognitive and emotional-volitional processes that influenced the formation of the child's personality. Дослідження розкриває процес становлення таких абстрактних понять, як СВОБОДА і БЕЗПЕКА у свідомості дитини дошкільного віку. Для дорослої людини ці поняття є актуальними та значущими протягом усього життя. В основу дослідження покладено автобіографічний твір відомого французького письменника Анатоля Франса "П'єр Нозьєр", що складається з кількох оповідань, об'єднаних за змістом. Анатолю Франсу вдалося створити характер дитини, зосередившись на психологічних особливостях дітей раннього віку. Кілька разів письменник порівнює маленьку дитину з пташеням. Аналогії спостерігаються у двох аспектах: вільний птах проти неволі та пташеня у гнізді проти покинутого пташеняти. Відповідно до цих контрастів у свідомості маленького П'єра формуються відповідні абстрактні поняття. Поняття БЕЗПЕКИ для хлопчика дорівнює поняттю ЩАСТЯ. Формування поняття СВОБОДИ відбувається у свідомості допитливої дитини неоднозначно: хоча вона і прагне свободи, але розуміє, що якщо не буде меж, то виникне небезпека. Такі узагальнення зроблені за результатами аналізу психологічних особливостей комунікативної та інших видів діяльності П'єра Нозьєра, тих пізнавальних та емоційно-вольових процесів, які впливали на формування особистості дитини.
- ДокументGrammar and poetics of modern linguistic and poetic studies(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-05-18) Skorobohatova, O.; Panarina, I.The article examines the current problems of the study of the use of grammatical forms and meanings in artistic discourse makes it possible to make grammatical generalizations in accordance with poetic morphology. У статті розглянуто актуальні проблеми дослідження вживання граматичних форм і значень у художньому дискурсі, що дає змогу зробити граматичні узагальнення відповідно до поетичної морфології.
- ДокументNonverbal Means of Communication in Modern Literature: J. M. Coetzee’s Novel "The Master of Petersburg"(Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Razumenko, I.; Tyshchenko, T.The article is devoted to the study of gestures as semiotic units of communication that perform certain functions, obeying certain laws. The task was to determine the main ways of encoding and decoding nonverbal behavior in a literary text. The study was conducted on the material of the prose of J. M. Coetzee, the famous writer and Nobel Laureate. The subject of the study is the verbal representation of the characters’ nonverbal behavior in his novel “The Master of Petersburg”. The aim of our study is to identify and analyze gestures in J. M. Coetzee’s work that act as markers of the characters’ emotional state, correlate with their psychological portraits, convey their feelings, experiences, and reveal their personal qualities. Статья посвящена изучению жестов как семиотических единиц общения, выполняющих определенные функции и подчиняющиеся определенным закономерностям. Задача состояла в том, чтобы определить основные способы кодирования и расшифровки невербального поведения в художественном тексте. Исследование проводилось на материале прозы Дж. М. Кутзее, известного писателя и нобелевского лауреата. Предметом исследования стала корелляция между вербальным и невербальным поведением персонажей в романе писателя «Осень в Петербурге». Цель исследования - выявление и анализ жестов в произведении Дж. М. Кутзее. Стаття присвячена вивченню жестів як семіотичних одиниць спілкування, що виконують певні функції і підкоряються певним закономірностям. Завдання полягало в тому. Щоб визначити основні способи кодування і розшифровки невербальної поведінки в художньому тексті. Дослідження проводилося на матеріалі прози Дж.М. Кутзеє, відомого письменника і нобелівського лауреата. Предметом дослідження стала кореляція між вербальною і невербальною поведінкою персонажів в романі письменника «Осінь в Петербурзі». Ціль дослідження – виявлення та аналіз жестів у творі Дж.М. Кутзеє, які є маркерами емоційного стану персонажів, співвідносяться з їх психологічними портретами, передають їх почуття, хвилювання та розкривають їх власні якості.
- ДокументParadigmatic System of Grammatical Units (Based on Poetic Text Analysis)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-06) Skorobohatova, O. O.; Stepanchenko, I. I.; Orobinska, M. VThe grammatical paradigm is presented in the form of paired juxtapositions in the Russian poetic text of modern and contemporary. These juxtapositions form semantic unity or oppositions, and polynomial complexes combined into blocks. The contextual-interpretive analysis of poems and their fragments made it possible to single out the stable meaning of “completeness” associated with the representation of the tense, generic and case paradigms, and the particular meanings formed by the representations of binary grammatical paradigms or paired elements of polynomial paradigms. The concretization of grammatical paradigmatic meanings takes place in the text. It is associated with the solution of the poetic “super task”, increases the effect of the fascination of the text and is felt by the reader in the process of perceiving the text as a special poetic device. Усі морфологічні категорії демонструють парадигматичну реалізацію в поетичному тексті. Бінарні категорії частіше репрезентовані як протиставлення, хоча вони також беруть участь у складніших взаємодіях, забезпечуючи стійкі змістові наповнення. Багаточленні категорії зазвичай передають значення додатковості та повноти. У разі віддаленої послідовної реалізації вони можуть виступати як засоби розвитку ліричного сюжету. Мета цієї статті – опис граматичних парадигм, що функціюють у поетичних текстах. Граматична парадигма представлена у вигляді парних зіставлень у російському поетичному тексті нового й новітнього часів. Ці зіставлення утворюють семантичну єдність або опозиції, а поліноміальні комплекси об’єднуються в блоки. Контекстно-інтерпретаційний аналіз віршів та їх фрагментів дав змогу виділити стійке значення “повноти”, пов’язане з репрезентацією часової, родової та відмінкової парадигм, а також виокремити значення, утворені реалізацією бінарних граматичних або парних елементів багаточленних парадигм. У тексті відбувається конкретизація граматичних парадигматичних значень. Вона пов’язана з розв’язанням поетичного “суперзавдання”, відчувається читачем у процесі сприйняття тексту як особливий поетичний засіб. Російський поетичний текст демонструє чимало прикладів такого використання системних можливостей граматичного рівня мови.Проаналізований матеріал засвідчує, що повнота категоріальної парадигми в поетичному тексті передає значення цілісності, універсальності, багатства й різноманіття названого. Послідовне розгортання парадигматичних граматичних форм може бути способом розвитку ліричного сюжету в поетичній оповіді. Перспективою дослідження вважаємо комплексний опис парадигмальних можливостей лексико-граматичної організації поетичного тексту. Принципова відкритість лексичного парадигмального ряду, кінцева кількість граматичних категорій при варіативності поєднань та креативних уявлень створюють надзвичайно цікаве коло віршованих реалізацій, дослідження яких пов’язане з вивченням мовленнєвої діяльності.
