Факультет український мовно-літературний імені Г. Ф. Квітки-Основ'яненка

Постійний URI для цього зібрання

https://dspace.hnpu.edu.ua/handle/123456789/13

Перегляд

Зараз показано 1 - 20 з 1259

Григорій Сковорода: семінарій
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2004) Ушкалов, Л. В.
Цей фундаментальний посібник подає бібліографічну інформацію щодо найрізноманітніших питань, пов’язаних із життям та творчістю великого українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722–1794). Він виконує роль своєрідного навігатора в “морі” наукової літератури, присвяченої Сковороді, що з’явилася в усьому світі впродовж двох останніх століть. Посібник призначений передовсім для студентів українських університетів, що вивчають сковородинську проблематику. Окрім того, він стане в нагоді також професійним науковцям (історикам літератури, філософам, педагогам, богословам, мистецтвознавцям, мовознавцям, культурологам). This fundamental guide provides bibliographical information on a wide variety of issues related to the life and work of the great Ukrainian poet and philosopher Hryhorii Skovoroda (1722–1794). It serves as a a kind of navigator in the "sea" of scholarly literature on Skovoroda. Skovoroda that has appeared all over the world over the past two centuries. The manual is intended primarily for students of Ukrainian universities, who study Skovoroda's work. In addition, it will be useful professional scholars (literary historians, philosophers, teachers, theologians, art historians, linguists, and cultural studies scholars).
Біблійна герменевтика у творах Дмитра Туптала
(Львівсьвій національний університет імені Івана Франка; Апріорі, 2007) Левченко, Н. М.
Досліджуються архетипи фіґур, знаків, символів у прозі Дмитра Туптала як вияв існування герменевтичної системи, що відповідає загальним принципам біблійної герменевтики. The archetypes of figures, signs, and symbols in Dmytro Tuptal's prose are studied as manifestations of the existence of a hermeneutic system that corresponds to the general principles of biblical hermeneutics.
«История села Горюхина» в анализе Н. Н. Страхова
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009) Ведерникова, Т. В.
Предметом исследования данной статьи является пародии А. С. Пушкин, в частности повесть «История села Горюхина». Н.Н.Страхов был первым среди своих современников, кто поднял вопрос о Пушкине – пародисте. В «Заметках о Пушкине и других поетах» критик соотнес «Историю села Горюхина» с «Историей Государства Российского» Карамзина. У статті розглядається своєрідність творчості О.С.Пушкіна у пародійному жанрі на прикладі оповідання «Історія села Горюхіно». М.М. Страхов у своїй роботі «Замітки про Пушкіна та інших поетів» вперше підняв питання про Пушкіна–пародиста серед своїх сучасників, розширюючи контекст існуючих уявлень про багатогранний талант пушкінського генія. Досліджуючи пародійно–полемічну спрямованість «Історії села Горюхіна», Страхов співвідносить «Історію села Горюхіна» з «Історією Государства Російського» Карамзіна, приводячи ряд паралелей з текстів обох авторів. This article is devoted to one of the most specific feature of Pushkin’s prose – writing parodies. All the material of our search is based on the Pushkin’s story ”History of the Goryuhin’s village”. Strahov was the first who talked about Pushkin as a parodist among his contemporaries, developing knowledge about great poet. In his work Strahov tried to compare Pushkin’s work with ”History of the State of Russia”, proving parodical tendences in these two works.
Роман И. С. Тургенева "Отцы и дети" в оценке Н. Н. Страхова
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2009) Ведерникова, Т. В.
Литературно-критические работы Н. Н. Страхова представляют интерес и как составная часть его творческого наследия, и как отдельная страница в истории русской литературной критики. Сам И. С. Тургенев считал страховский анализ романа одним из самых глибоких, содержательных критических отзывов об «Отцахи детях» и наиболее адекватной работой, соответствующей авторскому замыслу. Концепция критической оценки Н. Н. Страхова анализируется в историческом контексте полемики его современников и известных критиков того времени, которая возникла в связи с выходом романа в свет. В статье показана оригинальность подхода Н. Н. Страхова к творчеству И. С. Тургенева, глубина его анализа, точная трактовка образа Базарова, раскрытие сущности нигилизма, верные суждения относительно тенденциозности романа, его истинного смысла, общественных и эстетических позиций автора, а также масштабность сделанных выводов, приблизившие страховский разбор романа «Отцы и дети» к его современному прочтению и пониманию. Літературно-критичні праці М. М. Страхова є цікавими і як складова частина його творчої спадщини, і як окрема сторінка російської літературної критики. Сам I. С. Тургенев вважав аналіз Страхова одним з найбільш вагомих, адекватних та обгрунтованих критичних відгуків та оцінок роману «Батьки та діти», відповідно до авторського задуму. Концепція нарису Страхова аналізується в історичному контексті полеміки його сучасників та відомих критиків того часу, що виникла разом із появою роману. В статті висвітлюється оригінальність підходу критика до творчості І. С. Тургенєва, глибина його критичного аналізу, точність трактовки образу Базарова, розуміння сутності нігілізму, вірність висловлювань щодо тенденційної спрямованості твору, його істинного сенсу, суспільних та естетичних позицій письменника та масштабність зроблених висновків, що суттєво наближують страховську оцінку роману «Батьки та діти» до його сучасного розуміння та сприйняття. The critical and literary works by N. N. Strakhov are interesting as a composite part of his creative heritage, and as a separate page of the history of Russian literary critique. Moreover, I. S.Turgenev considered Strakhov's analysis of novel «Fathers and Children» to be one of the most complex, fundamental, substantial and adequate critical work which corresponds to the main author's idea. The conception of the critical essay is analysed on the basis of polemical context of his contemporaries and other famous critics of that time, evolving from the publication of the novel. The article reflects Strakhov's eccentric manner to Turgenev's creative activity, the depths of his analysis, the exactness of Bazarov's character interpretation and the essence of nigilism, the correctness of statements about the novel directivity, it's true sense, social and aesthetic author's principles, the scale of the drawn conclusions and other distinctive features which made Strakhov's critical assessment of the novel closely related to the contemporary comprehension of this creative work.