- ДокументPARADIGMATIC SYSTEM OF LEXICAL UNITS (BASED ON POETIC TEXT ANALYSIS)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Skorobohatova, O.; Stepanchenko, I.; Orobinska, M.Paradigmatic relations between units of poetic text have been a matter of researcher interest for a long time. But scientists usually focus their attention on the semantics level. Commonly, systems of synonyms, antonyms, and lexical and semantic groups are being analysed in terms of the function they have in the text. The holistic paradigmatic system of text lexical units was never the subject of special study. This article purpose is a description of specific paradigmatic systems, that are formed by lexical units functioning in a poetic text. The research is conducted within the framework of functional linguistics, which involves considering the content of the text to be an active mental activity of the author and the perceiver, interacting in the сommunicative act AUTHOR - TEXT - READER, from the standpoint of the recipient. In the chosen anthropocentric model, paradigmatic text analysis is an attempt to model the process of text perception by the recipient.In contrast to the traditional description of lexical paradigms, the subject of paradigmatic analysis are words and more voluminous intertextual verbal complexes that form a system series as a definition of one or similar concepts or form interconnected perceptual “subject” images in the process of a text or group of texts perception. The study is based on a comparative analysis of Sergei Yesenin's poems “The grove of golden trees has fallen silent” and “Birch”. The presented analysis of the poems shows that the strengthening of the conceptuality entails an increase in the dependence of private paradigms in the hyper paradigm of the text. If we follow a strict analogy with syntax, we can say that the paradigmatic organization of projective texts is closer to parataxis, and conceptual is closer to hypostasis. The study of the paradigmatic organization of the works of Sergei Yesenin proves the expediency of lexical units paradigmatic analysis of the literary text, which opens up the possibility for a more complete interpretation. Парадигматичні відносини між одиницями поетичного тексту давно були у полі уваги дослідників, як правило, на лексичному рівні. Здебільшого, предметом розгляду були системи синонімів, антонімів, лексико-семантичних груп з погляду функції, виконуваної у тексті. Цілісна парадигматична система лексичних одиниць тексту не була предметом спеціального вивчення. Мета цієї статті полягає в опису конкретних прикладах парадигматичних систем лексичних одиниць поетичного тексту. Дослідження виконано в рамках функціональної лінгвістики, що передбачає розгляд змісту тексту як активної мисленнєвої діяльності автора та сприймаючого, що взаємодіють у комунікативному акті АВТОР – ТЕКСТ – ЧИТАЧ, з позицій реципієнта. В обраній антропоцентричній моделі парадигматичний аналіз тексту – це спроба моделювання процесу сприйняття тексту реципієнтом. На відміну від традиційного опису лексичних парадигм предметом парадигматичного аналізу є слова і більш об'ємні внутрішньотекстові вербальні комплекси, що утворюють системний ряд як визначення одного або близьких понять або формують взаємопов'язані перцептивні «предметні» образи в процесі сприйняття тексту або групи текстів. В основі дослідження лежить порівняльний аналіз віршів Сергія Єсеніна «Отговорила роща золотая» та «Береза». Наведений аналіз двох віршів свідчить про те, що посилення концептуального початку тягне за собою збільшення залежності одне від одного приватних парадигм у складі гіперпарадигми тексту. Якщо дотримуватися суворії аналогії з синтаксисом, можна стверджувати, що парадигматична організація проєктивних текстів ближче до паратаксису, концептуальних – до гіпотаксису. Проведене дослідження парадигматичної організації творів С. Єсеніна доводить доцільність парадигматичного аналізу лексичних одиниць художнього тексту, що відкриває можливості більш повної його інтерпретації.
- ДокументProfessor Leonid Ushkalov’s Skovorodiana(Revista Amazonia Investiga, 2021-08-31) Levchenko, N.; Вozhko, Y.; Hontarenko, I.; Baibekova, L.; Chetveryk, V.The article analyzes the contribution of Professor Leonid Ushkalov’s scientific works to the intellectual matrix of Kharkiv Philological School and Skovoroda studies. He outlined in his researches such complex problems of literary and philosophical reasonings by H. Skovoroda as the source of his works; genre-artistic features of his poetry versification; afable definition by Skovoroda as an independent literary genre of philosophical style, and a parable as a model of a fable and philosophical dialogue peculiar fusion; vivid mythological and biblical imagery and the original structure of treatises; deployment in magnificent Baroque forms and in biblical, mythological, emblematic images in the plane of Christian Neoplatonism of philosophical and theological thoughts in the theologian’s «Socratic» dialogues; Skovoroda’s Biblical noematics and heuristics as a text comprehensive allegory of the Holy Bible; the influence of works by Skovoroda on the new, modern and contemporary Ukrainian literature and a great number of other issues, each of which has the prospect of deploying into a separate Skovoroda studies discourse. In particular, it is stated that L. Ushkalov offered more than three hundred themes for further works about H. Skovoroda’s creative activity. У статті проаналізовано внесок наукових праць професора Леоніда Ушкалова в інтелектуальну матрицю Харківської філологічної школи та студії Сковороди. У своїх дослідженнях він окреслив такі складні проблеми літературно-філософських міркувань Г. Сковороди як джерело його творів; жанрово-художні особливості його поетичної версифікації; визначення байки Сковородою як самостійного літературного жанру філософського стилю та притчі як моделі байки та своєрідного злиття філософського діалогу; яскраві міфологічні та біблійні образи та оригінальна структура трактатів; розгортання у чудових формах бароко та в біблійних, міфологічних, емблематичних образах у площині християнського неоплатонізму філософських та богословських думок у «сократичних» діалогах богослова; Біблійна ноематика та евристика Сковороди як текстова всебічна алегорія Святої Біблії; вплив творів Сковороди на нову, сучасну та сучасну українську літературу та велику кількість інших питань, кожна з яких має перспективу розгорнутись в окремому дискурсі Сковороди. Зокрема, зазначено, що Л. Ушкалов запропонував понад триста тем для подальших робіт про творчу діяльність Г. Сковороди В статье проанализирован вклад научных трудов профессора Леонида Ушкалова в интеллектуальную матрицу Харьковской филологической школы и студии Сковороды. В своих исследованиях он очертил такие сложные проблемы литературно-философских рассуждений Г. Сковороды как источник его произведений; жанрово-художественные особенности его поэтической версификации; определение басни Сковородой как самостоятельного литературного жанра философского стиля и притчи как модели басни и своеобразного слияния философского диалога; яркие мифологические и библейские образы и оригинальная структура трактатов; развёртывание в замечательных формах барокко и в библейских, мифологических, эмблематических образах в плоскости христианского неоплатонизма философских и богословских мнений в «сократических» диалогах богослова; Библейская ноематика и эвристика Сковороды как текстовая всесторонняя аллегория Святой Библии; влияние произведений Сковороды на новую, современную и современную украинскую литературу и большое количество других вопросов, каждый из которых имеет перспективу развернуться в отдельном дискурсе Сковороды. В частности, указано, что Л. Ушкалов предложил более трехсот тем для дальнейших работ о творческой деятельности Г. Сковороды
- ДокументRussian Poets and the October Revolution: Alexander Blok, Sergey Yesenin, Mikhail Kuzmin and Others(Revista Amazonia Investiga, 2020-03) Sylaiev, O.; Razumenko, I.; Tararak, O.; Vorozhbit-Horbatiuk, V.; Prokopchuk, I.The article considers the question of the ideological and creative evolution of famous Russian poets at a turning point in the history of the twentieth century – during the years of the active formation of a totalitarian state system and its aesthetic socialist-realist doctrine. Revolutionary maximalism, the idea of a complete renewal of all being, came not only from Marxism and the Bolsheviks, but was also prepared by literature, long before the revolution, it had already “artistically matured” in the poetry of Alexander Blok, Sergey Yesenin, Osip Mandelstam, Vladimir Mayakovsky and many others. There is every reason to assert that the sources of Soviet literature as a cultural phenomenon were not only party leaders, not only so called proletarian culture and commissaries, but also honest artists who were ready to see in the cruelty of the revolution the right path to the cardinal renewal of life that their soul, which was full of angry denial of the world. The authors of the article argue that, having survived “belated insight”, Russian poetry in the person of Alexander Blok, Sergey Yesenin, Andrey Bely, Mickhail Kuzmin and others began a dramatic struggle for humanistic ideals and creative freedom. У статті розглядається питання про ідейно-творчу еволюцію відомих російських поетів на переломному етапі історії ХХ століття – в роки активного формування тоталітарного державного устрою і його естетичної соцреалістичної доктрини. Революційний максималізм, ідея повного оновлення всього буття йшла не тільки від марксизму і більшовиків, але було підготовлена і літературою, задовго до революції вже «визріла» художньо в поезії Олександра Блока, Сергія Єсеніна, Осипа Мандельштама, Володимира Маяковського та багатьох інших. Є всі підстави стверджувати, що у витоків радянської літератури як культурного явища стояли не тільки партійні керівники, не тільки Пролеткульт і Народний комісаріат освіти, а й чесні художники, готові побачити в жорстокості революції правий шлях до кардинального оновлення життя, якого жадала їх душа, переповнена гнівним свытозапереченням . Автори статті доводять, що, переживши «запізніле прозріння», російська поезія в особі Олександра Блока, Сергія Єсеніна, Андрія Білого, Михайла Кузміна та ін. почала драматичну творчу боротьбу за гуманістичні ідеали і свободу творчості. В статье рассматривается вопрос об идейно-творческой эволюции известных русских поэтов на переломном этапе истории ХХ столетия – в годы активного формирования тоталитарного государственного устройства и его эстетической соцреалистической доктрины. Революционный максимализм, идея полного обновления всего бытия шла не только от марксизма и большевиков, но подготавливалась и литературой, задолго до революции уже «вызрела» художественно в поэзии Александра Блока, Сергея Есенина, Осипа Мандельштама, Владимира Маяковского и многих других. Есть все основания утверждать, что у истоков советской литературы как культурного явления стояли не только партийные руководители, не только пролеткульты и наркомпросы, но и честные художники, готовые увидеть в жестокости революции правый путь к кардинальному обновлению жизни, которого жаждала их душа, переполненная гневным мироотрицанием. Авторы статьи доказывают, что, пережив «запоздалое прозрение», российская поэзия в лице Александра Блока, Сергея Есенина, Андрея Белого, Михаила Кузмина и др. начала драматическую творческую борьбу за гуманистические идеалы и свободу творчества. El artículo considera la cuestión de la evolución ideológica y creativa de los poetas rusos famosos en un punto de inflexión en la historia del siglo XX, durante los años de la formación activa de un sistema estatal totalitario y su doctrina estética socialista-realista. El maximalismo revolucionario, la idea de una renovación completa de todo ser, vino no solo del marxismo y los bolcheviques, sino que también fue preparado por la literatura, mucho antes de la revolución, ya había “madurado artísticamente” en la poesía de Alexander Blok, Sergey Yesenin, Osip Mandelstam, Vladimir Mayakovsky y muchos otros. Hay muchas razones para afirmar que las fuentes de la literatura soviética como fenómeno cultural no fueron solo los líderes del partido, no solo la llamada cultura proletaria y los comisarios, sino también artistas honestos que estaban listos para ver en la crueldad de la revolución el camino correcto hacia La renovación cardinal de la vida que su alma, que estaba llena de enojo de negación del mundo. Los autores del artículo argumentan que, después de haber sobrevivido a la “visión tardía”, la poesía rusa en la persona de Alexander Blok, Sergey Yesenin, Andrey Bely, Mickhail Kuzmin y otros comenzó una lucha dramática por los ideales humanistas y la libertad creativa.
- ДокументSemantic and Pragmatic Presuppositions in Postmodern Text(Karabuk University, 2020) Harmash, L.; Khalanska, N.; Melnyk, S.; Nevelska-Hordieieva, O.; Razumenko, I.The article suggests the analysis of literary texts based on the linguistic theory of presuppositions, which is considered to be one of the possible promising approaches to interpreting implicit levels of the literary text. The use of this approach is expected to be effective at various communication levels: character-character, narrator-reader, author-reader. The authors use the method of discourse analysis to study the different types of presuppositions and their functioning not only within isolated abstract expressions, but as a part of a broad cultural context. Linguistic methods are combined with a philological method of text interpretation and an intertextual approach, of being subject to consider a random expression in the context of the literary work as a whole. The analysis of presuppositions specificity in the text and the ways of its explication are based on the theory of presuppositions. The methodology of the analysis focuses on identifying presuppositions to establish dominant semantic categories and systemic interaction between them, constituting the artistic picture of the world in Pelevin’s story as a postmodern writing code. The study of the text at the presuppositions level helps to clarify the architectonics of the postmodern literary text and to define the ideological constants forming the semantic field of comprehension. The main positions in Pelevin's work are occupied by such semantic categories as ‘cosmology’, ‘religion’, ‘society’, ‘science’, ‘art’, etc. Their analysis allowed to formulate a meta-subject of postmodern text, which can be defined as ‘rite de passage’. Pelevin's story is viewed in the context of the dialogue between modernism realized the exhaustion of modern culture, and postmodernism accepted this situation as a given and played the fate tragedy as satyr drama in the best traditions of the ancient theatre: where the modernist hero dies, the postmodernist marginal is able to overcome an irresistible edge. У статті пропонується аналіз художніх текстів на основі лінгвістичної теорії пресупозицій, яка розглядається як один з можливих перспективних підходів до інтерпретації імпліцитних