Теоретико-методичні засади професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами інформаційно-комунікаційних технологій
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, ФОП “Азамаєв В. Р.”, 2009-09-18) Костікова, І. І.
У дисертації визначено сутність засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у професійній підготовці майбутніх учителів іноземних мов. Схарактеризовано методологічні засади підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Теоретично обґрунтовано концепцію професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Розроблено й експериментально перевірено модель підготовки засобами ІКТ. Обґрунтовано сутність інформаційно-навчального середовища як необхідної умови успішного функціонування пропонованої моделі підготовки. Визначено особливості дидактичних принципів і функцій методичної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Виявлено особливості використання дистанційної форми організації навчання майбутніх учителів іноземних мов. Розроблено науково-методичне й організаційно-методичне забезпечення процесу професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. Визначено критерії та показники рівнів сформованості готовності професійної підготовки майбутніх учителів іноземних мов засобами ІКТ. В диссертации выявлена сущность средств информационно-коммуникационных технологий (ИКТ) в профессиональной подготовке будущих учителей иностранных языков. Охарактеризованы методологические основы подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Теоретически обоснована концепция профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Разработана и экспериментально проверена модель подготовки средствами ИКТ. Обоснована сущность информационно-учебной среды как необходимого условия успешного функционирования предложенной модели подготовки. Отмечены особенности дидактических принципов и функций методической подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены особенности использования дистанционной формы организации обучения будущих учителей иностранных языков. Разработано научно-методическое и организационно-методическое обеспечение процесса профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. Выявлены критерии и показатели уровней сформированности готовности профессиональной подготовки будущих учителей иностранных языков средствами ИКТ. The thesis presents the theoretical basis for solving the problem of professional training of prospect live foreign languages teachers in the context of large - scale educational innovations connected with the employment of means of information and communication technologies in the language classroom. The thesis elucidates the essence of means of information and communication technologies in professional training of future teachers of foreign languages. The multimedia computing enables computer-assisted language learning to enter the mainstream of language learning with its newly-found ability to deliver sound and video. It allows combining the media with text, make it interactive. Multimedia can both provide input, through text, sound, video, and combinations of these, while additionally making this input more comprehensible. The students use learning strategies such as comprehensive checks, clarification requests, and asking for repetition to aid comprehension. The convergence of hardware and software and the ways of their functioning makes the training of prospective foreign languages teachers more effective. The methodological underpinnings of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are characterized. The conception of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies is theoretically substantiated. It is offered to reform the traditional system of professional training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies, to get over to the innovative system of professional training. A new model of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologiesis worked out and experimentally tested. The suggested model provides for the unity of the learning content, structure, purpose, ways of getting knowledge, skills, and basic competences. Such a way allows to reach the goal of the research, to take into consideration the international and national experience of the technology usage. The essence of informational and educational environment as a necessary condition of effective model functioning of professional training of future teachers of foreign languages is established. The components of the informational and educational environment are as follows: the content/informational part, technical equipment and hardware/software, users. Beneficial for the professional training of prospective foreign language teachers, this environment provides for the systematic use the means of information and communication technologies. The environment can aid the processing and the recall of information and language when these are delivered, and processed simultaneously through both the verbal and non-verbal channels. Main features of didactic principles and functions of methodical training of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies are outlined. Information and communication technologies allow students to do difficult learning tasks using Internet, project work, communicating via e-mail, in chats, forums, working with authentic literature, etc. Students understand the underlying reasons why multimedia might be seen as an effective and useful language learning tool. The means of information and communication technologies have endless repeatability, the variety of ways in which they can be used, they add to students’interest and motivation. The technology has a high face-validity and its provision can assist in professional training. Foreign languages teachers-to-be have also access to authentic on-line literature, political, cultural, scientific news (digests), students’competitions and contests, language games, so nowadays it is impossible to do without means of information and communication technologies in professional training of foreign languages teachers-to-be. The specificity of distance learning of future teachers of foreign languages in professional training is brought to light. The demands for methods of creating distance multimedia courses for teaching English based on module principles are substantiated. Scientific/methodical, organizational/methodical provision for professional training process of foreign languages teachers-to-be by means of information and communication technologies is elaborated. The author’s monographs, multimedia courses, textbooks of different levels help students, teachers, professors, researchers in the sphere of professional training of foreign languages teachers-to-be. In the experiment the criteria and indices of the levels of forming the readiness of professional training of future teachers of foreign languages by means of information and communication technologies are suggested. A comparative analysis of statistics based on selected indices has revealed a steady positive dynamics and changes in training students of the experimental groups. The variance analysis has proved the effectiveness of the suggested model in comparison with the traditional training.
КОМУНІКАТИВНИЙ КОДЕКС УКРАЇНЦІВ У ПАРЕМІЯХ
(Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка; Видавництво "Коло", 2010) Космеда, Т. А.; Осіпова, Т. Ф.
Уперше в Україні укладено тлумачний словник нового типу, що містить частину паремійного фонду українців, передусім прислів’я та приказки, які омовлюють комунікативні закони, правила, тенденції, принципи, стратегії, тактики та ін., що є підґрунтям моделювання, реалізації, регулювання, розуміння процесу спілкування з урахуванням етнічної своєрідності українців. Словник розрахований на широке коло користувачів інформації – філологів, філософів, психологів, етнологів, культурологів, викладачів середньої та вищої школи, а також усіх тих, хто цікавиться українською культурою, традиціями і прагне оволодіти усталеними нормами комунікативної етики українців. For the first time in Ukraine the thesaurus of a new type comprising a part of Paremia fund of the Ukrainians has been compiled. Paremii in the thesaurus are represented with proverbs and sayings putting into language communicative laws, rules, tendencies, principles, strategies, tactics etc. which are the basis of modeling, realization, regulation of the communication process considering ethnic originality of the Ukrainians. The thesaurus is intended for a wide circle of information users – philologists, philosophers, psychologists, ethnologists, teachers and lecturers, in addition, for all those who are interested in the Ukrainian culture, traditions and eager to become proficient in fixed regulations of the Ukrainians’ communicative ethics.
Лінгво-естетична інтерпретація буття в українській поетичній мовотворчості (від фольклору до постмодерну)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Харківське історико-філологічне товариство, 2010-04-02) Маленко, О. О.
У монографії презентовано лінгвопоетичний аналіз текстів української поезії відповідно до їх естетичних засад. Основну увагу приділено дослідженню текстових зразків провідних для української поетичної мовотворчості художньо-естетичних програм: фольклору, романтизму, реалізму, модернізму, постмодернізму. Естетика художнього дискурсу визначена основним екстралінгвальним чинником, що зумовлює специфіку мовного кодування в поетичному контексті важливих для світоглядно-культурних орієнтацій доби буттєвих пріоритетів. Теоретичні аспекти роботи ґрунтуються на загальнонаукових концепціях лінгвістичної поетики, літературознавчих концепціях естетичної еволюції національного мистецтва слова, психологічних засадах художньої мовотворчості. Для лінгвістів, літературознавців, студентів-філологів. В монографии представлен лингвопоетический анализ текстов украинской поэзии в соответствии с их эстетическими принципами. Основное внимание уделено исследованию текстовых образцов ведущих для украинской поэтической языкотворчести художественно-эстетических программ: фольклора, романтизма, реализма, модернизма, постмодернизма. Эстетика художественного дискурса определена основным экстралингвистическим фактором, обуславливающим специфику языкового кодирования в поэтическом контексте важных для мировоззренчески-культурных ориентаций суток бытийных приоритетов. Теоретические аспекты работы основываются на общенаучных концепциях лингвистической поэтики, литературоведческих концепциях эстетической эволюции национального искусства слова, психологических основах художественной языкотворчести. Для лингвистов, литературоведов, студентов-филологов. The monograph presents a linguistic and poetic analysis of the texts of Ukrainian poetry in accordance with their aesthetic principles. The main attention is paid to the study of textual samples of the leading artistic and aesthetic programs for Ukrainian poetic language creation: folklore, romanticism, realism, modernism, postmodernism. The aesthetics of artistic discourse is determined by the main extralinguistic factor that determines the specifics of language coding in a poetic context, important for worldview and cultural orientations of the day of everyday priorities. The theoretical aspects of the work are based on the general scientific concepts of linguistic poetics, literary concepts of the aesthetic evolution of the national art of the word, and the psychological foundations of artistic language. For linguists, literary scholars, students of philology.
Повна академічна збірка творів
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2011) Сковорода, Г.
Ця книга – перше видання творів великого українського поета й філософа Григорія Сковороди (1722–1794), здійснене в належному академічному форматі. Воно стане цінним джерелом для філософів, літературознавців, мовознавців, культурологів, педагогів, богословів та інших фахівців, які вивчають творчість Сковороди, надійним підґрунтям для перекладів його творів іншими мовами, для підготовки популярних видань тощо. This book is the first edition of the works of the great Ukrainian poet and philosopher Hryhorii Skovoroda (1722–1794), published in a proper academic format. It will be a valuable source for philosophers, literary critics, linguists, cultural studies, educators, theologians, and other specialists studying Skovoroda's work, a reliable basis for translations of his works into other languages, for the preparation of popular editions, etc.