рівнів художнього тексту. Очікується, що використання цього підходу буде ефективним на різних рівнях спілкування: персонаж-персонаж, оповідач-читач, автор-читач. Автори використовують метод дискурсивного аналізу для вивчення різних типів пресупозицій і їх функціонування не тільки в рамках окремих абстрактних виразів, але і як частина широкого культурного контексту. Лінгвістичні методи поєднуються з філологічним методом інтерпретації тексту і інтертекстуальним підходом, коли необхідно розглядати випадковий вираз в контексті літературного твору в цілому. Аналіз специфіки пресуппозиций в тексті і способів їх експлікації заснований на теорії пресуппозиций. Методологія аналізу фокусується на виявленні передумов для встановлення домінуючих семантичних категорій і системної взаємодії між ними, що становлять художню картину світу в оповіданні Пелевіна як постмодерністський письмовий код. Вивчення тексту на рівні передумов допомагає прояснити архітектоніку постмодерністського художнього тексту і визначити ідеологічні константи, що формують семантичне поле розуміння. Основні позиції в творчості Пелевіна займають такі смислові категорії, як «космологія», «релігія», «суспільство», «наука», «мистецтво» та ін. Їх аналіз дозволив сформулювати метапредмета постмодерністського тексту, який може можна визначити як «rite de passage ». Історія Пелевіна розглядається в контексті діалогу модернізму, що усвідомив вичерпаність сучасної культури, і постмодернізму, який прийняв цю ситуацію як даність і розіграв трагедію долі як драму cатіров в кращих традиціях античного театру: де вмирає модерністський герой, постмодерністський маргінал здатний подолати непереборну грань. В статье предлагается анализ художественных текстов на основе лингвистической теории пресуппозиций, которая рассматривается как один из возможных перспективных подходов к интерпретации имплицитных уровней художественного текста. Ожидается, что использование этого подхода будет эффективным на различных уровнях общения: персонаж-персонаж, рассказчик-читатель, автор-читатель. Авторы используют метод дискурсивного анализа для изучения различных типов пресуппозиций и их функционирования не только в рамках отдельных абстрактных выражений, но и как часть широкого культурного контекста. Лингвистические методы сочетаются с филологическим методом интерпретации текста и интертекстуальным подходом, когда необходимо рассматривать случайное выражение в контексте литературного произведения в целом. Анализ специфики пресуппозиций в тексте и способов их экспликации основан на теории пресуппозиций. Методология анализа фокусируется на выявлении предпосылок для установления доминирующих семантических категорий и системного взаимодействия между ними, составляющих художественную картину мира в рассказе Пелевина как постмодернистский письменный код. Изучение текста на уровне предпосылок помогает прояснить архитектонику постмодернистского художественного текста и определить идеологические константы, формирующие семантическое поле понимания. Основные позиции в творчестве Пелевина занимают такие смысловые категории, как «космология», «религия», «общество», «наука», «искусство» и др. Их анализ позволил сформулировать метапредмет постмодернистского текста, который может можно определить как «rite de passage». История Пелевина рассматривается в контексте диалога модернизма, осознавшего исчерпанность современной культуры, и постмодернизма, который принял эту ситуацию как данность и разыграл трагедию судьбы как драму cатиров в лучших традициях античного театра: где умирает модернистский герой, постмодернистский маргинал способен преодолеть непреодолимую грань.
- ДокументThe fall of the roman empire in Valeri Bryusov’s novel-myth The Altar of Victory(Revista Amazonia Investiga, 2019) Harmash, L.; Kholodniak, O.; Kryvoruchko, S.; Razumenko, I.; Razumenko, T.The article considers the antique motifs in Bryusov’s novel-myth The Altar of Victory (1913). We found that there is a complex multi-level hierarchical system of the different motifs. The division of them into three large groups was carried out on the basis of religious beliefs. There are pagans, heretics and Christians. The struggle between them determines the main conflict of the novel. The protagonist, against his will, is involved in historical collisions of a universal significance. Heretic teachings play the leading role among them, which is explained by the enormous influence of Vladimir Solovyov’s work devoted to this topic. Furthermore, the novel reflected Bryusov’s deep interest in the history of ancient Rome, his activity as a translator of Latin poets and his fascination with mysticism and spiritualism. We deduce that Bryusov’s neomythologism has determined the ways of the embodiment of the ancient myth in The Altar of Victory. The author tried to establish correlates between the fall of the Roman empire and a pre-revolutionary era that preceded the October Revolution in Russia (1917) and the Soviet Union (USSR). It gives us grounds for the genre definition of Bryusov’s work as a neomythological novel. У статті розглядаються античні мотиви в романі-міфі В. Я. Брюсова «Вівтар Перемоги» (1913). Ми визначили, що в романі створена складна багаторівнева ієрархічна система, що включає в себе різні мотиви. Залежно від релігійних переконань персонажів всі мотиви діляться на три великі групи: язичницькі, єретичні та християнські. Боротьба між язичниками, єретиками і християнами визначає основний конфлікт роману. Головний герой роману, проти своєї волі, залучений в історичні зіткнення універсального значення. Серед них провідну роль відіграють єретичні вчення, що пояснюється величезним впливом на Брюсова робіт Володимира Соловйова, присвячених цій темі. Крім того, роман відбивав глибокий інтерес російського письменника до історії стародавнього Риму, його діяльність в якості перекладача латинських поетів і його захоплення містикою і спіритизмом. Ми прийшли до висновку, що неоміфологічні інтенції Брюсова зумовили способи втілення стародавнього міфу в романі «Вівтар Перемоги». Автор спробував встановити кореляції між падінням Римської імперії і дореволюційної епохою, яка відбулася перед Жовтневої революції в Росії (1917) і Радянському Союзі (СРСР). Це дає нам підставу для жанрового визначення твору Брюсова як неомифологичного роману. В статье рассматриваются античные мотивы в романе-мифе В. Я. Брюсова «Алтарь Победы» (1913). Мы определили, что в романе создана сложная многоуровневая иерархическая система, включающая в себя различные мотивы. В зависимости от религиозных убеждений персонажей все мотивы делятся на три большие группы: языческие, еретические и христианские. Борьба между язычниками, еретиками и христианами определяет основной конфликт романа. Главный герой романа, против своей воли, вовлечен в исторические столкновения универсального значения. Среди них ведущую роль играют еретические учения, что объясняется огромным влиянием на Брюсова работ Владимира Соловьева, посвященных этой теме. Кроме того, роман отражал глубокий интерес русского писателя к истории древнего Рима, его деятельность в качестве переводчика латинских поэтов и его увлечение мистикой и спиритизмом. Мы пришли к выводу, что неомифологические интенции Брюсова обусловили способы воплощения древнего мифа в романе «Алтарь Победы». Автор попытался установить корреляции между падением Римской империи и дореволюционной эпохой, предшествовавшей Октябрьской революции в России (1917) и Советском Союзе (СССР). Это дает нам основание для жанрового определения произведения Брюсова как неомифологического романа.