РАЗВИТИЕ ТЕОРИИ ПОЛИПРЕДИКАТИВНЫХ СЛОЖНЫХ ПРЕДЛОЖЕНИЙ В РУСЛЕ ТРАДИЦИЙ ХАРЬКОВСКОЙ ЛИНГВИСТИЧЕСКОЙ ШКОЛЫ
(ХНПУ имени Г. С. Сковороды, 2012) Калашникова Г. Ф.; Альникова В. Ю.; Антонюк О. Н.; Быкова И. А.; Зима Е. В.; Красовицкая Л. Е.; Марчук Л. Н.; Палатовская Е. В.; Пилавова Е. П.; Прилуцкая Я. Н.; Радчук О. В.; Скоробогатова Е. А.; Соляник В. И.; Стаканкова Т. П.; Томилин А. М.; Шишкина В. Ю.
В монографии представлены материалы школы Г. Ф. Калашниковой в период с 80-х гг. прошлого века по начало ХХI столетия. Научная деятельность школы Г. Ф. Калашниковой – достойное продолжение традиций Харьковской лингвистической школы, истоки которой восходят к трудам учёных второй половины XIX в. А. А. Потебни, Д. Н. Овсянико-Куликовского, А. Г. Горнфельда, М. А. Колосова, А. В. Попова, М. Г. Халанского и др. В монографии поднимается вопрос о соответствии полипредикативного сложного предложения (ПСП) как синтаксических единиц определённым логическим формам мысли. Авторы монографии дают своё представление о том, какую форму мысли выражают ПСП и как действительность отражается в идеальной стороне таких языковых единиц, также анализируют ПСП не только со структурно-семантической точки зрения, но и с точки зрения функционирования этих конструкций в художественных текстах, выделяя различную степень гармоничности того или иного типа ПСП, связывая её с принципом золотого сечения. Монография представляет собой разностороннее исследование ПСП разных видов, развивающее традиции Харьковской лингвистической школы, продолжающее рассмотрение ПСП в русле современных лингвистических парадигм, в частности когнитивной лингвистики, что придает книге характер комплексного итога изучения теории ПСП.
Методичні рекомендації до курсу «Архівознавство» (для студентів філологічних спеціальностей)
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди, 2012) Осіпова, Т. Ф.
У методичних рекомендаціях висвітлено предмет, об’єкти і методи архівознавства. Архів є скарбницею нашої історії, невід’ємною складовою сьогодення і гарантом пам'яті майбутнього. Архівні документи не лише зберігають інформацію про минувшину наших предків, для молодого покоління, крім того, вони є своєрідною школою життя із його гуманними й жорстокими уроками, вмінням господарювати й навчатись, творити й руйнувати. Знання архівної системи, правил збереження і користування архівними документами, специфіки роботи з ними є невід’ємною частиною фахових знань і навичок випускників-філологів. Укладачем цього посібника передбачена така групова практика, як реставраційно-палітурна робота в бібліотеці університету, в процесі якої студенти не тільки опановують основи реставраційної майстерності, роблять експертизу документа, але й надають допомогу бібліотеці в збереженні книжкових фондів у належному стані, особливо рідкісних видань. The guidelines cover the subject, objects and methods of archival studies. The archive is a treasure trove of our history, an integral part of the present and a guarantor of the memory of the future. Archival documents not only store information about the past of our ancestors for the younger generation, but also addition, they are a kind of school of life with its humane and cruel lessons, the ability to manage and learn, to create and destroy. Knowledge of the archival system, the rules of preservation and use of archival documents, the specifics of working with them is an integral part of the professional knowledge and skills of philology graduates. The compiler of this manual provides for such group practice as restoration and binding work in the university library, during which students not only master the basics of restoration skills, make examination of the document, but also assist the library in preserving book collections in good condition, especially rare editions.
Реалізм – це есхатологія: Панас Мирний
(Майдан, 2012) Ушкалов, Л. В.
Ця книга присвячена життю і творчості одного з найвизначніших українських письменників доби реалізму Афанасія Яковича Рудченка (1849—1920), який виступав у літературі під прибраним ім’ям «Панас Мирний». Спираючись на великий фактичний матеріал, автор переконливо доводить: уся творчість Панаса Мирного являє собою варіацію на тему боротьби Правди з Кривдою, тобто Христа з Антихристом. А це означає, що реалізм письменника можна розглядати як есхатологічну стилістику. This book is devoted to the life and work of one of the most prominent Ukrainian writers of the realist era. Ukrainian writers of the realist era, Afanasii Yakovlevych Rudchenko (1849-1920), who appeared in literature under the pseudonym "Panas Myrnyi". Based on extensive factual material, the author convincingly proves that the entire work of Panas Myrnyi is a is a variation on the theme of the struggle between Truth and Injustice, that is, between Christ and Antichrist. This means that the writer's realism can be seen as eschatological style.
Мовний образ міста в поезії В. Голобородька
(СИБПРИНТ, 2013) Шленьова, М. Г.
У статті аналізуються топонімічні засоби вираження мовного простору в поезії В. Голобородька. Досліджується система просторової організації лірики автора на прикладі топонімічних засобів вираження реалістичного, ідилічного простору і різних явищ, що його визначають. Розглядаються питання про традиції та новаторство, динаміку розвитку мовного образу світу поету. В статье анализируются топонимические средства выражения языкового пространства в поэзии В. Голобородько. Исследуется система пространственной организации лирики автора на примере топонимических средств выражения реалистического, идиллического пространства и различных явлений, которые его определяют. Рассматриваются вопросы о традиции и новаторстве, динамике развития языкового образа мира поэта.
Статьи Л. Я. Гуревич о Н. В. Гоголе в контексте эпохи
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2013) Гулич, Е. А.
Статьи Л. Я. Гуревич о Н. В. Гоголе рассмотрены в контексте празднования 100-летнего юбилея писателя. Все три статьи были написаны в ключе канонизации образа классика. Настаивая на приоритетной воспитательной функции искусства, полностью отвергая театральные эксперименты современных драматургов, Л.Я. Гуревич использовала свое понимание наследия писателя-классика в борьбе с современной литературой и театром. Статті Л. Я. Гуревич про Н. В. Гоголя розглянуті у контексті святкування 100-річного ювілею письменника. Всі три статті були написані у ключі канонізації образу класика. Наполягаючи на пріоритетній виховній функції мистецтва, повністю відкидаючи театральні експерименти сучасних драматургів, Л. Я. Гуревич використовувала своє розуміння спадщини письменника-класика у боротьбі із сучасною літературою та театром. The articles of L. Y. Gurevich about N. V. Gogol were examined in the context of the celebration of the 100-th anniversary of the writer. All these articles were written in the key of the canonization of the classic’s image. Insisting on the priority of the educational function of art, completely rejecting the theatrical experiments of modern playwrights, L. Y. Gurevich used her own understanding of the classic writer’s heritage in the fight against modern literature and theater.
Особливості дієприкметника в сучасній українській мові
(ДЗ „Луганський національний університет імені Тараса Шевченка”, 2013-04-24) Божко, Ю. О.
У статті досліджено особливості дієприкметника. Підкреслено, що дієприкметник тісно пов’язаний з двома частинами мови – дієсловом і прикметником. Дієприкметник має зв’язок з дієсловом як граматична форма, утворена від дієслова, а з прикметником – як граматична форма, що виникла у процесі переході дієслова в прикметник. Одні дослідники вважають, що дієприкметник не вийшов за межі дієслова, тому розглядають його (дієприкметник) як форму дієслова, яка означає дію як ознаку предмета. Інші мовознавці стверджують, що дієприкметник вийшов за межі дієслова і перетворився на віддієслівний прикметник, який означає ознаку предмета, зумовлену дією. Дехто кваліфікує дієприкметник як проміжну між дієсловом і прикметником гібридну дієслівно-прикметникову форму. Дієприкметники вживають переважно в книжній писемній мові. Речення з дієприкметником набуває більшої стрункості, ніж речення з описовим зворотом. У статті подана дещо інша класифікація дієприкметників, ніж та, що представлена у підручниках. У процесі дослідження спростовано ствердження про наявність у дієприкметників дієслівних ознак часу, визнано хибним розподіл дієприкметників на дієприкметники минулого часу й дієприкметники теперішнього часу. Дієприкметник кваліфіковано як різновид прикметника. В статье исследованы особенности причастия. Подчеркнуто, что причастие связано с двумя частями речи – глаголом и именем прилагательным. Причастие связано с глаголом как грамматическая форма, которая образовалась от глагола, а с именем прилагательным, – как грамматическая форма, что возникла при переходе глагола в прилагательное. Одни исследователи полагают, что причастие не вышло за пределы глагола, и рассматривают его (причастие) как форму глагола, которая обозначает действие как признак предмета. Другие утверждают, что причастие вышло за пределы глагола и превратилось в имя прилагательное, которое обозначает признак предмета, связанный с действием. Некоторые языковеды рассматривают причастие как промежуточную между глаголом и прилагательным гибридную глагольно-прилагательную форму. Причастия употребляются преимущественно в книжной речи. Языковеды (писатели, поэты) в предложениях простые обороты (описательные конструкции) часто заменяют причастиями. В статье приводится несколько иная классификация причастий, чем та, что представлена в учебниках. В процессе исследования опровергнуто утверждение о наличии у причастий глагольных признаков времени. Признано ошибочным деление причастий на причастия прошедшего времени и причастия настоящего времени. Причастие квалифицировано как разновидность имени прилагательного. The article investigates the peculiarities of the participle. It is emphasized that the participle is connected to two parts of speech – the verb and the adjective. The participle is connected to the verb as the grammatical form derived from the verb, to the adjective – as the grammatical form that appeared when the verb transformed into the adjective. Some scientists treat the participle аs the verb form denoting the action аs the property of the object. Others state that the participle transformed into the adjective denoting the quality of the object connected to the action. Sometimes the participle is treated аs a hybrid verbal-adjectival form. Participles are mainly used in bookish style. Linguists (writers, poets) often use participles instead of simple descriptive constructions. The article presents the different classification from the one given in textbooks. While investigating it was denied that the participle possessed verbal qualities of time. It has been recognized faulty the division of participle into past and present time participles. The participle is qualified as the kind of the adjective.