- ДокументThe image of Laurence in the novel Simone de Beauvoir "Magic Pictures"(Academic Research Publishing Group, 2019) Kryvoruchko, S.; Fomenko, T.Self-determination of a woman is important for her self-realization at the beginning of the XXI century. A modern woman successfully combines two careers. She presents herself as a specialist and wife / mother. French writer S de Beauvoir drew attention to this in her novel "Magic Pictures" in 1966. Her heroines make it possible to understand the psychological problems of women. The classification of archetypes of goddesses in accordance with the stereotypes of modern women was applied. This concept logically complements feminist criticism and helps to investigate the way the archetypes of the goddesses are manifested in the images, respectively, "feminine", "feminist" and "female" concepts. This will contribute to the clarification of the parable in the works of S. de Beauvoir. S. de Beauvoir uses psychoanalytic approaches to distinguish conscious and unconscious in heroines of literary works, and great attention is paid to unconscious motives and feelings. The writer distinguishes psychoanalytic symptoms, conditions of women to display their personal "psychodrama", which is reflected in literary conflicts. S. de Beauvoir interprets conflicts as external and internal. During the analyses of the writer’s works we also differentiate the conscious and unconscious in her heroines, observe conflicts between men and women, between generations, between the desires of one person, in order to understand better the "mental" state, which promotes character’s development as an existant. The writer made an extremely important artistic and aesthetic contribution into the creation of "feminine" artistic images, which reveals the archetype of Aphrodite, that through the issue of choice introduces the idea of the importance of "love", deprives of feelings and the status of the "Оther" as an inferiority complex, reaching the level of self-realization of an existant.S. de Beauvoir explores the phenomenon of literary existentialism as a problem of choice which a character has to face and contributes to its evolution. S. de Beauvoir’s creation of influential characters, according to "feminine" concept, achieves the highest resonance in the mid ХХ century and extends to the beginning of ХХ–XXI century. Самовизначення жінки важливе для її самореалізації на початку XXI століття. Сучасна жінка успішно поєднує дві кар’єри. Вона представляє себе спеціалістом та дружиною / матір'ю. Французький письменник Ш де Бовуар звернув на це увагу у своєму романі «Чарівні картини» 1966 р. Її героїні дозволяють зрозуміти психологічні проблеми жінки. Була застосована класифікація архетипів богинь відповідно до стереотипів сучасних жінок. Ця концепція логічно доповнює феміністичну критику та допомагає дослідити спосіб виявлення архетипів богинь у образах, відповідно, «феміністична», «феміністична» та «жіноча» концепції. Це сприятиме з’ясуванню притчі у творах Ш. де Бовуара. Ш. де Бовуар використовує психоаналітичні підходи для розрізнення свідомого і несвідомого в героїнях літературних творів, при цьому велика увага приділяється несвідомим мотивам і почуттям. Письменник виділяє психоаналітичні симптоми, умови жінки для прояву своєї особистої "психодрами", що відбивається на літературних конфліктах. Ш. де Бовуар трактує конфлікти як зовнішні, так і внутрішні. Під час аналізу творів письменниці ми також розмежовуємо свідоме та несвідоме в її героїнях, спостерігаємо конфлікти між чоловіками та жінками, між поколіннями, між бажаннями однієї людини, щоб краще зрозуміти «психічний» стан, який сприяє розвитку персонажа як екзистент. Письменниця внесла надзвичайно важливий художньо-естетичний внесок у створення "жіночих" художніх образів, що розкриває архетип Афродіти, що через питання про вибір вводить уявлення про важливість "любові", позбавляє почуттів та статусу "Іншого" як комплексу неповноцінності, що досягає рівня самореалізації екзистентора. де Бовуар досліджує феномен літературного екзистенціалізму як проблему вибору, з якою стикається персонаж, і сприяє його еволюції. Творчість С. де Бовуара, відповідно до «жіночої» концепції, досягає найвищого резонансу в середині ХХ століття і поширюється на початок ХХ – XXI століття. Самоопределение женщины важно для ее самореализации в начале XXI века. Современная женщина успешно совмещает две карьеры. Она представляет себя как специалист и жена / мать. Французская писательница С. де Бовуар обратила на это внимание в своем романе «Волшебные картинки» в 1966 году. Ее героини позволяют понять психологические проблемы женщин. Была применена классификация архетипов богинь в соответствии со стереотипами современных женщин. Эта концепция логически дополняет феминистскую критику и помогает исследовать то, как архетипы богинь проявляются в образах, соответственно, «женских», «феминистских» и «женских» концепций. Это будет способствовать прояснению притчи в трудах С. де Бовуара. С. де Бовуар использует психоаналитические подходы для различения сознательного и бессознательного у героинь литературных произведений, и большое внимание уделяется бессознательным мотивам и чувствам. Автор выделяет психоаналитические симптомы, условия, при которых женщины проявляют свою личную «психодраму», что отражается в литературных конфликтах. С. де Бовуар интерпретирует конфликты как внешние, так и внутренние. Во время анализа работ писателя мы также различаем сознательное и бессознательное в ее героинях, наблюдаем конфликты между мужчинами и женщинами, между поколениями, между желаниями одного человека, чтобы лучше понять «психическое» состояние, которое способствует развитию характера. Писатель внес чрезвычайно важный художественно-эстетический вклад в создание «женских» художественных образов, раскрывающих архетип Афродиты, который через вопрос выбора вводит представление о значении «любви», лишает чувств и статуса «Другое» как комплекс неполноценности, достигающий уровня самореализации экзистента. де Бовуар исследует феномен литературного экзистенциализма как проблему выбора, с которой сталкивается персонаж и способствует его эволюции. Творчество С. де Бовуар, отностельно «женской» концепции, достигает наивысшего резонанса в середине ХХ века и распространяется на начало ХХ – XXI века.
- ДокументThe Linquistic Framework of Poetic Interpretation (a Case Study: the Poem "Children" by Yuri Levitansky)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022) Skorobohatova, O. O.; Krasovytska L. Y.The article aims to present an integrated poetic analysis of one of the poems by Yuri Levitansky. The content of the poem is interpreted within the framework of a comprehensive, interdisciplinary approach to the study of lyrics, which is connected with the development of the ideas generated by Kharkiv Philological School. The framework suggested in the article combines the linguistic and literary approaches to the study of poetry, the study of its linguistic and stylistic texture taking into account intertextual and auto-intertextual interactions as well as the poetic tradition, that is, the text “immersed in life”. The article focuses on the characterization of the main symbolic images of the poem, their conceptual transformations and the role they play in Y. Levitansky’s individual style. Стаття присвячена цілісному філологічному аналізу однієї із центральних поезій книги «Кінематограф» Юрія Левітанського. Її зміст інтерпретуємо в межах комплексного міждисциплінарного підходу до дослідження лірики, що пов’язаний з розвитком ідей Харківської філологічної школи. Цілісний (комплексний) філологічний аналіз передбачає вивчення мовної організації тексту та ідіостилю з огляду на вирішення того художнього “надзавдання”, яке висуває перед собою автор. Запропонований підхід поєднує лінгвістичний і літературознавчий вектори дослідження поезії, вивчення лінгвістичної організації тексту з урахуванням інтертекстуальних та автоінтертекстуальних взаємодій і поетичної традиції, тобто дослідження тексту, що “занурений у життя”. Інтерпретацію поезії здійснено на основі аналізу мовної будови тексту, місця ліричного твору в художньому просторі, який створений автором, у поетичному дискурсі, і це дає змогу зануритися в змістове наповнення твору, у процес формування його поетичного смислу, передбачити можливу читацьку апперцепцію. Схарактеризовано основні образи-символи твору (дерево, птах, небо, дім, дим), динаміку смислових трансформацій (птах – небо, дім – дим, війна – дим), установлено зв’язок тематики та проблематики поезії з іншими творами книги поезій «Кінематограф». Розглянуті метонімічні переноси, характерні для поезії Левітанського цього періоду. Сформульовано гіпотезу, згідно з якою поезія «Діти» виступає як пролог до книги поезій «Листи до Катерини...», у якій послідовно розкривається тема дитинства. Стверджується, що образи-символи поезії, проаналізованої в роботі, є ключовими словами поетичного ідіостилю Юрія Левітанського. Лінгвопоетичний аналіз створює доказову базу для характеристик символічного кола, основних мотивів, тематики й проблематики лірики поета.