Н. Н. Страхов и Л. Н. Толстой : литературный диалог
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014) Ведерникова, Т. В.
В статье представлен анализ многолетней переписки между известным критиком и философом Н.Н. Страховым и Л.Н. Толстым, свидетельствующей о неизменном и глубоком интересе критика ко всему созданному писателем, о ясном осознании гениальности и поэтического дарования великого художника. Проблема «Н.Н. Страхов и Л.Н. Толстой» относится к числу очень важных не только в толстоведении, но и в истории русской литературы XIX века. Творческое содружество великого писателя и выдающегося критика является важным фактом истории русской литературы. В течение четверти века Н. Страхов был преданным другом, верным литературным помощником и советником Л.Н. Толстого. Исследователи творчества Л.Н. Толстого признают, что именно Н.Н. Страхов оказал определенное влияние на эстетический кодекс писателя, а из писем известно о том, как Л.Н. Толстой действительно прислушивался к суждениям своего частого собеседника и многолетнего корреспондента. Сложно и противоречиво решалась проблема осмысления творчества писателя в дореволюционной критике, когда в русской критике наметилась противоречивая тенденция к отрицанию творческого наследия Л.Н. Толстого вместо объективного анализа. В этот период выходили в свет новые романы Л.Н. Толстого, которые были восприняты критиками того времени весьма спорно и неоднозначно. Н.Н. Страхов, который держал корректуры данных произведений, наиболее глубоко среди современников раскрыл эстетическое своеобразие и новаторство новых творений Л.Н. Толстого. У статті запропоновано аналіз багатолітнього листування між відомим критиком і філософом М.М. Страховим та Л.М. Толстим, що свідчить про незмінний і глибокий інтерес критика до всього створеного Л.М. Толстим, про ясне усвідомлення геніальності і поетичного дарування великого митця. Проблема «М.М. Страхов і Л.М. Толстой» належить до ряду важливих не лише у вивченні творчості Л.М. Толстого, але і в історії російської літератури XIX століття. Творча співдружність великого письменника і видатного критика є важливим фактом історії російської літератури. Протягом чверті століття М.М. Страхов був відданим другом, вірним літературним помічником і радником Л.М. Толстого. Дослідники творчості Л.М. Толстого визнають, що саме М.М. Страхов вплинув на естетичний кодекс письменника, а сам Л.М. Толстой дійсно прислухався до думок свого співрозмовника і багатолітнього кореспондента. Складно і суперечливо вирішувалася проблема осмислення творчості письменника в дореволюційній критиці, коли в російській полеміці з’явилася суперечлива тенденція до заперечення творчої спадщини Л.М. Толстого замість її об’єктивного аналізу. У цей період виходили в світ нові романи Л.М. Толстого, які були сприйняті критиками того часу вельми спірно і неодностайно. Саме М.М. Страхов, що займався коректурами цих творів, найглибше серед сучасників розкрив естетичну своєрідність і новаторство нових творінь Л.М. Толстого. The article represents profound analysis of long-lasting and active correspondence between a well-known critic N. Strahov and a famous writer L. Tolstoy, testifying to the constant critic’s interest to all Tolstoy’s creations, proving his realization of Tolstoy’s genius and poetic talent of the great artist. The question «N. Strahov and L. Tolstoy» is one of the most essential not only in the study of Tolstoy’s creative heritage but also in the history of Russian literature of XIX century. A creative concord of a great writer and a prominent critic is an important fact in the history of Russian literature. During a quarter of the century N. Strahov was a devoted friend, faithful helper and adviser of L. Tolstoy. The researchers of L. Tolstoy’s creative heritage admit that N. Strahov influenced the writer’s aesthetic code greatly and L. Tolstoy took into account all the critical judgments of his long-term correspondent. The comprehension and critical estimation of L. Tolstoy’s works in the pre-revolution period was rather contradictory because of the tendency to the denial of writer’s creative legacy instead of its object ive analysis. New L . Tolstoy’s novels were published and treated ambiguously by his contemporaries. It was N. Strahov, who proofread these works, pointed out aesthetic originality and showed innovation of Tolstoy’s creative works.
Сковорода, Шевченко, фемінізм…
(Майдан, 2014) Ушкалов, Л. В.
До нової книги професора Леоніда Ушкалова ввійшло півтора десятка статей, написаних упродовж 2010–2013 років. У них розглядається низка історико-літературних, філософських, богословських та культурологічних питань, пов’язаних передовсім із творчістю Григорія Сковороди (1722–1794) й Тараса Шевченка (1814–1861). Крім того, автор аналізує проблематику українського фемінізму ХІХ століття, розглядає окремі явища української літератури часів реформації, бароко й 1920-х років.Professor Leonid Ushkalov's new book includes a dozen and a half articles written in 2010–2013. They deal with a number of historical, literary, philosophical, theological and cultural issues related primarily to the works of Hryhorii Skovoroda (1722–1794) and Taras Shevchenko (1814–1861). In addition, the author analyses the problems of Ukrainian feminism in the nineteenth century, examines certain phenomena of Ukrainian literature of the Reformation, Baroque, and 1920s.
Забытые имена английского модернизма : Мэй Синклер
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, 2014) Гончарова, О. А.
В статье освещены основные вехи биографии и творческой деятельности английской писательницы, философа, переводчика, литературного критика эпохи модернизма Мэй Синклер. На основе малоизвестных фактов раскрыты ключевые этапы ее становления как успешного автора психологических романов, философских очерков, литературно-критических статей об имажизме. Показано, что Мэй Синклер стала первой женщиной-автором очерков о событиях Первой мировой войны, первой женщиной-философом, принятой в Аристотелевское общество, впервые ввела в литературную критику термин «поток сознания». Синклер была наставником молодых художников, таких как Эзра Паунд, Ребекка Уэст, Шарлотта Mью и Ричард Олдингтон и предоставляла финансовую помощь и профессиональную поддержку Т.С. Элиоту. Феминистка, она активно выступала за предоставление женщинам избирательных прав и была одним из основателей медикопсихологической клиники Лондона, первого учреждения в Англии, где начали использовать психоанализ среди других методов лечения психических заболеваний. Автор делает вывод о том, что жизнь Мэй Синклер отражает естественное стремление творчески одаренной личности к духовной и интеллектуальной свободе. Знакомство с творчеством Мэй Синклер существенно обогащает наши представления об английском модернизме. У статті висвітлено основні етапи біографії та творчої діяльності англійської письменниці, філософа, перекладача, літературного критика епохи модернізму Мей Сінклер. На основі маловідомих фактів розкрито ключові моменти її становлення як успішного автора психологічних романів, філософських нарисів, літературно-критичних статей про імажизм. Показано, що Мей Сінклер стала першою жінкою-автором нарисів про події Першої світової війни, першою жінкою-філософом, прийнятою до Аристотелівської спільноти, вона вперше ввела в літературну критику термін «потік свідомості». Сінклер була наставником молодих художників, таких як Езра Паунд, Ребекка Вест, Шарлотта M’ю і Річард Олдінгтон і надавала фінансову допомогу та професійну підтримку Т.С. Еліоту. Феміністка, вона активно виступала за надання жінкам виборчих прав і була однією з засновників медико-психологічної клініки Лондона, першої установи в Англії, де розпочали використовувати психоаналіз серед інших методів лікування психічних захворювань. Автор робить висновок про те, що життя Мей Сінклер відображає природне прагнення творчо обдарованої особистості до духовної та інтелектуальної свободи. Знайомство з творчістю Мей Сінклер суттєво збагачує наші уявлення про англійський модернізм. The article highlights the milestones of biography and creative work of the English modernist writer, philosopher, translator, and literary critic May Sinclair. On the basis of little-known facts key stages of her emergence as a successful writer of psychological novels, philosophical essays, and literary-critical articles on Imagism are disclosed. It is shown that May Sinclair became the first female author of essays on the events of World War I, the first female philosopher accepted in the Aristotelian Society, first introduced the term ‘stream of consciousness’ in literary criticism. Sinclair mentored young artists like Ezra Pound, Rebecca West, Charlotte Mew, and Richard Aldington and provided financial assistance and artistic support to T.S. Elliot. As a feminist she actively campaigned for women’s suffrage and was a founding member of the Medico-Psychological Clinic of London, the first facility in England to include psychoanalysis among the broad choice of methods of treatment of mental illness. The author concludes that May Sinclair’s life reflects the natural aspiration of a creative and gifted person to the spiritual and intellectual freedom. Acquaintance with May Sinclair’s work enriches our understanding of English modernism.
Моя шевченківська енциклопедія: із досвіду самопізнання
(Видавництво Канадського Інституту Українських Студій, 2014) Ушкалов, Л. В.
До книги входить близько 300 невеликих есеїв про світ ідей та образів Тараса Шевченка (1814–1861) – поета, художника, музиканта, мислителя. Шевченко постає тут людиною, яка надзвичайно тонко й трепетно відчуває природу, мистецтво, життя в усіх його проявах: від побуту до метафізики. Автор розглядає Шевченка в широкому контексті української та світової культури. А ще, пильно вдивляючись в образ поета, він намагається описати свій власний духовний досвід. The book includes about 300 short essays on the world of ideas and images of Taras Shevchenko (1814–1861) – poet, artist, musician, and thinker. Shevchenko appears here as as a man with an extremely subtle and reverent sense of nature, art, and life in all its manifestations: from everyday life to metaphysics. The author examines Shevchenko in the broader context of Ukrainian and world culture. context of Ukrainian and world culture. And, looking closely at the image of the poet, he tries to describe his own spiritual experience.
World Literature
(ХНПУ імені Г. С. Сковороди, ФОП Петров В. В., 2014) Vedernikova, T. V.; Soloshenko-Zadniprovska, N. K.