- ДокументThe relationship of recovery performance indicators after exercise with indicators of body weight and length of fitness sessions for 24-28-year-old women(Publisher University of Piteşti, Romania, 2018) Kozina, Zh.; Nikolaeva, V.; Safronov, D.; Goncharenko, M.; Razumenko, I.; Tishchenko, T.The purpose of the study: to reveal the effectiveness of the impact of fitness activities on the restoration of the working capacity of women aged 24-28 with different body mass. Material and methods. The study was attended by 62 women aged 24-28 years, whose body weight was in the range of 55-90 kg. Body length was 165-168 cm. The experience of taking sports fitness of the subjects - women ranged from 1 to 2 years. The subjects were tested for endurance and rehabilitation. The heart rate is measured before the test, then the running is carried out in place for 3 minutes, measured by heart rate at the first to fifth minutes of recovery. The impact of body mass and occupational activity on the performance indicators of the subjects was determined. Results. It was showed a significant impact of body mass in combination with the experience of fitness exercises on heart rate when recovering after 3 minutes of running in place on the first and fifth minutes of recovery, as well as on heart rate indicators in a state of rest, No fitness experience during year, or body weight, taken separately, do not affect the performance indicators. But if consider the effect of these factors together, one can observe their significant impact on the rate of recovery of disability. Conclusion. The best indicators of the effect of fitness experience on work restoration are observed in women with lower body weight. This indicates that the optimal body weight contributes to optimizing the training effect in women during fitness classes. Ціль дослідження: виявити ефективність впливу занять фітнесом на відновлення працездатності жінок у віці 24-28 років з різною масою тіла. Матеріал і методи. У дослідженні взяли участь 62 жінки у віці 24-28 років, чия маса тіла перебувала в діапазоні 55-90 кг. Довжина тіла була 165-168 см. Досвід занять спортивною підготовкою жінок становив від 1 до 2 років. Випробовувані були перевірені на витривалість і реабілітацію. Частота серцевих скорочень вимірюється перед тестом, потім виконується біг на місці протягом 3 хвилин, виміряний по частоті серцевих скорочень від першої до п'ятої хвилини відновлення. Встановлено вплив маси тіла і професійної діяльності на показники діяльності випробовуваних. Результати. Було показано значний вплив маси тіла в поєднанні з досвідом фітнес-вправ на частоту серцевих скорочень при відновленні після 3 хвилин бігу на місці на першій і п'ятій хвилинах відновлення, а також на показники серцевого ритму в стані спокою. Відсутність фітнесу протягом року, або маса тіла, взята окремо, не впливають на показники продуктивності. Але якщо розглянути вплив цих факторів разом, можна спостерігати їх значний вплив на швидкість відновлення інвалідності. Висновок. Найкращі показники впливу фітнес-досвіду на відновлення роботи спостерігаються у жінок з меншою масою тіла. Це вказує на те, що оптимальна вага тіла сприяє оптимізації тренувального ефекту у жінок під час занять фітнесом. Цель исследования: выявить эффективность влияния занятий фитнесом на восстановление работоспособности женщин в возрасте 24-28 лет с различной массой тела. Материал и методы. В исследовании приняли участие 62 женщины в возрасте 24-28 лет, чья масса тела находилась в диапазоне 55-90 кг. Длина тела была 165-168 см. Опыт занятий спортивной подготовкой женщин составлял от 1 до 2 лет. Испытуемые были проверены на выносливость и реабилитацию. Частота сердечных сокращений измеряется перед тестом, затем выполняется бег на месте в течение 3 минут, измеренный по частоте сердечных сокращений от первой до пятой минуты восстановления. Установлено влияние массы тела и профессиональной деятельности на показатели деятельности испытуемых. Результаты. Было показано значительное влияние массы тела в сочетании с опытом фитнес-упражнений на частоту сердечных сокращений при восстановлении после 3 минут бега на месте на первой и пятой минутах восстановления, а также на показатели сердечного ритма в состоянии покоя. Отсутствие фитнеса в течение года, или масса тела, взятая отдельно, не влияют на показатели производительности. Но если рассмотреть влияние этих факторов вместе, можно наблюдать их значительное влияние на скорость восстановления инвалидности. Заключение. Наилучшие показатели влияния фитнес-опыта на восстановление работы наблюдаются у женщин с меньшей массой тела. Это указывает на то, что оптимальный вес тела способствует оптимизации тренировочного эффекта у женщин во время занятий фитнесом.
- ДокументTHEORETICAL AND PRACTICAL SIGNIFICANCE OF P.A. LAVROVSKYI’S CREATIVE HERITAGE(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-05-23)Pyotr Alekseevich Lavrovskyi was a famous Ukrainian linguist of the XIX century. He conducted research on the material of different languages involving Indo-European and Proto-Slavic ancient manuscripts on a wide range of Issues: from historical and etymological definition of basic nominations to a systemic description of lexical-semantic and grammatical categories. P. A. Lavrovskyi wrote works on comparative and historical linguistics which have been important for Slavic studies and have both theoretical and practical significance. Despite this, the creative legacy of linguist P. A. Lavrovskyi remains insufficiently studied. Only in 2019 there was published a collection of scientific papers prepared by A. A. Potebnya Institute of Linguistics of the National Academy of Sciences of Ukraine and dedicated to the figure of the so-called Slavist of the XIX century, Professor of Kharkiv University Pyotr Alekseevich Lavrovskyi. Петро Олексійович Лавровський був відомим українським мовознавцем XIX століття. Він проводив дослідження на матеріалі різних мов із залученням індоєвропейських та праслов'янських давніх індоєвропейських рукописів з широкого кола питань: від історико-етимологічного визначення основних номінацій до системного опису лексико-семантичних і граматичних категорій. П. А. Лавровському належать праці з порівняльно-історичного мовознавства, які мали важливе значення для славістики і мають як теоретичне, так і практичне значення. Незважаючи на це, творча спадщина мовознавця П. О. Лавровського залишається недостатньо вивченою. Лише у 2019 році вийшов друком збірник наукових праць, підготовлений Інститутом мовознавства імені О. О. Потебні НАН України, присвячений постаті так званого славіста XIX століття, професора Харківського університету Петра Олексійовича Лавровського.