В запропонованому курсі лекцій «Світова література» висвітлюється широке коло актуальних питань з історії американської, канадської та австралійської літератури, розглядаються основні закономірності розвитку національної літератури англомовних країн з періоду зародження до сучасності, узагальнюються загальні проблеми походження різних літературних напрямків та течій, визначаються їх специфічні риси, різновиди жанрів і форм, висвітлюються іншомовні впливи на їх становлення та еволюцію, аналізуються творчі доробки видатних англомовних письменників та їх найкращі твори. Матеріали курсу лекцій відображають історію розвитку літератури англомовних країн з сучасних наукових засад та передбачають тісний зв'язок теоретичної і практичної підготовки. Курс лекцій «Світова література» розроблений з метою методичного забезпечення навчальної дисципліни для слухачів інституту післядипломної освіти зі спеціальності «Мова і література (англійська мова)». В предложенном курсе лекций «Мировая литература» освещается широкий круг актуальных вопросов из истории американской, канадской и австралийской литературы, рассматриваются основные закономерности развития национальной литературы англоязычных стран с периода зарождения до современности, обобщаются общие проблемы происхождения разных литературных направлений и течений, определяются их специфические черты, разновидности жанров и форм, выявляются иноязычные влияния на их становление и эволюцию, анализируются творческое наследие величайших англоязычных писателей и их наилучшие произведения. Материалы курса лекций отображают историю развития литературы англоязычных стран в свете современных научных принципов и предусматривают тесную связь теоретической и практической подготовки. Курс лекций «Мировая литература» разработан с целью методического обеспечения учебной дисциплины для слушателей института последипломного образования по специальности «Язык и литература (английский язык)». The present course of lectures "World literature" covers a wide range of topical issues of the history of American, Canadian and Australian literature, discusses the basic concepts of the development of the national literature of English-speaking countries from the inception period to the present day, summarizes general theories of the origin of various literary trends and movements determined by their specific features, variety of genres and forms, covers foreign influence on their formation and evolution, analyzes the literary heritage of great English writers and their best works. The materials of lectures show the history of the literature of English-speaking countries in the light of modern scientific principles and provide close interconnection between theoretical and practical training. The course of lectures "World literature" is designed for the students of the Institute of Postgraduate Education majoring in English language and literature.
Теория мотива в литературоведении
(Харківський національний педагогічний університет імені Г. С. Сковороди; Видавничий дім Дмитра Бураго, 2014) Гармаш, Л. В.
В статье излагается история изучения мотива как одной из важнейших категорий поэтики. Мотив рассматривается в сопоставлении с близкими ему понятиями «тема», «сюжет», «мифологема». Подчеркивается интертекстуальный характер мотива, его семантическая целостность и эстетическая значимость, включенность в нарративную структуру текста. Согласно классификации Б. В. Томашевского, мотивы могут нести различную функциональную нагрузку. Динамические мотивы меняют ход событий, а статические не оказывают влияния на развитие сюжета. Сюжетообразующий потенциал мотива раскрывают А. Л. Бем, Ю. В. Шатин, Ю. В. Доманский и другие ученые. Он обусловлен таким свойством данной категории, как предикативность, которая является ведущим понятием прагматической теории мотива. На основании анализа трудов А.Н. Веселовского, Б.В. Томашевского, О.М. Фрейденберг, Б. М. Гаспарова, В. И. Тюпы, Н. Д. Тамарченко, И. В. Силантьева и других ученых названы характерные признаки мотива: предикативность, повторяемость, вариативность, системность. В статті розкрита історія вивчення мотиву як однієї з найважливіших категорій поетики. Мотив розглядається в зіставленні з близькими до нього поняттями «тема», «сюжет», «міфологема». Підкреслюється інтертекстуальний характер мотиву, його семантична цілісність і естетична значущість, включеність у наративну структуру тексту. Згідно з класифікацією Б. В. Томашевського, мотиви можуть виконувати різноманітні функції. Динамічні мотиви змінюють хід подій, а статичні не впливають на розвиток сюжету. Сюжетостворюючий потенціал мотиву розкривають А. Л. Бем, Ю .В. Шатін, Ю. В. Доманський та інші вчені. Він зумовлений такою властивістю даної категорії, як предикативність, яка є провідним поняттям прагматичної теорії мотиву. У результаті аналізу трудів А. Н. Веселовського, Б .В. Томашевського, О .М. Фрейденберг, Б. М. Гаспарова, В .И. Тюпи, Н. Д. Тамарченко, И. В. Силантьєва та інших вчених названі характерні ознаки мотиву: предикативність, повторюваність, варіативність, системність. The article describes the history of the study of motif as one of the major categories of poetics. The motif is considered in comparison with such concepts as theme, plot, mythologeme, which are close to it. Intertextual nature of the motif, its semantic integrity, aesthetic significance and inclusiveness in the narrative structure of a text are highlighted. According to Boris Tomashevsky’s classification, motifs may perform different functions. Dynamic motifs change the course of events, static ones do not influence the plot. Tomashevsky used the term ‘motif’ to denote the smallest unit of the plot and distinguished between ‘bound’ and ‘free’ motifs. The ability of the motif to generate plot is researched by A. Bem, Y. Shatin, J.V. Domansky and other scientists. This quality becomes possible because the motif is always a predicate as the pragmatic theory states. The article is based on the analysis of works of A.Veselovsky, B.Tomashevsky, O. Freidenberg, B. Gaparov, V. Tjupa, N. Tamarchenko, I. Silantiev and other scientists. The characteristic features of the motif have been called such as predication, repeatability, variability, consistency.