- ДокументTRANSFORMATION “ONYM – APPELLATIVE” IN ARTISTIC TRADITION AND MODERN FASCINATING DISCOURSES(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-20) Скоробогатова, О.; Панаріна, І.Today’s dynamics from onym to appellative in an evaluative sense demonstrates the process of negative connotation of a number of onyms, their appellation “reduces” the meaning, indicates that the speaker characterizes the name bearer in a negative way. The generalizing function of the appellative which occurs with the individualizing function, besides connotative function, performs the function of expansion and typification. It subconsciously indicates the typicality of the named locus or person, its similarity to other similar ones. Thus, it can be argued that the processes of actualization of evaluative meanings in the modern Ukrainian onym – appellative space of transformation continue to develop. Moreover, they are accelerated during the war, playing the role of the trigger in the information warfare. Сучасна динаміка від оніма до апелятива в оцінному значенні демонструє процес негативної конотації низки онімів, їх апелятив "знижує" значення, вказує на те, що мовець характеризує носія імені негативно. Узагальнююча функція апелятива, яка виникає з індивідуалізуючою функцією, окрім конотативної функції, виконує функцію розширення та типізації. Вона підсвідомо вказує на типовість названого об'єкта чи особи, його схожість з іншими подібними об'єктами. Таким чином, можна стверджувати, що процеси актуалізації оцінних значень в сучасному українському онімно-апелятивному просторі трансформації продовжують розвиватися. Більше того, вони прискорюються під час війни, відіграючи роль спускового гачка в інформаційній війні.
- ДокументА. КОЧЕТКОВ. «БАЛЛАДА О ПРОКУРЕННОМ ВАГОНЕ» (ОПЫТ КОМПОЗИЦИОННО-СЕМАНТИЧЕСКОГО АНАЛИЗА)(ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2019) Гулак, А. Т.Основное внимание в статье уделено интерпретации семантики поэтического текста, содержательной стороны слова как главного конструктивного элемента поэтической речи. В композиционно-семантическом и композиционно-синтаксическом плане стихотворение членится на 3 части. Ядро первой (большей) части составляет драматический диалог двух влюбленных. Эмоциональное напряжение создается загадочностью лиц, ведущих разговор. Семантическая композиция стихотворения чрезвычайно сложна. В его семантическом рисунке перемежаются два речевых плана, подспудно развивающих жизненную драматическую линию героев. Диалог в этом стихотворении выступает своеобразным эмоциональным импульсом к повествованию о крушении поезда, в котором погибает один из героев. Вторая часть стихотворения являет собой повествовательный монолог, в котором представлена жизненная драма одного из героев. Рассказ о катастрофическом событии воспринимается как реализация трагических предчувствий героя, как сюжетное развитие намеченных в его речи мотивов. Переход к 3-му лицу отодвигает изображаемое, объективирует его, позволяет увидеть его как бы со стороны. В заключительной (3-ей) части словесный материал переводится в иную эмоционально-смысловую сферу: в структуру стихотворения включаются формы повелительного наклонения с модальными оттенками пожелания, даже заклинания. В завершающей стихотворение полустрофе от имени лирического героя делается горький вывод непрестанно учитывать хрупкость, непрочность человеческого бытия, его незащищенность от слепой случайности. Головну увагу у статті приділено інтерпретації семантики поетичного тексту, змістовної сторони слова як головного конструктивного елемента поетичного мовлення. У композиційно-семантичному і композиційно-синтаксичному планові вірш членується на 3 частини. Ядро першої (більшої) частини становить драматичний діалог двох закоханих. Емоційну напругу створює загадковість осіб, що ведуть розмову. Семантична композиція вірша надзвичайно складна. У його семантичному малюнку перемежаються два мовних плани, що підспудно розвивають драматичну життєву лінію героїв. Діалог у цьому вірші виступає своєрідним емоційним імпульсом до оповіді про аварію поїзда, у якій гине один з героїв. Друга частина віршу являє собою оповідальний монолог, у якому змальовано життєву драму одного з героїв. Розповідь про катастрофічну подію сприймається як реалізація трагічних передчуттів героя, як сюжетний розвиток намічених у його мові мотивів. Перехід до 3-ої особи відсуває зображуване, дає змогу побачити його ніби збоку. У заключній (3-й) частині словесний матеріал переводиться до іншої емоційно-смислової сфери: у структуру вірша включаються форми наказового способу з модальними відтінками побажання, навіть заклинання. У напівстрофі, що завершує вірш, від імені ліричного героя робиться гіркий висновок невпинно враховувати тендітність, нетривкість людського існування, його незахищеність від сліпої випадковості.The main attention in the article is paid to the interpretation of the semantics of the poetic text, the content of the word as the main constructive element of poetic speech. In terms of semantical and syntactical composition, the poem is divided into three parts. The core of the first (bigger) part is the dramatic dialogue between two lovers. Emotional tension is created by the mysteriousness of the persons conducting the conversation. The semantic composition of the poem is extremely complex. Its semantic layout consists of two speech plans, implicitly developing the dramatic life line of the characters. The dialogue in this poem is a kind of emotional impulse to the narration of the train crash in which one of the characters dies. The second part of the poem is a narrative monologue, which presents the life drama of one of the characters. The story about the catastrophic event is perceived as a realization of the character’s tragic feelings, as a plot development of the motives outlined in his speech. The transition to the 3rd person pushes the picture away, objectifies it, allows you to see it as if from outside. In the final (3rd) part the verbal material is transferred into a different emotional and semantic sphere: the structure of the poem includes imperative forms with modal shades of request, even spell. In the final half-strophe of the poem, a bitter conclusion is made in the name of the lyrical hero to continually take into account the fragility of human existence, its insecurity from blind chance.
- ДокументАБОЛІЦІОНІСТСЬКІ МОТИВИ В ПРАЦЯХ ЄВГЕНА СОЛОВЙОВА(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2023-04-06) Кайгородцева, Б. О.Аболіціоністський рух у Російській імперії 19 століття асоціюється, насамперед, зі скасуванням кріпосного права. Звільнення народу призвело до визволення особистості не лише економічно та соціально, а й духовно. Ці зміни в суспільстві вплинули на літературний процес, а разом з ним і на літературну критику. Одним із представників цього напрямку був Євген Соловйов (Андрійович). Він писав про ставлення різних літературних діячів до кріпосного права. Серед них були такі письменники, як Радищев, Пушкін, Герцен, Тургенєв, Толстой, Григорович та інші. Вони писали про проблеми простого народу, "мужика". Критик описує феномен "розкаяних дворян", до яких належали деякі письменники-поміщики. Надалі тема свободи була домінуючою для творчої інтелігенції. Скасування кріпацтва також внесло зміни в літературу, вивело її на принципово новий рівень, "послужило" народові, завдяки цим подіям з'являється літературний тип "нового героя", який виріс з "нової людини". The abolitionist movement in the Russian Empire of the 19th century is associated, first of all, with the abolition of serfdom. The liberation of the people led to the liberation of the individual not only economically and socially, but also spiritually. These changes in the society affected the literary process and, at the same time, literary criticism. One of the representatives of this field was Yevhen Solovyov (Andreevich). He wrote about various literary figures’ attitude to the serfdom. Among them were such writers as Radishchev, Pushkin, Herzen, Turgenev, Tolstoy, Grigorovich and others. They wrote about the problems of the common people, the “man”. The critic describes the phenomenon of “repentant nobles”, who included some landowner writers. In the future, the theme of freedom was dominant for the creative intellectuals. The abolition of serfdom also brought changes to literature, brought it to a fundamentally new level, and “served” the people.Thanks to these events, a literary type of “a new hero” that grew out of “a new person” appears.
- ДокументАВТОРКА РОМАНУ «МІДЛМАРЧ» ДЖОРДЖ ЕЛІОТ І «ОБРАЗ АВТОРА» ЯК ХУДОЖНЯ ІНСТАНЦІЯ ТВОРУ (ГЕНДЕРНИЙ АСПЕКТ)(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2022-04-07) Скоробогатова, О. О.Пропонується як перспективне дослідження співвідношення текстової інстанції "образ автора" та реальним авторством роману "Мідлмарк" у гендерній площині. Стверджується, що методологія вивчення образу автора як художньої категорії, що безпосередньо організовує текстовий простір, запропонована у працях Анатолія Гулака, з одного боку, та сучасні методи вивчення адресації художнього дискурсу, з іншого боку, застосовані для цієї мети. Автор, як суб'єкт роботи знайомить читача з інстанцією твору, вводить читача в зображуваний художній світ, і коли це відбувається, він (автор) безпосередньо проявляє в ньому і себе. Для того, щоб дослідити, чи виявляє себе образ автора в романі "Мідлмарк"" як чоловіча чи жіноча мовленнєва інстанція, філолог повинен проаналізувати цей образ, відтворити або змоделювати його структуру, охарактеризувати граматичні взаємодії та прояви на різних рівнях організації тексту. Усний переклад у цьому випадку орієнтований на врахування лінгвістичного аспекту твору, а також соціального та історико-літературного аспектів побутування роману в художньому дискурсі 19 століття і в наш час. It is proposed as a promising study of the correlation between the textual instance “author’s image” and the real authorship of the novel “Middlemarch” in the gender plane. It is argued that the methodology of studying the author's image as an artistic category, directly organizing the textual space, proposed in the works of Anatoly Gulak, on the one hand, and modern methods of studying the addressing of artistic discourse, on the other hand, are applicable for this purpose. The author as the instance of the work introduces the reader into the depicted artistic world, and when this happens, s/he (the author) directly manifests her/himself in it as well. In order to investigate whether the author’s image in the novel “Middlemarch” manifests itself as a male or female speech instance, the philologist must analyze this image, reproduce or model its structure, characterize grammatical interactions and manifestations at different levels of text organization. Interpretation in this case is focused on taking into account the linguistic aspect of the work and the social and historical-literary aspects of the novel’s existence in the artistic discourse of the 19th century and currently.
- ДокументАвторские знаки как средство оформления пунктуационно-смысловых вариантов(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2018-10-25) Степанченко, И. И.Авторская пунктуация не является нарушением пунктуационных норм. В широком смысле авторские знаки – это вариативные, альтернативные знаки, выбор которых определяется семантико-стилистическими особенностями высказывания. Рассматриваемая таким образом авторская пунктуация включает в себя разнородные явления, дифференцирующиеся по степени окказиональности оформляемых пунктуационно семантико-стилистических вариантов. Объединяющим эти явления признаком является ситуация выбора знака, т.е. альтернативность вариантов. Авторские знаки в узком смысле слова – это средство создания с помощью пунктуациии окказиональных, нерегулярных семантико-стилистических неологизмов. Как аналогию к разграничению разных типов пунктуационно-смысловых вариантов можно рассматривать деление метафор на языковые (в том числе и т.н. речевые) и индивидуально-авторские. Критерием разграничения в конечном счете служит степень затрудненности перехода от языковых отношений (отношений между вербальными образами) к отношениям образно-понятийным, мыслительным (отношениям между «предметными» образами), т.е. степень привычности, стандартности, регулярности выражаемого метафорой смысла. Авторська пунктуація не є порушення пунктуаційних норм. У широкому розумінні авторські знаки – це варіативні, альтернативні знаки, вибір яких визначається семантико-стилістичними особливостями висловлювання. Розглянута таким чином авторська пунктуація містить різнорідні явища, що диференціюються за ступенем оказіональності семантико-стилістичних варіантів, які підлягають пунктуаційному оформленню. Об’єднуючою ці явища ознакою є ситуація вибору знака, тобто альтернативність варіантів. Авторські знаки у вузькому розумінні – це засіб створення за допомогою пунктуації оказіональних, нерегулярних семантико-стилістичних неологізмів. Як аналогію до розрізнення типів пунктуаційно-смислових варіантів можна розглядати розподіл метафор на мовні (в тому числі й мовленнєві) та індивідуально-авторські. Остаточним критерієм розрізнення є ступінь складності переходу від мовних відношень (відношень між вербальними образами) до відношень образно-поняттєвих, мисленнєвих (відношень між «предметними» образами), тобто ступінь звичності, стандартності, регулярності, сенсу, що виражається метафорою. Author’s punctuation is not a violation of punctuation rules. In a broad sense, author’s signs are variable, alternative signs, the choice of which is determined by the semantic and stylistic features of the utterance. The author's punctuation considered in this way includes heterogeneous phenomena that are differentiated according to the degree of occasional character of punctuation-formalized se-mantic-stylistic variants. The unifying feature of these phenomena is the situation of the choice of the sign, i.e. an alternative of the variants. Author's marks in the narrow sense of the word are a means of creating occasional, irregular semantic-stylistic neologisms with the help of punctuation. As an anal-ogy to the distinction between different types of punctuation-semantic variants, one can consider the division of metaphors into linguistic (including so-called speech metaphors) and individual, the au-thor's ones. The criterion for differentiation after all is the degree of difficulty in the transferring from linguistic relations (the relations between verbal images) to the relations of figurative and conceptu-al, mental (the relations between “objective” images), i.e. the degree of familiarity, standardization, regularity of the meaning expressed by the metaphor.